7.2. Валюта та її види

Валюта в широкому значенні слова – будь-який товар, здатний|здібний| виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародній арені, у вузькому – наявна|готівкова| частина|частка| грошової маси, циркулююча у формі грошових банкнот і монет.

Залежно від її приналежності валюта розподіляється таким чином.

Національна валюта – законний платіжний засіб на території даної країни (долар у США, карбованець у Росії, гривня в Україні тощо).

Іноземна валюта – платіжний засіб інших країн, що законно або незаконно використовується на території даної країни (долари в Росії, гривня|карбованці| в Україні тощо).

Виходячи з різних критеріїв виділяють такі види валют.

Резервна валюта – та, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття негативного|заперечного| сальдо платіжного балансу.

Вільно використовувана валюта широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях|угодах| та активно продається і купується|купляється,покупався| на головних валютних ринках. Це поняття вужче, ніж “конвертованість” і характеризує ступінь|міру| конвертованості валюти. Такими валютами вважаються|лічаться|: долар США, японська ієна|, англійський фунт стерлінгів і євро.

Тверда валюта характеризується стабільним валютним курсом, рух якого |прямують| в основному відповідає фундаментальним макроекономічним закономірностям. Нерідко|незрідка| поняття “тверда валюта” використовується як синонім конвертованої валюти. Стабільність валютного курсу одна з важливих|поважних| передумов конвертованості валюти.

У міжнародній економіці в широкому значенні слова термін “конвертована” означає свободу обміну будь-яких фінансових активів. Одним з найбільш поширених проявів|виявів| конвертованості є|з'являється,являється| конвертована валюти.

Конвертованість валюти – здатність|здібність| резидентів і нерезидентів вільно, без жодних обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в операціях|угодах| з|із| реальними і фінансовими активами.

За типами міжнародних операцій, що відображаються в платіжному балансі, розрізняють валюту конвертовану за поточними операціями і валюту конвертовану за капітальними операціями або повністю конвертовану.

Конвертованість за поточними операціями означає відсутність обмежень на платежі і трансферти за поточними міжнародними операціями, пов'язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів і трансфертів. Такі обмеження можуть мати численні|багаточисельні| конкретні форми. Наприклад, в багатьох країнах ЦБ| уряди безпосередньо|прямо| розподіляють іноземну валюту між імпортерами у формі або індивідуальних або генеральних квот для кожної окремої фірми, що визначають максимальний обсяг|обсяг| іноземної валюти, який уряд готовий виділити для оплати імпорту в поточному році. В багатьох країнах необхідно отримати|здобуття| попередній дозвіл. ЦБ| на здійснення платежу по імпорту або на відкриття|відчинення| імпортного акредитиву. Найбільш типові обмеження при платежах за послуги – обмеження на виплату за відрядженням в іноземній валюті, на перекази|переведення,перекази| за кордон зарплати і дивідендів, на платежі відсотків|процентів| по зовнішньому боргу|обов'язку|. Усі країни – члени МВФ при вступі підписують угоду про усунення всіх обмежень на міжнародні платежі за поточними операціями. Залежно від існуючого режиму валютного курсу конвертована за поточними операціями валюта буває жорсткою (в разі, коли національна валюта має фіксований курс по відношенню до іноземної валюти), і м'якою, коли національна валюта має плаваючий курс по відношенню до іноземної валюти. Конвертованість валют не може здійснюватися без ліберальної торговельної|торгівельної| системи.

Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі за трансферти по міжнародних операціях, пов'язаних з рухом капіталу, таких, як прямі і портфельні інвестиції, кредити і капітальні гранти. Найбільш типові форми таких обмежень – обмеження об'єктів прямих іноземних інвестицій окремими галузями, вимога про обов'язкову репатріацію прибутку національними компаніями, що інвестують за кордон, вимога здавати|складати| або продавати іноземну валюту, одержану|отриману| з-за кордону, заборона на купівлю|купівлю| резидентами іноземних цінних|коштовних| паперів, обмеження на надання кредиту іноземцям тощо. Конвертованість за капітальними операціями не є|з'являється,являється| вимогою для вступу в члени МВФ. Обмеження виправдані для тих країн, які прагнуть уникнути відпливу капіталів (країни з|із| перехідною економікою).

Повна|цілковита| конвертованість – відсутність будь-якого контролю та обмежень як за поточними, так і за капітальними операціями. Повна|цілковита| конвертованість припускає|передбачає| також відсутність обмежень на експорт та імпорт товарів і послуг, які можуть вплинути на їх ціну.

