Російські та білоруські фахівці створили суперкомп'ютер

5 березня 2009 Новинар   

Фахівці Інституту програмних систем імені О. К. Айламазяна РАН та Об'єднаного інституту проблем інформатики НАН Білорусі розробили суперкомп'ютер Скіф, якому не має аналогів.

Про це у ході презентації можливостей нового пристрою повідомив директор Інституту програмних систем Сергій Абрамов.

"Уперше за останні 25 років у вітчизняній науці здійснений настільки масштабний прорив в інформаційно-комунікаційних технологіях. Створений у рамках програми Союзної держави четвертий ряд сімейства ЕОМ Скіф технологічно знаходиться на вершині світової суперкомп'ютерної галузі. По ряду показників і ноу-хау наші Скіфи перевершують зарубіжні аналоги", - заявив Абрамов.

За словами розробників, Скіф четвертого покоління здатний виконувати декілька десятків трильйонів операцій у секунду, для його електрозабезпечення потрібна потужність невеликої електростанції, а для охолодження - невелике озеро. Вартість такого суперкомп'ютера складає близько 100 мільйонів доларів.

Як виявилося, до розробки подібних пристроїв у СРСР приступили ще в 1980-х роках: у 1984 році в Переславлі-Залеському, Білорусія, з'явився секретний НДІ, зайнятий створенням надвеликої електронно-обчислювальної машини, здатної випередити західних вчених і конструкторів у плані високих технологій. Проте, з розвалом СРСР роботи припинилися, розповідають фахівці.

У 2000 році спільна програма російських та білоруських вчених зі створення суперкомп'ютерів оновилася. За цей час було створено п'ять супер-Скіфів, котрі ввійшли у світовий рейтинг найпотужніших обчислювальних систем світу, зпзначають вчені.

"Вже восени цього року ми плануємо створити суперЕВМ рівня технологій N, що по світовій класифікації означає поза конкуренцією. Його планована максимальна продуктивність складає 0,5 Pflops (петафлопс) - п'ять трильйонів операцій у секунду. У даний час у світі налічується не більше 10 суперкомп'ютерів, здатних забезпечити рівень технологій N", - розповів Сергій Абрамов.

Як повідомив виконавчий директор програми від РФ Вадим Заднепровський, розробники мають намір найближчим часом забезпечити продажу вітчизняних суперкомп'ютерів на замовлення не тільки Союзним державам, але й ряду країн Європи та Азії.

Як очікується, перспективний ринок суперЕВМ у найближчі три роки може скласти близько 500 мільйонів доларів, інформує агентство.

Раніше також повідомлялося, що компанія IBM планує побудувати суперкомп'ютер Sequioa, потужність якого складе 20 петафлоп (квадрілліон операцій у секунду) для Ліверморської національної лабораторії міністерства енергетики США.

Модульна контрольна робота №2

з практичного курсу перекладу

для студентів 5 курсу, групи ______

факультету перекладачів

Варіант 13

Task 1. Comment on lexical specifics of translating scientific texts.

Task 2. Summarise the article into Ukrainian. Write at least 200-250 words.

More's law

Nov 13th 2009 From Economist.com

Desktop supercomputers are starting to arrive

PEOPLE always want more. That is a truism, but it is particularly true in the field of computing: more memory, more processing power, more speed, more everything. It is, perhaps, a neat linguistic coincidence that the rate at which this moreness is delivered is commonly known as Moore's law.

The latest manifestation of this is the desktop supercomputer. Though the definition of a supercomputer is slippery, machines that carry this label have traditionally been big boxes that can do big calculations, such as those needed for forecasting weather, designing nuclear weapons and generating the graphics for Hollywood films. However, it is possible to get a similar effect by linking a number of smaller computers in what is known as a server cluster, using clever programming techniques to make them behave as a single unit.

Often, though, such clusters are expensive lash-ups. They consume a lot of power and thus generate a lot of heat. They frequently rely on bespoke software. And they have a tendency to break down. Moreover, being a shared resource, they are the subject of competition between users. Far better, were it possible, to have a single box of equivalent power on each user's desk, for him to do with as he likes.

And that is exactly what SiCortex and Scalable Servers Corporation, two small American firms, plan to do. At the Supercomputing 07 conference in Reno, Nevada, this week, they unveiled their wares. Each has packaged something like a server cluster into a single box, to produce what each hopes will be a commercially viable desktop supercomputer. On the outside, the machines in question look like big desktop PCs. On the inside, they are rather different. Instead of one or two microprocessors (the business parts of a computer, which do the actual calculations), they have dozens—up to 72 in the case of SiCortex. It is these microprocessors that are the analogue of the server cluster. The difference is that because they are linked together in a pre-planned standard design, the arrangement is much more efficient than hooking up a set of stand-alone machines.

A standard design also allows a standard operating system to be used. This operating system is far more complex than Vista or Leopard, the desktop systems produced by Microsoft and Apple respectively. Besides running the calculations, it has to assign each calculation to a particular processor, as efficiently as possible. It then has to assemble and synthesise the results, and present them to the user. Moreover, if one of the microprocessors fails, it has to notice the loss, and work out how to rearrange the calculations to take account of it.

SiCortex and Scalable Servers are not the only people trying to usher in the age of the desktop supercomputer. The result, if all goes well, is that an organisation's übergeeks will no longer have to fight each other for time on the machine.

Task 3. Write the annotation of the article in English. Use up to 100 words.