Бурако Всес іст 11 кл підручник

ку 70-х років уряд П. Трюдо домігся демонтажу з канадської території американських ядерних боєголовок і одночасно ак­ тивізував свої відносини з країнами Східної Європи й Азії.

Залишаючись вірною своїм союзницьким зобов’язанням в НАТО, надаючи пріоритетного значення відносинам зі США, Канада з 80-х років почала виконувати роль посередника між США і країнами «третього світу», а також з комуністичними державами. Канада рішуче виступила за припинення грома­ дянської війни в Нікарагуа, засудивши втручання СРСР, Куби і США, взяла участь у врегулюванні конфлікту в Камбоджі.

Угода про вільну торгівлю між США і Канадою 1989 p., за­ лучення у 1994 р. до неї Мексики і створення економічного со­ юзу трьох американських держав (НАФТА), зумовили нові умови розвитку економіки, прискорили інтеграційні процеси в Північній Америці.

Після розпаду СРСР Канада активізувала свою європейську політику, вітала утворення нових самостійних держав. Канада однією з перших 2 грудня 1991 р. визнала незалежність України і встановила з нею дипломатичні відносини. Між Кана­ дою і Україною укладено 20 угод, які стосуються взаємного економічного, політичного та культурного співробітництва.

Враховуючи інтереси української діаспори, канадський уряд взяв на себе роль представника інтересів України у «Великій сімці», ВТО та інших міжнародних організаціях, до яких Україна не належить.

УКРАЇНЦІ В КАНАДІ

Українська діаспора в Канаді одна з найчисельніших: ста­ новить близько 1 млн чоловік. Вона складалася внаслідок ма­ сового переселення українців із західноукраїнських земель у кінці XIX - на початку XX ст. і була доповнена політичною еміграцією після Першої та Другої світових воєн.

У 90-х роках українська діаспора в Канаді збільшилася за рахунок допливу нових емігрантів, а також внаслідок того, що багато жителів вперше визнали своє українське походження після проголошення незалежності України. Найбільше люд­ ності українського походження проживає у провінціях Он­ таріо, Альберта, Манітоба, Британська Колумбія, Саскачеван, Квебек. Процес індустріалізації та урбанізації призвів до того, що переважна більшість українців (понад 70 %) тепер проживає у містах. Вони працюють в усіх структурах економіки і уп­ равління країни, зробили помітний внесок у розбудову Канади.

Більшість українських політичних, громадських і церков­ них організацій об’єднані в національну координаційну раду, відому під назвою Конгрес українців Канади (КУК). Об’єдную-

81

чи понад тридцять українських організацій, КУК виступає від імені переважної більшості українців у державних установах і засобах масової інформації. Поза КУК діє тільки Товариство об’єднаних українських канадців (ТОУК).

Важливу роль у суспільному житті українців відіграє церква. Переважна більшість українців греко-католики і православні.

Навчання дітей і молоді української мови і літератури, куль­ тури здійснюється в широкій мережі громадських шкіл, відо­ мих під назвою «Рідна школа», а також у багатьох середніх і ви­ щих школах. У п’яти канадських провінціях українська мова викладається як окремий предмет у середніх школах. Україно­ знавство є предметом вивчення у дванадцяти канадських універ­ ситетах. Головними центрами українських студій є Оттавський університет, який видає журнал «Студії україністики», універ­ ситет у Торонто з кафедрою українознавства, Едмонтонський університет з кафедрою українського фольклору, етнографії та культури, Вінніпезький та Саскачеванський університети. Ак­ тивну наукову діяльність з українознавства проводять Наукове товариство імені Шевченка і Українська вільна академія наук.

Українські громадські і політичні об’єднання видають десятки газет та журналів українською й англійською мовами. Окремі з них двомовні. Серед української періодики найбільшими тиража­ ми видаються «Життя і слово», «Новий шлях», «Вісник», «Бать­ ківщина». З 70-х років у Торонто розпочато телепрограми україн­ ською мовою, а радіопередачі ведуться у місцях компактного про­ живання українців. Постійно діють товариства «Просвіти», хорові, танцювальні й мистецькі колективи, які влаштовують фольклорні свята, виставки. В сучасній Канаді налічується 150 діючих україн­ ських хорів і понад 100 українських танцювальних груп. В окре­ мих провінціях є українські музеї, архіви і картинні галереї.

З проголошенням незалежності України відкрились нові можливості для розширення культурно-освітніх, наукових зв’язків канадських українців з Батьківщиною. Налагоджу­ ються зв’язки бізнесменів Канади з Україною.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ_________________________________

1.Які соціально-економічні і політичні передумови спричинили ліквідацію залишків колоніального становища Канади?

