3. Співбесіда з роботодавцем – запорука успішного працевлаштування

Важливим кроком у пошуку роботи є етап співбесіди з роботодавцем. Кар'єра в певному місці роботи залежатиме саме від першої зустрічі з роботодавцем.

Перед тим, як прийти на співбесіду до роботодавця, треба зібрати інформацію про дане підприємство. Це допоможе краще уявити свою майбутню діяльність і уникнути помилок. Людина, яка претендує на керівну посаду, своїми діями повинна засвідчити поінформованість про діяльність компанії. Заздалегідь треба підготувати відповіді на можливі запитання: «Що Ви знаєте про нашу фірму?», «Чим Вас приваблює ця посада?», «Чому Ви вирішили змінити роботу?» і т.п. Щоб відповісти на подібні запитання, слід спочатку вивчити вимоги до даної посади та її перспективи.

Треба звернути увагу на свій зовнішній вигляд і манери. Вони відіграють основну роль. Хороші манери кандидата завжди позитивно впливають на роботодавця. Треба бути впевненим, що із зовнішнім виглядом, мовою та поведінкою все гаразд, і слід бути готовим до запитань, які завжди виникають, при прийомі на посаду. Не слід давати негативні відгуки про колишнє місце роботи, начальство та колег, оскільки співрозмовник може розцінити це, як потенційну загрозу для своєї власної компанії чи персони. Найкраще назвати нейтральну причину звільнення: нерегулярність грошових виплат, відсутність перспектив зросту, віддаленість від місця проживання, незручний графік роботи та інше. Треба підкреслити переваги, згадати про недоліки.

Не слід забувати про певні неординарні запитання, які можуть поставити претендента у глухий кут. Наприклад, «Про що Ви можете говорити довго і з захопленням?». Якщо людина зможе на нього відповісти, значить її загальний культурний рівень дає змогу орієнтуватися в ситуації, приймати зважені і самостійні рішення – за рахунок широкого світогляду людина має більше моделей для поведінки.

Інше запитання на співбесіді, яке може вказати на рівень професійного розвитку претендента, при цьому роботодавець задає його ще з порогу, коли людина роздягається: «Поки Ви роздягаєтесь, скажіть будь-ласка, яку останню книжку зі спеціальності Ви прочитали?». Якщо він дійсно є професіоналом, тоді обов'язково знайде, що сказати [2].

Існують також стрес-співбесіди, де роботодавець навмисно може поводити себе незвично (поводитиме себе неввічливо, зверхньо, задаватиме неприємні запитання тощо), з метою виявлення рівня стійкості до стресів. Почувши образу, якомога більш коректніше треба «поставити на місце» свого співрозмовника – власну гідність треба захищати. Треба бути ввічливими, а для себе зробити висновок на майбутнє.

Варто пам'ятати, що на співбесіді не тільки роботодавець обирає (чи не обирає потенційного фахівця), але і фахівець обирає собі майбутнього керівника та колектив, у якому буде проводити більшість часу. Навряд чи він стане терпіти приниження навіть за умови отримання високої заробітної плати.

Вирушаючи на співбесіду, треба додержуватися девізу: «Надійся на краще, але будь готовий до гіршого». Іншими словами, приймати відмову теж треба вміти. Деякі фахівці називають цю здатність «утримати гарну міну при поганій грі». Для того, щоб налаштуватися на потрібний лад, потрібно просто сприймати відмову як ще не остаточне рішення. Скільки було таких ситуацій, коли здобувачеві передзвонювали через пару місяців і запрошували на роботу, хоча спочатку всім вимогам роботодавця він і не відповідав.

Для співбесіди дуже важливо, щоб у претендента була приємна мова і спокійний м'який погляд. Що стосується мови, то мається на увазі не голос, тембр якого у кожного індивідуальний. Мається на увазі саме мова, яка повинна бути позбавлена слів-паразитів типу «типу», «це», «як би». Треба слідкувати за собою під час розмови: не треба перебивати роботодавця, навіть якщо він протягом години втовкмачує вам прописні істини [4].

Надзвичайно важливим є вміння слухати і правильно ставити уточнювальні запитання, які допомагають розкрити думки співрозмовника, і як висновок — правильно визначити його погляди. Отже, перше слово за співрозмовником. Уважно слухаючи його, інший учасник взаємодії може зрозуміти, що він хоче або, навпаки, не хоче чи не може сказати без його допомоги. Практики радять, що всі уточнювальні запитання, які ви ставите в процесі бесіди, мають бути дуже конкретними й тактовними, не містити подвійного змісту й бути обґрунтованими.

