Лабараторные Windows (1-12)

СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра ПіМПН

Лабораторні роботи

„Microsoft WINDOWS”

Слов’янськ 2009

ВСТУПНА ЛАБОРАТОРНА РОБОТА Тема: Знайомство з обчислювальною системою

Питання для опрацювання:

1. Старт і завершення роботи користувацької обчислювальної системи (комп'ютера).

2.Основні пристрої обчислювальних систем (комп'ютерів):

•процесор і його функції;

•пам'ять і її функції;

•пристроїв введення/виведення інформації.

3.Зовнішні пристрої обчислювальних систем (комп'ютерів):

•клавіатура: основні групи клавіш, призначення «службових» клавіш;

•монітор;

•миша;

•дискові накопичувачі, їх види та призначення;

•пристрій читання (запису) оптичних дисків;

•принтери та їх види;

•сканер;

•модем;

•мікрофон.

Література:

1.Коляда М.Г. Информатика и компьютерные технологии: Уч. пос. — Донецк: Отечество. 1999. - 608 с.

2.	Левин А. Самоучитель работы на компьютере. —	5- е изд., испр. и доп. — М.: Нолидж, 1998. - 624
с.
3.	Основы информатики: Учеб пособие / А.Н.Морозевич, Н .Н .Говядинова, В.Г.Левашенко и др. Под ред.
	А.Н.Мороэевича. — Мн.: Новое знание, 2001. — 544	с.

4.Пасъко В., Колесников А. Самоучитель работы на персональном компьютере. — 2- е изд., доп. - К.: Изд.

группа BHV, 1999/ - 656 с.

5.Фигурнов В.Э. IBM PC для пользователя: Краткий курс. — М.: Финансы и статистика, 1999. - 480 с.

Контрольні питання

1.Які функції виконує процесор обчислювальної системи?

2.Охарактеризуйте види пам'яті, застосовувані в обчислювальній системі.

3.Охарактеризуйте призначення оперативної пам'яті комп'ютера (обчислювальної системи).

4.Охарактеризуйте призначення довгочасної пам'яті комп'ютера (обчислювальної системи).

5.Охарактеризуйте призначення регістрової пам'яті комп'ютера (обчислювальної системи).

6.Охарактеризуйте поняття «регістр».

7.Які види регістрів звичайно застосовуються в комп'ютерних системах?

Дайте перелік основних пристроїв, які здатні виконувати функції довгочасної пам'яті комп'ютера (обчислювальної системи).

8.Охарактеризуйте призначення клавіатури в обчислювальній системі.

9.Охарактеризуйте призначення миші в обчислювальній системі.

10.Охарактеризуйте призначення монітора в обчислювальній системі.

11.Які типи моніторів зараз використовуються в обчислювальних системах?

12.Охарактеризуйте призначення принтера в обчислювальній системі.

13.Охарактеризуйте основні типи принтерів, які зараз використовуються в обчислювальних системах?

14.Які функції в комп'ютерній системі виконує пристрій FDD?

15.Які функції в комп'ютерній системі виконує пристрій HDD?

16.Які функції в комп'ютерній системі виконує пристрій CD-ROM?

17.Дайте визначення шини комп'ютерної системи.

18.Які функції в комп'ютерній системі виконує шина РСІ?

19.Які функції в комп'ютерній системі виконує шина ISA?

20.Які функції в комп'ютерній системі виконує шина USB?

21.Охарактеризуйте основні «швидкісні» параметри різних шин комп'ютерної системи.

22.Які інтерфейси звичайно використовуються для взаємодії різних пристроїв комп'ютерної системи?

23.Дайте визначення контроллера комп'ютерної системи.

24.Охарактеризуйте функції, які виконує модем в обчислювальній системі.

25.Охарактеризуйте призначення сканера в обчислювальній системі.

26.Охарактеризуйте поняття «материнська плата» комп'ютерної системи.

27.Дайте загальну характеристику стандарту Plug and Play.

28.В чому полягає смисл «Plug and Play-стандартизації» комп'ютерного обладнання?

Етапи виконання роботи:

1.Користуючись літературними джерелами, додатком до лабораторної роботи та глосарієм, підготувати вичерпні письмові відповіді на кожне контрольне питання.

2.Підготувати для співбесіди за змістом усіх питань лабораторної роботи (призначених для опрацювання та контролю) відповідні матеріали.

2

3. Після опрацювання матеріалів лабораторної роботи студент повинен знати призначення основних та зовнішніх пристроїв обчислювальної системи (комп'ютера), уміти відрізняти основні зовнішні пристрої обчислювальної системи, з якими користувач постійно має справу: клавіатура, миша, монітор, принтер, сканер тощо.

1. ПРОЦЕССОР, ПАМ'ЯТЬ І СТАНДАРТНІ ПРИСТРОЇ ВВЕДЕННЯ/ВИВЕДЕННЯ 1.1. ПРОЦЕСОР КОМП'ЮТЕРА

Однією зі складових «частин» комп'ютерів є центральний процесор (рис. 1).

Процесор є логічним пристроєм для прийняття рішень і виконання арифметичних операцій.

