Мамо, хто створив бога?

Можливо, наш Всесвіт утворився внаслідок великого стиснення попереднього Всесвіту

6 березня 2009 р. Український тиждень

Рок-дідусі «Ролінґ Стоунз» вирішили, що через 13,7млрд років після Великого вибуху треба зробити «Ще більший вибух». Альбом із такою назвою вони випустили у 2005 році. Відповідно до логіки розвитку теорій про створення Всесвіту, наступний альбом Ролінґи можуть назвати: «Ще більший відскік». Бо деякі фізики вважають, що саме з Великого відскоку почалося творення нашого Всесвіту. А Великий вибух стався після відскоку внаслідок гравітаційно-кван­тових процесів і катастрофічного стиснення.

Все почалося з критики загальної теорії відносності Ейнштейна, за якою Всесвіт з’явився завдяки сингулярності Великого вибуху, коли матерія сконцентрувалася в одній точці безмежної густини.

 

Теорія відносності не могла повністю пояснити творення Всесвіту, бо простір вважався неперервним. Тому в 1950-х у Німеччині з’явилася квантова теорія Буркхарда Хайма, а в 1968-му Габріель Венеціано створив революційну теорію струн, яку в трансформованому вигляді деякі вчені визнають і сьогодні. Нарешті, в 1980-90-х роках Ебхей Ештекар, Карло Ровеллі, Лі Смолін та їх колеги розробили теорію петлевої квантової гравітації. За цією теорією простір-час не суцільний, а подібний до губки, утвореної крихітними сферичними частинками, які постійно змінюються – як у нашому звичному матеріальному світі, де все складається з атомів. Діаметр квантових «атомів» називають довжиною Планка. Гіпотетично вона становить близько 10^-35м – значно менше за розміри, які можна реєструвати найсучаснішими приладами.

 

У великих масштабах динаміка квантової губки підлягає законам теорії відносності. За звичайних умов у нас немає жодного шансу довести існування квантової будови прос­тору-часу, бо вічка губки настільки крихітні, що простір-час здається неперервним. Але якщо простір-час набуває енергії, яка дорівнює енергії Великого вибуху, в його структурі з’являються вічка, і Всесвіт можна сприймати крізь окуляри петлевої гравітації.

 

Раніше вчені вважали, що внаслідок гравітації речовина під дією власної ваги може стиснутися до стану сингулярності,  як у центрі чорної діри. Але теорія петлевої гравітації дозволяє припустити, що коли густина зростає і з’являються надвисокі енергії, гравітація перетворюється на... силу відштовхування!

 

Вдалу аналогію цьому придумав один із авторів теорії – Мартін Боджовальд із Інституту гравітації і космосу Пенсильванського університету: «Уявіть, що простір – це губка, а маса і енергія – це вода, яка потрапляє на губку. Пориста структура губки дозволяє затримувати обмежену кількість вологи. Губка, яка набрякла повністю, не здатна вбирати рідину, вона віддає її назад». Схожі процеси відбуваються в атомарному квантовому світі, що має пористу структуру і може ввібрати лише певну кількість енергії. Коли густина енергії стає надто великою, починають працювати сили відштовхування.

 

Тарас Литвин