Загальна характеристика основних класів антонімічних слів

За різновидами протилежності антоніми поділяють на кілька основних класів. Дж.Лайонз розрізняє три типи протилежностей за значенням: додатковість (комплементарність), антонімію і конверсію [9; 485-493]. Характерна ознака відношень додатковості полягає в тому, що заперечення одного з членів протиставлення імплікує ствердження другого, і, навпаки, ствердження другого імплікує заперечення першого: Джон (не) одружений —> Джон холостий і Джон холостий —>Джон (не) одружений. Як антонімію вчений кваліфікує тільки протиставні відношення, основу яких становлять гра-дуальні значення (наприклад великий - малий). Конверсію репрезентують протилежно спрямовані дії або відношення в межах однієї спільної ситуації (наприклад купувати - продавати).

М.Нікітін слова з протилежними значеннями характеризує як опозитиви, розмежовуючи при цьому два їхні види: антоніми і конверсиви. Втім таке позначення не загальновизнане, здебільшого всі лексичні протиставлення (серед них і конверсиви) вважають антонімами. Дослідник кваліфікує антоніми як \"будь-які семантичні контрастні пари слів однієї частини мови\" [10; 456].

З урахуванням характеру комплементарної і контрарної протилежностей Л.Новиков вирізняє три класи антонімів (градуальні, комплементарні й векторні) [11; 195-236], О.Тараненко - чотири (градуальні, комплементарні, векторні й координатні) [18; 27, 28]. Градуальні (або контрарні) антоніми позначають два діаметрально протилежні (за мірою або ступенем вияву) видові поняття певного родового поняття, якому властива можливість ступеневого зростання або спаду {холодний - прохолодний - теплий - гарячий; гігантський - величезний - дебелий - великий - маленький - дрібний - мініатюрний). Відповідні протиставні лексеми позначають максимально протилежні поняття, \"значеннєвий\" простір між якими може бути заповнений проміжними ланками, а заперечення одного з антонімів не є ствердженням другого. Клас комплементарних антонімів охоплює пари слів на позначення двох взаємодоповнювальних видових понять, що разом становлять певне родове поняття без проміжних ланок {живий - мертвий, зрячий - сліпий, присутній - відсутній, зовні - всередині). До цього класу належать протиставлення за статтю {чоловік - жінка, хлопець - дівчина). Для антонімів цього виду заперечення одного з антонімів є одночасно й ствердженням другого. До векторних антонімів належать слова, що позначають протилежно спрямовані або взаємнозворотні дії, явища, ознаки, напрями, відношення тощо: підніматися - опускатися, арештовувати - звільнити, одружуватися - розлучатися, туди - звідти. До цього класу прилягають антоніми із загальним значенням \"дія або стан - їх припинення\" (рухатися - спинятися, шлюб - розлучення) і антоніми-конверсиви, що позначають протилежно спрямовані, \"зустрічні\" дії або відношення в межах однієї спільної ситуації. Так, ситуацію \"купівля\" характеризує єдність дій продавати - купувати: Покупець купує книжку в продавця - Продавець продав книжку покупцеві. Координатні антоніми позначають дві протилежні точки певного просторового або часового відрізка (верх - низ, північ - південь, колись - тепер, попередній - наступний), а також суміжні з цими полюсами поняття (старт - фініш, предок - нащадок, недолетіти - перелетіти). Тематично вони наближаються до векторних, а за структурою опозиції нагадують - можливою наявністю проміжного члена - градуальні антоніми.

Є.Поцелуєвський стверджує, що члени антонімічних пар якісно-оцінного типу конче взаємопов\'язані між собою і не можуть функціонувати один без одного. Вчений виокремлює таку специфічну особливість якісно-оцінних антонімів, як широка сфера функціонування, і порівнює антонімічні пари такого типу з магнітом. Він ототожнює перетворення, які можна виконати з магнітом і з антонімами: магніт можна розсікти, і кожна частина повторить схему вихідної величини, тобто стане самостійним магнітом. І навпаки: з двох магнітів, складених протилежними полюсами, дістанемо один. Так, протиставлення довгий - короткий може позначати: 1) довжину певного предмета, одягу; 2) відстань розташування чогось або когось; 3) людський зріст; 4) часовий відтинок; 5) тривалість розмови, зустрічі тощо, але загальні значення \"більше норми\" і \"менше норми\" неодмінно притаманні кожній з конкретних значеннєвих реалізацій. Нульовий ступінь якості (або визначена норма) антонімічних прикметників подібний до нейтралізації полярних протилежностей магніту: в обидва боки від нього наростають протилежні ознаки - в один розмірна ознака збільшується, у другий - вона зменшується [14; 236, 237].

Наведені класифікації антонімів кваліфікують основні класи протиставних слів, але поза типологією перебувають слова вітатися - прощатися, добрий день! - до побачення!, вздовж - упоперек, фас - профіль, на щастя - на жаль, безсумнівно - можливо (ці останні - у функції вставних слів).

З виділених дослідниками лінгвістичних критеріїв кваліфікації антонімічних слів як найдоказовіші заслуговують на увагу передусім такі: 1) лексико-семантичні. Антонімам властива семантична спільність, яка виявляється в тому, що вони виражають те саме родове поняття. Так, антоніми великий -малий, довгий - короткий, високий - низький характеризують явища одного плану, тобто мають \"загальну сему\" [17; 87]. Для протиставних прикметників великий /малий загальною семою є розмір, довгий /короткий - довжина, високий / низький - висота. Антоніми функціонують на засадах наявності протилежної семантики, реалізованої в парадигматичній взаємодії \"несумісних контрарних сем\" [17; 87]. Наявність цих сем забезпечує діаметральну опозицію між антонімічними лексемами. 2) Граматичні. Антонімам притаманний повний або частковий збіг валентності протиставних семем, тобто здатність уживатися в тотожному, аналогічному контекстуальному оточенні, що випливає з критерію семантичної спільності - характеристики явища одного плану. 3) Функційні. Антонімам властиве регулярне протиставлення в мові й мовленні.