Процесори сучасних комп'ютерів представляють собою спеціалізовану мікросхему (рис. 1) і звичайно будуються на основі так званої RISC-архітектури. Кожен процесор «розуміє» певний (фіксований) набір машинних команд, орієнтованих на забезпечення управління роботою усіх інших пристроїв, організацію обміну інформацією між регістрами, пам'яттю (пристроями збереження інформації), а також на виконання арифметичних операцій з цілими числами та числами з плаваючою точкою.

Основними виготовлювачами (і постачальниками) сучасних процесорів зараз є фірми Intel (процесори сімейств Pentium, Celeron), AMD (процесори сімейств К6, Duron, Athlon), Motorola (процесори сімейств

Motorola та МРС), VIA (процесори сімейства Cyrix), IBM (процесори сімейства Power PC) та деякі інші фірми

(Sun Microsystems, National Semiconductor, Transmeta, SandCraft, ARM.

1.2. ПАМ'ЯТЬ КОМП'ЮТЕРА Пам'ять — пристрій, який дозволяє зберігати оброблювану і готову інформацію. Кожен комп'ютер має декілька видів пам'яті. Зокрема:

•оперативна пам'ять (або оперативний запам'ятовуючий пристрій або RAM) - основна напівпровідникова пам'ять, дані з якої можуть читати, і дані в яку можуть писати процесор і інші апаратні пристрої;

•довгочасна пам'ять — пам'ять комп'ютера, призначена для довгочасного збереження інформації;

•регістрова пам'ять (регістри процесора) — область в процесорі, використовувана для тимчасового збереження даних або адрес даних.

Оперативна пам'ять представляє робочу пам'ять комп'ютера і визначає розмір і

кількість програм, що можуть виконуватися одночасно, а також кількість даних, які можуть бути негайно оброблені. При вимиканні комп'ютера усі дані, розміщені в оперативній пам'яті, губляться і тому її називають ще енергозалежною.

Оперативна пам'ять сучасних комп'ютерів представляє собою набір мікросхем (рис. 2), які при роботі комп'ютера здатні зберігати інформацію.

Довгочасна пам'ять представляє собою пам'ять, яка здатна зберігати великі об'єми інформації стільки часу, скільки це потрібно користувачеві незалежно від того, живиться. В основі її конструкції можуть бути покладені магнітній, магнітооптичний, оптичний чи «мікросхемний» принцип. Звичайно реалізується у вигляді:

•пристроїв читання/запису інформації на магнітні носії — диски (гнучкі чи жорсткі) чи стрічки (рис. 3),

•магнітооптичних чи оптичних (лазерних) пристроїв для читання чи читання/запису інформації (рис. 4);

•флеш-пристроїв для читання/запису інформації, побудованих на спеціальних мікросхемах, здатних утримувати інформацію при відсутності електричного живлення (рис. 5).

Регістрова пам'ять являє собою внутрішню, процесорну пам'ять, яку може використовувати

3

тільки він для своїх «внутрішніх» потреб.

1.3. СТАНДАРТНІ ПРИСТРОЇ ВВЕДЕННЯ/ВИВЕДЕННЯ

Серед стандартних пристроїв, які слугують для введення та виведення інформації виділяють клавіатуру, монітор та принтер.

Клавіатура (рис. 6) — основний пристрій, призначений для введення в комп'ютер такої інформації, яку можна представити у вигляді послідовностей букв, цифр (чисел), загальновживаних знаків математичних операцій, розділових знаків, тощо, та їх комбінацій.

Монітор — основний пристрій, призначений для виведення інформації у вигляді зображення, схожого на телевізійне. Обчислювальна система за замовчуванням «вважає»,

що такий монітор здатен працювати у стандарті VGA (відображувати 640x480 точок у 16 кольорах).

Принтер — основний пристрій, призначений для виводу інформації на паперові носії (аркуші та стрічки). Обчислювальна система за замовчуванням «вважає», що він повинен бути матричним.

Серед сучасних моніторів найбільш поширеними є монітори на електронно-променевих трубках (рис. 7), технологія формування зображення в яких схожа на ту, яка застосовується у сучасних телевізорах. Зрозуміло, що їх можливості значно вищі стандартних системних вимог: нинішні монітори здатні відображувати значно більшу кількість точок на екрані та досягати глибини кольору аж до 2.

Монітори цього типу зараз активно витісняються моніторами, зображення в яких формується на панелі з рідких кристалів — так званими LCD-моніторами (рис. 8).

Вже існують, але вони ще надто дорогі, плівкові монітори — монітори зображення в яких формується в тонкій плівці, яка може розміщуватися на будь-якій, навіть і викривленій поверхні.

Серед зараз розповсюджених принтерів можна виділити чотири категорії в залежності від технології друку, яка в них реалізується.

Матричні принтери — найбільш поширені в минулому принтери, друк у яких

здійснювався з допомогою набору голок, удари	яких через фарбуючу стрічку
формували на папері зображення невисокої якості. Відрізнялися	високим рівнем шуму та низькою
швидкістю друку. Зараз майже не мають попиту.

Лазерні принтери — принтери (рис. 9), технологія друку в яких засновуються на опромінюванні лазером ділянок барабану до яких потім «налипають» мікроскопічні частинки порошку. Барабан, прокручуючись, залишає на аркуші паперу налиплий порошок і потім аркуш паперу проходить через ще через термобарабан (де порошок припікається до паперу). Друк може здійснюватися не тільки на папері, а й спеціальних плівках, в тому числі прозорих.

