Освітологія хрестоматія

РОЗДІЛ І. Трансформаційні процеси в освіті в контексті цивілізаційних змін

передбачається за рахунок академії наук, які безумовно мають бути збережені та зміцнені як потужні наукові осередки в науково збіднілій Україні.

–Отже, що ви пропонуєте на противагу цій ситуації?

–Посилення концентрації самої вищої школи, позбавлення її «злоякісних» новоутворень і фальшивих нашарувань, унормування вищих рівнів підготовки фахівців згідно з кращим світовим досвідом та мобілізації додаткових суспільних видатків на наукову і науковотехнічну діяльність шляхом збільшення їх частки в країні в цілому з нинішніх 0,8 до 1,7% ВВП, як того вимагає закон.

–Володимире Іларіоновичу, а за якими критеріями визначатись пересічному споживачу освітніх послуг у спроможності (чи навпаки) сучасного вишу?

–Неспроможні реалізувати своє головне призначення університети, академії, інститути, у яких середня вартість підготовки студента на рік менша за пересічну вартість навчання в технікумі училищі, коледжі та навіть у професійно-технічному училищі. А в порівняні з першими за світовими рейтингами 375-річним Гарвардським університетом і 120-річним Каліфорнійським інститутом технології (який, між іншим, скромно називається інститутом) ця різниця становить майже 150 і 850 разів (!) відповідно.

–У чому ж вихід?

–Слід урахувати, що українське суспільство вже спрямовує на вищу освіту близько максимуму можливого – 2,6% ВВП. З-поміж провідних країн лише США витрачають дещо більше – 2,7%, а країни Організації економічного співробітництва та розвитку – в середньому 1,5%, країни Євросоюзу з цієї організації – 1,3%. Це означає, що залучити суттєві додаткові кошти (наприклад, від бізнесу) найближчим часом проблематично. Тому вихід убачається в зменшенні гіпертрофованих масштабів підготовки заради підвищення якісних показників, зосередження зменшеної кількості добірних студентів у ресурснодостатніх у кадровому, науковому, фінансовому й інших відношеннях закладах вищої освіти з наявною «критичною масою» цих ресурсів, високо конкурентоспроможною (як це було, але втрачено) заробітною платою науково-педагогічних і наукових працівників тощо.

Одне слово – важливо позбутися зрівняльного принципу щодо спрощеного доступу надто великої частки молоді в університети без

71

ЧАСТИНА І. ОСВІТОЛОГІЯ: ВИТОКИ НАУКОВОГО НАПРЯМУ

серйозних зобов'язань стосовно якості підготовки. Знову таки, це не означає позбавлення можливості випускників шкіл здобути фах. Усім, хто не відібраний в університети (а рівень конкурсного бар'єру слід суттєво підвищити), державою має бути гарантоване право здобувати фахову освіту у відповідним чином реформованих технікумах і професійно-технічних училищах з метою ефективного виходу на ринок праці. <…> В Україні треба вчити менше студентів. Проте краще і в значно кращих університетах: не понад два мільйони (що більше, ніж у Німеччині, Італії, Сполученому королівстві, Франції й в усіх інших країнах Європи, крім Росії), а, скажімо, один мільйон, однак на конкурентоспроможному рівні. Від цього виграють усі: і суспільство, і громадяни, і роботодавці, і ринок праці з його формальною перекваліфікацією, проте фактичною гострою недокваліфікацією. <…>

Концентрація, укрупнення та відповідна синергія дадуть змогу й українським вищим навчальним закладам посісти місця серед топуніверситетів світу. <…>

–Володимире Іларіоновичу, на Ваш погляд, що необхідно здійснити заради швидкого просування України на шляху модернізації національної вищої освіти, її інтеграції в європейські та світові простори вищої освіти?

–Необхідно, відкинувши політичні й інші амбіції, надати всебічну підтримку профільному міністерству в його намаганні й ініціативах розв’язати проблеми якості та конкурентоздатності вищої школи. <…>

Горобець Ю.І., Порев С.М.

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ТА РЕФОРМУВАННЯ НАУКИ В УНІВЕРСИТЕТАХ24

<…> Стан справ. Вища освіта країни значною мірою зберегла і, навіть, примножила свій педагогічний потенціал за останні 15 років.