2.Проаналізуйте політику лібералів і консерваторів у 40-80-ті роки

і визначте, у чому полягають відмінності.

3.Проаналізуйте проблему Квебеку. Які причини її виникнення?

4.У чому суть і значення конституційної реформи 1982 p.?

5.Порівняйте економічний розвиток Канади у 80-ті та 90-ті роки. У чому ви бачите відмінності?

6.Охарактеризуйте, громадсько-політичне і культурне життя українців в Канаді.

РОЗДІЛ III ________________ ____

КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

§ 12. ОСОБЛИВОСТІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ТА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ У 40—90-х РОКАХ

XX ст.

Які країни Європи були визволені від гітлерівської окупації Радянською армією? Я кі країни були визволені військами західних союзників? Де проходила лінія , що розділила тери­ торію Європи «залізною завісою» в 1946 p.?

ЗАХІДНА ЄВРОПА У 40-60-х РОКАХ

Під час Другої світової війни Європа протягом тривалого часу була ареною бойових дій, внаслідок яких єввропейські країни за­ знали значних втрат. Переможені в ході війни Німеччина та Італія лежали в руїнах. Не менших втрат зазнали країни-переможниці - Англія, Франція, Нідерланди, Бельгія, Данія, Норвегія. Спіль­ ними ознаками для більшості країн Європи після закінчення війни стали інфляція, різкий спад виробництва, безробіття, загальна нестача продуктів і товарів першої необхідності.

Економічна розруха супроводжувалася загостренням політич­ ної боротьби. Вихід на політичну арену антифашистських сил, які прагнули реформувати суспільно-політичний устрій у своїх країнах, криза традиційних партій, розшуки фашистських злочинців та їх прислужників украй загострювали політичне становище, зокрема в Італії й Франції, де були чисельні комуністичні партії. Заклики комуністів до «революційних методів боротьби» з метою встановлення своєї диктатури під фак­ тичним протекторатом Москви, їхні демагогічні обіцянки швид­ ко розв’язати соціальні проблеми за умов повоєнних нестатків сприяли політизації робітничих виступів.

У країнах, де перебували радянські війська, у 1945-1948 pp. Москва насильно насаджувала тоталітарні комуністичні режи­ ми. За словами В. Черчіла, радянське керівництво намагалося відгородити країни Східної Європи «залізною завісою». «Хо­ лодна війна», що почалася між колишніми союзниками, постійно загрожувала перерости у справжню.

88

Насильницький розрив традиційних економічних зв’язків, які складалися століттями, негативно позначився на еко­ номіці Європи. Загроза комунізації була однією з важливих причин зародження руху за об’єднання країн Західної Європи. Цей рух став водночас і реакцією на крайній націоналізм і мілітаризм у Німеччині та інших державах, що двічі у першій половині XX ст. призводили до руйнівних світових воєн.

У лютому 1947 р. лейбористи, які з 1945 р. перебували при владі в Англії, виступили з ініціативою організації руху за створення Сполучених штатів Європи. В липні 1947 р. у Парижі на нараді представників 16 європейських держав було створено Комітет європейського економічного співробітницт­ ва, який приступив до розробки програми економічної допомо­ ги, очікуваної від СІНА. Католицькі та соціал-демократичні партії у більшості західноєвропейських країн підтримали ідею об’єднання Європи. На першому конгресі європейського руху 1948 р. було прийнято звернення та резолюції, які закликали до утворення союзу європейських демократичних держав. Об’єднавчому рухові країн Західної Європи сприяв «план Мар­ шалла», що передбачав надання СІНА допомоги європейським країнам на суму 13 млрд доларів.

За умов зростання популярності ідеї об’єднання демокра­ тичних країн Європи і загрози комуністичної агресії в квітні 1949 р. було створено Північноатлантичний оборонний альянс (НАТО), до якого спочатку увійшли 12 держав: СІНА, Канада, Велика Британія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люк­ сембург, Данія, Норвегія, Португалія, Ісландія. У наступні ро­ ки до цього військово-політичного союзу приєдналися Греція і Туреччина (1952), ФРН (1955), Іспанія (1982). Основною метою союзу було спільними зусиллями протистояти експансії СРСР. У країнах Західної Європи здійснювалось будівництво військо­ вих баз, на яких розміщувались американські війська, прово­ дилися спільні оборонні акції.