Не треба поводити себе розв'язно. Доброзичливе ставлення працівника кадрової служби не означає, що Ви негайно ж повинні переходити з ним на «ти». Гарно буде показати співбесіднику, що слухаєте його з цікавістю. Багато починають розмову з короткої інформації про підприємство і посади, на яку претендує кандидат. Треба задавати співбесіднику запитання, вставляючи слова «розумію», «дуже цікаво», всіляко виказувати своє зацікавлення розмовою. Треба намагатися давати розгорнуті відповіді, що дозволяють оцінюючому Вас працівнику отримати інформацію, яка його цікавить. У той же час не треба бути багатослівним і давати зайвої інформації.

Не соромтеся спитати оцінюючу Вас особу, коли можна отримати відповідь. Але не треба бути занадто настирливим. Тільки у випадку, якщо є інші пропозиції, можна подзвонити йому й пояснити ситуацію.

Якщо під час зустрічі зрозуміли, що це місце Вас не цікавить, не соромтеся сказати про це співбесіднику, подякуйте йому за увагу до своєї особи[5].

Вихід із бесіди, тобто вихід із контакту — важлива деталь бесіди, адже вона формує «останнє враження». Ось чому, промовляючи прощальні слова, варто бути доброзичливим, привітним [4].

Отже, головне – бути переконаним у власних силах, цінувати себе і бути готовим до несподіванок. Тоді співбесіда не стане нездоланним випробуванням.

ВИСНОВКИ

Колективне фахове спілкування реалізується за допомогою різних форм – наради, збори, дискусії, диспути, «мозковий штурм», переговори та інше.

На відміну від позиційного торгу, принципові переговори є ефективнішою формою колективного обговорення. Найкращий результат переговорів: перемога – перемога. Нараду як форму колективного обговорення найчастіше використовують, коли є потреба у спільному вирішенні складних ділових питань і учасники готові до цього мотиваційно, змістовно та операційно. Запорукою успішного виступу є здатність постійно дбати про слухачів і вміння поставити себе на їхнє місце, пам’ятаючи про етичні норми поведінки та спілкування.

Для досягнення ефективності під час колективного спілкування потрібно дотримуватись таких умов: поінформованості учасників про предмет обговорення, загального інтересу до визначеної теми, високої моральної та психологічної компетентності присутніх.

Бесіда як індивідуальна форма фахового спілкування є унікальною для встановлення контакту між людьми, їх взаєморозуміння та взаємодії. Поширеною помилкою, що призводить до невдачі під час бесіди, є жорстка орієнтація на остаточний результат і тиск на партнера. Перш ніж розпочинати бесіду, треба добре обміркувати свою поведінку на всіх її етапах: при встановленні контакту, під час орієнтації, при обговоренні проблеми і прийнятті рішення, а також при завершенні контакту. Час, витрачений на засвоєння правил і прийомів ведення індивідуальної бесіди, обов’язково принесе користь у розв’язанні багатьох проблем.

Успіх індивідуальної ділової бесіди залежить від моральної та психологічної компетентності у спілкування кожного співрозмовника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Багдасарьян Н. Г. Трансляция культуры и культура трансляции: чему и как учить студента в эпоху перемен? / Н. Г. Багдасарьян // Проблемы и перспективы преподавания социогуманитарных наук в технических вузах в современных условиях : материалы Всерос. науч.-метод. конф. (Москва, 19 – 20 нояб. 2008 г.). – М. : Изд-во МГТУ имени Н. Э. Баумана, 2008. – С. 21

2. Каптерев А. И. Информационный анализ профессионального пространства / А. И. Каптерев. – М. : МГИК , 1992. – 143 с.

3. Лапузіна О. Формування навичок професійної етики у майбутніх інженерів / О. Лапузіна // Наукові праці : Наук.-метод. журнал. – Педагогічні науки. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили. – 2006. – Т. 46. – Вип. 33. – С. 48 – 53.

4. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 р. № 336). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sgbukr.com/dob_zakon/17.doc – (Нормативний акт Міністерства праці та соціальної політики України. Довідник). Випуск 1-90.