24 Горобець Ю. І., Порев С. М. Проблема розвитку та реформування науки в університетах /

Ю. І. Горобець, С. М. Порев // Педагогічна і психологічна науки в Україні (до 15-річчя АПН України) / ред. колегія Сухомлинська О. В., Бех І. Д., Луговий В. І. – К.: Педагогічна думка, 2007. – Т.4. Педагогіка і психологія вищої школи. – 439 с. – С. 226 – 238.

72

РОЗДІЛ І. Трансформаційні процеси в освіті в контексті цивілізаційних змін

Істотно зросла кількість осіб, які одержують дипломи про вищу освіту в університетах, академіях та інститутах. <…>

Позитивні чинники стабілізації суспільства впливають на відносне врівноваження зменшення наукового і зростання науковопедагогічного потенціалу університетів, що обумовлює певне підвищення екстенсивних показників результативності наукової та науково-технічної діяльності ВНЗ. Це стосується кількості наукових статей, монографій, виданих підручників і навчальних посібників. У той же час кількість статей у зарубіжних виданнях становить серед інших публікацій менше 10%. Враховуючи те, що ненульовий індекс цитування мають лише близько 1% вітчизняних наукових природничих і технічних збірників, наукова цінність більшості статей залишається, як мінімум, невизначеною.

Хоча дані останніх років свідчать про зростання кількості створених нових методик і теорій, видів техніки, технологій, матеріалів, обґрунтоване оцінювання їх інтенсивних показників та результатів маркетингу діючими нормами державної статистики фактично не забезпечується. Виходячи з інноваційних показників реального сектора економіки, значна частина науково-прикладних результатів ВНЗ і наукових установ не знаходить впровадження в країні.

Можна говорити про те, що за роки реформування економіки країни вузівська наука потрапила до негативного кола факторів, що пов'язані між собою зворотними зв'язками:

−промисловість і підприємництво країни у своїй масі обмежено сприймає науково-прикладні новації університетів;

−заклади не отримують як достатнього бюджетного фінансування, так і коштів замовників для виконання науковотехнічних розробок світового рівня;

−відбувається зменшення та деградація наукового і науковотехнічного потенціалу;

−знижується спроможність колективів учених і розробників створювати наукомісткі конкурентоздатні розробки і технологи, забезпечувати їх просування на ринок та впровадження. <…>

Маючи на сьогодні обмежені можливості розвитку наукової та науково-технічної діяльності лише у межах власного кадрового

73

ЧАСТИНА І. ОСВІТОЛОГІЯ: ВИТОКИ НАУКОВОГО НАПРЯМУ

наукового потенціалу і матеріально-технічної бази, система вищої освіти України має в особі системи академічної науки важливого партнера щодо проведення спільних наукових досліджень, наукового забезпечення навчального процесу. Слід відзначити, що кращі наукові результати та досягнення вчених ВНЗ і академічних наукових установ знаходять зацікавленість за кордоном. Про це, зокрема, свідчать як їхні публікації у найбільш престижних фахових виданнях, так і запрошення на роботу до відомих університетів і фірм. <…>

Потенціал інтеграції вищої освіти та академічної науки далеко не вичерпано і здійснення цілеспрямованого комплексу заходів у цьому напрямі може досягти суттєвих результатів у реформуванні університетів, покращенні наукового забезпечення підготовки фахівців.

Пропозиції. На підставі проведеного аналізу можна стверджувати, що в Україні розв'язання завдань розвитку наукового і науковотехнічного потенціалу університетів, ефективного його використання для наукової підготовки фахівців, одержання конкурентоздатних наукових і науково-прикладних результатів потребує як здійснення низки заходів у системі вищої освіти і науки, так і вирішення низки загальнодержавних проблем:

1.Формування попиту:

−на науково-прикладні результати університетів з боку підприємств реального сектору економіки;

−на висококваліфікованих фахівців, яких здатні готувати університети для підприємств, наукових установ і власних потреб, зокрема збільшення чисельності штатних наукових і науковотехнічних працівників, омолодження складу викладачів.

2.Нормативно-правове забезпечення економічної привабливості професій наукових і науково-технічних працівників в університетах.