Військово-політичне об’єднання країн Західної Європи суп­ роводжувалося створенням економічних союзів, ініціатором яких були уряди Франції та Бельгії. У квітні 1951 р. представ­ ники Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів і Люксембур­ гу підписали у Парижі договір про Європейське об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС). У договорі підкреслювалося «прагнення країн перейти від вікового суперництва до єдності основних інтересів», сприяти піднесенню життєвого рівня населення.

Організатори ЄОВС прагнули залучити ФРН до рівноправ­ ного економічного співробітництва, усунути загрозу німецької експансії, забезпечити доступ до природних ресурсів і спільно встановлювати ціни на вугілля і сталь. Заснування ЄОВС його учасники розглядали як перший крок у процесі подальшої

84

інтеграції Європи. Спільна організація виробництва, взаємна технічна допомога, обмін науково-технічною документацією сприяли швидкому зростанню виробництва країн ЄОВС. До середини 50-х років на ці країни припадало 25 % обсягу вироб­ ництва продукції всього капіталістичного світу.

Процес економічного співробітництва дедалі поглиблював­ ся. В березні 1957 р. у Римі представники шести країн ЄОВС підписали договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС, його неофіційно називали також Спіль­ ним ринком). Згідно з договором основним завданням ЄЕС було формування спільного ринку шляхом поступового скасу­ вання митних кордонів, проведення єдиної фінансової та еко­ номічної політики. На основі поступового економічного збли­ ження планувалося перейти до політичної співпраці. Основні органи управління ЄЕС - Рада та Європарламент. їх формували держави-учасниці, й вони мали право контролю над керівними структурами окремих країн. Ці два вищі органи, ухвалюючи спільні рішення і виступаючи на міжнародній арені як са­ мостійні організації у відносинах з іншими країнами, були основними інструментами політичного зближення. Рішенням Ради ЄЕС у грудні 1957 р. створено Європейське агентство атомної енергетики (Євроатом), основне завдання якого - сприяння співробітництву, розвитку і мирному використанню атомної енергії.

Сім європейських країн, які не увійшли до ЄЕС, - Велика Британія, Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія і Швеція - у січні 1960 р. утворили Європейську асоціацію віль­ ної торгівлі (ЄАВТ). Основним завданням ЄАВТ було знижен­ ня і поступова ліквідація митних зборів, раціональне викорис­ тання природних ресурсів, забезпечення розвитку вільної торгівлі.

Інтеграційні процеси у країнах ЄЕС порівняно з ЄАВТ до кінця 60-х років набули більш всеохоплюючого характеру. З 1968 р. ліквідовано митні збори у торгівлі між країнами Співтовариства, дозволено вільне переміщення робочої сили. Такі заходи сприяли різкому збільшенню товарообороту, що з 1956 по 1972 р. зріс у 8 разів. Промислове виробництво у країнах Спільного ринку розвивалося швидше, ніж в інших державах Західної Європи. Із вступом 1973 р. до ЄЕС Великої Британії, Данії та Ірландії значно послабилися позиції ЄАВТ, і з того часу інші країни цієї асоціації почали переорієнтовува­ тися на вступ до Спільного ринку.

Водночас з розширенням економічного співробітництва здійснювалася розбудова політичних структур. У 60-х роках Рада та Європарламент почали утворювати постійні виконавчі органи, зокрема Секретаріат і галузеві комісії, що наділялися

85

правами наддержавних органів управління. Члени Секре­ таріату і комісій діяли від імені вищого органу ЄЕС і не по­ винні були отримувати інструкцій від своїх урядів. Розширюва­ лися також права Європарламенту, який з рекомендаційного і контрольного органу поступово перетворювався на законо­ давчий.

ЗАХІДНА ЄВРОПА НАПРИКІНЦІ XX - НА ПОЧАТКУ XXI ст.

Розширенню і поглибленню інтеграції західноєвропейських країн сприяла ліквідація у 1974-1975 pp. авторитарних режимів у Португалії, Греції та Іспанії. Демократизація цих країн супроводжувалася розширенням їх політичного й еко­ номічного співробітництва з державами Спільного ринку. Вже з кінця 70-х років проводилися переговори про їх вступ до ЄЕС. У 1981 р. сюди прийнято Грецію, а 1986 р. - Іспанію й Порту­ галію. Спільний ринок тепер налічував 12 країн, вони удоско­ налювали форми економічного і політичного співробітництва. Важливе значення в поглибленні інтеграції мало рішення Ради та Європарламенту 1985 р. про поступове зрощування економічної і валютної систем країн ЄЕС. Передбачалося до 1993 р. остаточно ліквідувати внутрішні кордони між країна­ ми Спільного ринку, створити єдиний простір, в межах якого забезпечуватиметься вільне переміщення людей, товарів, капіталів і послуг.

