1. Гуманітарна політика дснс України як складова гуманітарної політики держави

У глобалізованому світі третього тисячоліття шанс на успіх перед Україною відкриває лише ефективна реалізація її людського потенціалу. Як європейська за своєю цивілізаційною належністю нація Україна має спиратися у своєму розвитку на європейську людиноцентричну систему цінностей, яка не раз доводила свою ефективність. Чергове її підтвердження – успіх наших сусідів, країн Центральної і Східної Європи, які продемонстрували динамічний випереджальний розвиток і стійкість суспільства в умовах кризи. У європейському світогляді інтелект, освіта, професійний досвід, соціальна мобільність беззаперечно визнаються головною складовою національного багатства та основним ресурсом соціально–економічного розвитку. В останні десятиліття до цих традиційних індикаторів конкурентоспроможності додалась здатність до креативності та інновацій у професійній діяльності і соціальному житті, запорукою якої є високий творчий потенціал суспільства.

Виходячи з свого європейського вибору, Україна започатковує процес змін, поділяючи основні ідеї і принципи Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Європейської соціальної хартії, покладаючи в основу свого подальшого розвитку інтереси людини, її прагнення жити і творити в гармонії зі своїми цінностями, з суспільством і природою. Спираючись на цей підхід, Україні необхідно суттєво змінити бачення ролі людини в політичному, економічному і соціальному житті країни. Українській державі необхідна цілісна політика гуманітарного розвитку, адекватна модернізаційним викликам.

Гуманітарний розвиток – це модель розвитку, орієнтована на максимальне розкриття потенціалу кожної людини і соціуму в цілому, створення гідних умов для реалізації всіх інтелектуальних, культурних, творчих можливостей людини і нації.

У політичному вимірі перехід до гуманітарного розвитку передбачає досягнення найвищих ступенів свободи особистості і водночас її готовність брати відповідальність за себе, свою родину, місцеву громаду і країну. В економічному вимірі гуманітарний розвиток означає постійне зростання частки інтелектуального продукту у національному продукті, утвердження інноваційності в якості домінуючої моделі економічної поведінки. У соціальному вимірі гуманітарний розвиток означає створення для людини, як головного національного ресурсу, умов реалізації всіх її можливостей. Виходячи з такого підходу має формуватися політика можливостей в освіті, професійній реалізації, адресність охорони здоров’я і соціального захисту. У культурному вимірі гуманітарний розвиток означає: забезпечення розвитку творчих здібностей людини; актуалізацію історико–культурної спадщини; забезпечення широкого доступу до надбань культури; збереження культурного різноманіття.

Основними принципами гуманітарного розвитку України є:

• людиноцентризм як система поглядів, яка визначає цінність людини та її можливості в якості критерію оцінки ефективності держави та зрілості суспільних інститутів, визнає невід’ємне право кожної людини на вільний розвиток особистості та реалізацію всіх її здібностей;

• забезпечення реальності прав і свобод людини і громадянина, в тому числі гендерної рівності, встановлення гарантій рівності громадян перед законом, відповідальності посадових і службових осіб за їх порушення;

• встановлення рівних можливостей для гармонійного розвитку людини, забезпечення справедливості, гарантування належної якості життя незалежно від статі, віросповідання, етнічної належності, регіону проживання;

• надання можливостей для підвищення соціального статусу особистості, в тому числі шляхом вдосконалення її освітнього рівня та професійно–кваліфікаційних характеристик;

• розширення простору свободи, утвердження людської гідності, розкриття комунікативного потенціалу української культури як триєдиний спосіб формування національної ідентичності та соціалізації людини;

• розвиток та якнайповніше використання культурних надбань нації у багатогранності зв’язків з іншими національними культурами, відкритість для міжкультурної взаємодії з метою забезпечення належного місця України у європейському і глобальному гуманітарному просторі;

• взаємодія між державою та громадянським суспільством, бізнесом та владою з метою створення необхідних соціально–економічних умов для підвищення якості життя населення, створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини, захисту її прав і свобод.