3.Забезпечення фінансування з усіх джерел, достатнє для нарощування чисельності наукових і науково-технічних працівників в університетах, а також оснащення їх приладами та іншими технічними засобами, матеріалами, витрат на інформаційне забезпечення тощо.

На наш погляд, для радикального підвищення рівня наукової і науково-технічної діяльності в університетах відповідно до потреб

74

РОЗДІЛ І. Трансформаційні процеси в освіті в контексті цивілізаційних змін

країни, державної наукової та освітньої політики повинно бути передбачено:

−нормативно-правове та фінансове забезпечення економічної привабливості діяльності штатних як викладачів, так і наукових та науково-технічних працівників в університетах;

−приведення у відповідність до сучасних вимог співвідношення обсягів навчальних і наукових (та / або науково-технічних) видів діяльності в основних підрозділах університетів – кафедрах, лабораторіях;

−залучення студентів (для магістрантів – стовідсоткове) до наукової та науково-технічної діяльності, всебічне її забезпечення;

−доступ працівників університету, студентів, аспірантів і докторантів до сучасних приладів, інших технічних засобів навчання, здійснення власних наукових досліджень і розробок.

У визначенні орієнтирів розвитку ВНЗ України корисними можуть бути приклади організаційно-функціональних форм університетів, що одержують значний обсяг наукових і науково-прикладних результатів, забезпечують підготовку висококваліфікованих фахівців у передових країнах світу.

За даними фахівців США, за останні 50 років не менше 50% економічного зростання цієї країни є результатом технологічних нововведень, значна частина яких створюється в університетах, що визначаються як дослідницькі. Ці університети потужно впливають на регіональну економіку. Проведене західними фахівцями в 2003 році дослідження довело, що 8 дослідницьких університетів Бостона щороку вносять у місцевий бюджет близько 7 млрд. доларів. Якщо зібрати 4 тис, компаній, які засновані чи очолюються випускниками Масачусетського технологічного інституту, в одну країну, то вона посіла б 24 місце у світі за рівнем доходів. У цих фірмах працює понад 1 млн. осіб, а їхній дохід становить 230 млрд. доларів.

Ідеї формування дослідницьких та інших типів університетів, що забезпечують поєднання наукової і навчальної діяльності, визнаються корисними для країн пострадянського простору, в яких радикально змінено економіку, але в процесі трансформацій ще залишилися проблеми неадекватності їй систем науки та вищої освіти.

На думку закордонних менеджерів вищої освіти, дослідницький університет – це науковий, освітній та культурний центр, що у

75

ЧАСТИНА І. ОСВІТОЛОГІЯ: ВИТОКИ НАУКОВОГО НАПРЯМУ

більшому обсязі, ніж інші заклади, проводить фундаментальні дослідження, зокрема міждисциплінарні, готує фахівців у галузі високих технологій, що потрібні для інноваційного розвитку суспільства, яке ґрунтується на знаннях. <…>

Вирішення проблеми розвитку науки в університетах країни потребує невідкладних заходів. Науково-організаційне ядро заходів не може бути реалізоване шляхом поточних незначних змін, потребує започаткування рішучого реформування наукового потенціалу державних університетів країни, забезпечення його ефективного використання для наукової і науково-технічної підготовки фахівців та створення конкурентоздатних на світовому ринку наукових і науковоприкладних результатів.

Мацієвський Ю.В.

ЧОМУ В НАС НЕМАЄ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ25

<…> Що таке академічне середовище? Це сукупність норм і зразків поведінки, що стимулюють науковий пошук. Це переважно неписані правила, які базуються на таких принципах:

Наукова діяльність, як і будь-які інші види людської діяльності, передбачає конкуренцію;

Якість наукової продукції визначається її визнанням на науковому ринку;

Жодні знання не є абсолютними.

Науковий пошук – це безупинний процес конструювання, верифікації та фальсифікації теорій.

Якщо у суспільстві, в університеті, на кафедрі немає наукової конкуренції, яка стимулює появу якісної наукової продукції, а наявна продукція захищена статусом її носіїв, то таке середовище не можна вважати академічним. <…>

Середовище, яке існує в університеті, відображає базову модель освіти. Дещо спрощено можна говорити про три широкі моделі освіти,

25 Мацієвський Ю. В. Чому в нас немає політичної науки / Ю. В. Мацієвський // Критика, число 6

(176). – 2012. – С. 10 – 12. – С. 11.