Із|із| 182 країн-|членів МВФ близько 40 продовжують здійснювати контроль платежів за поточними операціями (отже, їх валюта не є|з'являється,являється| конвертованою за поточними операціями) і близько 130 країн – за капітальними операціями (отже, їх валюту не є|з'являється,являється| конвертованою за капітальними операціями). Крім того, багато країн підтримують численні|багаточисельні| обмеження на експорт та імпорт товарів і послуг, що також позбавляє їх валюту ознак повної|цілковитої| конвертованості. Повністю конвертованими можуть вважатися|лічитися| валюти в таких|слідуючих| країнах: Антігуа і Барбуда, Австралія, Австрія, Бенілюкс, Бруней, Великобританія, Канада, Данія, Фінляндія, Гамбія, Німеччина|Германія|, Гонконг, Ісландія, Індонезія, Іран, Італія, Кирібаті, Кувейт, Маршалови Острови, Мікронезія, Нова Зеландія, Норвегія, Оман, Португалія, Катар, Саудівська Аравія, Сінгапур, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Тринідад: Тобаго, ОАЕ, США. З числа країн з|із| перехідною економікою до цієї групи відносяться тільки|лише| валюти Латвії, Литви та Естонії.

На середину 1997 р. валюти 140 країн були конвертовані за поточними операціями, в їх числі валюти всіх розвинених країн. Першими країнами, що здійснили конвертованість своїх валют за поточними операціями| в 1946 р., були США, Сальвадор, Мексика і Панама. Проте|однак| багато розвинених країн як Японія, Португалія і ПАР підтримують обмеження на платежі по операціях з|із| капіталом. У Західній Європі обмеження на руху капіталу були усунуті поступово протягом 80-х рр. ХХ ст. у рамках|у рамках| руху до Європейського Союзу|спілки,сполучника|. Зняття обмежень на рух капіталу не означає, що вони не функціонують на тимчасовій основі. Наприклад, США в 1964 – 1973 рр. проводило політику “добровільних обмежень” на прямі інвестиції за кордон, а в 1968 – 1970 рр. вводили|запроваджували| резервні вимоги для банків по позиках|позичках| в євродоларах.

З числа країн з|із| перехідною економікою, за винятком країн Балтії, жодна не має повністю конвертованої валюти, але|та| прийнявши зобов'язання МВФ, багато з них ввели|запровадили| конвертованість за поточними операціями. До їх числа в 1997 р. входили: Чехія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Польща, Росія, Словаччина, Словенія і Україна.

Перехід від конвертованості за поточними операціями до повної|цілковитої| конвертованості національної валюти звичайно займає|позичає,посідає| багато часу. Наприклад, Великобританія здійснила|запровадила| конвертованість за поточними операціями з другої спроби в 1961 р. (перша, в 1947 р. була невдалою), а за капітальними – тільки|лише| в 1979 рр.; Австралія – відповідно в 1965 і в 1983 рр.; Німеччина – в 1961 і 1981 рр.

Конвертованість валюти означає, що уряд готовий у разі потреби підтримати платоспроможність держави швидше за допомогою методів макроекономічного корегування – шляхом регулювання валютного курсу, грошової маси, валютних резервів, жорсткого нагляду за станом банківської системи, ніж шляхом введення|вступу| прямих обмежень і заборон на використання іноземної валюти.

За можливістю здійснювати операції з валютою резидентів і нерезидентів, розрізняють внутрішню і зовнішню конвертованість.

Внутрішня конвертованість – право резидентів купувати|купляти,покупати|, мати і здійснювати|скоювати,чинити| операції усередині країни з|із| активами у формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті. Таким чином, це право людини заплатити доларами в українському магазині або покласти їх на валютний рахунок|лічбу| в українському банку, але|та| це не означає паралельного обігу|звертання,ставлення,обігу| кількох валют. Усі розвинені країни мають внутрішню конвертованість.

Зовнішня конвертованість – право резидентів здійснювати|скоювати,чинити| операції з|із| нерезидентами в іноземній валюті. Залежно від того, про конвертованість за якими операціями йдеться, поняття “зовнішня конвертованість” практично повністю співпадає|збігається| з|із| поняттям “конвертованість валюти за поточними або капітальними операціями”.

Внутрішня конвертованість національної валюти не обов'язково означає, але|та| може привести до виникнення паралельного обігу|звертання,ставлення,обігу| двох або кількох валют на внутрішньому ринку країни. Паралельний обіг|звертання,ставлення,обіг| – використання однієї або кількох іноземних валют в грошовій системі держави разом з|поряд з,поряд із| національною валютою, що визнається законним платіжним засобом.

Паралельний обіг може мати такі|слідуючі| конкретні форми:

– доларизація| – використання іноземної валюти як засіб звернення|звертання,ставлення,обігу|, одиниці розрахунку і засобу заощадження|зберігання|;

– валютне заміщення – використання іноземної валюти тільки|лише| як засобу обігу.