7. Рекомендована література для використання під час перекладацької практики з першої іноземної мови

Базова література

1. Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика. – СПб.: Союз, 2001. – 288 с.

2. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода). –М.: Международные отношения,1975. – 238 с.

3. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу. – Вінниця: Нова книга, 2001. – 448 с.

4. Максімов С.Є. Усний двосторонній переклад (іноземна та українська мови). – К.: КНЛУ, 2007. – 418 с.

5. Миньяр-Белоручев Р.К. Методика обучения переводу на слух. – М.: Изд-во ИМО, 1959. – 191 с.

6. Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский Лицей, 1996. – 208 с.

7. Миньяр-Белоручева А.П., Миньяр-Белоручев Р.К. Английский язик: учебник устного перевода. – М.: Экзамен, 2005. – 352 с.

8. Ребрій О.В. Перекладацький скоропис: посібник для навчання усного послідовного перекладу з іноземної мови. – Вінниця: Поділля-2000, 2002. – 112 с.

9. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода / Дополнения и комментарии Д.И.Ермоловича. – М.: Р. Валент, 2004. – 240 с.

10. Томахин Г.Д. США. Лингвострановедческий словар. – М.: Рус. яз., 2000. –576 с.

11. Чужакин А.П. Мир перевода-2. Practicum. – М.: Валенит, 1998. – 192 с.

12. Чужакин А.П. Устный перевод ХХI: теория + практика, переводческая скоропись. – М.: МГИ им. Е.Р. Дашковой, 2001. – 256 с.

13. Чужакин А.П. Устный перевод ХХI. Sеquel: практика + теория. Синхрон. – М.: Р. Валент, 2002. – 232 с.

14. Чужакин А.П. Общая теория устного перевода и переводческой скорописи: курс лекций. – М.: Р. Валент, 2002. – 160 с.

15. Швейцер А.Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988. – 215 с.

16. Maksimov S.E. Translation as Intercultural Communication / IATEFL Ukraine Newsletter. – May 1995. – № 1. – р. 16-18.

Додаткова література

1. Ажнюк Б.М. Українські власні назви (антропоніми і топоніми) в англійському написанні / Мовознавство. – Січень-лютий, 1993. – № 1 (157).

2. Великобритания: Лингвострановедческий словарь. –М.: Русский язык, 1980. – 480 с.

3. Гиляревский Р.С., Старостин Б.А. Иностранные имена и названия в русском тексте. – М.: Высшая школа, 1985. – 303 с.

4. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. – М.: Р. Валент, 2001. – 200 с.

5. Комисаров В.Н. Слово о переводе. – М.: Междунар. отношения, 1973. – 215 с.

6. Корунець І.В. Принципи і способи передачі українських особових і географічних назв іноземною мовою / Мовознавство. – Травень-червень, 1993. – № 3 (159).

7. Миньяр-Белоручев Р.К. Последователный перевод. Теория и методы обучения. – М.: Военное изд-во Минобороны СССР, 1969. – 288 с.

8. Палащенко П.Р. Все познается в сравнении, или Несистематический словар трудностей, тонкостей и премудростей английского языка в сопоставлении с русским. – М.: Р. Валент, 1999. – 240 с.

9. Томахин Г.Д. Америка через американизмы. – М.: Высшая школа, 1982. –256 с.

10. Baker Mona. In Other Words. A Coursebook on Translation. – London, New York: Routledge, 1994. – 212 р.

11. Dijk T.A. van. Text and Context. Explorations in the semantics and pragmatics of discourse. – N.Y.: Longman, 1977. – 261 p.

12. Hatin B., Mason I. Discourse and the Translator. – London, N.Y.: Longman, 1991. – 258 p.

13. Hoey M. Petterns of Lexia in Text. – Oxford: Univ. Press, 1991. – 276