Променева хвороба третин і четвертої міри у сільськогосподарських тварин

У клінічних проявах гострої променевої хвороби розрізняють чотири періоди:

- початковий, коли виникають первинні реакції організму на дію іонізуючої радіації;

- другий (латентний);

- третій, розпал хвороби (токсичний);

- четвертий, результат (одужання, перехід хвороби в хронічний перебіг або загибель тварини).

Міра прояву клінічних ознак і патологоанатомічних змін залежить від тяжкості поразки, індивідуальних і видових особливостей організму. Усі періоди променевої хвороби проявляються, як правило, при важкій і середній мірі променевої хвороби.

Впродовж першої доби після опромінення або у момент опромінення у тварин наступні ознаки початкового періоду променевої хвороби: порушення координації рухів, короткочасне збудження, що змінюється млявістю, пригнобленням, іноді відмова від корму. Одночасно з цим порушується тонус і моторика шлунково-кишкового тракту. При дослідженні периферичної крові виявляють нестійке збільшення кількості еритроцитів і лейкоцитів, лейкопенією, що змінюється. Кількість лімфоцитів різко знижується вже уперше доба після опромінення. Такий стан триває від декількох годин до двох діб, а потім впродовж 5 - 6 днів (іноді більше) настає поліпшення загального стану. В цей час тваринні на вигляд не відрізняються від здорових, мають хороший апетит і нормальну температуру тіла.

Потім настає другий, прихований, період перебігу хвороби, тривалість якого обумовлюється дозою опромінення і станом тварини. Одним з основних симптомів цього періоду є зміна крові, раніше усього складу білої крові, яке характеризується зниженням кількості лейкоцитів - лейкопенією. Особливо швидко знижується зміст лімфоцитів. Через добу від початку прихованого періоду кількість лейкоцитів при легкому ступені ураження знижується приблизно на 40%, а лімфоцитів - на 50 %, при середній поразці - відповідно на 50 і 70 %, при важкому на 70 і 80 %. Через декілька днів зменшується кількість тромбоцитів, що сприяє зниженню здатності згущуватися крові і привертає до кровотечі. Зменшується кількість залишкового азоту і хлориду в крові. Після цього настає розпал променевої хвороби.

При важких поразках прихований період може бути відсутнім, і виражена клінічна картина настає відразу за початковим періодом. Такі тварини через 5 - 10 діб, як правило, гине.

Третій період розвивається приблизно через 7 - 15 днів після дії радіації. При цьому загальний стан тварин різко погіршується. Типові ознаки цього періоду наступні:

- підвищення температури тіла, порушення серцево-судинної діяльності, слабкість і пригноблення, спрага;

- крім того, з'являються кровоточивість ясен, множинні крововиливи на слизових оболонках і в підшкірну клітковину;

- спостерігаються носові кровотечі, набряк голови, носоглотки, гортані;

- часто розвивається кон’юнктивіт, виразковий стоматит і серозно-катаральний риніт з появою витікання з ніздрів, виразково-некротичне запалення відділів травного тракту, що супроводжується кривавим проносом;

- можливі випадки кровотечі в шлунку, кишечнику, матці, сечовому міхурі та ін.

- у периферичній крові виявляється різка лейкопенія з лімфоцитопенією, пізніше ерітропенія і зниження змісту гемоглобіну;

- з'являються слинотеча, блювота.

Випадання волосся починається через 1 - 2 тижні після опромінення. Волосся спочатку легко висмикується, а потім випадають клаптями, внаслідок чого утворюються ділянки облисіння. Це триває впродовж декількох тижнів. Потім у міру одужання волосяний покрив відновлюється.

Разом з перерахованими ознаками є ряд особливостей перебігу променевої хвороби залежно від виду тварин. Так у великої рогатої худоби в розпал хвороби спостерігаються важкі розлади функцій шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються профузними кривавими проносами; як правило, спостерігається слинотеча, швидко настає виснаження, порушується серцево-судинна діяльність.

У коней розвиваються ознаки, що нагадують клінічну картину інфекційного енцефаломієліт, - манежні рухи, нестримний рух вперед, швидко прогресуюча лімфопенія і лейкопенія.

У овець і кіз променева хвороба супроводжується серозно-катаральними ринітами. Кон'юнктивітами і випаданням шерсті аж до облисіння усього тіла, з'являються множинні крововиливи під шкіру, підвищується температура тіла.

У свиней на початку хвороби з'являється блювота, часто виникає набряк легенів.

У собак відзначаються блювота і різко виражені порушення діяльності травного тракту (кривавий пронос).

У свійської птиці спостерігаються сіпання голови, утруднення дихання, пригноблення, набряк і синюшність борідки, анемія гребеня, серозне витікання з носових отворів, пронос.

При важкій мірі хвороби деякі тварини гинуть вже уперше годинник після опромінення.

Якщо тварина не загинула впродовж місяця, то настає четвертий період, поступове одужання, яке може тривати дуже довго, супроводжуючись то поліпшенням, то погіршенням стану тварини. Іноді хвороба приймає хронічний перебіг. Погані умови утримання, неповноцінне годування тварин, переохолодження і перегрівання їх тіла, як правив, веде до рецидиву променевої хвороби. Особливо небезпечні ускладнення інфекціями.