2.2. Взаємозв'язки економічних секторів

Зв'язок між реальним і зовнішнім секторами. Початковим пунктом моделі загальної рівноваги, на якій заснована СНР, є рівність обсягів пропозиції товарів і послуг, з одного боку, і попиту на них – з іншого. Пропозиція товарів і послуг у даний рік складається з виробництва у середині країни та імпорту. Попит складається з сукупних витрат резидентів і уряду на споживання інвестиції плюс експорт, і визначається за формулою.

Y + IM = C + I + X, (2.1)

де Y – обсяг|обсяг| випуску/рівень доходів, IM – імпорт товарів і нефакторних послуг, C – споживання|вжиток| (домашні|хатніх| господарства, підприємства і уряду), I – внутрішні інвестиції (капіталовкладення), X – експорт товарів і нефакторних послуг.

Існує кілька ключових|джерельних| показників функціонування економіки, які безпосередньо пов'язані між собою через СНР |. Національний дохід|доход| (НД|) – це сукупний дохід|доход| в економіці, отриманий|отриманий| резидентами від використання чинників|факторів| виробництва (праці, капіталу, робочої сили, технології). Якщо додати|добавити| до НД непрямі податки, то результатом буде чистий внутрішній продукт (ЧВП|). Збільшення ЧВП на розмір амортизації основного капіталу, витраченого при поточному виробництві, дає показник валового внутрішнього продукту (ВВП). ВВП – це додана вартість, вироблена|вироблена,справлена| резидентами у середині країни.

Якщо вважати|лічити|, що Y – це ВВП, то одержуємо формулу|отримуємо|:

ВВП = (C + I) + (X – IM). (2.2)

Щоб перейти від валового внутрішнього до валового національного продукту, необхідно врахувати факторний дохід, що виплачується за кордон, і одержаний з-за кордону.

Валовий національний продукт (ВНП) – це сума доданої вартості, виробленої у середині країни, і чистого факторного доходу.

ВНП = ВВП + NY = (C + I) + (X – IM + NY). (2.3)

Чистий факторний дохід (NY) |дохо– різниця доходів від використання чинників виробництва |факторів|, що знаходяться|перебувають| за кордоном у власності резидентів, і виплат нерезидентам за використання чинників|факторів| виробництва, що належать їм, в даній країні.

Валовий національний дохід|доход| (ВНД|), крім зазначених складових включає ще чисті трансферти з-за кордону.

ВНД = ВНП + NT = (C +I) + (X – IM + NY +NT). (2.4)

Чисті трансферти (NT) – різниця між переказами робітників-|робочих|мігрантів, які вважаються|лічаться| резидентами, з|із| даної країни і до цієї держави.

Рис. 2.1. Визначення обсягів виробництва

Якщо робітники-мігранти вважаються резидентами тієї країни, в якій вони працюють, то їх грошові перекази на батьківщину вважаються трансфертами. Якщо ж робітники--мігранти продовжують розглядатися як резиденти своєї країни, то їх перекази вважаються платежами, коштами від використання чинників виробництва (робочої сили).

Виходячи з формули 2.4 вираз X – IM + NY +NT називається сальдо поточних операцій платіжного балансу (САВ).

Іншими словами, САВ дорівнює: торговельне сальдо, плюс чистий факторний доход, плюс чисті трансферти. Вираз С+I називається абсорбцією (А).

Заощадження (S) – та частина ВНД, яка не була спожита, тобто S = ВНД – C. Або в більш загальному вигляді: S = Y – C.

Зробивши відповідні підстановки, ми можемо записати формулу:

CАВ = Y – A. (2.5)

Тобто для забезпечення внутрішнього і зовнішнього балансу вартісний обсяг пропозиції (обсяг випуску/доходу) в ідеалі повинен дорівнювати вартісному обсягу сукупного попиту (абсорбції/витратам), тобто їх різниця (сальдо поточних операцій платіжного балансу) повинна дорівнювати нулю.

