30. Дати характеристику егп Італії

Офіційна назва - Італійська Республіка (Repubblica Italiana).

Географічне положення - розташована на півдні Європи, в басейні Середземного моря. Займає Апеннінський півострів, Сицилію, Сардинію та інші невеликі острови.

Географічні координати - 42 градуси Північної широти, 12 градусів Східної довготи.

Площа території - 301,2 тис. кв. км. Площа суші - 294 020 кв. км. Площа рік та озер - 7 210 кв. км.

Сухопутні кордони: з Австрією - 430 км, з Францією - 488 км, з Ватиканом - 3,2 км, з Сан-Марино - 39 км, зі Словенією - 232 км., зі Швейцарією - 740 км.

Довжина берегової лінії - 7 600 км.

Територіальні води - 12 морських миль.

Континентальний шельф - 200 морських миль.

Чисельність населення - 57,6 млн. осіб (1998р.)

Етнічний склад: італійці, німці (в області Трентіно-Альто-Адідже мешкає німецька община), французи (в області Валле-д`Аоста), словенці (в області Трієсте-Гориція).

Столиця - Рим - Roma - 2,6 млн. людей, (1997 р.) з передмістями - 3,8 млн.

Інші великі міста - Мілан - 1,305 млн. осіб, Неаполь - 1,047 млн. осіб, Турін - 921 тис. осіб, Палермо - 686 тис. осіб, Генуя - 656 тис. осіб.

Адміністративний поділ - 20 областей (regione), області поділяються на 94 провінції (provincia), провінції - на комуни (comune).

Офіційна мова - італійська. Англійську і французьку розуміють майже скрізь у готелях, ресторанах, у туристичних бюро. Німецьку - у першу чергу в курортних зонах на півночі.

Основна релігія: християнство. Церква - католицька.

Грошова одиниця - євро. 1EUR ~ 0.96USD. (на травень 2002 р.).

Національне свято - 2 червня - День проголошення Республіки (1946 р.)

Державний прапор - прямокутне полотнище з трьох рівномірних вертикальних смуг зеленого, білого та червоного кольору.

Герб. Італія не має національного герба, однак існує зображення, яке є національним символом Італії. Цей символ був затверджений у 1946 році. В центрі - обриси п'ятикутної червоної зірки, яка є основою великого зубчастого колеса (символ праці), обрамленого гілками оливкового дерева і дуба, що символізують мир і силу. Крім того, гілка оливи - південь Італії, дуба - північ. Знизу гілки перехрещуються і обвиті білою стрічкою з написом італійською мовою "Республіка Італія" (Repubblika Italiana).

Членство в міжнародних організаціях: повноправний член "Великої сімки", член ООН, ЄС і зони Євро, НАТО, ОБСЄ і Шенгенської угоди, СОТ, МВФ, МБРР, РЄ та інших.

Економіка країни

Промисловий розвиток Італії почався наприкінці ХІХ ст.

Вступ у Спільний ринок (Європейське економічне співтовариство) у 1957 році став важливим фактором збільшення обсягів італійського експорту.

Ще одна важлива структурна проблема була пов'язана з поглибленням розриву між рівнями обсягу виробництва і добробуту на півночі і півдні. Після 1945 року у південній частині Італії відбулися радикальні соціальні та економічні зміни. Кількість сільського населення у 1950-1960-х роках тут зменшилася у зв'язку з тим, що воно почало виїжджати в розвинуті промислові міста Північної Італії, в інші країни ЄС і США, тоді як доходи, рівень життя, рівень освіти і зайнятості підвищилися. Однак безодня між півднем і північчю стала ще глибшою, важливими причинами відставання півдня були висока концентрація населення у головних містах (особливо в Неаполі, Катанні і Палермо) і обмеженя можливостей працевлаштування, нестача житла, несприятливі умови для здобуття освіти і отримання соціальної допомоги.

