2.3. Плодівництво, Овочівництво.
На даний момент Ерастівська дослідна станція не займається овочівництвом та плодівництвом. Спеціалізація господарства зерно-молочна, насіннєва.
2.4. Система застосування добрив.
Високі ціни та дефіцит на мінеральні добрива викликають необхідність в ощадливому та раціональному їх використанні. З цією метою дози основного удобрення слід формувати залежно від фактичного вмісту поживних речовин в кожному конкретному полі за даними таблиці, агрохімічних картограм чи агрономічних паспортів слід застосовувати поправочні коефіцієнти до їх норм на розміщення культур після різних попередників.
При наших економічних умовах важливе значення набуло застосування біопрепаратів для бобових та злакових культур, кукурудзи, цукрових буряків та кормових буряків. Вони підвищують врожай на 10-15% і дають можливість заощадити до 30-40% азотних добрив. З цією метою слід ширше використовувати також мікроелементи[21].
При дефіциті в ґрунті марганцю доцільно вносити марганізовані суперфосфати, нітроамофоски з розрахунку 4-5 кг/га. За наявністю сірчистого марганцю ним обробляють насіння або проводять позакореневе підживлення посівів 0,05% розчином, використовуючи норму.
Випробуваним шляхом підвищення ефективності та ресурсозберігаючому використанню мінеральних добрив є локальне внесення їх в ґрунт. Цей агротехнічний захід дає можливість за рахунок збільшення коефіцієнтів використання елементів живлення за 30-40% зменшити дозу туків у 1,5-2 рази без зниження їх ефективності. Локалізацію добрив здійснюють при посіві або насадці культур в ряди чи лунки, під основний обробіток або під культивацію культиваторами-рослинопідживлювачами та зерно-туковими сівалками. Застосовують їх в першу чергу при використанні гостродефіцитних фосфорних туків. При будь-якому способі внесення мінеральних добрив їх потреби обов'язково поєднувати з використанням гною. Це також дозволяє зменшувати норми туків, що цілком відповідає ресурсозберігаючій технології їх застосування.
Серед хлібних культур озима пшениця є однією з найвибагливіших до родючості ґрунту. Добрива підвищують її урожайність на всіх типах ґрунтів. На утворення 10ц зерна і відповідної кількості соломи пшениця забирає з ґрунту 30-40 кг азоту, 10-14 кг фосфору, 18-25 кг калію[16].
При розміщенні озимої пшениці по чорному угноєному пару мінеральні добрива до сівби можна не вносити. Економічно вигідно вносити гранульований суперфосфат або гранульовані складні добрива з розрахунку 10-15 кг/га д.р. фосфору одночасно з сівбою. Цей прийом гарантує одержання приросту врожаю не менше як 2,5-3,0 ц/га і його слід застосовувати в усіх зонах України практично по всіх попередниках, особливо там, де до сівби не вносили фосфорні добрива.
В господарствах, де озиму пшеницю розміщують по не угноєному пару, щоб повністю використати потенційні можливості попередника, обов'язково потрібно вносити мінеральні добрива. Залежно від агрохімічного стану ґрунту по чорному пару доза добрив повинна становити Р46-60К30, а по зайнятому – N30-45P45-60K30-45. Вказані дози добрив гарантують одержання приросту врожаю зерна на рівні 5-7 ц/га, що в 1,5-2,0 рази перевищує затрати на їх внесення.
Під озиму пшеницю, що висівають після багаторічних трав і гороху, азотні добрива до сівби можна не вносити, а доза фосфорно-калійних добрив повинна складати 30-45 кг/га д.р. залежно від родючості ґрунту.
Ефективність добрив залежить від попередників, тому при вирощуванні озимої пшениці після кукурудзи на силос та інших непарових попередників доцільно вносити під основний обробіток повне мінеральне добриво в дозі N40-60P45-60K30-40. При цьому слід враховувати родючість ґрунту і еколого-географічну зону. Численні дослідження свідчать, що вказані дози забезпечують прирости врожаю зерна на рівні 10-15 ц/га. На менш родючих ґрунтах необхідно застосовувати більшу кількість добрив.
У виробничих умовах обов'язково треба враховувати, що на поверхні ґрунту після непарових попередників, а часто і на зайнятих парах, залишається значна кількість пожнивних решток. Після загортання їх в грунт, щоб забезпечити розклад органічної речовини, слід вносити по 8-10кг азоту на кожну тонну решток.
Особливу увагу потрібно надавати строкам і способам застосування добрив. Роль добрив зростає при внесенні їх до сівби під основний обробіток ґрунту або під передпосівну культивацію. Найбільш ефективним є локальний спосіб внесення добрив, коли їх загортають в грунт на глибину 8-12 см за допомогою зернових сівалок, культиваторів-рослинопідживлювачів та інших знарядь. Локальний спосіб дозволяє підвищити ефективність добрив на 3-4 ц/га порівняно з поверхневим. За рахунок локалізації добрив можна на 25-30% зменшити їх дозу без зниження загального приросту врожаю.
Якщо до сівби озимих культур, особливо після непарових попередників, азотні добрива не застосовували, то їх треба внести у вигляді підживлення восени. Особливо це стосується недостатньо розвинутих посівів[10].
Норми мінеральних добрив слід розраховувати за родючістю ґрунту та потребою елементів живлення на формування запланованої урожайності.
Дози добрив розраховуємо для планованої врожайності 50 ц/га.
Розрахунок проводимо за формулою:
НN=50*2.0*1.0=100 кг/га д.р
НP2O5=50*1.7*1.3=85 кг/га д.р
НК2О=50*1.2*1.3= 78 кг/га д.р
де Н – норма поживних речовин (азоту, фосфору, калію), кг/га д.р.;
В – запланований врожай, ц/га;
Н1 – нормативи витрат поживних речовин на 1 ц врожаю, кг
К – коефіцієнт забезпеченості ґрунту поживними речовинами
Розрахунок норм добрив у туках на 1 га:
Основне:
Амiачна селiтра 100*60/34=176 кг/га
Суперфосфат гранульований 100*70/20=350 кг/га
Калiйна сiль 100*78/40=195 кг/га
Рядкове:
Суперфосфат гранульований 100*15/20=75 кг/га
Підживлення:
Амiачна селiтра 100*40/34=118 кг/га
Отже,
на основі проведених розрахунків на
запланований врожай бачимо, що азоту
необхідно 80 кг\га д.р., фосфору – 68 кг/га
д.р., калію – 62 кг/га д.р. Ці дози є в
межах рекомендованих доз добрив під
озиму пшеницю в зоні Степу.