У процесі створення єдиного європейського економічного простору в усіх країнах Спільного ринку відбувалася масштаб­ на перебудова технології виробництва. Витрати на піднесення рівня виробництва до загальноєвропейських стандартів у менш розвинутих країнах ЄЕС (Греція, Португалія, Ірландія) взяли на себе всі учасники Співтовариства. Водночас впрова­ джувалася єдина система оподаткування і соціального захисту населення, вносилися зміни у трудове законодавство країн Спільного ринку. Соціальний захист у країнах Співтовариства йшов двома напрямами: забезпеченням фахової підготовки і вирівнюванням умов праці.

До консолідації Спільного ринку та інших європейських країн спричинила Нарада з питань безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) у Гельсінкі. Тут у серпні 1975 р. глави 33 євро­ пейських країн, СІЛА і Канади підписали Заключний акт, який і визначив основні принципи відносин між державами на сучасному етапі: поважання суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів, відмова від застосуван­ ня і загрози сили, невтручання у внутрішні справи.

Розрядка міжнародної напруженості, крах тоталітарних режимів у СРСР і країнах Центральної fa Східної Європи

86

наприкінці 80-х - на початку 90-х років привела до зміцнення ідеї будівництва нової Європи. У листопаді 1990 р. на зустрічі глав держав - учасниць НБСЄ було прийнято Паризьку хартію для нової Європи. Визнаючи Гельсінкські принципи відносин між європейськими країнами, учасники зустрічі наголосили на доцільності розбудови багатостороннього співробітництва шляхом створення постійних загальноєвропейських структур - секретаріату НБСЄ, центру запобігання конфліктам, бюро вільних виборів. Паризька хартія 1990 р. завершила епоху конфронтації у світі.

У лютому 1992 р. в Маастрихті (Нідерланди) держави Спіль­ ного ринку підписали Договір про реорганізацію Співтоварист­ ва в Європейський Союз (ЄЄ). Договором передбачається до по­ чатку XXI ст. створити економічне і політичне об’єднання європейських країн зі спільними органами управління, єдиною фінансовою системою і грошовою одиницею. Розширюється ко­ ло питань, рішення з яких приймаються простою більшістю го­ лосів Ради ЄЄ. Важливе значення мають положення договору про створення валютного союзу та організацію Європейської системи центральних банків, що контролюватимуть кредити і грошовий обіг у країнах ЄЄ. Громадянам країн ЄЄ гарантується право на свободу пересування і проживання на території будьякої держави - члена Союзу.

Реалізація Маастрихтського договору передбачає три етапи. На першому етапі, який тривав до кінця 1993 p., створювалася Європейська система центральних банків, вживалися заходи щодо стабілізації цін. Другий етап розпочався з січня 1994 p.. коли було засновано тимчасовий валютний орган - Європейсь­ кий економічний інститут - у складі керуючих центральними банками країн ЄЄ. Він узяв під контроль технічну підготовку випуску єдиної грошової одиниці - євро. На цьому етапі через надання фінансової допомоги і проведення спільної політики передбачалося вирівнювання технічної оснащеності та стабілізація економіки країн ЄЄ.

З січня 1999 р. розпочався третій етап. Запроваджено нову грошову одиницю - євро. Обов’язковою умовою членства ЄЄ є досягнення рекомендованих європейських стандартів у вироб­ ництві, зниження рівня інфляції до 1,5 % на рік, а дефіциту бюджету - до 3 % валового внутрішнього продукту. Розширен­ ня ЄЄ - важлива складова частина розбудови нової Європи. Згідно з договором між ЄЄ і країнами ЄАВТ, що набрав чин­ ності з 1993 p., передбачалося створення єдиного економічного простору. Норми і правила ринку ЄЄ поширювалися на країни Європейської асоціації вільної торгівлі.

З січня 1995 р. членами ЄЄ стали Австрія, Фінляндія і Швеція. Про свої наміри вступити до ЄЄ заявили тоді ще з де­

87

сяток держав, у тому числі ряд країн Центральної та Східної Європи. Однак вимоги високих економічних показників і на­ лежного рівня демократизації до країн, що планували стати членами ЄС, віддалили терміни їх вступу на 9 років.

