23. Дати характеристику лісовій та деревообробній промисловості світу

Лісова і деревообробна промисловість - сукупність галузей, які здійснюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку та переробку деревини. З огляду на це, лісопромисловий комплекс включає лісозаготівельну, деревообробну (лісопильну, виробництво меблів, фанери тощо), целюлозно-паперову (виробництво целюлози, паперу, картону та ін.) і лісохімічну (виробництво деревного вугілля, метилового спирту, розчинів тощо) промисловість.

Вологі тропічні широколисті ліси дають зараз майже 50 % деревини, що заготовляється у світі. При цьому в загальній масі використовуваної деревини 55 % припадає на хвойні і 45 % - на листяні породи. Хвойні ліси — це джерело деревини "м'якої", а широколисті — "твердої".

Запаси деревини світу оцінені спеціалістами у 143 млрд м3. Щорічно у світі заготовляється близько 3,5 млрд м3 деревини, а обсяги лісозаготівель при цьому зростають на 50 млн м3. Отже, запаси лісу обмежені, а темпи вирубування зростають. Щороку Земля втрачає 12 млн гектарів лісів. Якщо така тенденція збережеться, то вже через півстоліття на земній кулі не залишиться лісів природного походження.

Характер сировини лісозаготівельної промисловості за останні десятиріччя докорінно змінився. Розширені плантаційні насадження, які замінили природні лісові масиви. Завдяки цьому тепер хвойною деревиною себе забезпечують Німеччина, Франція, Італія, Японія. До штучних насаджень приступили навіть Бразилія і Австралія.

Великими лісозаготівельними країнами є Канада і США. Близько 20 % світового обсягу заготовленої деревини припадає на Росію. Широкомасштабні лісозаготівлі ведуться також у країнах, що розвиваються.

Разом із тим за останнє десятиріччя географія лісозаготівель змінилась. Відомі на весь світ постачальники деревини, зокрема Скандинавські країни, нині імпортують ділову деревину, у тому числі тропічну. Наприклад, Норвегія освоює переробку евкаліпту. Адже у світі існує високий попит на тропічну кольорову сировину (деревину), яку широко використовують для меблевої промисловості і внутрішніх оздоблювальних робіт.

Важливим етапом використання деревини вважається її механічна переробка, зокрема виробництво пиломатеріалів. Щорічно у світі виробляється 500 млн м3 пиломатеріалів. У першу десятку країн, що найбільше виробляють пиломатеріалів, входять США, Канада, Росія, Японія, Китай, Бразилія, Індія, Німеччина, Франція, Швеція.

За масштабами хімічної переробки деревини лідирують дві країни - США і Канада. Вони посідають перші два місця у світі, виробляючи разом половину целюлози (близько 80 млн т). Провідні позиції мають також Японія, Швеція, Фінляндія, Китай, Росія, Бразилія. Так само США є світовим лідером і щодо загального виробництва паперу і картону, а їхні найближчі конкуренти - Японія і Китай. Утім, якщо здійснити перерахунок на одного мешканця, то на першому місці за кількістю виробництва паперу і картону перебувають Фінляндія, Швеція і Канада.

Головними експортерами та імпортерами лісовоі і лісопаперової продукції були і залишаються економічно розвинуті країни.

24. Дати характеристику легкій промисловості світу

Легка промисловість - сукупність галузей промисловості, що виробляють головним чином товари масового народного вжитку з різних видів сировини. Основні галузі - це текстильна (бавовняна, льняна, вовняна, шовкова, трикотажна тощо), швейна, шкіряна, хутряна, взуттєва, галантерейна. Підприємства легкої промисловості широко розповсюджені, але їхня спеціалізація дуже неоднорідна і залежить від наявності сировини та потреб населення.

Провідне місце посідає текстильна промисловість, яка виробляє різноманітні тканини (лат. textile - тканина, матерія). Наприкінці XX ст. текстильна промисловість зазнала істотних структурних, галузевих і територіальних зрушень. Вони були зумовлені цілою низкою чинників - сировинного, технологічного, трудового, споживчого і особливо екологічного характеру. Ще в середині XX ст. у сировині явно переважали натуральні волокна, але тепер це здебільшого хімічні волокна. Як наслідок, відбулися територіальні зрушення виробництв у бік хімічних комбінатів і машинобудівних заводів, які виробляють відповідне текстильне устаткування. До того ж деякі індустріально розвинуті країни Західної Європи відмовилися від розвитку на своїй території сировиноємних стадій текстильного виробництва ("на користь" слаборозвинутих країн).

Серед регіонів за випуском усіляких тканин лідирує Азія (понад 40 % світового випуску). А серед країн провідні позиції з випуску тканин мають Китай, Гонконг, США, Південна Корея, Тайвань, Індія тощо. Економічно розвинуті країни зазвичай мають також і потужну швейну промисловість. Прикладом є США, Італія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Японія. Проте великі швейні виробництва мають і країни, що розвиваються, - Китай, Індія, Індонезія, В'єтнам. Зважаючи на наявність тут дешевої робочої сили, чимало західних фірм перенесли свої виробництва з Америки і Європи саме сюди. Слід зазначити, що Китай посідає перше місце у світі за експортом одягу, обійшовши всі країни ЄС.