Лазерні принтери відрізняються високими якістю і швидкістю друку, незначним рівнем шуму, але при їх роботі виділяється шкідливий для організму людини озон.

Світлодіодні принтери — принтери, технологія друку в яких засновується на опромінюванні ділянок спеціального барабану не лазером, а лінійкою світлодіодів. Подальша процедура друку практично аналогічна лазерній.

Струменеві принтери — принтери (рис. 10), технологія друку яких засновуються на нанесенні на папір (чи інший придатний носій) мікроскопічних чорнильних крапельок через спеціальні пристрої — сопла друкарської голівки.

Струменеві принтери відрізняються високою якістю і прийнятною швидкістю друку, незначним рівнем шуму і екологічною безпечністю. Розповсюджені моделі Home-серії мають невисоку, прийнятну для користувачів, ціну. Моделі Professional-серії характеризуються значно вищими якісними і швидкісними показниками і тому мають досить високу ціну.

4

2. ЗОВНІШНІ ПРИСТРОЇ КОМП'ЮТЕРА

Зовнішніми пристроями комп'ютера прийнято називати будь-які пристрої, які можуть підключатися до шин Perifenal, ISA, PCI, USB, а також EIDE-контроллерів.

Шина являє собою пристрій, призначений для транспортування інформації від пристрою до пристрою у відповідності з визначеним протоколом, тобто для обміну інформацією між різними пристроями.

Шина Periferial є стандартним пристроєм, до якого підключаються клавіатура, миша, контроллера інших пристроїв (наприклад, гнучких (FDD) і жорстких (HDD) дисків, інфрачервоного випромінювання), тощо.

Шина РСІ призначається для підключення і обслуговування тих пристроїв, які потребують високої швидкості обміну інформацією з іншими пристроями. Частота, на якій працює ця шина, становить 66Мгц, а у сучасних моделях комп'ютерів вона може досягати і 133Мгц.

Наприклад, до шини РСІ можуть підключатися відеоадаптер (відеокарта), який призначається для забезпечення роботи монітора, модем, звукова карта і т.п.

Шина ISA призначається для підключення і обслуговування тих пристроїв, які не потребують досить високої швидкості обміну інформацією і тому частота, на якій працює ця шина, становить 33Мгц. Свого часу до цієї шини підключали звукові карти, модеми, SCSI-контроллери й інше. В конструкціях сучасних комп'ютерів шина ISA практично не використовуються (взагалі вона відсутня).

Шина USB призначається для підключення і обслуговування будь-яких пристроїв, які розпізнаються автоматично при їх вмиканні (без перезавантаження комп'ютера). Частота цієї шини становить 48Мгц, що дає можливість забезпечувати досить високу швидкість обміну інформацією між різними пристроями.

Зараз виробники різних периферійних пристроїв випускають їх з розрахунку на підключення до шини USB. У списку USB-пристроїв зараз вже є майже всі відомі і широко вживані (монітори, принтери, сканери, клавіатури й інші).

Контроллер являє собою електронну схему у складі загальної електронної схеми комп'ютера, яка керує усіма дисковими операціями і дозволяє взаємодіяти один з одним процесору і дискам (жорстким, оптичним та магнітооптичним) — пристроям читання/запису інформації.

Для визначення правил такої взаємодії застосовуються різні інтерфейси, серед яких зараз найбільш поширеними є

•Small Computer System Interface (SCSI) та

•Extended Integrated Drive Electronics (EIDE)

Інтерфейси відрізняються не тільки кількістю даних, до яких можна дістати доступ, але і швидкістю. Наприклад, EIDE здатний передавати близько 16,6 мегабіт у секунду.

Пристрої, які орієнтовані на застосування SCSI-інтерфейсу, є більш швидкими пристроями, тому що SCSI- контролери (чи хост-адаптери) мають свій власний процесор, який керує передачею даних і іншими відповідними задачами, а, отже, не вимагають ресурсів центрального процесора системи. Обчислювальна система працює швидше, тому що центральний процесор звільняється для виконання інших задач.

У складі комп'ютера можуть існувати контроллери й інших пристроїв, наприклад, контроллер флоппі- дисководу, інтерфейс якого забезпечує значно нижчу швидкість передачі даних, що обумовлено конструктивними особливостями накопичувачів на гнучких дисках. Він забезпечує максимальну швидкість передачі 500 кілобит у секунду (kps), але більш типовою є швидкість 350 kps.

Серед сучасних периферійних пристроїв комп'ютера слід назвати (крім тих, про які йшла мова вище) також модеми та сканери.

Модем (модулятор/демодулятор) — пристрій, призначений для здійснення віддаленого зв'язку між комп'ютерами через телефонні лінії.

Серед модемів (рис. 11) звичайно виділяють зовнішні (ті, які підключаються до комп'ютера ззовні і мають власні електронні пристрої, які практично повністю забезпечують їх автономне функціонування), а також внутрішні (так звані soft-модеми, які для своєї роботи вимагають активного втручання процесора; підключаються звичайно до шини РСІ у вигляді спеціальних карт).

Здатність комп'ютерів до обробки звуку (наявність звукових (Sound) карт) та розвиток системи зв'язку між віддаленими комп'ютерами обумовили необхідність введення звукової інформації. Для цього, звичайно застосовується відомий пристрій — мікрофон чи інше джерело звуку.

