Живопис

Найбільш послідовна школа романтизму склалась у Франції.

Лідером серед живописців-романтиків став французький художник Єжен Делакруа.Критики прозвали його стиль «Без гамівної сорочки». Художник не звертав уваги на негативні відгуки критиків і продовжував працювати у власній манері. Серед найкращих його творів: «Свобода, яка веде народ на барикади», «Барка Данте», «Смерть Сарданапала».

В один час з Делакруа жив і творив інший видатний французький художник-романтик Теодор Жеріко.Перша його скандальна картина – «Пліт Медузи» -прагнучи показати страшний реалізм гибелі людей, залишених напризволяще, художник застосовує нові прийоми: динамічну глибину композиції, неприкрашені муки й страждання людей. Серед відомих творів«Портрети божевільних», «Різня на острові Хіос».

Складним і суперечливим був розвиток романтизму у Німеччині та Австрії. На ранніх стадіях йому притаманні увага до всього гостро-індивідуального, меланхолічні та містичні настрої(творчість К.Д.Фрідріха, Й.А.Коха).Для художників дюссельдорфської школи характерні сентиментальність і сюжетна вигадливість.

В Англії яскравими представниками романтизму булиД.Констебл, У.Тернер.Їхні творчі пошуки нових засобів виразності в пейзажі відмічені яскраво вираженою реалістичністю і в той же час релігійно- містичними поглядами.

В Росії романтизм в різних ступенях проявився в творчості багатьох майстрів – в живописі і графіціА.Орловського, в портретах О.Кіпренського,в деякій мірі романтизм торкнувся творівП.Федотова та О.Іванова.

Романтизм в музиці представлений творчістю німецьких композиторів: Ф.Шуберта, Р.Шумана, Р.Вагнера, у Франції автором хвилюючих романтичних симфоній став Г.Берліоз.

Театр

Складними шляхами прокладав собі дорогу на сцену театр романтизму – бурхливі пристрасті, пафос боротьби та протесту проти аморфного суспільства прийшли в театр з драмами Шіллера («Розбійники», «Дон Карлос», «Орлеанська діва»); В.Гюго («Кромвель», «Маріон де Лорм», «Рюї Блаз»).Ця драматургія дала можливі сит акторам висловлювати суспільні настрої й прагнення до боротьби за правду і справедливість, що було дуже актуально в 1830-ті роки.

Пошук нових форм спілкування з публікою приводить театральних діячів до традицій шекспірівського театру, де діяли «живі» люди, характери яких були сповнені як позитивних, так і негативних рис.

Реалізм

Реалізм в мистецтві – це правдиве, об’єктивне відтворення дійсності специфічними засобами, притаманними тому чи іншому виду художньої творчості. В різних видах мистецтва спостерігаються різні прояви реалістичних тенденцій. В естетиці відсутні докладно встановлені ознаки реалізму – міра проникнення в життя, художнє пізнання його важливих сторін і якостей і в першу чергу соціальної дійсності визначає і міру реалістичності того чи іншого художнього твору.

Реалістичне мистецтво має надзвичайно багато способів пізнання, узагальнення, художньої інтерпретації дійсності, які проявляються в характері стилістичних форм і прийомів. Реалізм – не бездумне копіювання натури, а свідомий відбір найважливіших рис того, що має намір зобразити художник.

Не кожне зовні достовірне зображення можна вважати реалістичним – в цьому полягає тонка грань відмінності між натуралізмом і реалізмом. Для виявлення тих чи інших сторін глибинного змісту життя існує потреба іноді в різкій гіперболізації, загостренні, гротескному трактуванні «форм самого життя».

Реалізм в широкому розумінні здавна був притаманним творам художньої культури, однак в різні історичні епохи він набував специфічних рис, обумовлених рівнем розвитку суспільства і художньої свідомості. Іноді реалізм перевтілювався в різні стилістичні форми (первісне мистецтво, античність. Епоха Відродження та ін.)

Художня правдивість включає в себе дві сторони: об’єктивне відтворення дійсності і істинність естетичної оцінки. Реалізм не завжди постає перед нами в чистому вигляді – реалістичні риси спостерігаються в багатьох сучасних мистецьких стилях.