6 Графічна частина проекту

У графічній частині проекту необхідно розробити:

• схеми розташування конструкцій;

• креслення загальних видів конструкцій;

• креслення елементів конструкцій і вузлів;

• специфікацію металопрокату на відправний елемент;

• відомості металовиробів і таблицю швів.

На схемі розташування елементів конструкцій у вигляді умовних чи спрощених зображень показані елементи конструктивної схеми і в'язи між ними. Конструкції зображуються в плані і на розрізах. На схемі наносяться розбивочні осі, позначки рівнів і розміри, що визначають положення елементів, лінії розрізів, позначення вузлів і фрагментів. Усі конструктивні елементи маркіруються за єдиною методикою. Схема розташування елементів супроводжується відомістю елементів відповідно до наступного форми.

У графі «Марка» приводиться марка елемента за схемою розташування.

У графі «Найменування»  найменування елемента, зазначеного в основному напису відповідного креслення.

У графі «Кіл.»  кількість елементів за схемою розташування елементів.

У графі «Маса» приводиться маса одного елемента і всіх елементів найменування.

У графі «№ креслення»  позначення курсового проекту, як і в основному напису (штампі),  ПК-1-6.092101-39-КМД

Креслення загальних видів конструкцій повинні містити зображення конструкцій, на яких наносять і вказують:

• основні габаритні розміри конструкцій;

• характерні позначки;

• координаційні осі.

Креслення елементів конструкцій і вузлів доповнюють кресленнями загальних видів конструкцій, якщо дані, приведені на цих кресленнях недостатні.

Креслення елементів конструкцій виконуються у вигляді схем, на яких указують:

• геометричні розміри;

• опорні реакції;

• розміри і перерізи деталей;

• марки (найменування) сталі всіх деталей.

На кресленнях вузлів конструкцій указують:

• прив'язки елементів конструкцій до координаційних осей;

• необхідні позначки;

• прилеглі елементи;

• товщини фасонок;

• розміри зварювальних швів;

• кількість, кроки, діаметр, типи, класи міцності болтів і інших кріпильних виробів;

• вимоги до обробки поверхонь (якщо вони пред'являються).

При визначенні конструктивних розмірів конструкцій і їхніх елементів враховуються розміри елементів, що примикають, і технологічні зазори в 2  3 мм, необхідні для вільного монтажу.

При конструюванні примикань конструкцій необхідно керуватися наступним:

1. передача зусиль (реакцій) від одного елемента до іншого повинно відповідати розрахунковим схемам вузлів;

2. постановка кріпильних деталей не повинна змінювати розрахункову схему елемента, передбачену в розрахунку (наприклад, розрізну балку перетворювати в нерозрізну);

3. монтажні болти передбачати грубої чи нормальної точності мінімальної міцності, гайки за класом повинні відповідати болтам;

4. діаметр болтів приймати приблизно рівним товщині елементів, що з'єднуються, діаметр отворів під болти – на 2  3 мм більше діаметрів болтів;

5. кількість болтів повинна бути мінімально необхідною для фіксації елементів при монтажі;

6. при з'єднанні сортового прокату болти повинні розташовуватися по рисках, передбачених нормами [4], діаметр отворів під болти також повинен відповідати цим нормам;

7. розташування отворів у листовому прокаті повинно відповідати табл. 39 [1];

8. катет розрахункових монтажних швів повинен бути не менш визначених розрахунком, конструктивних – відповідно до табл. 38* [1].

Специфікація металопрокату на один відправний елемент виконується за такою формою:

У специфікації на відправний елемент указують:

• у графі «Марка»  позначення марки елемента;

• у графі «Поз.»  номери (позиції) деталей у межах креслення елементу у порядку їхнього зростання;

• у графі «Кіл. шт.»  кількість деталей у прямому (т) і дзеркальному (н) зображенні;

• у графі «Переріз»  умовне позначення прокату, з якого спроектована деталь, номер прокату або розміри перерізу;

• у графі «Довжина, мм»  довжину деталей;

• у графі «Маса, кг»  масу однієї деталі, усіх деталей і елемента в цілому, причому:

• щільність сталі приймається 7850 кг/м³,

• масу однієї деталі підраховують з точністю до 0.1 кг,

• масу всіх однакових деталей – з точністю до 1 кг,

• при підрахунку маси непрямокутних листових деталей, що вписуються в прямокутник площею 0.2 м², масу обчислюють по площі цього прямокутника, для інших – по фактичній площі,

• зменшення деталей через отвори під болти не враховують;

 у графі «Маса, кг марки» – сумарну масу усіх вхідних деталей з додаванням маси металу зварювальних швів, що записують окремим рядком і приймають рівною (1  1.5)% від маси усіх вхідних деталей у даний елемент;

– у графі « Марка чи найменування сталі» – чи марку найменування сталі згідно додатку 1 до БНіП ІІ-23-81*;

– у графі «Примітки» – технологічні вказівки, наприклад “Стругати”, “Зняти фаску”.

Відомість монтажних металовиробів виконують у вигляді наступної таблиці

У графах таблиці вказують:

• «Тип болта» – точність болта;

• «d болта, мм» – найменування різьблення (М16, М20);

• «l болта, мм» – довжину болта;

• «Товщина пакета, мм» – інтервал товщини, що скріплюються болтом однієї довжини;

• «Кіл. шт.» – кількість болтів однієї довжини;

• «Маса, кг» – масу одного болта і масу усіх з гайками і шайбами;

• «Примітка» – клас болта.

Таблиця заводських швів представляється у вигляді наступної таблиці:

Формати аркушів, лінії креслень, основні написи і рамки, шрифти, умовні позначення і масштаби повинні відповідати діючим державним стандартам.

На титульному аркуші записки й альбому вказується назва Міністерства, вищого навчального закладу, факультету, кафедри, приводиться назва курсового проекту, прізвище розроблювача проекту, керівника, рік виконання. В кінці записки, а також в кожному основному напису (штампі) студент повинен поставити особистий підпис.