Завдання і запитання для самоконтролю

1. Назвіть особливості розвитку банківської системи Великобританії.

2. У якому році був створений Банк Англії?

3. Які характерні риси еволюції Банку Англії?

4. Які функції виконує Банк Англії?

5. Які основні цілі діяльності Банку Англії?

6. Охарактеризуйте особливості контрольної та регулюючої діяльності Банку Англії.

7. Яку інформацію містить квартальний звіт щодо інфляції, який публікує Банк Англії?

8. Які інструменти грошово-кредитної політики використовує Банк Англії?

9. Назвіть особливості банківського нагляду в Англії.

10. Які можна виділити види банків у банківській системі Англії?

11. Назвіть найбільші комерційні банки Англії.

12. Які завдання виконують клірингові банки?

13. Дайте характеристику фінансовим домам Англії.

14. Яке основне призначення торгових банків Англії?

15. Яке місце відводилося обліковим домам Англії і чому вони зникли?

16. Які банківські операції та послуги надають комерційні банки Англії? Дайте їх. коротку характеристику.

17. Які послуги надає Національний ощадний банк Англії?

18. Назвіть основні особливості діяльності системи страхування банківських депозитів в Англії.

19. Які є конкурентні переваги комерційних банків порівняно зі спеціалізованими фінансово-кредитними установами в Англії?

Тема 6. Банківська система Канади

6.1. Еволюція банківської системи

Банківська система Канади має складну інституціональну структуру, на створення якої значно вплинули банківські системи США і Великобританії. Ці країни прагнули зміцнити свої позиції в Канаді шляхом оволодіння національними джерелами фінансування. Кредитні інститути виникли ще в колоніальний період, функції банкірів виконували торговельні компанії. У Канаді діяли різні філіали іноземних кредитних інститутів. Уперше комерційний банк Канади був створений у 1817 p. - Bank of Montreal. Після цього з'являється ряд спеціалізованих інститутів: страхові компанії, трастові, іпотечні компанії та ін.

Крім того, Перша світова війна також значно вплинула на посилення позицій не тільки комерційних банків, але й на позиції та розвиток небанківських інститутів: компаній з фінансування споживчих кредитів, страхових і трастових компаній.

Світова економічна криза 30-х pp. негативно вплинула на банківську систему. У цей період створюється Банк Канади, посилюється державне втручання у кредитну систему, активізується діяльність спеціалізованих державних інститутів кредитування житлового будівництва і сільського господарства. Вдосконалення кредитної системи продовжувалося у роки Другої світової війни і після неї. У той час з'явилися нові типи спеціалізованих кредитних інститутів: лізингові компанії, державні страхові компанії, компанії пенсійного забезпечення.

Банківська система країни характеризується наявністю таких основних фінансових інститутів, як: комерційні, трастові та іпотечні банки, страхові та інвестиційні компанії. Приватні комерційні, або так звані чартерні банки користуються повною свободою в комерційній діяльності. Вона регламентується парламентськими хартіями. Чартерні банки за своїм призначенням покликані обслуговувати промисловий, комерційний і державний сектори економіки. Вони здійснюють депозитні операції, надають різного виду кредити, займаються валютними операціями.

Асоціація канадських банкірів, найвищим органом якої є Виконавча рада, стоїть на чолі клірингової системи Канади. Безпосередньо очолює роботу системи розрахунків між банками так званий Комітет клірингових і інформаційних центрів. Він має 10 організованих ним регіональних клірингових палат, іменованих розрахунковими центрами. Регіональні клірингові палати існують в Оттаві, Калгарі, Галіфаксі, Монреалі, Квебеці, Реджайні, Сент-Джоні, Торонто, Ванкувері і Вінніпезі. їх діяльністю безпосередньо управляють місцеві клірингові асоціації згідно з мандатами, які отримуються від Асоціації канадських банкірів.

У банківській системі Канади існують також й інші установи, тобто небанківські фінансові посередники (НБФП), які також здійснюють банківські операції. До даної категорії в країні належать кредитні союзи і кооперативні фінансові організації, які, як правило, обслуговують франкомовне населення. НБФП неоднорідні, оскільки, крім вказаних, до них відносять самостійні трастові банки, трастові відділи комерційних банків.

Концентрація банківського капіталу в країні призвела до утворення могутніх, тісно згуртованих угрупувань національного фінансового капіталу. Серед них виділяють такі сімейні групи, як: Бронфмани, Реймани, Томсони, Бельцберги, Уестони, Річардсони та ін. Для посилення їх позицій усередині країни і за кордоном з 1 липня 1987 р. суттєво були зменшені обмеження діяльності кредитно-фінансових інститутів: трастовим банкам дозволено в необмеженому обсязі видавати комерційні і споживчі кредити, відкривати філіали, займатися інвестиційними операціями через свої дочірні відділення. Комерційні банки змогли проводити інвестиційні та довірчі операції, займатися брокерством. Разом із тим, трастовим банкам усе ж таки забороняється контролювати капітал комерційних банків, тоді як останнім таке право надано. Нове законодавство призвело до ще більш поглибленого переплетіння і взаємозалежності окремих фінансових інститутів.

Банківська система Канади має таку структуру: перший рівень займає центральний емісійний банк - Банк Канади, другий рівень - комерційні банки та спеціалізовані установи. Число комерційних банків невелике; на території провінцій діють кредитні установи провінційного рівня.