2. Суб’єктна організація твору.

Суб’єктом організації твору «Ірена Оленська» є розповідач – об’єкт авторської рефлексії. Отже, автор з головними героями не дистанційований, тому що вони мають однакові позиції щодо питань, які порушують в оповіданні. По суті розповідач і є їхнім alter ego.

Розповідач не перебуває і не діє в тому ж світі, що і всі персонажі. Незважаючи на те, що він існує у їхній реальності, все ж він підноситься над нею, стоїть над героями твору.

У даному творі розповідач більше виступає у ролі спостерігача чужого життя. Він має дещо формальне вираження у тексті. Маркери безпосередньої «присутності» розповідача – речення-описи стану, емоцій та почуттів персонажів. Його «втручання» подані у вигляді відступів-рефлексій. Вони виконують функцію своєрідного об’єднання епізодів. Уривки розповідача досить інформативні, за допомогою них читач має змогу отримати нові повідомлення та зробити певні висновки щодо твору та його головних героїв.

Часова позиція розповідача з історичним часом однакова, отже часова дистанція відсутня.

У відступах розповідач часто вдається до психологічного аналізу головних героїв. Емоційні стани, пов’язані з життєвими ситуаціями засвідчують його значущість як носія викладу.

Інтроспективний характер відступів дозволяє реконструювати ключові моменти емоційного досвіду розповідача, а саме: мрії, розчарування.

Загалом фіксація подій даного оповідання не супроводжується їхнім оцінюванням. Розповідач не показує свого ставлення до героїв твору. Таким чином, читач може самостійно визначитись з власними вподобаннями. По суті, суб’єкт мовлення став суб’єктом психологічного пояснення героїв.

Одним із способів зображення персонажів є опис їхньої поведінки. Розповідач лише об’єктивно фіксує їхні дії та не оцінює їх, він також не висловлює власних припущень щодо причин їх виконання та розповідає про внутрішній стан героїв.

Отже, розповідач повністю проінформований щодо подій твору, які відбуваються, відбувалися або ж будуть відбуватися. Він детально фіксує динаміку психологічної сфери героїв, насичуючи текст дієсловами та різними висловами.

3. Тема твору.

Даний твір репрезентує такі проблеми: самотність людини у соціумі, самотність людини у шлюбі, відсутність взаєморозуміння у сім’ї, питання дружби, кохання та моралі.

На нашу думку, основною думкою даного твору є зображення жінки, яка може бути сильною та самостійною, але поряд із коханим чоловіком.

Читаючи дане оповідання, можна знайти спільні риси із відомим романом американської письменниці Едіт Уортон «Епоха невинності», головною героїнею якого є Елен Оленська. Роман «Епоха невинності» написаний у 1920 р. Оповідання «Ірена Оленська» – у 1912 р. Дві героїні досить схожі між собою: майже однакові долі, подібні характери, але різні вчинки, а тому й кінцевий результат.

Говорити про те, з якого джерела запозичили тему своїх творів А. Крушельницький та Е. Уортон ми не можемо, але власне подібність творів завершується на етапі порушення проблем та опису головних героїнь.

Оскільки нам невідомі джерела ідей А. Крушельницького, відповідно ми не можемо на основі аналізу твору, говорити про те чому автор досить часто порушує проблему моралі, яка стосується взаємин чоловіка та жінки, їхньої поведінки у суспільстві. Все є А. Крушельницький виступає консерватором або ж намагається передати консервативну атмосферу того часу. І якщо Е. Уортон намагалась зобразити жінку, яка веде боротьбу за самостійність та незалежність, яка може самостійно себе забезпечувати без допомоги чоловіка, то А. Крушельницький демонструє нам результат такого прагнення: Ірена Оленська – самотня, нещаслива та розчарована, емоційно та психологічно нестабільна.

Отже, об’єктивна основа змісту твору і є коло відображених у ньому життєвих явищ, узагальнена ідейна суть яких розкривається і конкретизується в подіях сюжету, а також у загальнолюдських типах, втіленням яких виступають головні герої твору. Саме відображені у творі життєві явища (дружба Ірени та Лесі, любовний трикутник між Лесею, Михайлом та Іреною, стосунки Михайла та Ірени, вчинки Ірени стосовно Івана) і визначають його тему.

Ідейний пафос твору.

Сукупність об’єктивних елементів змісту, що складає у творі предмет зображення, водночас виступає і як форма вияву та розкриття його опосередкованого суб’єктивного змісту, тобто особистісного, емоційно-оціночного ставлення творця до предмета його зображення. Якщо аналізувати емоційний настрій та почуття, якими «пронизаний» твір, то абсолютно точно визначити оціночне ставлення автора до нього ми не наважимось. На нашу думку, автор приховує особистісне ставлення до того, про що йдеться у творі. Все ж світоглядні переконання та особливості власного світобачення автора для нас залишається загадкою. Щодо наших міркувань з приводу даного питання, ми вважаємо, що А. Крушельницький глибоко співчуває головній героїні твору. Він демонструє нам чого варта самотність. Насправді весь твір глибоко психологічний. Досить багато деталей, які акцентують увагу або ж розкривають прихований зміст подій (наприклад, назва ресторану «Весела яма» насправді символічна. Саме у цьому ресторані «веселому» Ірена потрапила у «яму», саме тут Ірена поставила своїм вчинком, а саме привселюдним поцілунком з Михайлом, крапку у шлюбі).

Отож, можемо зробити висновок, що автор втілив свою життєву позицію у творі і ми припускаємо, що вона полягає у тому, що людина не може бути повноцінною і самотньою одночасно. Лише в парі може існувати гармонія та гармонійне функціонування особистостей.