Отримана комп'ютером звукова інформація може далі спрямовуватися для обробки спеціальними програмами-редакторами або виводитися на зовнішні звуковідтворюючі пристрої (Speaker) чи направлятися до модему (якщо модем здатен підтримувати звук) для подальшої передачі через спеціальні Chat-сервери для відтворення на віддаленому комп'ютері.

Сканер (рис. 12) являє собою периферійний пристрій, з допомогою якого здійснюється введення в

комп'ютер графічної інформації.

Графічною звичайно вважається інформація, яку можна інтерпретувати як сукупність стандартизованої величини точок, кожна з яких характеризуються своїми координатами (у деякій системі координат), кольором (чи його відтінком),

5

яскравістю, контрастністю та деякими іншими параметрами.

Серед сучасних сканерів прийнято розрізняти професійні і масові. Професійні характеризуються високою швидкістю вводу інформації, представленої на паперових чи плівкових носіях і застосовуються звичайно в бібліотеках, статистичних установах (наприклад, для сканування карток перепису населення), тобто там, де потрібно «вносити» в комп'ютер великі обсяги друкованої інформації. Масові моделі сканерів, у свою чергу, діляться на планшетні (рис. 12), ручні та протяжні з орієнтацією на особливості застосовуваних носіїв графічної інформації (аркуші паперу чи паперова стрічка, товсті книги і т.п.).

УСТРІЙ КЛАВІАТУРИ

Стандартна клавіатура, призначена для введення інформації в комп'ютер, працюючий під управлінням операційної оболонки Windows, містить 104 клавіші. Вони розділені на декілька груп (рис. 13):

•функціональні клавіші;

•службові клавіші;

•клавіші переміщення;

•алфавітно-цифрові клавіші;

•цифрові клавіші.

До функціональних клавіш відносяться клавіші з позначками F1, F2 , ... F12, які розташовані у верхньому ряду і, як правило, для зручності користування розділені на 3 групи по 4 клавіші.

Ці клавіші взагалі не мають постійного призначення, а їх дії визначаються в кожній прикладній програмі по- своєму. Але «історично склалося» так, що клавіша F1 звичайно використовується для виклику довідки (довідникової системи).

До службових клавіш відносяться клавіші, які виконують постійні функції незалежно від того, з якою програмою працює обчислювальна система чи користувач: Esc, Tab, Back Space, Ctrl, Alt, Print Screen, Scroll

Lock, Pause, Insert, Delete, Num Lock, Enter, Shift, Caps Lock.

Можливі дії (операції), які виконуються при натисканні службових клавіш, подано у таблиці нижче.

Клавіша	Дія клавіші
Esc	Вихід з процесу чи зняття повідомлення, яке з'явилося на екрані.
Tab	Табулювання позицій курсора (при редагуванні тексту), перехід по вічкам таблиць
	тощо.
Back Space	Вилучення одного символу праворуч від позиції курсора.
Ctrl	Самостійно не діє, а тільки в парі з деякими іншими клавішами. Наприклад, Ctrl+C
	виконує копіювання виділеного фрагмента чи об'єкта в буфер обміну, a Ctrl+V виконує
	вставку того, що зберігається в буфері обміну в позицію курсора чи покажчика миші.
Alt	Самостійно не діє, а тільки в парі з деякими іншими клавішами подібно до дії з участю
	клавіші Ctrl. Зокрема, сполучення клавіш закриває активне вікно чи завершує роботу з
	програмою або системою Windows.
	Відкриває головне меню з кнопки Пуск на панелі задач
Print Screen	Копіює зображення екрану в буфер обміну.
Pause	Призупиняє виконання процесу.
Insert	Вставляє об'єкт чи символ в позицію курсора.
Delete	Вилучає виділений об'єкт чи фрагмент або один символ праворуч від курсора.
Num Lock	Вмикає чи вимикає блок цифрових клавіш.
Enter	Запускає процес на виконання або здійснює перехід на новий абзац (при роботі з
	текстами).
Shift	В парі з іншими алфавітно-цифровими клавішами дозволяє ввести один заголовний
	символ або той знак чи цифру, які зображені у верхніх частинах клавіш.
Caps Lock	Вмикає верхній регістр для відображення букв і деяких знаків, Не діє на цифрові клавіші.

До клавіш переміщення відносяться клавіші з позначеннями Home, End, Page Up, Page Down. З допомогою цих клавіш здійснюється швидкий перехід в початок чи кінець відкритого файлу, або гортання екранних сторінок, або переміщення курсору (на оду позицію) за чотирма напрямками.

Групу алфавітно-цифрових клавіш складають клавіші з позначеннями латинських та кириличних

6

символів. Латинські символи на цих клавішах, як правило, розміщуються у лівому верхньому куті і їх зображення зроблено чорним кольором, а кириличні розміщуються у правому нижньому куті клавіші і їх зображення робиться червоним кольором. Крім того, до цієї групи клавіш відносяться також клавіші, на яких позначено цифри та різні знаки, що застосовуються при письмі та для запису деяких виразів (наприклад, @, $, &, *, <, >).

Окремою групою на клавіатурі виділено цифрові клавіші 0, 1, ... 9, які розташовано окремим блоком праворуч так, як це звичайно робиться у калькуляторах. Активізується ця група клавіш натисканням клавіші Num Lock .

