- •Міністрество освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Основні відомості з теорії літератури Специфіка художньої літератури
- •Форми повіствування у творі
- •Змістові компоненти художнього твору
- •Художній образ
- •Класифікація образів
- •Засоби характеротворення образу-характеру
- •Зображувально-виражальні групи в художньому творі
- •Поділ літератури на роди
- •Лекції з дитячої літератури народні дитячі казки
- •Види народних дитячих казок
- •Василь андрійович жуковський
- •2. Загадки (про природні явища) для молодшого шкільного віку.
- •Петро павлович єршов
- •Творчість і.Франка для дітей
- •Література
- •Казки м.Горького для дітей
- •Творчість оксани іваненко
- •Література
- •Образ дитини у поезіях т.Шевченка
- •Творчість олени пчілки
- •Казки та оповідання
- •Творчість олександра олеся в дитячому читанні
- •Творчість миколи трублаїні
- •Література
- •Творчість івана багмута
- •Література
- •Тема природи в дитячій літературі
- •Творчість віталія біанкі
- •Література
- •Тема природи у творчості олександра копиленка
- •Література
- •Плани практичних занять
- •Методичні вказівки щодо підготовки до практичного заняття
- •Комічне в дитячій літературі План
- •Література
- •Методичні вказівки щодо підготовки до практичного заняття
- •Історична тематика в українській дитячій літературі План
- •Література
- •Методичні вказівки щодо підготовки до практичного заняття
- •Твори Марка Вовчка в дитячому читанні План
- •Література
- •Методичні вказівки щодо підготовки до практичного заняття
- •Твори Максима Горького в дитячому читанні План
- •Література
- •Казки Оксани Іваненко в дитячому читанні План
- •Література
- •Методичні вказівки щодо підготовки до практичного заняття
- •Завдання для самостійного опрацювання Завдання № 1 Творчість дитячих письменників Донеччини
- •Завдання № 2
- •Тематика рефератів
- •1. Погляди с.Русової на роль і місце казки у дитячому читанні.
- •Рекомендована література
- •2. Навчальна книга для дітей к.Ушинського. Своєрідність використання казкових елементів у процесі навчання дитини.
- •Рекомендована література
- •3. Проблематика, образи науково-популярних казок в.Одоєвського.
- •Рекомендована література
- •4. Мотиви збірок д.Білоуса „Диво калинове”, „Чари барвінкові”.
- •Рекомендована література
- •5. Мотиви, образи поезій п.Грабовського для дітей. Своєрідність змалювання природи.
- •Рекомендована література
- •6. Проблематика, головні образи автобіографічної повісті Гр.Тютюнника „Климко”.
- •Рекомендована література
- •7. Проблематика, головні образи автобіографічної повісті Гр.Тютюнника „Облога”.
- •Рекомендована література
- •8. Проблематика, головні образи автобіографічної повісті Гр.Тютюнника „Вогник далеко в степу”.
- •Рекомендована література
- •9. Проблематика, образи казки а.Мілна про Вінні-Пуха.
- •Рекомендована література
- •10. Проблематика, образи казок а.Ліндґрен про Карлсона та Малюка.
- •Рекомендована література
- •Завдання № 4 Бібліографічні матеріали по творчості письменників, які вивчаються у 1 – 4 класах початкової школи
- •Статті в.П.Сиротенка, присвячені проблемам дитячої літератури то в чому ж специфіка дитячої літератури?..
- •Список літератури
- •Деякі особливості розгляду фольклорних жанрів у межах курсу „Дитяча література”
- •Бібліографія
- •Імпресіоністичні засади змалювання образу дитини у творах с.Васильченка
- •Література
- •Стильове різноманіття творів бориса грінченка
- •Література
- •Додатки
- •Русова с. В оборону казки // Русова с. Вибрані педагогічні твори. – к.: Освіта, 1996. – с. 202-206.
- •Тексти для читання
- •Література близького зарубіжжя
- •Література далекого зарубіжжя
- •Основна навчальна література
- •Питання до екзамену
- •Погляди с.Русової на роль і місце казки у дитячому читанні
Види народних дитячих казок
Казки про тварин.
Одні з найдавніших за походженням. У них сильно виражений анімалістичний елемент (лат. anima - душа). Анімізм – одухотворення природних явищ, уявлення про те, що за кожним явищем природи криється незримий дух, який керує явищем. Ф.Енгельс („Анти-Дюринг”, с. 326): „Сили природи уявляються первісній людині чимось чужим, таємничим, таким, що давить. На відомому ступені, через який проходять усі культурні народи, він освоюється з ними шляхом олюднення...”
Отже, кожна тварина – це тип людського характеру. В класовому суспільстві ці образи можуть набувати соціального, класового забарвлення. М.Горький у листі до П.Максимова: „Очень интересна и сказка о зайчике, лисе и волке, помощнике старшины, - она обнажает социальные отношения людей, чего обычно в сказках о животных не видят”.
Типові персонажі: лисиця, вовк, ведмідь, заєць, кіт, півень.
До назв тварин можуть додаватися прикладки, які можуть вказувати на зоологічні властивості тварини: комар-пискун, зайчик-побігайчик тощо. Але лисичка-сестричка, вовчик-братик.
Часто казка будується у діалогічній формі („Колобок”).
Інколи має незвичайний розвиток подій („Пан Коцький”).
Фантастичні, або чарівні казки.
Особливості:
Фантастичний елемент представлено найсильніше.
Основний конфлікт – боротьба Добра і Зла на рівні морально-етичних уявлень. Цей конфлікт підкреслюється чітким поділом персонажів на позитивних і негативних.
Найхарактерніші негативні персонажі: Кощій Безсмертний, Змій Горинич, Баба Яга (двоїстість даного образу, причина – ставлення первісних людей до вогню).