Національні пріоритети гуманітарного розвитку України зорієнтовані на формування сучасної конкурентоспроможної нації. Їх реалізація передбачає:

• формування нової якості життя Українського народу шляхом створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини, реалізації нею всіх своїх професійних можливостей, досягнення високих соціальних стандартів, впровадження пріоритетів здорового способу життя, гармонізації людського і природного середовища, збереження та зміцнення здоров’я громадян України, підтримки сім’ї та сприяння народжуваності;

• формування суспільства знань, де знання та можливості їх практичного застосування стануть важливим засобом самореалізації і розвитку особистості та ключовими чинниками прискореного розвитку держави і суспільства;

• розвиток креативного потенціалу людини і суспільства;

• соціальну активність громадян, формування розвиненого громадянського суспільства;

• культурну та політичну консолідацію української нації в якості модерної європейської спільноти;

Соціально-гуманітарна політика в ДСНС України є складовою частиною соціальної політики держави і спрямована на розвиток та управління соціальною складовою служби, з метою задоволення потреб та інтересів осіб рядового і начальницького складу, працівників органів і підрозділів цивільного захисту, членів їх сімей, підтримки, захисту та соціальної реабілітації осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та осіб, звільнених зі служби у ДСНС України.

Основними нормативно-правовими документами, які регламентують організацію соціально-гуманітарної роботи в ДСНС є:

• Наказ МНС України від 24.01.05 р. № 40 “Концепція соціального і гуманітарного розвитку Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій”.

• Наказ МНС України від 06.03.2008 року № 177 “Про затвердження Настанови з організації соціально-гуманітарної роботи з особами рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту”.

• Наказ МНС України від 1.09.2009 року № 601 “Положення про організацію службової підготовки особового складу органів і підрозділів цивільного захисту”.

• Наказ МНС України від 1.07.2009 року № 444 “Про затвердження Настанови з організації професійної підготовки та післядипломної освіти осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту”.

• Наказ МНС України від 30.05.2006 р. № 325 “Про затвердження Положення про історичний формуляр та історичну довідку організаційно-штатних структур, підпорядкованих МНС України ”.

Гуманітарна політика в ДСНС України – це цілеспрямована діяльність органів управління цивільного захисту щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки осіб рядового і начальницького складу, працівників органів і підрозділів цивільного захисту, їх духовного, культурного та фізичного розвитку, реалізації конституційних прав і свобод.

Основними завданнями соціального і гуманітарного розвитку в ДСНС України є:

• реалізація прав і свобод осіб рядового і начальницького складу в органах і підрозділах цивільного захисту як громадян України, з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України, наказами ДСНС України та іншими нормативно-правовими актами;

• підняття престижу служби цивільного захисту у суспільстві;

• поглиблення процесу гуманізації службових стосунків в органах і підрозділах ДСНС України, як одного із чинників покращення морально-психологічного стану особового складу та його ставлення до служби;

• сприяння підвищенню рівня матеріального забезпечення та соціальної захищеності, створення належних житлово-побутових умов особам рядового і начальницького складу, працівникам ДСНС України та членам їх сімей;

• сприяння отриманню дітьми особового складу освіти і бажаної професії у навчальних закладах ДСНС України;

• розвиток культури та духовності в особового складу, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення осіб рядового і начальницького складу та членів їх сімей, розвитку їх творчих здібностей і талантів;

• задоволення прав особового складу на свободу світогляду та віросповідання;

• надання допомоги щодо підвищення пенсійного забезпечення осіб рядового і начальницького складу, звільнених у запас чи у відставку, учасників бойових дій, сімей загиблих працівників.

Концепція соціального і гуманітарного розвитку ДСНС є науково обґрунтованою і скоординованою системою поглядів на поширення і закріплення соціальних і гуманітарних цінностей в органах і підрозділах цивільного захисту, забезпечення соціального захисту осіб рядового і начальницького складу та членів їх сімей, яка містить у собі положення про основні принципи, завдання, пріоритети діяльності органів та підрозділів цивільного захисту щодо впровадження соціальної і гуманітарної політики держави в ДСНС України, а також механізми їх реалізації.

