7.8. Вплив метеорологічних умов на масштаби забруднення

З усіх метеорологічних умов найбільший вплив на масштаби і міру радіоактивного забруднення місцевості в результаті аварії мають напрям і швидкість середнього вітру, а також міру вертикальної стійкості атмосфери (категорія стійкості атмосфери)

Середнім називається вітер, який є середнім за швидкістю і напряму в усьому шарі атмосфери від поверхні землі до максимальної висоти підйому радіоактивної хмари. Швидкість середнього вітру вимірюється в метрах в секунду або в кілометрах в годину, а напрям (азимут) в градусах, який відлічується за годинниковою стрілкою від напряму на північ до лінії, звідки дме вітер. Наприклад, при напрямі (азимуті) середнього вітру 270 радіоактивна хмара переміщатиметься із заходу на схід.

Інтенсивність розсіювання радіоактивних речовин визначається багато в чому мірою вертикальної стійкості атмосфери. Розрізняють три міри вертикальної стійкості (категорії) атмосфери: А – конвекція (сильно нестійка), Д – ізотермія (нейтральна), Р – інверсія (дуже стійка).

Конвекція (А) - це вертикальне переміщення повітря з одних висот на інші. Повітря тепліший переміщається вгору, а холодніший і щільніший - вниз. При конвекції спостерігаються висхідні потоки повітря, розсіювальні заражену хмару, що створює несприятливі умови для поширення радіоактивних аерозолів. Конвекція відзначається в ясні літні дні.

Ізотермія (Д) - характеризується стабільною рівновагою повітря. Вона найбільш типова для похмурої погоди, але може виникати в уранішні і вечірні години. Ізотермія сприяє тривалому застою радіоактивних речовин в атмосфері.

Інверсія (F) — характеризується підвищенням температури повітря у міру збільшення висоти. Частіше спостерігається у безвітряні ночі в результаті інтенсивного випромінювання тепла поверхнею землі, що призводить до охолодження самої поверхні, так і прилеглого шару повітря.

Інверсійний шар є таким, що затримує в атмосфері, перешкоджає руху повітря по вертикалі, під ним накопичуються водяна пара, пил, що сприяє утворенню диму і туману. Інверсія створює найбільш сприятливі умови для збереження радіоактивних речовин в атмосфері.

Питання 8. Заходи по обмеженню опромінення населення в умовах радіаційної аварії

Справжні заходи визначені нормативами радіаційної безпеки України - НРБУ – 97, зокрема:

• у разі виникнення аварії мають бути вжиті практичні заходи для відновлення контролю над джерелом випромінювання, зведення до мінімуму доз опромінення, кількості опромінюваних осіб, радіоактивного зараження довкілля, економічних і соціальних втрат;

• повинен дотримуватися принцип оптимізації втручання, тобто користь від захисних заходів повинна перевищувати шкоду, що наноситься ними;

• термінові заходи захисту мають бути застосовані у разі, якщо доза передбачуваного опромінення за короткий строк (2 доби) досягає рівнів, при яких можливі клінічно визначувані детерміновані ефекти.

Прогнозовані рівні опромінення, при яких потрібне термінове втручання :

*на усе тіло (орган або тканина) - поглинена доза в органі або тканині за 2 діб - 1 Гр;

*легені - 6 Гр;

*бруньки - 3 Гр;

*щитовидна залоза - 5 Гр;

*кришталик ока - 2 Гр;

• гонади - 3 Гр;

*плід - 0,1 Гр.

• при хронічному опроміненні впродовж життя захисні заходи стають обов'язковими, якщо річні поглинені дози перевищують наступні дози:

*гонади (орган або тканина) - річна поглинена доза 0,2 Гр;

*кришталик ока – 0,1 Гр;

• червоний кістковий мозок - 0,4 Гр.

• при плануванні захисних заходів на випадок радіоактивної аварії органами госепідемнагляду встановлюються рівні втручання (дози і потужності доз опромінення) стосовно конкретного радіаційного об'єкту і умов його розміщення з урахуванням вірогідних типів аварій;

• при аварії, що спричинила радіоактивне забруднення великої території, на підставі прогнозу радіаційної обстановки, встановлюється зона радіаційної аварії, і здійснюються заходи по зниженню рівнів опромінення населення;

• на пізніх стадіях розвитку аварій, що спричинила забруднення великих територій довго живучими радіонуклідами, рішення про захисні заходи приймаються з урахуванням радіаційної обстановки, що склалася, і конкретних соціально-економічних умов. По мірі небезпеки заражену місцевість на сліді викиду і поширення радіоактивних речовин ділять на наступні 5 зон:

• зона М- радіаційної небезпеки - 14 мрад/година;

• зона А - помірного зараження - 140 мрад/година;

• зона б - сильного зараження - 1,4 рад/година;

• зона В - небезпечного зараження - 4,2 рад/година;

• зона Г - надзвичайно небезпечного зараження - 14 рад/година.

Визначення зон радіоактивного зараження потрібне для планування дій, працюючих на об'єкті, населення, підрозділів МНС для планування заходів по захисту контингентів людей; кількості потерпілих внаслідок аварії.

Відповідно до вищевикладеним навкруги АЕС встановлені наступні зони:

• санітарно-захисна - радіус 3 км;

• можливого небезпечного зараження – 30 км;

• зона спостереження - 50 км;

• 100- кілометрова зона за регламентом проведення захисних заходів.

Для захисту персоналу і населення у разі аварії на радіаційно-небезпечному об'єкті передбачені наступні заходи:

• створення автоматизованої системи контролю радіаційної обстановки;

• створення системи сповіщення персоналу і населення в 30-и кілометровій зоні;

• будівництво і готовність захисних споруд в радіусі 30 км. навколо АЕС, а також можливість використання вбудованих захисних споруд;

• визначення переліку населених пунктів і чисельності населення, підмета захисту або евакуації

Із зон можливого радіоактивного зараження;

• створення запасу медикаментів, засобів індивідуального захисту і інших засобів для захисту населення і забезпечення його життєдіяльності;

• підготовка населення до дій в час і після аварії;

• створення на АЕС спеціальних формувань;

• прогнозування радіаційної обстановки;

• організація радіаційної розвідки;

• проведення навчань на АЕС і прилеглій території.