1.2 Поняття і види спілкування

Розглядаючи спосіб життя різних вищих тварин і людини, ми помічаємо, що в ньому виділяються дві сторони: контакти з природою та контакти з живими істотами. Перший тип контактів називають діяльністю, другий тип контактів характеризується тим, що взаємодіють один з одним сторонами є живі істоти, організм з організмом, які обмінюються інформацією. Цей тип внутрішньовидових і міжвидових контактів називають спілкуванням.

Спілкування властиво всім вищим живим істотам, але на рівні людини воно набуває найдосконаліші форми, стаючи усвідомленим і опосередкованим промовою.

Спілкування - складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в діяльності спільної; включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння партнера.

Спілкування - реалізоване знаковими засобами взаємодія двох або більше суб'єктів, викликана потребами діяльності спільної і спрямоване на значущу зміну в стані, поведінці та особистісно-смислових утвореннях партнера. Складається у взаємному обміні повідомленнями з предметним і емоційним аспектами.

У самому загальному вигляді спілкування виступає як форма життєдіяльності. Його соціальний зміст полягає в тому, що воно виступає засобом передачі форм культури і суспільного досвіду.

Специфіка спілкування визначається тим, що в його процесі суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншого. У спілкуванні людина самовизначається і самопред'является, виявляючи свої індивідуальні особливості. За формою впливів можна судити про комунікативні уміння і риси характеру людини, по специфіці організації мовного повідомлення - про загальну культуру і грамотності.

У спілкуванні виділяються наступні аспекти: зміст, мета і засоби. Зміст - це інформація, яка в міжіндивідуальних контактах передається від однієї живої істоти до іншого. До спілкування може бути інформацію про внутрішньому мотиваційному або емоційному стані живої істоти. Одна людина може передавати іншому інформацію про наявні потреби, розраховуючи на потенційне участь у їх задоволенні.

Змістом спілкування може стати інформація про стан зовнішнього середовища, що передається від однієї живої істоти до іншого, наприклад, сигнали про небезпеку або про присутність десь поблизу позитивних, біологічно значимих чинників, скажімо, пиши.

У людини зміст спілкування значно ширше, ніж у тварин. Люди обмінюються один з одним інформацією, що представляє знання про світ, багатий, прижиттєво набутий досвід, знання, здібності, вміння та навички. Людське спілкування багатопредметності, воно найрізноманітніше за своїм внутрішнім змістом.

Мета спілкування - це те, заради чого у людини виникає даний вид активності. У тварин метою спілкування може бути спонукання іншої живої істоти до певних дій, попередження про те, що необхідно утриматися від будь-які дії. Мати, наприклад, голосом або рухом попереджає дитинчати про небезпеку; одні тварини в стаді можуть попереджати інших про те, що ними сприйняті життєво важливі сигнали.

Не менш істотні відмінності засобів спілкування. Їх можна визначити як способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування однієї живої істоти іншому.

Кодування інформації - це спосіб передачі її від однієї живої істоти до іншого. Наприклад, інформація може передаватися за допомогою прямих тілесних контактів: дотиком тіла, руками й т.п. Інформація може передаватися людьми і сприйматися на відстані, через органи почуттів (спостереження з боку однієї людини за рухами іншого або сприйняття вироблених ним звукових сигналів).

Розглянемо докладніше кожен з видів.

При матеріальному спілкуванні суб'єкти, зайняті індивідуальною діяльністю, обмінюються її продуктами, які, у свою чергу, служать засобом задоволення їхніх актуальних потреб.

При кондиційному спілкуванні люди впливають один на одного, розраховане на те, щоб привести один одного в певний фізичний або психічний стан. Наприклад, підняти настрій або, навпаки, зіпсувати його; порушити або заспокоїти один одного, а в кінцевому рахунку - зробити певний вплив на самопочуття один одного.

Мотиваційний спілкування має своїм змістом передачу один одному певних спонукань, установок або готовності до дій у певному напрямку. Як приклад такого спілкування можна назвати випадки, коли одна людина бажає домогтися того, щоб в іншого виникло або зникло деяке прагнення, щоб у будь-кого склалася певна установка до дії, актуалізувалася деяка потреба.

Ілюстрацією когнітивного і діяльнісного спілкування може бути спілкування, пов'язане з різними видами пізнавальної або навчальної діяльності. Тут від суб'єкта до суб'єкта передається інформація, що розширює кругозір, вдосконалює і розвиває здібності.

Біологічна - це спілкування, необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму. Воно пов'язане з задоволенням основних органічних потреб.

Соціальне спілкування переслідує мети розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку інтерперсональних відносин, особистісного росту індивіда. Існує стільки приватних цілей спілкування, скільки можна виділити підвидів біологічних і соціальних потреб.

Безпосереднє спілкування здійснюється за допомогою природних органів, даних живій істоті природою: руки, голова, тулуб, голосові зв'язки і т.п.

Опосередкований спілкування пов'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь для організації спілкування та обміну інформацією. Це або природні предмети (палка, кинутий камінь, слід на землі і т.д.), або культурні (знакові системи, записи символів на різних носіях, друк, радіо, телебачення і т.п.).

Пряме спілкування припускає особисті контакти і безпосереднє сприйняття один одним людей, у самому акті спілкування, наприклад, тілесні контакти, бесіди людей один з одним, їх спілкування у випадках, коли вони бачать і безпосередньо реагують на дії один одного.

Непряме спілкування здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди (скажімо, переговори між конфліктуючими сторонами на міждержавному, міжнаціональному, груповому, сімейному рівнях).

Серед видів спілкування можна виділити також ділове та особистісне, інструментальне і цільове. Ділове спілкування зазвичай включено як приватний момент в яку-небудь спільну продуктивну діяльність людей і служить засобом підвищення якості цієї діяльності.

Особистісне спілкування зосереджене в основному навколо психологічних проблем внутрішнього характеру, тих інтересів і потреб, які глибоко й інтимно зачіпають особистість людини.

Інструментальним можна назвати спілкування, яке не є самоціллю, не стимулюється самостійної потребою, але має якусь іншу мету, крім отримання задоволення від самого акту спілкування. Цільове - це спілкування, яке саме по собі служить засобом задоволення специфічної потреби, в даному випадку потреби в спілкуванні.

Найважливішими видами спілкування у людей є вербальне і невербальне. Невербальне спілкування передбачає використання звукової мови, природної мови як засобу спілкування. Невербальне - це спілкування за допомогою міміки, жестів і пантоміміки, через прямі сенсорні чи тілесні контакти.

Вербальне спілкування властива тільки людині і в якості обов'язкової умови передбачає засвоєння мови. За своїм комунікативним можливостям набагато багатше всіх видів і форм невербального спілкування, хоча в житті не може повністю його замінити. Та й сам розвиток вербального спілкування спочатку неодмінно спирається на невербальні засоби комунікації.