Гуманітарна політика держави виявляється у послідовному здійсненні заходів, спрямованих на підтримку й інтенсифікацію гуманітарного розвитку суспільства згідно з визначеними пріоритетами та загальнонаціональними інтересами. Сутністю гуманітарної політики має стати створення умов для виявлення, формування й розвитку творчого потенціалу особи та суспільства в цілому.

Завданням гуманітарної політики держави є максимальне пом’якшення негативних наслідків трансформаційних процесів для населення і створення передумов для формування у громадян України активної життєвої позиції за допомогою створення ефективного законодавства, дієвої економічної та соціальної політики, еволюційне введення гуманітарних сфер у нові економічні умови функціонування. Лише впевненість у правильності шляху, яким іде країна, створює умови для позитивного світосприйняття, надає можливість людині активніше шукати шляхи до поліпшення власної долі.

Україна прагне до всебічного розвитку творчого інтелекту, який розглядають як найважливіший стратегічний ресурс, що забезпечує необхідний рівень економічного та соціального розвитку. Відставання в цій сфері ставить країну в залежність від більш розвинутих країн і створює для неї небезпечну ситуацію перетворення на другорядну державу. Головний резерв прогресу – це інтелектуалізація суспільства.

Створення стабільного демократичного суспільства, в якому людина була б соціально захищеною, мала змогу втілити в життя власні творчі наміри і досягти бажаного рівня добробуту, передбачає впровадження нових форм життєдіяльності у всіх сферах суспільства. Державі тут відводиться роль гаранта інтересів усіх прошарків і соціальних груп суспільства. В економіці – це антимонопольне законодавство, захист ринку, підтримка ризикових інвестицій, гарантування інвестицій у соціально важливі сфери життя (освіта, медицина, наука та ін.).

На державу покладаються функції регулювання кредитної та фінансової систем. Держава також регулює ринкові механізми, коли вони суперечать інтересам суспільства, шкодять здоров’ю людей та порушують екологічну безпеку. У сфері соціального захисту – це перерозподіл прибутків на користь малозабезпечених прошарків населення шляхом прогресивного оподаткування, створення для всіх громадян реальних можливостей доступу до освіти, медицини, культурних цінностей тощо.

Визнання цих фундаментальних умов є основою для створення ефективних систем державного управління в економіці, соціальній і духовній сферах суспільства. Така ідеологічна доктрина приваблива передусім універсальністю культури споживання і прагматизмом у вирішенні соціальних проблем, що перебувають у площині традицій українського народу та його менталітету. Внаслідок занедбання гуманітарних наук у суспільній свідомості затвердився стереотип, що гуманітаристика є чимось вторинним. Необхідно радикально змінити таке ставлення до наукового пізнання особливо в освітній сфері. Невиправданим також є подальше скорочення частки гуманітарних досліджень в Україні та викладання відповідного корпусу гуманітарних дисциплін у навчальних закладах.

Для реалізації цих завдань Українській Державі потрібно забезпечити:

• створення ефективної системи освіти та демократичного доступу до сучасної якісної освіти;

• створення умов для ефективного відтворення інтелектуальної діяльності; доступ до культурних цінностей;

• впровадження протекціонізму у підтримці вільної від політичної кон’юнктури ефективної просвітницької роботи громадських організацій;

• створення умов, які б забезпечили престиж і привабливість інтелектуальної праці, соціальну захищеність й належний матеріальний рівень життя людей інтелектуальної праці.

Суспільство, до якого ми прагнемо, виправдає всі труднощі перехідних процесів, якщо реальною в царині владних відносин та відносин власності стане формула свободи людини, оскільки її діяльність буде заснована на праві й унормована лише законом. Національні інтереси українського народу вимагають вдосконалення політико-правових механізмів подолання суспільної дезінтегрованості та конфліктності.

Провідну роль тут може відіграти проведення єдиної загальнодержавної гуманітарної політики в усіх сферах (освітній, науковій, ідеологічній, конфесійній, етнонаціональній, інформаційно-культурній тощо). Визначати її мають не місцеві керівники чи регіональні політичні діячі, а верховні органи державної влади (Президент України і Верховна Рада України), а координацію науково-аналітичного супроводу забезпечувати відповідні наукові діячі.

