Список літератури
М. Г. Ярошевський. Біхевіоризм
Біхевіоризм Назва походить від англ. behavior - поведінка. Його розробляли американські психологи Едуард Лі Торндайк, Джон Бродес Уотсон. На розвиток біхевіоризму величезний вплив зробило навчання російських вчених І.П. Павлова і В. М. Бехтерєва про природу рефлексів. Вчені-біхевіористи вважали, що свідомість людини, її думки, почуття, переживання - занадто суб'єктивні і не можуть бути зареєстровані об'єктивними засобами, тому вони не підлягають дослідженню. Вивчати можна лише те, що можна точно спостерігати в поведінці і фіксувати. Психологія стала розумітися бихевіористами як наука про поведінку. Основна схема поведінки була описана бихевіористами в символах «S → R: стимул → реакція». Під стимулом розуміється будь-який вплив на організм, під реакцією - будь-яке відповідь дія. Найчастіше поведінка визначається складною сукупністю стимулів, які трактуються як навколишнє середовище, або ситуація. Реакція може бути простою (наприклад, відсмикування руки від вогню) і складною. До складних реакцій відносяться всі форми людської діяльності, які містять будь-яку дію (наприклад, прийом їжі, написання тексту, гра). Мовалюдини, як зовнішня (вголос), так і внутрішня (про себе), також ставилася ними до реакцій. Такий підхід стирає принципову різницю між психологією тварин і людини. Недарма в роботах психологів цього напрямку аж до теперішнього часу дані, отримані на тваринах, безпосередньо переносяться на людину. Надалі дослідники, які розвивали ідеї біхевіоризму, визнали, що формула «S → R: стимул → реакція» не може повністю описати поведінку і діяльність, причому не тільки у людини, а й у тварин. Існує безліч факторів, що впливають на них. Між стимулом і реакцією, вважають сучасні психологи-біхевіористи, у людини є проміжний механізм - пізнавальні процеси: мислення, пам'ять, уяву. Ці ідеї лягли в основу необихевиоризма, основними представниками якого є Едуард Чейс Толмен, Кларк Леонард Халл, Беррес Фредерік Скіннер. Центральними для психології біхевіоризму і необихевіоризма протягом усієї його історії були питання навчання, тобто того, який процес придбання індивідуального досвіду і які умови досягнення найкращих результатів. Недарма одна з сучасних течій біхевіоризму так і називається - теорія соціального навчання. Його засновник Альберт Бандура вважає, що учіння у людини може відбуватися двома основними шляхами: 1) прямим; безпосереднім підкріпленням; 2) підкріпленням непрямим, коли він спостерігає за поведінкою інших людей і того, до чого може вести таку поведінку. Біхевіоризму та школі соціального навчання психологія зобов'язана наявністю безлічі чітких, перевіряються фактів, тонкими експериментальними прийомами. Багато в чому завдяки цим напрямкам психологія стала об'єктивною наукою, що використовує точні методи виявлення і вимірювання досліджуваних явищ. Критика біхевіоризму пов'язана з механістичним поглядом його представників на людську психіку, ігноруванням власне психічних явищ - волі, емоцій, потреб людини, його активності.
Литература:
Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности: Перевод /Авт. вст. ст. П.С. Гуревич. – М.: Республика, 1994.
Гриншпун И.Б. Введение в психологию. – М.: Международная педагогическая академия, 1994.
Рорти Р. Философия и зеркало природы. – Новосибирск: изд-во Новосибирского университета,1997.
Дубнищева Т.Я. Концепции современного естествознания. Учебник под редакцией академика РАН М.Ф. Жукова.– Новосибирск: ООО «Издательство ЮКЭЛ», 1997.
Американская социологическая мысль: Тексты/ под редакцией В.И. Добренькова. – М.: Изд-во МГУ,1994.