- •Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
- •Хімія, як наука про речовини, їх перетворення і явища, що супроводжують ці перетворення
- •Основні закони хімії.
- •Склад речовини можна виразити за допомогою хімічної формули, яка показує кількісний і якісний склад, а також одну молекулу речовини. Наприклад:
- •Періодична система елементів і будова атома
- •Якщо провести аналогію між будовою електронної оболонки атома і положенням елемента в системі, можна зробити цікаві висновки.
- •Хімічний зв’язок і будова молекул
- •Механізми утворення ковалентного зв’язку
- •Напрямленість ковалентного зв’язку
- •Гібридизація атомних електронних орбіталей
- •Метод молекулярних орбіталей
- •Водневий зв’язок
- •Металічний зв’язок
- •Контрольні завдання
- •Загальні закономірності хімічних процесів
- •Необоротні і оборотні хімічні реакції. Хімічна рівновага в гомогенних і гетерогенних системах.
- •Контрольні завдання
- •Модуль 3
- •3) Дифузія – рівномірний розподіл сольватованих частинок в розчиннику – цей процес супроводжується поглинанням теплоти.
- •Константа є сталою при даній температурі величиною і називається іонним добутком води.
- •Реакції обміну в розчинах електролітів. Іонні рівняння.
- •Контрольні завдання
- •Контрольні завдання
Механізми утворення ковалентного зв’язку
Ковалентний зв’язок може здійснюватись спільною парою електронів, яка утворюється неспареними електронами двох атомів, що взаємодіють.
Проте число ковалентних зв’язків може бути і більшим, ніж число наявних у незбудженого атома неспарених електронів. Так, атом вуглецю в незбудженому стані у зовнішньому шарі має тільки два неспарених електрони, тобто здатний утворювати два ковалентних зв’язки. Проте для вуглецю характерні сполуки, у яких він чотиривалентний (СН4, СО2 тощо). Це стає можливим завдяки “розпаровуванню” електронів під час збудження атома вуглецю:
2s2 2p2 2s1 2p3
С С*
При цьому у зовнішньому електронному шарі атома вуглецю міститиметься вже чотири неспарених електрони, тобто збуджений атом вуглецю може брати участь в утворенні чотирьох ковалентних зв’язків. Збільшення числа ковалентних зв’язків супроводиться виділенням більшої кількості енергії, ніж затрачено на збудження атома.
Однак механізм утворення ковалентного зв’язку може бути й іншим. Розлянемо для прикладу утворення ковалентного зв’язку в молекулі оксиду вуглецю(ІІ) СО.
Атом вуглецю в незбудженому стані має два неспарених електрони 1s22s22p2. В атомі кисню є теж тільки два неспарених електрони 1s22s22p4. Внаслідок “спаровування” двох пар електронів атомів кисню і вуглецю у молекулі оксиду вуглецю (ІІ) утворюються дві спільні пари електронів:
С + О С О.
При цьому навколо атома кисню утворюється стійка восьмиелектронна конфігурація, а навколо атома вуглецю такої стійкої конфігурації немає.
Атом кисню містить на зовнішньому шарі ще неподілені пари електронів, а атом вуглецю - вільну р-орбіталь. Тому кратність валентності у молекулі СО підвищується за рахунок донорно-акцепторного зв’язку, що утворюється в результаті переходу неподіленої пари електронів атома кисню на вільну орбіталь атома вуглецю. В цьому разі досягається стійка восьмиелектронна конфігурація навколо кожного з атомів С О . Тому молекулу СО записують так: С О .
Формула показує, що в молекулі СО атом вуглецю сполучений з атомом кисню трьома хімічними зв’язками. З трьох спільних пар електронів дві утворилися шляхом спаровування електронів двох атомів, що взаємодіяли. Третя пара електронів належала спочатку тільки атому кисню, який є донором електронної пари відносно атома вуглецю, а атом вуглецю - акцептором цієї пари електронів.
Хімічний зв’язок, що виникає між атомами в результаті узагальнення пари електронів, що належала одному з них, дістав назву ковалентного, утвореного за донорно-акцепторним механізмом.
Отже, ковалентний зв’язок за донорно-акцепторним механізмом виникає внаслідок переміщення зв’язуючої пари електронів одного атома (донора) на вільну орбіталь другого атома (акцептора).
Наприклад, утворення іона амонію:
Зазначимо, що всі чотири зв’язки в іоні амонію рівноцінні, незважаючи на те, що три з них утворились як звичайні ковалентні зв’язки, а четвертий - за донорно-акцепторним механізмом; заряд цього іона (+1) належить не якомусь одному з атомів, що утворюють іон, а іонові в цілому. Тому будову його записують так: