15

Донбаський державний технічний університет

Кафедра української мови

Індивідуальні та коллективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем

Реферат

студента групи ПЦБ–10з

Журавльова Андрія Володимировича

Алчевськ – 2011

ПЛАН

1. Колективні та індивідуальні форми фахового спілкування:

2. Переговори, нарада, дискусія, «мозковий штурм» як різновиди форм колективного обговорення проблем.

3. Збори – форма прийняття колективного рішення.

4. Бесіда як індивідуальна форма фахового спілкування.

5. Бесіда. Функції та види бесід: Поняття бесіди, її характеристика.

6. Функції та види бесід.

7. Співбесіда з роботодавцем – запорука успішного працевлаштування.

ВСТУП

Актуальність теми. Спілкування – це багатовимірний, поліфункціональний, різновидовий процес. Спілкування виявляється вже з перших хвилин ставлення кожного до ролі, яку він обрав. Хтось є підлеглий, а хтось – керівник. Кожен має діяти відповідно до своїх функціональних обов’язків, дотримуючись правил професійної культури у спілкуванні.

Важливу роль у діловому житті людей відіграють різноманітні форми фахового спілкування. Завдяки ним людина виявляє активність у розв’язанні проблем, впливає на прийняття та реалізацію рішень. Тому нагальною потребою сучасності є створення високої культури колективного та індивідуального обговорення ділових проблем. Бо вона безпосередньо сприяє духовному збагаченню членів суспільства, а отже, і прискоренню демократичних процесів у країні, підвищенню матеріального добробуту людей.

Мета – вивчення теоретичних основ фахового спілкування, зокрема індивідуальних та колективних форм; розгляд питань щодо бесіди; вироблення рекомендацій з підготовки до співбесіди з роботодавцем.

Об’єкт – форми колективного та індивідуального спілкування.

Предмет – фахівці, роботодавці, учасники обговорення.

Методи дослідження – абстрактно-логічний метод, комплексний і системний аналіз.

У роботі розглянуто форми колективного та індивідуального фахового спілкування, визначено поняття бесіди, її види та функції, запропоновано низка рекомендацій щодо підготовки до співбесіди з роботодавцем.

1.Колективні та індивідуальні форми фахового спілкування

До колективних форм фахового спілкування належать наради, збори, переговори, дискусії, «мозковий штурм» та інші.

Переговори – це обмін думками, який зазвичай відбувається з певною діловою метою. Вони проводяться на різних рівнях з різною кількістю учасників. Мета переговорів – знайти взаємоприйнятне рішення, уникаючи крайньої форми прояву конфлікту. Отже, призначення переговорів пов'язане із співпрацею й розв'язуванням спірних питань.

Зазвичай переговори виконують різні функції: інформаційно-комунікативну, регулятивну, координаційну, контрольну.

Переговори передбачають три стадії: аналіз ситуації; планування; дискусія.

Готуючись до переговорів, доцільно відвести певний час для попереднього аналізу позицій та інтересів їхніх учасників – це буде запорукою успіху. Його слід робити відповідно до принципів ведення переговорів: а) розмежування учасників і предмета обговорення; б) урахування інтересів обох сторін, а не їхніх позицій; в) аналіз усіх можливих варіантів розв’язання проблеми; г) визначення певного критерію для прийняття рішення.

Учені, які вивчають переговори як наукову проблему, зазначають чотири прорахунки, що заважають людям дійти згоди: передчасні судження; пошук єдиного варіанта розв’язання проблеми; впевненість у неможливості «збільшити пиріг»; думки типу «їхня проблема – це їхня проблема, і нехай вони її розв’язують». Щоб уникнути таких моментів, доцільно під час обговорення розглянути кілька варіантів розв’язання проблеми [1].

Дискусія – форма колективного обговорення, мета якої – виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити.

Організація дискусії передбачає три етапи: підготовчий, основний та заключний. На першому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні питання, які будуть винесені на колективне обговорення, дібрати відповідну літературу для підготовки, визначити час і місце проведення дискусії. На другому етапі обговорюються ті питання, які було винесено на порядок денний. Процесом обговорення керує ведучий. Третій етап – підбиття підсумків. Це робить ведучий. Він оцінить повноту й глибину розкриття теми, новизну інформації, відзначить різні погляди, наголосить на значущих результатах обговорення. Дискусія не повинна тривати понад три години. Як правило, для повідомлення надається 15-20 хвилин, для виступу – 3-5 хвилин.