Зміцненню інтеграційних процесів у Європі сприяло запро­ вадження з 1 січня 2001 р. спільної грошової одиниці - евро і значне розширення ЄС. 1 травня 2004 р. до ЄС було прийнято десять нових країн, серед яких 3 колішні республіки СРСР (Ес­ тонія, Латвія, Литва), 5 держав, на території яких до початку 90-х років панували комуністичні режими (Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина), а також Кіпр і Мальта. Ви­ ник найбільший у світі економічний та політичний союз, який зараз включає 25 країн з 450 млн населення. З розширенням Євросоюзу було остаточно ліквідовано Ялтинсько-Потсдамсь­ ку систему повоєнного устрою у Європі. Ведуться переговори про подальше розширення ЄС і вже визначено на найближчі роки ряд країн-кандидатів (Болгарія і Румунія).

Виконання Маастрихтського договору, на думку його ідео­ логів, сприятиме піднесенню виробництва, економічній, політичній, військовій і духовній консолідації європейських народів, піднесенню їхнього добробуту, зростанню ролі Європи у розв’язанні сучасних світових проблем.

ДОКУМЕНТИ________________________________________________

РИМСЬКИЙ ДОГОВІР ПРО СТВОРЕННЯ ЄЕС ВІД 25 БЕРЕЗНЯ 1957 р.

(Витяг)

Стаття 2. Співтовариство має завданням здійснювати шляхом створення спільного ринку та поступового зближення економічної політики держав-членів всебічний розвиток, зростаючу стабіль­ ність, швидше підвищення рівня життя та тісніші зв’язки між дер­ жавами, які воно об’єднує.

Стаття 3. Для досягнення мети, означеної в попередній статті, діяльність Співтовариства допускає в умовах та згідно з передба­ ченими в цьому Договорі термінами:

а) скасування між державами-членами митних зборів, кількісних обмежень для ввезення та вивезення товарів, а також всіх інших рівнозначних за своїми наслідками заходів; б) встановлення спільного митного тарифу та спільної торговель­ ної політики відносно третіх держав;

в) встановлення спільної політики у галузі сільського господар­ ства;

г) усунення між державами-членами перешкод для вільного руху осіб, послуг, капіталів; д) встановлення спільної політики в галузі транспорту...

ж) зближення законодавства країн-членів у тій мірі, в якій це не­ обхідно для дії спільного ринку;

88

з)створення Європейського Соціального Фонду з метою поліпшення можливостей зайнятості для трудящих та сприяння підвищенню їхнього життєвого рівня; и) створення Європейського Інвестиційного Банку, призначеного

для сприяння економічному розвитку Співтовариства шляхом створення нових ресурсів...

(Хрестоматия по новейшей истории. - М., 1961. - Т. 3 . - Ч. 1. - С. 113-114).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ_________________________________

1.Назвіть основні причини зародження руху за об’єднання Європи.

2.В які економічні організації об’єдналися країни Західної Європи? Коли вони виникли?

3.Як ви розумієте поняття «Спільний ринок»?

4.Що свідчить про розширення і поглиблення інтеграції європейських країн у 70-80-х роках?

5.Охарактеризуйте Маастрихтський договір про Європейський Союз.

6.Складіть хронологічну таблицю, яка відображає процес розши­ рення Європейського Союзу.

§13ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Я кі наслідки для Великої Брит анії мала Перша світова війна? Визначт е, які території входили до складу Бри­ танської імперії в 1919-1945 pp. Я кі політ ичні парт ії ви значали внут ріш ню і зовніш ню політ ику країни у міжвоєнний період? В чому проявлялась непослідовність зовнішньої політ ики Великої Брит анії як гаранта Вер сальсько-Вашингтонської системи договорів?

РЕФОРМИ ПОВОЄННОГО ЛЕЙБОРИСТСЬКОГО УРЯДУ

Велика Британія постраждала від Другої світової війни знач­ но менше, ніж країни континентальної Європи, оскільки на її території не точилися наземні бої. Порівняно невеликими були людські втрати. Однак ведення війни вимагало величезних коштів, внаслідок чого зріс внутрішній і зовнішній державний борг. Загалом війна призвела до послаблення економічних і політичних позицій Великої Британії на міжнародній арені.

Відчутним наслідком війни і перемоги у ній стала зміна настроїв - широкі верстви англійців поділяли тепер позиції лівоцентристських сил. Цю тенденцію віддзеркалили парла­ ментські вибори, що відбулись у липні 1945 p., на яких Лей­ бористська партія здобула перемогу. Коаліційний уряд воєнних часів, очолюваний лідером консерваторів Вінстоном Черчілом, заступив лейбористський кабінет на чолі з Клементом

89