Слід наголосити, що дуже вагомим у системі гуманітарної підготовки є розвиток моральних якостей, а саме – виховання людяності. У людини, що потрапила у НС спрацьовують захисні механізми і на перший план виходять інстинкти, так би мовити тваринні задатки, що "дрімають" у нашій підсвідомості. В першу чергу – інстинкт самозбереження. Це один з найскладніших інстинктів, він поєднує в собі всі інші інстинкти. Така складність взаємодії основних рефлексів може призвести до взаємовиключних дій та вчинків. Тому деякі люди в ситуації, що загрожує їхньому життю, втрачають людяність і діють як тварини, що захищають своє життя. Звідси можна зробити висновок, що основне завдання людей, які потрапили у надзвичайну, екстремальну ситуацію – не втратити людської подоби, пам'ятати, що поруч є люди, яким може бути потрібна допомога: діти, жінки, старі або поранені люди. Це необхідно нагадувати й іншим потерпілим. Адже згадавши про людяність, ми ніби "включаємо" свідомість, що тягне за собою ланцюжок "включення" пам'яті, мислення. Тобто переходимо із несвідомого стану в свідомий. І тоді людина може приймати раціональне, виважене рішення, що так важливо в скрутній ситуації.

Головною метою гуманітарної підготовки є виховання громадянина України, соціально зрілої, працелюбної особистості. Складовими її цілями є:

• формування історичних знань, розвиток історичного мислення підлеглих, яке передбачає загальне розуміння історичного процесу в його різноманітності й суперечливості, здатності застосовувати на практиці історичні знання і набуті уміння;

• виховання у працівників особистісних рис громадянина України, загальнолюдських духовних ціннісних орієнтацій, сприйняття ідей гуманізму та демократизму, патріотизму і взаємодії між народами на основі особистісного усвідомлення досвіду історії;

• підготовка працівників пожежно-рятувальної служби до свідомої активної участі в суспільному житті української держави, усвідомлення її ролі та місця в Європі і світі, формування в них співвідповідальності за долю України та світу.

Посилення розвивально-виховного впливу гуманітарних предметів досягається головним чином через пильну увагу до практичних умінь працівників. Поняття “працівник ДСНС України” завжди означало значно більше ніж тільки показник розумового розвитку або приналежність до технічної спеціальності. Працівник ДСНС України уособлював поєднання теоретичної науки з практичною діяльністю у житті. Але не тільки професійні знання характеризували працівника пожежно-рятувальної служби у суспільстві. На перший план висувалися його особисті якості, вміння служити суспільним інтересам. В народі ще досі панує думка, що працівник ДСНС України повинен бути особливою людиною, до якої можна звернутися за порадою з будь-якого питання, що він обізнаний не тільки з фаху за дипломом, але й з корисних знань для життя, які отримав при вивченні політології, соціології, психології, економічної теорії, тобто з наук, які включені до циклу гуманітарних та суспільних.

Саме на заняттях із цих предметів йде збагачення особистості працівника ДСНС України, його виховання: всебічна підготовка для визначення у суспільстві як технічного інтелігента, який має великий потенціал духовної культури. Не викликає сумніву те, що в історичному розвитку суспільства культура відіграє важливу роль у зберіганні спадкоємності людського досвіду у сфері життєвих потреб, сфері виробництва, сфері суспільних відносин тощо.

Висновок: Отже, гуманітарно-соціальна політика ДСНС є складовою гуманітарної політики держави. В умовах попиту в суспільстві на високваліфікованих працівників з інноваційним потенціалом, зростає роль гуманітарної складовою у підготовці майбутніх фахівців ДСНС України. А в умовах необхідності формування сучасної конкурентоспроможної нації працівник пожежно-рятувальної служби – має бути творчою особистістю, носієм технічної та гуманітарної культури, поєднувати в собі історичні здобутки культури людства і науки. Пріоритетне місце в системі гуманітарної політики ДСНС надається інформаційно-пропагандистському забезпеченню.