Деякі клавіші на клавіатурі дублюються, що зроблено для зручності користування (для лівої або правої руки). Так, зокрема у вимкненому режимі Num Lock у блоці цифрових клавіш діють дублікати таких клавіш, як Home , End, Page Up, Page Down , Ins , Delete , Num Lock , та клавіш переміщення.

У правій верхній частині клавіатури є три індикатори, які вмикаються чи вимикаються при натисканні клавіш Num Lock , Caps Lock чи Scroll Lock . У ввімкнутому стані ці індикатори свідчать про активність відповідного режиму (цифрової блоку чи відображення заголовних символів).

ГЛОСАРІЙ

І

Інтерфейс EIDE (enhanced IDE) - інтерфейс дискового контролера для підключення пристроїв збереження даних (таких як жорсткі диски великого обсягу, приводи CD-ROM і стрічкові накопичувачі) до комп'ютера. EIDE є поліпшенням інтерфейсу IDE.

Інтерфейс IDE (Integrated Drive Electronics) — інтерфейс дискового контролера, що включає електроніку контролера й апаратне забезпечення приводу. Інтерфейс EIDE — останнє поліпшення інтерфейсу IDE.

Інтерфейс дискового контролера виконує операції, властиві раніше карті контролера самого диска. У результаті привід IDE може використовувати IDE-з'єднувач на материнській платі. Привід IDE може одержати доступ максимум до 528 MB даних. Поліпшений стандарт EIDE інтерфейсу збільшує ємність до 8.4 GB.

Приводи IDE більші 504 MB можуть вимагати спеціального програмного забезпечення, такого як Ontrack's Disk Manager чи Micro House's EZ-Drive, тому що багато комп'ютерів не мають відповідного BIOS чи контролера, що підтримують великі диски. У сучасних комп'ютерах підтримка великих дисків забезпечується з допомогою і BIOS, і убудованих контролерів.

Інтерфейс SCSI - вимовляється як "сказзі". Інтерфейс малих обчислювальних систем. Стандартний інтерфейс, що слугує для зв'язку комп'ютерів з такими пристроями, як жорсткі диски, принтери, сканери і приводи CDROM. Більшості карт адаптерів SCSI не потрібно знання типу приєднаного пристрою. Потрібно тільки, щоб пристрій відповідав стандарту SCSI. Можна об'єднати до семи пристроїв SCSI у ланцюжок і підключити її до одного порту SCSI. Така конфігурація називається «ромашковим з'єднанням».

М

Материнська плата - велика, основна друкована плата усередині комп'ютера, яка містить мікросхеми логіки і інші елементи і до якої приєднуються всі інші компоненти комп'ютера (процесор, мікросхеми пам'яті, плати розширення і т.д.)

Р

Plug and Play (PnP) - індустріальний стандарт, що дозволяє операційній системі автоматично настроювати периферійні пристрої комп'ютера. «Plug and Play» усуває необхідність вручну змінювати перемички й інші апаратні настроювання при установці апаратних засобів, а також необхідність перевантаження комп'ютера після апаратних змін (наприклад, після підключення портативного комп'ютера до стикувальної станції). «Plug-and-Play» найкраще працює з BIOS, який може обновляти інформацію про настроювання, і операційною системою, яка підтримує апаратні засоби «Plug-and-Play», забезпечуючи динамічне конфігурування (настроювання) всієї системи.

Windows 9x має убудовану підтримку «Plug-and-Play». Вона зберігає поточну інформацію про конфігурацію в реєстрі, який одержує її при змінах у конфігурації. Прикладні програми, які підтримують стандарт «Plug-and-Play», сповіщаються Windows про зміни в конфігурації системи.

PC-карта - периферійний комп'ютерний пристрій, такий як модем, жорсткий диск чи пристрій збереження даних, призначений для розніму PC-карти, використовуваного звичайно в портативних комп'ютерах. РС-карти мають приблизно таку ж довжину і ширину як кредитна картка і кілька стандартів товщини. Стандарт інтерфейсу PC- карт був визначений Міжнародною асоціацією карт пам'яті для персональних комп'ютерів (PCMCIA), а РС-карти називалися раніш пристроями PCMCIA.

Плата розширення - друкована плата (чи «карта»), що вставляється у гніздо усередині комп'ютера для розширення його можливостей, наприклад для підтримки джойстиків, звуку, мультимедійних пристроїв чи мережних з'єднань. Плати розширення називаються також «адаптерами» чи «картами адаптерів».

Р

RISC (reduced instruction set computer) - підхід до побудови процесора на основі системи спрощеного набору машинних команд, які забезпечують простоту виготовлення і написання трансляторів.

Регістр - область високошвидкісної пам'яті в процесорі, використовувана для тимчасового збереження даних. Процесор має кілька регістрів, кожний з який містить усього кілька байтів даних.

Регістри можна розділити на дві загальні категорії: регістри даних і адресні регістри. Регістри даних містять дані, над якими можуть бути виконані арифметичні і логічні операції. Адресні регістри містять адреси комірок пам'яті і використовуються для напрямку даних в оперативну пам'ять і з неї. Сегментні регістри є типом адресних регістрів, що вказують на визначений сегмент пам'яті в системі, використовуючи сегментну адресацію пам яті.