76

РОЗДІЛ І. Трансформаційні процеси в освіті в контексті цивілізаційних змін

що сформувались у ХХ столітті й існують до сьогодні: репресивну, ліберальну і гібридну. Кожна з них відповідає базовому типу суспільства в якому вона домінує. Репресивна модель заснована на придушені будь-якої думки (ініціативи), що виходить за межі уставлених догм. Колектив у такій моделі – все, індивід – ніщо. Таку модель знаходимо у тоталітарних режимах ХХ століття. Протилежною до неї є ліберальна модель освіти, що заснована на принципах критичного мислення, нестандартного сприйняття дійсності, стимулювання творчості й інновацій. Індивід там не є членом однієї групи, а співпрацює з іншими одразу в багатьох групах. Це формує навички соціальної взаємодії і відповідальності за свої вчинки. Ця модель у цілому відповідає режиму ліберальної демократії. Щось проміжне знаходимо у тих суспільствах, які позначають дефініціями з префіксами постчи нео-. Така модель, що її найзагальніше можна назвати гібридною, в різних пропорціях поєднує в собі елементи репресивної та ліберальної освіти. Якщо поглянемо на провідну модель освіти України, то її можна назвати постперспективною. Така модель буде типовою для більшості пострадянських країн. Університети там не є самоврядними установами. Залежність від міністерства, яке надає держзамовлення та фінансує переважно навчальну, а не наукову діяльність, перетворює їх на продовження школи. Конформізм і місцевий варіант політичної коректності лежать в основі такої моделі. Недарма українські університети ще й досі займаються виховною роботою. Одним із наслідків наприклад, є збережене і безумовне використання займенника «ми» в наукових роботах. <…>

Масол Л.М.

МОДЕЛЬ ЗАГАЛЬНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ26

Моделювання як метод дослідження явищ і процесів, ґрунтується на заміні конкретного об'єкта (оригінала) іншим, подібним до нього –

26 Масол Л. М. Модель загальної мистецької освіти / Л. М. Масол // Педагогічна і психологічна науки в Україні /відп. ред. О. В. Сухомлинська. – К.: Педагогічна думка, 2007 – Т. 1. Теорія та історія педагогіки. –

С. 219 – 234.

77

ЧАСТИНА І. ОСВІТОЛОГІЯ: ВИТОКИ НАУКОВОГО НАПРЯМУ

моделлю, яка є зменшеним відтворенням або умовним образом якогось об'єкта чи групи об'єктів, що виявляє подібність до оригіналу. Усі моделі поділяються на матеріальні (предметні, реальні, об'єктивні) та ідеальні, які у свою чергу бувають образні (іконічні), знакові (знаковосимволічні), мисленнєві (уявні). Попри всю схематизацію та умовність, ідеальні моделі здатні не просто імітувати схожість з оригіналом, а й виявляти його істотні властивості. Відповідність моделі й оригіналу може бути різною: подібність, аналогія, гомоморфізм (узагальнена або часткова подібність), ізоморфізм (взаємно однозначна відповідність структур моделі і прототипу).

Поняття «педагогічна модель» застосовується в теорії педагогіки в різних масштабах тлумачення терміна.

Існує умовний поділ на європейську, американську, радянську, японську моделі освіти за їх орієнтацією па точні або гуманітарні науки, теоретичну або практичну підготовку, детальне вивчення старого чи створення нового. <…>

Європейська модель при багатьох національних варіаціях має спільну рису – спрямування на формування звички людини робити вибір і нести за нього відповідальність; така модель «вчить учитися», критично мислити.

В Америці, що має загалом максимально прагматичну модель освіти, узагальнювати й уніфікувати досить важко, адже школи функціонують в автономному режимі, самостійно встановлюють перелік і обсяг предметів тощо.

Система освіти, що залишилась у спадок багатьом країнам пострадянського простору, зокрема й в Україні, носить академічний характер, дня неї пріоритетними є глибокі знання з предметів природничо-математичного циклу і недооцінка художньо-естетичного напряму. У межах такого типу освіти краще розвивається логічне мислення, водночас творчі вміння, здатність швидко і гнучко діяти у різноманітних ситуаціях розвиваються недостатньо.