Теж саме стосується заощаджень і інвестицій. Оскільки CAB = Y – A, а А = С + І, то САВ = Y – (С + І). Водночас Y = S + С, тому:

САВ = S – І. (2.6)

Це означає, що будь-який дисбаланс між заощадженнями та інвестиціями у середині країни відображається на стані поточного платіжного балансу із зарубіжними партнерами.

Зв'язок між грошовим і зовнішнім секторами. Інституціональні одиниці грошового сектора представлені|уявлені| центральним банком (ЦБ)| – керівним|провідним| грошовим органом, і комерційними банками. Передбачається|припускається|, що грошова сфера, так само як і реальний сектор, повинна знаходитися|перебувати| в стані рівноваги, тобто її активи повинні відповідати пасивам:

M = NFA + NDA, (2.7)

де M – гроші, пасиви; NFA – чисті іноземні активи, NDA – чисті внутрішні активи.

Активи – сума чистих зарубіжних активів банківської системи (включаючи чисті державні резерви), оцінених у національній валюті, і внутрішнього кредиту, наданого банківською системою.

Пасиви – зобов'язання банківської системи перед приватним і державним секторами, тобто це готівкова грошова маса, що знаходиться в обігу, залучена через депозити та інші банківські інструменти.

Чисті іноземні активи грошового сектора складаються з чистих міжнародних резервів, контрольованих державою, що знаходяться|перебувають| в центральному банку, і чистих міжнародних активів комерційних банків та інших фінансових інститутів.

Іноземні активи грошового сектора (резерви) – головне джерело фінансування дефіцитів реального сектора, що виявляється через дефіцит платіжного балансу.

Зміна чистих резервів повинна дорівнювати сумі сальдо поточного платіжного балансу і зміні чистого руху капіталу:

∆R = CAB + ∆F, (2.8)

де ∆R – зміна резерву за одиницю часу; ∆F – зміна капіталу за одиницю часу.

Таким чином, існує всього два джерела покриття дисбалансу реального сектора: або приплив капіталу з-за кордону (F), або використання міжнародних державних резервів (R). Оскільки розміри резервів обмежені, обмежені і можливості|спроможності| фінансування дефіцитів реального сектора за рахунок грошового. У цьому і полягає зв'язок грошового і зовнішнього секторів.

Зв'язок між бюджетним і зовнішнім секторами. Зовнішній сектор також безпосередньо|прямо| пов'язаний з державним бюджетом будь-якої країни.

За визначенням, сума всіх бюджетних доходів повинна дорівнювати сумі всіх видів бюджетних витрат:

REV + F = EXP, (2.9)

де REV – доходи бюджету; F – фінансування; EXP – витрати бюджету.

Сальдо бюджету – різниця між сумою надходжень|вступів| до бюджету і загальною|спільною| сумою його витрат. Для забезпечення збалансованості бюджету і його поточної ліквідності негативне|заперечне| сальдо повинно бути профінансовано (F). Воно може здійснюватися за рахунок внутрішніх або за рахунок зовнішніх джерел.

Зовнішнє фінансування – надання іншими країнами позичок даній країні|позички|. Зовнішнє фінансування бюджету є|з'являється,являється| основною сполучною ланкою між бюджетним і зовнішнім сектором.

Внутрішнє фінансування звичайно здійснюється шляхом надання банківських і небанківських позичок (облігації, векселя).

Таким чином, існує прямий зв'язок між зовнішнім сектором, з одного боку, і реальним, грошовим і бюджетним секторами – з|із| іншого. У рахунках|лічбі| кожного з секторів існує міжнародний елемент, який відображається|відбивається| в зовнішньому секторі на рахунку|лічбі| платіжного балансу.

Універсальність зовнішнього сектора як джерела фінансування будь-яких дисбалансів усіх секторів економічної діяльності свідчить, що він є|з'являється,являється| концентрованим відображенням| проблем економічного розвитку. Міжнародна економіка, яка вивчає зовнішній сектор з урахуванням|з врахуванням| його взаємозв'язків з|із| рештою секторів економіки, є|з'являється,являється| ключовим|джерельним| елементом у структурі макроекономіки.