Ч

Число з плаваючою точкою — дійсне число, яке представлене у вигляді цілої та «дробової» частини, розділених (десятковою) точкою чи комою, наприклад, 3.1415926 або 2.3110-9

7

Ш

Шина USB (Universal Serial Bus) - спеціальна універсальна шина сучасних комп'ютерів, яка дозволяє підключати «на ходу» будь-які пристрої, які зразу ж розпізнаються системою і з якими система може працювати без додаткового налагодження.

Урок 2. Елементи інтерфейсу Windows

Мета: ознайомитися з елементами робочого стола операційної системи Windows. Навчитися розгортати вікна, викликати головне і контекстні меню, отримувати довідку.

Основні відомості

У 1992 р. фірма Microsoft випустила операційну систему Windows 3.1, яка являла собою надбудову над дисковою операційною системою DOS. На відміну від оболонок типу Norton Commander, Windows не лише забезпечує зручний і наочний інтерфейс для операцій із файлами, директоріями, дисками тощо, але й надає нові можливості для створення різноманітних високоякісних програм, що запускаються в середовищі Windows. Завдяки цьому операційна система Windows стала фактичним стандартом для IBM PC комп'ютерів. На зміну Windows 3.1 у 1995 р. прийшла більш досконала версія Windows 95, яка вже не базується на DOS, проте DOS входить до операційної системи Windows 95 як додаток, поряд із текстовими, графічними та табличними процесорами. У 1998 р. з'явилася операційна система Windows 98, пристосована для роботи в Інтернеті. Дві останні операційні системи і досі широко використовуються. Але, якщо користувач має можливість придбати більш швидкодіючий процесор (500-700 МГц), вінчестер із більшим об'ємом пам'яті (4,3-6,4 Гбайт) та відповідне програмне забезпечення, він звичайно ж переходить на більш досконалі операційні системи

Windows 2000, Windows ХР або Windows 2003 Server.

Windows забезпечує більш зручний графічний користувацький інтерфейс (GUI - graphical user interface), тобто сукупність засобів, які забезпечують взаємодію пристроїв та програм обчислювальної системи. Кажуть, що ця операційна система являє собою графічне, багатозадачне, багатовіконне середовище. Пояснимо, що це означає. У MS DOS інформація виводилася на дисплей у текстовому режимі. Екран розбивався на 80 вертикальних смужок, кожна з яких розбивалася на 25 частин по горизонталі. У результаті отримували 80-25 = 2000 знакомісць. У кожне знакомісце вміщується один символ. Отже, маємо 25 рядків, у кожному з яких може розмішуватися 80 символів. Знакомісце складається з пікселів - мінімальних елементів зображення, світних точок.

Операційна система Windows застосовує графічний режим роботи, коли кожен піксель використовується окремо. З'являється можливість використання різних типів шрифтів (TimesNew Roman, Arial, тощо), побудови таблиць, креслень та будь-яких рисунків. Прикладні програми Windows, користуючись можливостями GUI Windows, реалізують принцип точного відображення, або WYSIWYG (скорочення від англ. What You See Is What You Get-„ що бачиш, те й матимеш"). Цей принцип означає, що користувач бачить на екрані таке саме зображення (текст, графіка, рисунки, креслення, таблиці), яке створить на папері принтер.

Windows називають багатозадачною операційною системою, бо під її керуванням комп'ютер може одночасно виконувати декілька директив (завдань). Завдяки високій швидкодії процесора він встигає, багато разів на секунду переходячи з одного додатка на другий, справлятися з усіма. А найбільш сучасні процесори навіть виконують кілька директив паралельно, без перемикання між ними. Завдяки багатозадачності Windows Ви можете, наприклад, одночасно з роботою над текстом або таблицею прослуховувати музику з компакт-диску, а принтер тим часом друкуватиме якийсь багатосторінковий документ.

Багатозадачність або однозадачність визначається режимом роботи процесора. Однозадачність означає, що задачі виконуються послідовно одна за одною. Перш ніж перейти до чергової задачі, треба завершити попередню. Такий режим роботи процесора називається реальним або стандартним. Реальний режим є однозадачним. Недоліком однозадачного режиму є ще й те, що в реальному режимі комп'ютер може використовувати лише основну пам'ять (перший Мбайт).

Багатозадачність здійснюється в захищеному режимі. Оскільки всі одночасно виконувані програми використовують ресурси одного й того самого комп'ютера, виникає проблема захисту даних однієї програми від пошкоджень із боку іншої програми, коли обидві програми використовують одні й ті самі регістри процесора для роботи з даними або якусь спільну область пам'яті. Процесор повинен так організувати перемикання між задачами, щоб ні одна з них не втратила своїх даних і не пошкодила даних іншої задачі. У захищеному режимі може використовуватися як основна, так і розширена пам'ять комп'ютера.

Для виконання спеціальних видів робіт у Windows призначені додатки, такі як текстовий редактор MS Word (англійською це означає „ слово"), табличний редактор MS Excel (англ. - перевершувати), графічний редактор MS Paint (англ. - малювати фарбами) тощо. Програми розміщуються на екрані у відокремлених ділянках - вікнах, забезпечених у залежності від додатку, у якому створена ця. програма, відповідними меню й інструментами. Саме вікнам операційна система Windows завдячує своєю назвою, бо слово "Windows" у перекладі на українську означає не що інше, як "вікна". Операційну систему Windows називають багатовіконним середовищем, бо одночасно можуть бути відкритими кілька вікон.

