- •1.Суть поняття «самоменеджмент»
- •2.Теоретичні концепції менеджменту
- •3.Функції самоменеджменту:
- •4.Функція: «визначення мети»:
- •5.Функція «планування»:
- •6.Функція см «прийняття рішень»:
- •7.Функція см «організація і реалізація»:
- •8.Функція самоменеджменту "контроль"
- •9.Уміння управляти собою
- •10.Наявність чітких особистих цінностей
- •11.Здатність встановлювати чіткі особисті цілі
- •12.Здатність постійного особистого саморозвитку
- •13.Навички вирішувати проблеми
- •14.Творчість та здатність до інновацій
- •15.Здатність впливати на оточуючих
5.Функція «планування»:
Планування-це раціональне визначення того як людина збирається досягти поставлених перед собою цілей.
Планування робочого дня методом «Альпи»:передбачає щоденного плану у 5 етапів:
1.Складання завдань:
*задачі місячного і тижневого планів;
*задачі невиконані у попередній день;
*додаткові справи;
*задачі теміни виконання яких минають завтра;
2.Оцінка тривалості:
*навпроти кожної задачі проставляють час на її виконання і загальний час на виконання всього плану.
3.Резервування часу:
* з урахуванням правила «60 на 40» - це коли планом повинно бути охоплено не більше 60% робочого часу.
4. Прийняття рішень,щодо пріоритетів скорочень і передоручень:
*для цього необхідно:
-чітко встановлені пріоритети для задач дня;
-ретельно перевірити складений план витрат часу і скоротити його до мінімуму необхідного;
-розглянути кожну задачу,щодо можливості її передоручення.
5.Контроль і перенесення незробленого:
*перевагами письмового оформлення планів є:
-розвантаження памяті ;
-вища мотивація;
-велика концентрація на намічених задачах;
-можливість контролю результатів;
-підвищена чіткість задач.
6.Функція см «прийняття рішень»:
Процес ухвалення рішення відбувається в такій послідовності:
*чітко формулювання рішення стосовно обраної теми;
*визначається мета ухвалення рішення;
*визначаються наявні засоби;
*прораховуються імовірні втрати;
Прийоми встановлення пріоритетів в процесі прийняття рішень:
1.»Правило Паретто» 80на 20;
2.Аналіз АБВ: Найважливіші задачі А складають 15% від усієї кількості задач,а їх внесок удосягнення мети=65%. Важливі задачі Б скл.20% їх загальног числа і забез.20% у досягнення мети. Несуттєві задачі В кількісно складають 65% загального числа задач,а їх частка у вирішенні проблеми менше 15 %.
3.Прискорений аналіз задач за правилом Ейзенхауера:
*термінові і важливі справи виконувати особисто і негайно;
*термінові і менш важливі передоручити підлеглим;
*менш термінові і важливі можуть почекати;
*менш термінові і менш важливі аідкладають у «кошик для паперів».
7.Функція см «організація і реалізація»:
Робочий день, як правило, складається з трьох нерівнозначних частин, що мають свою специфіку: початок робочого дня, основна частина робочого дня, завершення робочого дня. Ефективна організація робочого дня означає, що людина підкоряє собі свою роботу і свій час і не допускає, щоб було навпаки.
Початок робочого дня. Робочий день необхідно починати з позитивним настроєм. Рекомендується починати роботу по можливості в один і той же час. І починати її з повторного огляду плану роботи, щоб скласти реальний план на майбутній день. Обов'язково треба погодити плани спільної роботи зі співробітниками і секретарем.
Хто все приймає так, як прийдеться, той не працює, а підкоряється роботі.
Починати з задач категорії "А" (у вхідній пошті рідко йдеться про справи, що мають вищий пріоритет).
До роботи приступати не гаючи часу - соціальні контакти (обговорення новин і подій) краще перенести на післяобідній час.
Ранком займатися складними і важливими справами - це гарантія того, що наприкінці дня принаймні найважливіші справи будуть зроблені чи хоча б початі.
Основна частина робочого дня. Основний робочий час повинен бути організованим з урахуванням зміни психологічної готовності і зміни індивідуального графіка працездатності. Працювати варто антициклічно - важливі задачі виконувати в першій половині дня.
Доцільно переглянути раніше встановлені терміни, що іноді приймаються беззастережно, і по можливості пристосувати встановлені напередодні терміни до сьогоднішнього плану й інтересів. Треба всіляко уникати дій і рішень, що викликають багаторазові переноси термінів, - прагнення займатися все новими і новими справами і проблемами призводить до ламання складеного плану і всього розпорядку дня.
Рішуче відхиляти додатково виникаючі невідкладні проблеми - відволікання на обставини, які здаються терміновими, призводить до забування на якийсь час запланованих важливих задач. Оцінювати виникаючі несподівані проблеми рекомендується за допомогою наступних критеріїв:
- які втрати прийнятні, якщо відкласти рішення виниклої проблеми чи взагалі її не вирішувати?
- чи необхідна особиста участь у рішенні виниклої проблеми чи задачі?
- чи можна передоручити рішення проблеми, і якщо так, то кому?
Уникати імпульсивних незапланованих дій. Якщо виникла ідея чи отримана цікава інформація - зробити потрібні позначки і продовжувати працювати за планом.