- •2Визначення філософської антропології
- •3Постановка питання «людина» у західно-європейській філософії
- •4Визначення соціальної філософії
- •5Визначення суспільства
- •6Характеристика філософії історії, її предмету
- •7Провідні кола ідей, що визначають класичне поняття «людина» (м. Шелер)
- •9Провідні риси агресії , запропоновані теоретичними дослідженнями 20 ст. (е.Фромм)
- •10Небезпека злоякісної деструктивної агресії
- •11Основні характеристики понять «спільнота» і «суспільство».
- •12Поділ соціальних груп на два типи (ф. Теніс)
- •13Визначення поняття «суспільство» (ф. Теніс)
- •14Основна думка праці «Ерос і цивілізація» (за г. Маркузе).
- •15Характеристика «осьового часу» (к. Ясперс)
- •16Характеристика «трьох хвиль» Тофлер
- •17«Демасифікація» змі і культури (Тоффлер)
- •18Характеристика «особистості майбутнього» е. Тоффлера
- •19Поняття «електронний котедж» е. Тоффлер
- •20Характеристика конфігуративного я в концепції е. Тофлера
- •21. Двозначність поняття людини та проблематичність її ідей
- •22 Метафізичне становлення людини
- •23. Сфера свободи людини як духовної істоти
- •24. Ідеї людини як аскета життя
- •25. Еволюція поняття деструктивність
- •28. «На захист життя» в суспільстві достатку
- •29. Феномен інтелектуальної відмови
- •32. Можливість застосування структури суспільства
- •33. Потреба дослідити вісь світової історії
- •34. Духовні зміни в людському бутті спричинені осьовим часом
- •35. Характеристика особливості кожної з хвиль
- •36. Зміни в суспільстві 3-ї хвилі
- •37. Поняття кліп-культура
- •38. Феномен нуклеарної сім*ї
- •39. Можливість повернення до нуклеарної сім*ї
- •40. Оптимістичний погляд на суспільство 3-ї хвилі
32. Можливість застосування структури суспільства
1) Формування економіки послуг. Близько тридцяти років тому К. Кларк у праці "Умови економічного прогресу" аналітично поділив економіку на три сектори - первинний, вторинний і третинний. До первинного сектору було віднесено головним чином сільське господарство; до вторинного - промисловість, чи індустрію; до третинного - послуги. Будь-яка економіка є сумішшю у різних співвідношеннях кожного з цих секторів. Але К. Кларк стверджував, що в міру індустріалізації країн відбувається неминуча корекція у зв'язку з відмінностями в продуктивності і, як наслідок, більша частка робочої сили переходитиме у виробництво, а зі зростанням національного доходу виникне посилений попит на послуги, і відбувається відповідний зсув у цьому напрямі.
2) Перевага професійного і технічного класу. Другий спосіб визначення постіндустріального суспільства пов'язаний зі змінами у структурі зайнятості, причому враховується не тільки те, де працюють люди, але і який тип праці вони виконують. Значною мірою рід діяльності найбільше визначає класові відмінності й задає стратифікацію в суспільстві.
3) Центральна роль теоретичного знання. У розпізнанні соціальної системи, яка тільки виникає, слід не лише екстраполювати тенденції, подібні, наприклад, до утворення сервісної економіки чи зростання професійного і технічного класу, а й дослідити фундаментальні суспільні зміни. Концептуальну схему можна побудувати навколо деякої специфічної характеристики соціальної системи, її осьового принципу. Індустріальне суспільство становить сукупність людей і машин, підпорядкованих виробництву благ. Постіндустріальне суспільство, зацікавлене в контролі за нововведеннями й ескалації змін, організовується навколо знання, що у свою чергу започатковує нові суспільні відносини і нові структури, які повинні скеровуватися політичними методами.
4) Планування технології. Разом із новими способами технологічного передбачення, постіндустріальні суспільства (це мій четвертий критерій) можуть досягнути нового виміру суспільної зміни - планування і контролювання технологічного зростання.
5) Виникнення нової інтелектуальної технології. "Найбільшим винаходом ХІХ століття, - писав А. Уайтхед, - був винахід самого методу винаходу. Новий метод увійшов у життя. Для того щоб зрозуміти нашу епоху, ми можемо знехтувати усіма конкретними деталями змін, такими як залізницею, телеграфом, радіо, прядильними машинами і синтетичними барвниками. Ми мусимо зосередитися на самому методі; це справжня новина, котра зруйнувала основи старої цивілізації".
33. Потреба дослідити вісь світової історії
Ось світової історії треба віднести до 500 лет до н. э. Тоді відбувся самий різкий поворот у історії – з’явилась людина такого типу, якого вона зберіглася і до сьогодні. Такий час і називається осьовим часом. В цей час після усвідомлення людиною себе відбувається зародження нових світових релігій та ідей майже одночасно в Китаї, Індії та на сході. В цю епоху були розроблені категорії, якими ми мислимо і до сьогодні. Відбувалося розширення великих держав і зникнення маленьких. Людське буття у якості історії стає тепер предметом роздумів. Це веде до усвідомлення що теперішньому даному передувала безкінечне минуле. Людина переповнена згадками і їй починає здаватись, що вона живе на пізній стадії розвитку, в період занепаду