-
Історико-культурний контекст.
Представлений німецький героїчний епос, середньовічна поема написана невідомим автором у 1200 р. За періодизацією середньовічної літератури належить до зрілого середньовіччя (10-15 ст.) Саме 12-13 ст. вважають піком у розвитку літератури середньовіччя.
-
Світоглядно-естетичний контекст.
Сказання про Нібелунгів, що складає сюжет поеми, було створено в епоху переселення народів до землі прирейнських франків, з двох елементів:давньонімецької героїчної саги (на думку більшості — міфу) про Зігфрида, вбивцю дракона, визволителя віщої діви Брунхільди, який потрапляє до влади лихих братів і втрачає скарб, наречену й саме життя; й історичної саги про загибель бургундського королівського дому 437 року в битві з гунами Аттіли (Етцеля). У ті часи рід і плем’я витіснено іншим типом стосунків – феодальним служінням. Під впливом феодального суспільства жінка стає васалом свого чоловіка. Кримхільда васал свого чоловіка Зігфрида, а Брюнхільда – Гунтера. Обидві жінки захищають статус своїх чоловіків та відстоюють свої права опираючись на феодальне становище чоловіків. Яскравим прикладом цього є суперечка жінок біля церкви за право першою увійти до храму. Головний предмет сварки, яка призводить до розвитку дії, це - питання про те чи є Зігфрид васалом Гунтера. Служіння феодалу вважалось першочерговим і, незважаючи на дружбу з Хагеном ,Рюдігер мусив виступити на боці свого феодала Етцеля проти бургундів. Провідною у творі є тема помсти, але доцільно зауважити, що ця помста сімейна, а не кровна як раніше в епосі («Орестея»). Кримхільда мстить братам за смерть свого чоловіка. Риси класичного героїчного епосу, які ми можемо знайти у тексті, це:
-
зменшення кількості міфологічних та казкових елементів на користь сюжетів, пов’язаних з історичними розповідями;
-
присутність патріотичних мотивів;
-
алегоричність образів:
-
король втілює ідею єдності країни, виконує роль судді, арбітра справедливості;
-
головний герой – мужній лицар;
-
як тло зображена військова спільнота (часто гіперболізована).
-
Маркери середньовічного тексту присутні у «Пісні про Нібелунгів»:
-
анонімність тексту;
-
рухливість тексту (різні варіанти);
-
символіка;
-
цифрова (кількісна) ідея краси – 39 авентюр;
-
призначенісь цілому колективу.
Окрім названих особливостей, потрібно наголосити на фаталізмі поеми: ще до заміжжя Кримхільді наснився сокіл, який уособлював благородного чоловіка і мати висловила побоювання, що він може рано покинути її доньку; перед подорожжю до Кримхільди матері бургундських королів наснився зловіщий сон; коли бургунди доїхали до Дунаю, віщі жінки передбачили, що ніхто з бургундів, окрім королівського капелана, не повернеться додому. У поемі також представлені різні компоненти оповідного механізму, такі як: приходи та уходи (завжди докладно описуються), ранкове пробудження героя, відходи до сну, сцени, де герої одягаються, озброєння, опис бенкетів та розваг, плавання, коні та їзда верхи. Важливу роль відіграє хронотоп «Пісні про Нібелунгів» , тобто взаємозв’язок часових і просторових відносин у художньому творі. Автором використані хронотопи палацу, собору, моря та річки і лісу. Кожен із цих хронотопів вносить зміни в образи героїв залежно від часу і ситуації.