Форма спілкування, як нарада, належить до групового осмислення й розв'язання проблеми організації чи установи. Учасниками комунікативного процесу є: керівник або група керівників, спеціалісти, у чиїй компетенції ця проблема, ті, кому доведеться її вирішувати, та ін. Наради дають можливість спільно обговорювати важливі питання, аналізувати їх, висловлювати свої думки, пропозиції, погоджувати позиції і т. п. Окрім цього, на нараді керівник може поінформувати членів колективу про плани на майбутнє. Звичайно, проблема, яку виносять на нараду, може мати, зокрема, виробничий, організаційний, дисциплінарний, контрольний характер. Отож, щоб провести нараду, необхідно мати не лише організаторські здібності, але й комунікативні, а також дотримуватися норм і правил етикету. Про нараду, підсумком якої є вироблення спільної думки, кажуть, що вона ефективна. А нарада, яка лишень підбиває підсумки роботи без ухвалення спільного рішення щодо майбутнього установи чи організації, - то марно витрачений час.

«Мозковий штурм» - це спільне розв’язання творчої проблеми, яке забезпечується особливими прийомами. Ця форма обговорення виникла ще наприкінці 30-х років і спрямована на активізацію творчої думки з використанням засобів, які знижують критичність і самокритичність людини, а отже, підвищують її впевненість у собі й готовність до творчого пошуку. Під час «мозкового штурму» на першому його етапі – генерації ідей – кожний учасник вільно висуває свої пропозиції щодо вирішення поставленого завдання. На першому етапі обговорення критика повністю забороняється. А відтак усі учасники можуть спокійно висловлювати свої думки, знаючи, що їх не назвуть смішними або недоречними.

Після генерації ідей бажано вибрати серед них кращі. Після відбору кращої ідеї треба розділитися на дві групи – прибічників і противників. Вони спробують ще раз проаналізувати всі аргументи «за» й «проти» висловленої ідеї. Треба пам’ятати, що у процесі обговорення мають брати участь щонайбільше 12 осіб. Варто розмістити учасників по колу. Необхідно також обмежити час обговорення до 30 хвилин. Дефіцит часу породжує стрес і стимулює діяльність мозку [2].

Досить поширеною формою фахового спілкування є збори. Збори проводяться з метою спільного осмислення певного питання. Людей об'єднують певні інтереси. Як і до інших форм спілкування, до зборів готуються заздалегідь. Збори складається з кількох етапів: підготовка зборів; висвітлення проблеми та її обґрунтування, обговорення питання; ухвалення рішення. Передумовами успішного проведення зборів є здатність промовців орієнтуватися на слухача та його проблеми, вміння помічати реакцію в залі. Виступ оратора, який взяв слово тільки з метою послухати самого себе, може не мати успіху, адже він не врахував інтересів слухачів, їхніх бажань. Зборами керує президія, яку обирають їх учасники [3].

Індивідуальна бесіда — це діалог двох співучасників, які є значущими одне для одного і прагнуть (обоє або один) досягти певної мети. Індивідуальна бесіда стає такою формою, яка сприяє зближенню поглядів співрозмовників, встановленню між ними контакту, довіри і взаєморозуміння. Відомо, що людина один на один поводиться інакше, аніж в оточенні багатьох людей. Річ у тім, що у присутності інших вона використовує різні ролі, хоче здаватись цікавішою, привабливішою, зберегти почуття власної гідності. Тому нерідко тільки віч-на-віч зустрівшись із людиною, можна визначити її позицію і знайти пояснення її діям. Людина, знаючи і пам'ятаючи про це, завжди намагатиметься надавати право партнерові по спілкуванню залишатися самим собою. Вона не маніпулюватиме іншим, а вестиме власну партію і даватиме змогу це робити іншому, тобто «партитуру спілкування» співрозмовники розроблюють спільно. Це визначає характер бесіди та її результат.

Розрізняють такі етапи індивідуальної бесіди: початок, передавання інформації, аргументування, спростування доказів співбесідника та прийняття рішення.

Оскільки успіх в індивідуальній бесіді значною мірою залежить від контакту, що встановлюється між співрозмовниками, можна назвати такі її етапи: підготовка до бесіди, встановлення контакту, орієнтування в ситуації й людях, обговорення питання і прийняття рішення, вихід із контакту. Такий поділ на етапи чіткіше визначає спрямованість у пошуку способів і засобів спілкування, правил проведення бесіди [2].

Отже , колективні й індивідуальні форми фахового спілкування, за яких стимулюється зацікавленість його учасників процесом пізнання, сприяють підвищенню активності людини, розвиткові її творчого потенціалу.