2. Загадки (про природні явища) для молодшого шкільного віку.

Не человечьими руками

Жемчужный разноцветный мост

Из вод построен над водами.

Чудесный вид! огромный рост!

Раскинув паруса шумящи

Не раз корабль под ним проплыл;

Но на хребет его блестящий

Еще никто не восходил.

Идешь к нему – он прочь стремится

И в то же время недвижим;

С своим потоком он родится

И вместе исчезает с ним.

(При аналізі твору застосовується та ж методика, що і для розгляду поезії „Пташечка”).

3. Балади для дітей середнього шкільного віку: „Рукавичка”, „Кубок”, „Роланд-зброєносець”, „Лісовий цар”.

Балада (до цього фольклорного за генезисом жанру часто зверталися романтики) – ліро-епічний твір (відтворюються одночасно події, почуття і переживання) історико-героїчного або казково-фантастичного змісту, в якому події розгортаються напружено та мають несподіване завершення. Саме ці якості посилюються в літературній баладі, яка набула повторного народження у творчості поетів-романтиків.

При розгляді названих балад необхідно підкреслити, що їм властива гуманістична спрямованість.

Рукавичка

(У часи середньовіччя – до історичного антуражу часто зверталися романтики – проводиться лицарський турнір. Герой твору не готувався до поєдинку (бій з хижаками), тому і не був відповідно одягнений та озброєний. Але з рук його дами серця на арену, де вже знаходилися звірі, падає рукавичка. Панна мовчки, але красномовно, поглянула на лицаря. Той мовчки спускається на арену, від чого заціпеніли не лише глядачі, а і звірі, підіймає рукавчику і повертається назад):

У рыцарей и дам при дерзости такой

От страха сердце помутилось;

А витязь молодой,

Как будто ничего с ним не случилось,

Спокойно всходит на балкон;

Рукоплесканьем встречен он;

Его приветствуют красавицины взгляды…

Но, холодно приняв привет ее очей,

В лицо перчатку ей

Он бросил и сказал: «Не требую награды».

(З точки зору гуманістичних цінностей прокоментувати даний учинок лицаря та поведінку панни).

Як поет-казкар В.Жуковський написав декілька переробок чарівних казок братів Грімм, а також казок Шарля Перро: „Хлопчик-мізинчик”, „Кіт у чоботях”, „Війна мишей та жаб”. Але найвідомішими є „Казка про царя Берендея”, „Спляча царівна” (написані в 1831 році, остання, зокрема, писалася як своєрідне змагання з О.Пушкіним – той написав „Казку про царя Салтана”. Сам В.Жуковський визнав свою поразку в цьому змаганні), „Казка про Івана-царевича та Сірого Вовка”. У своїх казках завжди прагнув посилити гуманістичне звучання: „При мысли великой, что ячеловек,Всегда возвышаюсь душою”.

Позитивний герой – це завжди людина з великим почуванням любові:

- любов пробудила від сну царівну, яка була зачарована злою феєю („Спляча царівна”):

Видом прелести такой

Отуманен, распален,

Неподвижно смотрит он;

Неподвижно спит она.

Что ж разрушит силу сна?

Вот, чтоб душу насладить,

Чтоб хоть мало утолить

Жадность пламенных очей,

На колени ставши, к ней

Он приблизился лицом:

Распалительным огнем

Жарко рдеющих ланит

И дыханьем уст облит,

Он души не удержал

И ее поцеловал.

Вмиг проснулася она…

- любов Мар’ї-царівни та Івана–царевича допомагає подолати усі підступи Кощія-Безсмертного („Казка про царя Берендея”);

- любов підтримує мужність, силу волі і наполегливість Івана-царевича („Казка про Івана-царевича та Сірого Вовка”);

- прагненням спокутувати свій, хай і мимовільний гріх (а це можна зробити тільки люблячи когось), можна пояснити пропозицію щодо вірної служби, зроблену Сірим Вовком Івану–царевичу, коли під останнім загриз коня:

Мне жаль, Иван-царевич, мой сердечный,

Что твоего я доброго коня

Заел, но ты ведь сам, конечно, видел,

Чтона столбу написано; тому

Так следовало быть; однако ж ты

Свою печаль забудь и на меня

Садись; тебе я верою и правдой

Служить отныне буду…

Можливо, таку доброзичливість автор обумовлює тим, що сам Вовк представник аристократії (сам В.Жуковський завжди намагався надавати допомогу всім, хто цього потребував: звертався безпосередньо до Миколи І з проханням послабити покарання деяких декабристів). Щодо приналежності Вовка до вищої аристократії свідчить деталь, коли той прибуває на весілля Івана-царевича та Олени-прекрасної в кареті, на дверцятах якої зображено „В черном поле волчий хвост под графской короною” (адже право на носіння герба мали тільки дворяни).

Здійснюючи літературну обробку фольклорного матеріалу, В.Жуковський, можливо, підсвідомо для себе вводить такі побутові деталі, які були звичні йому як представникові дворянських кіл. Так, у „Казці про Івана-царевича та Сірого Вовка” при описі весільних столів вживається не зовсім доречне для даного жанру слово „сервіз”: „На всех столах сервиз был золотой ”. Напевне, через це В.Бєлінськийтак охарактеризував казковий доробок письменника: „Сказка о царе Берендее” и сказка „Спящая царевна” были весьма неудачными попытками Жуковского на русскую народность. О них никаким образом нельзя сказать: „Здесь Русский дух, здесь Русью пахнет”.

Ставлення О.Пушкіна до В.Жуковського.

- в одному з листів до свого брата стосовно нового збірника творів В.Жуковського (1824 р.) О.Пушкін зазначив: „Жуковского я получил. Славный был покойник. Дай Бог ему царство небесное”. Тут явно висловлюється думка, що на той час романтизм як літературний напрямок уже історично вичерпав себе.

- у листі до К.Рилєєва (декабрист, поет-романтик, який завжди схилявся до необхідності радикальних дій у всьому) О.Пушкін не погоджується з надто різкими критичними оцінками останнього щодо елегійності більшості поезій В.Жуковського: „Зачем кусать нам груди кормилицы нашей? Потому, что зубки прорезались? Что ни говори, Жуковский имел решительное влияние на дух нашей словесности; к тому же переводный слог его останется навсегда образцовым. Ох! Уж эта мне республика словесности! За что казнит; за что венчает?”