Найхарактерніші позитивні персонажі:
жіночі: Василиса-премудра, Олена-прекрасна;
чоловічі:
Іван-царевич;
Іван-богатир;
Іван-дурень (трактування даного образу).
Основний лейтмотив – подорож та пошук головного героя.
Принцип трикратності як основний композиційний принцип.
Побутові та соціально-побутові казки.
Зберігається конфлікт Добра і Зла, але він носить не стільки морально-етичний, скільки соціальний характер. Це підкреслюється чітким парним протистоянням персонажів:
дідова і бабина доньки;
бідний і багатий брати;
селянин і пан;
селянин і піп;
солдат і цар;
Правда і Кривда.
Фантастичний елемент або зовсім відсутній (хоча зберігається зовнішня фантастичність), або він відіграє другорядну роль.
Події можуть мати гумористичне або сатиричне забарвлення.
Василь андрійович жуковський
(1783 - 1852)
Романтизм як стильовий напрямок.
Образи, художніособливості, романтичнийхарактервіршів для детей.
Гуманістичнийхарактер казок В.Жуковського.
Романтизм – стильовий напрямок у літературі, який виник у західноєвропейських літературах у кінці XVIIIст.і досяг свого піку розвитку в 20-30-ті роки ХІХ ст. Романтизм ґрунтується на конфлікті між дійсністю, яка не задовольняє ні автора, ні героя, та мрією (ідеалом), яка в усьому протистоїть дійсності. Для романтизму характерне зображення незвичайного героя у незвичайних обставинах, що найчастіше передається за допомогою такого тропу, як гіперболізація. Також романтики досить часто звертаються до фольклору, використовуючи його мотиви, жанри, образи, виражальні засоби.
Сам романтичний ідеал не завжди має чітко виражені обриси, також не зажди усвідомлюється шлях його досягнення. Тому в творах романтиків часто прослідковується внутрішній психологічний дискомфорт, невдоволення, розгубленість. Тональність творів часто відзначається мінорним звучанням, з деяким надривом, певним розчаруванням.
У російській літературі В.Жуковськийвважається „батьком російського романтизму”.
В.Бєлінський про особливості романтизму В.Жуковського: „Отже, зміст поезій Жуковського, її пафос становить прагнення до безмежного, яке обирається за саме безмежне, рушійна сила – за мету руху. Зовсім позбавлена історичного ґрунту, позбавлена практичного елементу, ця поезія вічно устрімлена, хоча ніколи і не до сягає, вічно запитує саму себе, ніколи не даючи відповіді”.
Щодо поезії „Таємничий відвідувач” В.Бєлінський висловився так: „ Сам поет не знає,хто він, і сподівається бачити в ньому то Надію, то Любов, то Роздум, то Поезію, то Передчуття… Однак ця невизначеність, саме ця туманність і становить головну чарівність як головний недолік поезії Жуковського”:
Иль Предчувствие сходило
К нам во образе твоем
И понятно говорило
О небесном, о святом?
Часто в жизни так бывало:
Кто-то светлый к нам летит,
Подымает покрывало
И в далекое манит.
Сам В.Жуковський є позашлюбною дитиною тульського поміщика О.Буніна та полонянки-турчанки Сальхи. Хоча батько і потурбувався про сина (Василь одержав освіту в найпрестижнішому на той час пансіоні при Московському університеті, у дорослому віці був вихователем царських дітей), однак сам В.Жуковський подав про своє дитинство дещо інші спогади: „Я не був залишений, покинутий, мав свій куток, однак … не відчував нічиєї любові”. Це зізнання надзвичайно важливе для подальшого розуміння характеру творчості поета: щирість у людських стосунках, істинне почуття любові не можна підробити, не можна „любити” за примусом (на любовних почуттях будується більшість казок В.Жуковського).
Стосовно призначення творів для дітей, то В.Жуковський завжди підкреслював їхній (творів) виховний ефект, надзвичайну моральність: „Необхідно, щоб у дитячій казці все було морально чисто, щоб вона своїми сценами надавала уявленню лише світлі образи, щоб ці образи жодного шкідливого морального враження після себе не залишали”.
Вірші,написані для дітей, або ж ті, що увійшли до дитячого читання, за віковими особливостями та жанровою природою можна розподілити на декілька груп:
1. Вірші про тварин для дітей дошкільного віку: „Кошеня та козеня”, „Пташечка”.
Кошеня та козеня
(При читанні вірша слід підкреслити, що він надзвичайно образний і динамічний, що об’єктивно властиве творам для дошколят. Зокрема, двостопний амфібрахій передає ритм руху тварин):
Там котик усатый
По садику бродит,
А козлик рогатый
За котиком ходит;
И лапочкой котик
Помадит свой ротик;
А козлик седою
Трясет бородою.
Пташечка
(Цей вірш варто прочитати двічі: перший раз, щоб передати особливості дитячого твору, а вдруге – підкреслити романтичний характер поезії):
Птичка летает,
Птичка играет,
Птичка поет;
Птичка летала,
Птичка играла,
Птички уж нет!
Где же ты, птичка?
Где ты, певичка?
В дальнем краю
Гнездышко вьешь ты;
Там и поешь ты
Песню свою.
В образі Пташечки можна вбачати ідеал прекрасного (пестливі форми „птичка”, „певичка”), до якого прагнув сам поет. Композиційно вірш поділяється на три частини: 1 – радісне переживання від того, що прекрасне існує; 2 – тривожність від того, що прекрасне зникло, його не можна спостерігати; 3 – радість від того, що прекрасне знову проявляє себе, і в той же час певний смуток, оскільки саме прекрасне хоча й існує, однак воно надзвичайно далеке і короткочасне.