Лижний спорт у роки великої вітчизняної війни та післявоєнні роки. Масовий характер лижного спорту та зростання спортивно-технічної майстерності вітчизняних лижників.

Дуже напружена міжнародна обстановка підказувала, що потрібно підвищувати обороноздатність держави, шляхом воєнізованих форм лижного спорту, масовими лижними кросами.

З початком Великої Вітчизняної війни спортсмени-лижники, викладачі, тренери були на бойових і трудових фронтах: в лижних батальйонах, партизанських загонах, в оборонній промисловості, працювали на пунктах Всеобуча. Лижні батальйони були у складі всіх фронтів і армій, фашисти називали їх «Біла смерть». Формувались бригади особливого призначення під Москвою, в яких нараховувалось більше 1 тисячі спортсменів, серед яких була і чемпіонка СРСР з лижних гонок Любов Кулакова, нагороджена посмертно орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Група викладачів і студентів Ленінградського інституту фізичної культури з успіхом діяла в тилу ворога під Ленінградом.

Спортсмени, які залишилися в тилу, працювали по підготовці бойових резервів для фронту. Працюючи інструкторами, досконалі лижни­ки, відважно готували витривалих, загартованих бійців, добре володію­чи лижною технікою. Заняття проводились в дуже тяжких умовах. У короткий час потрібно було оволодіти основними способами пересуван­ня на лижах, навчитися стріляти і кидати гранату стоячи на лижах, пересуватися з вантажем. Вже у 1941 році десятки тисяч лижників попо­внили лави Червоної Армії.

Слід відмітити активну участь кафедр лижного спорту Центрально­го інституту фізичної культури і Ленінградського інституту фізичної культури. Ці кафедри, перебазувавшись до Свердловська і Фрунзе, продовжували займатися підготовкою спортивних кадрів і резервів для Червоної Армії. Було підготовлено 113 тисяч бійців лижників, 5 тисяч інструкторів військово-лижної підготовки, проведено більше 150 масо­вих лижних кросів.

У 1943,44,45 роках було поновлено першість СРСР з лижних гонок в м. Свердловську. З 1942 року почали проводити комсомольсько-профспілкові лижні кроси.

Радянський народ, перемігши у Великій Вітчизняній війні почав відновлювати розвалені чи повністю знешкоджені лижні бази, трамплі­ни, порубані чи повністю спалені ліси поблизу міст. Нестача інвентарю і інші наслідки війни поклали певний відтінок на розвиток лижного спор­ту в перші післявоєнні роки. Але розвиток лижного спорту не зупинявся і вже у 1946 році першість СРСР яка співпала з 50-ти річчям лижного спорту була відмічена масовістю, достатньо високими результатами (особливо в лижних гонках ) і успішним виступом молоді.

У 1948 році Всесоюзна секція лижного спорту ввійшла до складу Міжнародної лижної федерації (ФІС). Стає багатшою матеріальна база. До 1950 року в державі стало більше 400 учбових і біля 70 спортивних трамплінів з проектною потужністю від 35 до 80 метрів. Будуються лижні бази, лижні фабрики, працюють експериментальні майстерні по виготовленню сучасних зразків лижних черевиків, лижного змащення і вітчизняних лиж вищої якості (гоночні лижі «Екстра» м. Таллін, слало­мні лижі для загального користування м. Мукачово (Україна). Ведуться наукові дослідження, які збагачують теорію і практику лижного спорту, допомагаючи наполегливим пошукам нових ефективних засобів і мето­дів тренування, раціональної техніки.

Вже на ІХ Всесвітніх зимових студентських Іграх в Пояні (Руму­нія) у 1951 році радянські студенти завоювали 11 золотих, 11 срібних медалей. Вперше, приймаючи участь в першості світу з лижних гонок в м. Валун (Швеція) у 1954 році значного успіху досяг В.Кузін на дистан­ції 30 і 50 км, вперше став чемпіоном світу. У жінок на дистанції 10 км перемогу одержала Л. Баранова. В естафеті 3x5 км перемогли: Л.Баранова, М.Масленікова, В. Царьова,

Першими Олімпійськими іграми, в яких прийняли участь радянські лижники, були VII Олімпійські ігри 1956 року в Кортіно д'Ампеццо (Італія). Золоті медалі в естафеті 4 х 10 км у чоловіків завоювали: Теретєв, Колчин, Анікін, Кузін. Срібні медалі у жінок в естафеті 3 х 5 км завоювали: Козирева, Колчина, Єрошина.

У 1958 році радянські біатлоністи вперше прийняли участь в першості снігу і команда зайняла 1 місце.

З 1924 року почали проводитися зимові Олімпійські ігри, з 1926 року першість світу, з 1928 року Всесвітні студентські Універсіади.

До програми VIII — х зимових Олімпійських ігор, які проводились Скво-Веллі (США), вперше були включені змагання з біатлону. Вітчизняні біатлоністи зайняли 3, 4, 6 місця в особистому заліку. Дуже добре виступили лижники-гонщики (Гусаков, Баранова, Єрошина, Колчина).

З 297 олімпійських нагород розіграних з 1924 по 1994 роки у лижних гонках, майже дві третини дісталися представникам трьох країн: найбільше — 73 лижникам колишнього СРСР і Росії, 67 — спортсменам Фінляндії і 63 представникам Норвегії.