Японська модель освіти культивує працелюбність і наполегливість замість ініціативи і новаторства, органічно поєднує глибинні національні традиції та світові досягнення в усіх сферах людського знання.

78

РОЗДІЛ І. Трансформаційні процеси в освіті в контексті цивілізаційних змін

На сучасному етапні розвитку світова педагогічна громадськість тяжіє до глобальної педагогічної моделі, яка б мала задовольнити всіх за умови полікультурного розмаїття в її межах.

Удосконалення існуючої системи освіти в Україні здійснюється шляхом гуманітаризації та гуманізації, поступового переходу під предметно орієнтованої освіти до освіти, зорієнтованої на діяльність і особистість. <…>

Савченко О.Я.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ27

<…> Аналіз історії розвитку освіти переконує, що механічне використання зарубіжного досвіду, пряме «пересаджування» чужої моделі на національний ґрунт не ефективне і соціально не виправдане. Але всебічно проаналізувати, зіставити й визначити, що й за яких умов доцільно використати українській школі, безумовно, потрібно. <…>

Сучасна філософія освіти, на відміну від попереднього, детерміністського підходу, що визначав єдиний і досить окреслений шлях розвитку, утверджує актуальність дослідження різних шляхів розвитку освіти з метою її подальшого вдосконалення. Організація і зміст навчання покликані утверджувати гуманістичні цінності й рівновагу між людиною і довкіллям, толерантність і взаємоповагу, відкидати споживацьке ставлення до буття, вирівнювати шанси дітей з різних суспільних верств на здобуття освіти тощо. <…>

Під впливом науково-технічної революції та зростання доходів населення акцент зміщується з виробництва товарів на надання послуг, а інформація та знання перетворюються на основний виробничий ресурс. У цих умовах найціннішими якостями працівників, поряд із високим професіоналізмом, стають уміння ефективно управляти інформацією, самостійно приймати рішення та постійно вдосконалювати знання, що потребує зміни усталеного гасла освіти «навчати всіх усьому» на нове – «учити вчитися». <…>

27 Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: підруч. [для студентів вищих навчальних закладів] /

О. Я. Савченко. – К.: Грамота, 2012. – 504 с. – С. 348 – 349.

79

ЧАСТИНА І. ОСВІТОЛОГІЯ: ВИТОКИ НАУКОВОГО НАПРЯМУ

Гуржій A.M.

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ28

<…> Наука і освіта – фундамент розбудови інформаційного суспільства України, адже в системі освіти формується особистість, творець нового суспільства. Формування творчої, духовно багатої особистості нерозривно пов'язане з розвитком і впровадженням в освітню практику сучасних інформаційно-комунікаційних технологій

(ІКТ).

Інформатизація освіти – це впорядкована сукупність взаємопов'язаних організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-методичних, науково-технічних, виробничих та управлінських дій, спрямованих на задоволення інформаційних, обчислювальних і телекомунікаційних потреб учасників навчальновиховного процесу. Інформатизація освіти передбачає широке й ефективне впровадження і застосування ІКТ під час здійснення освітньої, наукової та управлінської функцій, притаманних освітній галузі.

Інформатизація загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ), зокрема, є невід’ємною складовою інформатизації освіти в цілому. Вона істотно впливає на зміст, організаційні форми і методи навчання та управління навчально-пізнавальною діяльністю й освітою, спричиняє істотні зміни в діяльності учнів, учителів, керівників навчальних закладів, установ та органів управління освітою, оскільки має охопити всі напрями та сфери їхньої діяльності.

Головною метою інформатизації ЗНЗ є підготовка підростаючого покоління до повноцінної плідної життєдіяльності в інформаційному суспільстві, підвищення якості, доступності та ефективності освіти. На сучасному етапі модернізації освіти інформатизація її об'єктів і процесів передбачає створення інформаційно-комунікаційного середовища як найважливішої умови, інструменту і результату цього

28 Гуржій A. M. Пріоритетні напрями інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів /

А. М. Гуржій // Педагогічна і психологічна науки в Україні (до 15-річчя АПН України) / ред. колегія Сухомлинська О. В., Бех І. Д., Луговий В. І. – К.: Педагогічна думка, 2007. – Т.5. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 391 с. – С. 207 – 219.

80