Додатки можуть обмінюватися між собою інформацією: текстовою, графічною, звуковою і відео. Основними засобами для цього є:

•буфер обміну;

•технологія динамічного обміну даними;

•механізм зв'язування й упровадження об'єктів.

8

Буфер обміну (англ. Clipboard - "дошка з защіпками") - це програма, що розміщую в пам'яті комп'ютера дані обміну. Один додаток уміщує інформацію в буфер обміну, інший зчитує її звідти.

Технологія динамічного обміну даними або коротко технологія DDE (скорочення від англ. Dynamic Data Exchange) дозволяє одній програмі використовувати дані, створені іншою програмою. При цьому зберігається зв'язок між даними оригіналу і їх копією: оновлення даних у програмі-джерелі призводить до автоматичного оновлення їх копій у програмі-приймачі. Наприклад, у документ, підготовлений у текстовому редакторі, вставлений рисунок, створений у графічному редакторі. Якщо файл із рисунком буде змінений, то ці зміни будуть внесені й у файл із документом. Користувач побачить на екрані документ із новим рисунком.

Механізм зв'язування й упровадження об'єктів або коротко технологія OLE (скорочення від англ. Object Linking and Embedding) є удосконаленням засобів DDE. Фактично це два механізми. Упровадження означає, що додаток, який використовує упроваджений (тобто створений другим додатком) об'єкт, сприймає його як свій власний. При цьому виникає можливість редагування "на місці": подвійне клацання мишкою по упровадженому об'єкту запускає відповідний додаток. Механізм зв'язування додає зв'язок упровадженого об'єкта з оригіналом, так що всі зміни оригінала відбиваються на його упровадженій копії.

Більшість операцій у Windows виконується за допомогою мишки. Слід лише "клацнути мишкою" по якомусь об'єкту на екрані, тобто навести покажчик мишки на цей об'єкт і натиснути ліву або праву клавішу мишки, щоб була виконана певна операція. Коли це спеціально не оговорюється, то "клацання" означає натиснення лівої клавіші мишки.

Якщо для роботи з MS DOS вистачає об'єму пам'яті 640 Кбайт, то сучасні версії Windows вимагають вже не менше, ніж 100 Мбайт. Операційна система Windows має 32-розрядну архітектуру. Це означає, що Windows здатна обробляти 32-розрядні числа й оперувати з 32-розрядними адресами, тоді як MS DOS обходилася 16- розрядним кодом.

Недоліком операційної системи MS Windows порівняно з MS DOS можна вважати підвищені вимоги до апаратних ресурсів комп'ютера (наявність жорсткого диска з великим об'ємом пам'яті, швидкодіючого процесора з великим об'ємом оперативної пам'яті).

Після натиснення клавіші Power на передній панелі системного блоку, якщо в дисководі немає дискети, починається завантаження операційної системи Windows із вінчестера в оперативну пам'ять. Під час завантаження на екрані з'являється заставка Windows. Потім з'являється показане на рис. 2.1.1 вікно пароля користувача локальної мережі (якщо, звичайно, комп'ютер підключений до мережі). Далі слід увести пароль, отримавши його від адміністратора мережі. Якщо можливості мережі (принтер, бази даних тощо) не передбачається використовувати, можна, не набираючи пароля, клацнути мишкою по кнопці "Отмена".

Як уже відзначалося, інтерфейс Windows сконструйований так, щоб користувачеві було звично і зручно працювати. Тому після ввімкнення комп'ютера і завантаження з вінчестера в оперативну пам'ять операційної системи Windows екран монітора перетворюється на так званий робочий стіл, показаний на рис. 2.1.2. Ми немовби бачимо на екрані поверхню письмового стола (Desktop англійською). Користувач може розкласти на своєму столі файли з документами і папки, як йому зручно. Він може відкрити стільки файлів і папок, скільки йому потрібно. Можна дістати потрібний файл з-під інших, можна закрити папку, потреба в якій відпала.

На фоновій частині робочого стола лежать значки та ярлики. Значки відповідають різним прикладним програмам, документам і папкам. Серед них ми бачимо значки з написами "Мой компьютер", "Мои документы", "Корзина". Ярлики відрізняються від значків тим, що мають у лівому нижньому кутку зображення маленької зігнутої стрілки. Це не самі програми чи документи, а лише покажчики на них. Тому видалення ярлика не призводить до втрати файла, на який вказує ярлик. Ярлики запроваджені для забезпечення доступу до файлів із різних місць, де вони можуть знадобитися, не створюючи в усіх цих місцях копій файлів. Користувач розміщає на робочому столі ярлики документів, які доводиться використовувати найчастіше.

У нижній частині робочого стола розміщена смужка панелі задач, на якій, зокрема, ми бачимо кнопку Пуск. ІЯкщо навести покажчик мишки по кнопці Пуск, біля кнопки виникає висхідна підказка "Начните работу с нажатия этой кнопки". Слід лише клацнути мишкою по кнопці "Пуск", і над кнопкою "Пуск" відкривається показане на рис. 2.1.3 меню, у якому можна знайти потрібну програму, зокрема Сеанс MS DOS. Вибравши потрібний пункт меню, треба клацнути його мишкою. Клацнувши пункт "Завершение работы...", ми перейдемо до перезавантаження операційної системи або до вимкнення комп'ютера.

