7.3. Валютний курс

“Валютний курс” – це:

– кількість одиниць однієї валюти, необхідна для придбання одиниці іншої валюти;

– ринкові ціни однієї валюти, виражені в іншій валюті;

– сукупність цін валют, взаємопов'язаних тристороннім арбітражем. Як уже зазначалось, змістом валютної операції є обмін валюти однієї країни на валюту іншої. Кожна національна валюта має певну ціну, котра виражається в грошових одиницях іншої країни. Наприклад, 1 дол. коштує 132,08 єни. Ця ціна валюти називається валютним курсом. Ціни валют щоденно публікуються. Таким чином, валютний, або обмінний, курс має кіль кількісну визначеність, котра являє собою співвідношення кількості обмінюваних валют. Так, якщо ви обмінюєте 100 грн на 20 американських дол., то 100 грн поділяються на 20 дол., що дорівнює 5 грн за 1 дол. Обмінний курс – це результат ділення кількості валюти, котру ви обмінюєте на кількість валюти, котру ви отримуєте в обмін. Якщо ми знаємо обмінний курс гривні (0,20 дол. за 1 грн), то ми можемо підрахувати, скільки доларів можна отримати за 200 грн. Для цього потрібно 200 грн помножити на обмінний курс гривні, тобто на 0,20. За 200 грн можна отримати 40 дол.

Визначення курсу валют. Цей процес називається котируванням. Існує два методи котирування іноземної валюти до національної: пряме і непряме. При прямому котируванні курс одиниці іноземної валюти виражається в національній валюті (1 дол. = 5 грн). Так визначається курс іноземної валюти. При непрямому котируванні курс одиниці національної валют виражається в іноземній валюті (1 грн = 0,20 дол.). Так визначається курс національної валюти. Зазвичай валютний курс розглядається як ціна іноземної валюти в національній валюті.

При котируванні валют встановлюється базова валюта, тобто валют відносно якої котируються інші валюти, та валюта котирування, тобто валюта, яка котирується до базової. Як правило, усі валюти (за винятком англійського фунта стерлінга та кошика валют) порівнюється з доларом США. Використання долара як базової валюти відображає роль амери­канської валюти як загальновизнаної розрахункової одиниці.

При аналізі динаміки валютних курсів враховують метод котирування. Оскільки валютний курс – це ціна грошей то його зміни означають подорожчання або знецінення грошей. Національна валюта дорожчає, коли валютний курс визначений методом прямого коригування, знижується (був 5,6 грн/дол., став 5,4 грн/дол.), і знецінюється при зростанні валют­ного курсу.

Для оцінки темпів економічного розвитку використовують кілька розрахункових видів валютних курсів [10, с. 20 – 24].

1. Номінальний валютний курс. Це – курс між двома валютами, тобто відносна ціна двох валют (пропозиція їх обміну однієї на іншу). Наприклад, номінальний валютний курс долара до фунта дорівнює 2,00 дол./1 фунт.

Визначення номінального валютного курсу співпадає із загальним визначенням самого валютного курсу і встановлюється на валютному ринку. Він використовується у валютних контрактах і є найпростішим і базовим визначенням валютного курсу. Однак для довгострокового про­гнозування він не є зручним, оскільки вартість іноземних і національних валют змінюється одноразово зі зміною загального рівня цін у країні.

2. Реальний валютний курс. Це – номінальний валютний курс, скорегований на відносний рівень цін у своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта. Його розрахунок проводять за формулою:

, (7.1)

де Sr, – реальний валютний курс; Sn – номінальний валютний курс; Р' – індекс цін зарубіжної країни; Р – індекс цін своєї країни.

Реальний валютний курс являє собою співвідношення споживчого кошика за кордоном, переведеного з іноземної валюти в національну за до­помогою номінального валютного курсу (номінальний валютний курс, помножений на індекс цін зарубіжної країни) і ціни споживчого коши­ка тих самих товарів у своїй країні.

Індекс реального валютного курсу показує його зміну з поправкою на темп інфляції в обох країнах. Якщо темп інфляції у своїй країні є вищим від зарубіжного, то реальний валютний курс буде вищим від номінального.

Наприклад, номінальний валютний курс гривні по відношенню до до­лара впав з 5,4 до 5,6 грн/дол. Ціни в США за цей самий період зросли на 0,4 %, в Україні на 8 %. Внаслідок цього реальний валютний курс склав:

5,6 ∙ 100,4 : 108 = 5,21 грн/дол., тобто зріс.

3. Номінальний ефективний валютний курс. Він розраховується як співвідношення між національною валютою і валютами інших країн, зва­жене відповідно до питомої ваги цих країн у валютних операціях даної країни. Він розраховується за формулою:

, (7.2)

де – номінальний ефективний валютний курс дол.; Σi, – знак суми показників по країнах; i – країна-торговельний партнер.

(7.3)

– індекс номінального валютного курсу, поточного року.

(Sni) порівняно з базовим роком (Sno) кожної країни-торговельного партнера;

(7.4)

– питома вага кожної країни в торговельному обігу даної країни з країнами, що є головними торговельними партнерами.

Номінальний валютний курс показує усереднену динаміку руху курсу національної валюти по відношенню до кількох валют, а також відобра­жає зміну рівнів цін кожній з країн.

4. Реальний ефективний валютний курс. Це номінальний ефективний валютний курс, скоригований на зміну рівня цін або інших показників витрат виробництва, який показує динаміку реального валютного курсу даної країни до валют країн – основних торговельних партнерів. Він розраховується за формулою:

, (7.5)

де Sr– реальний ефективний валютний курс; –індекс реального валютного курсу поточного року порівняні з базовим роком кожної країни – торговельного парт­нера.

Індекс вважається головним показником, який характеризує уза­гальнену динаміку курсів основних валют і на його основі прогнозуються тенденції їх розвитку.

Якщо Sr національної валюти підвищується, то експорт стає дорож­чим, його розміри скорочуються, а імпорт дешевшає і розміри його зрос­тають, Sr є показником, що характеризує конкурентоспроможність країни на світовому ринку.

Розрахунки ефективних валютних курсів здійснюється за методикою МВФ, яка отримала назву “моделі багатостороннього обмінного курсу”, і передбачає виконання таких кроків:

1. вибір базового року, до якого будуть перераховуватись усі індекси валютних курсів;

2. вибір способу усереднення валютного курсу за рік;

3. визначення країн – головних торговельних партнерів даної держави;

4. визначення питомої ваги кожної з них в торговельному обігові цієї країни;

5. розрахунок індексів середньорічних обмінних курсів національної валюти до валют країн – головних торговельних партнерів відносн­о до базового року;

6. зваження їх за питомою вагою цих країн в торговельному обігові да­ної країни.

За своєю природою ефективні валютні курси є розрахунковими.