Пункт меню "Документы" дозволяє швидко відкрити документи, які недавно редагувалися.

Праворуч від кнопки "Пуск" на панелі задач розміщений рядок швидкого запуску програм "Быстрый запуск", куди вміщують ярлики найчастіше виконуваних програм (наприклад, Windows Commander - аналог Norton Commander) і команд (наприклад, "Свернуть все окна" ). Усюди, крім рядка "Быстрый запуск" на панелі задач, ярлики відрізняються від значків тим, що мають у лівому нижньому кутку особливу позначку - зображення маленької зігнутої стрілки. У рядку "Быстрый запуск" розміщуються лише ярлики, їх тут ні з чим не сплутаєш, тому нема потреби в особливій позначці. Ще далі праворуч розміщуються кнопки відкритих вікон папок і додатків, тобто задач, над якими в цей момент працює комп'ютер. На рис. 2.1.2 ми не бачимо відкритих вікон, бо вони згорнуті у кнопки на панелі задач. Це кнопки: "теорія" — Microsoft Word', „ Текст - Блокнот", „2.1.1 - Paint". „Microsoft Word', „ Блокнот", „ Раіпt" - це назви програм - додатків Windows, у яких створені відповідні документи. Далі йдуть індикатор розкладки клавіатури (для вибору мови), годинник тощо. Якщо клацнути кнопку індикатора клавіатури, поруч виникає меню зі списком мов: англійська, російська, українська. Щоб вибрати мову, клацаємо відповідний рядок меню. Якщо навести покажчик мишки на індикатор часу (годинник), виникає рядок із датою, якщо подвійно клацнути індикатор, на екрані з'являється вікно з календарем поточного місяця і годинником. На рис. 2.1.4 наводиться довідка Windows про рядок швидкого запуску, отримана командою "Пуск" \ "Справка" \ "Указатель" \ "ярлыки, добавление на панель «Быстрый запуск»".

9

Клацнемо мишкою по вільній поверхні робочого стола, щоб активізувати його. Якщо тепер навести покажчик мишки на якийсь значок, поруч із ним з'являється рядок у рамочці, що підказує призначення значка. Так, навівши покажчик мишки на значок Мой компьютер, отримаємо підказку: "Отображает содержимое вашего компьютера". Поруч зі значком Мои документы з'явиться інформація "Хранит ваши документы, изображения и другие файлы", а поруч зі значком Корзина - "Содержит удаленные объекты, которые можно восстановить

или окончательно удалить".

Якщо клацнути мишкою по якомусь значку, то цей значок стає виділеним -його забарвлення стає насиченим. Якщо подвійно клацнути по якомусь значку лівою клавішею мишки, відкриється відповідне вікно. На рис. 2.1.5 показане вікно Мой компьютер. Верхній рядок у цьому вікні - це титульний рядок. Далі йдуть рядок меню, із якого викликаються такі меню: Файл, Правка, Вид, Переход, Избранное, Справка. Під рядком меню розміщена панель інструментів. По правому краю вікна розміщена вертикальна лінійка прокручування з повзуном. Вздовж нижнього краю вікна може розмішуватися горизонтальна лінійка прокручування. Лінійки прокручування дозволяють проглядати вміст документа, якщо він не вміщується в робочому полі вікна.

Якщо клацнути по якомусь значку або ярлику правою клавішею мишки, відкривається так зване контекстне меню Так, наприклад, контекстне меню значка "Мой компьютер" має вигляд, показаний на рис. 2.1.6.

Якщо ж ярлика потрібного документа на робочому столі немає і редагувався документ так давно, що марно було б шукати його в пункті "Документы" головного меню "Пуск", слід подвійно клацнути по значку Мои документы і знайти документ там.

Клацнувши правою клавішею мишки по вільному полю робочого стола, ми викличемо показане на рис. 2.1.7 контекстне меню робочого стола. Звідси можна перейти на підменю "Настроить рабочий стол".

Клацнувши правою клавішею мишки по вільному полю панелі задач, виведемо на екран її контекстне меню. Подвійно клацнувши лівою клавішею мишки по значку Корзина, відкриємо вікно Корзина, яке містить видалені файли, що їх можна відновити.

Більшість операцій можна виконувати з клавіатури, не користуючись мишкою. Як правило, саме так працюють професіональні оператори, бо так виходить швидше. Але для цього треба пам'ятати клавіші і сполучення клавіш, якими виконуються ті або інші операції. Проте, кожен користувач повинен вміти принаймні зберегти й закрити відкриті файли і вимкнути комп'ютер, якщо мишка раптом відмовить.

Клавіша Tab почергово активізує робочий стіл, кнопку "Пуск", зону інструментів панелі задач і зону кнопок відкритих об'єктів. Якщо цього не відбувається, слід попередньо виконати команду Windows (на клавіші Windows зображений символ MS Windows - вікно) або Ctrl+Esc, а потім Esc. Між елементами відповідної області переходимо за допомогою клавіш курсора й активізуємо кнопки чи значки клавішею Enter. Циклічні переходи на панелі задач між кнопками згорнутих відкритих вікон можна здійснювати сполученням клавіш Windows+Tab. Контекстне меню виділеного об'єкта викликається комбінацією клавіш Shift+F10 або клавішею Context (на клавіші Context зображена сторінка документа з покажчиком мишки).

10