31. Дати характеристику експорту та імпотру Італії

За своїм економічним потенціалом Італія входить у групу ведучих промислово розвинених держав світу, є членом "Великої вісімки" і однією з основних країн Європейського Союзу. Країна посідає шосте місце у світовій торгівлі. Італія має інтеграційні зв’язки з усіма членами союзу. Її експорт складає 99,8 % , а імпорт - 100,4 % імпорту. Якщо порівнювати експорт Італії з експортом країн-членів ЄС, то можна побачити, що вона має середній рівень обсягів експорту. Італія відстає від Німеччини, Франції та Великої Британії та випереджає Бельгію, Іспанію, Ірландію, Швецію, Фінляндію. При цьому найнижчі значення мають Люксембург, Португалія та Греція .

Італія експортує значну кількість товарів та послуг не тільки у країни ЄС, а й в інші провідні країни світу також. Наприклад, в Росію приходиться 3,6 млн. євро, США – 25,3 млн. євро, Японію – 4,6 млн. євро, Китай – 4,1 млн. євро. А це дуже вагома частина для Італії, що дозволяє їй розвиватися. Так само можна сказати й про імпорт. Італія є переважно імпортозалежною країною, так як її коефіцієнт імпортної залежності дорівнює 0,6 (що наближується до 1), тому багато країн ввозять до неї необхідну продукцію, що для країни є важливим для економіки. Наприклад, ЄС – 146,5 млн. євро, інші – 260,5 млн. євро [5]. Крім того, майже половина імпорту належить країнам-членам ЄС. Тому, Італія вносить значну частку для розвитку ЄС в цілому.

32. Дати характеристику господарства Франції

Після другої світової війни в економіці Франції сталися великі зміни значною мірою завдяки цілеспрямованій державній політиці.

У 60—70-х роках за темпами економічного розвитку Францію випереджала тільки Японія. Господарство було модернізоване на новій технічній основі, його структура стала сучасною, а конкурентоспроможність високою. У Західній Європі промисловість Франції поступається лише німецькій. Франція є піонером у розвитку швидкісних транспортних систем.

В економіці Франції держава відіграє більшу роль, ніж в інших розвинених країнах. Під її контролем перебувають банки і страхові компанії, енергетика (вугільна, газова і електроенергетична галузі), залізничний транспорт, великі підприємства, наукові дослідження в атомній та аерокосмічній промисловості. Держава визначає пріоритетні напрямки і планує їх розвиток.

У Франції розвинені всі галузі господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві становить 6% і вони створюють 4% ВНП, у промисловості й будівництві, відповідно, 28% і 28%, у нематеріальних галузях — 66% і 68%.

Країна є великим експортером як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Процвітає туристичний бізнес. У зовнішньоекономічних стосунках головними партнерами Франції завжди були країни Західної Європи. Зараз 3/5 її торгового обігу припадає на країни ЄС. Серед інших значна частка Швейцарії, США, Японії та Алжиру. Найбільшим торговим партнером Франції є Німеччина. Частка Франції в зовнішньому торговому обігу України в 1995 р. становила 0,5%.

33. Дати характеристику господарства Японії

Двісті з лишком років (1639—1853) Японія проводила політику самоізоляції. В кінці тієї епохи вона значно відставала в своєму розвитку і змушена була «відкрити» країну під натиском збройних сил США, Росії та Великобританії. Швидкий економічний розвиток Японії після буржуазної революції 1867 р. (реформи Мейдзі) супроводжувався колоніальними загарбаннями і агресивними війнами з сусідами. Японська колоніальна імперія була серед найбільших: її площа становила 300 тис. км кв., а населення — 35 млн чоловік. Зоною впливу Японії став Китай. Участь у другій світовій війні закінчилася для Японії катастрофою. В 1945 р. вона втратила свої колонії, а її територія була окупована США.

Проте, незважаючи на воєнну поразку, в 50-х і 60-х роках знову почався дуже швидкий розвиток цієї країни, названий згодом «японським дивом». Стрибок вперед було здійснено без іноземних позик, за рахунок власних капіталів, при цілеспрямованій політиці держави, державного планування і протекціонізму.

Займаючи 0,3% території і маючи 2,2% населення світу, Японія нині виробляє 17% світового ВНП. Серед найбільших корпорацій світу японські автомобільні «Тойота», «Ніссан» і «Хонда», електронні — «Хітаті», «Матсусіта», «Соні» і «Тошіба», банки «Дайїті», «Сумітомо», «Фудзі», «Мітсубісі», «Санва».

Структура японської економіки значно змінилася за останні півстоліття. Зараз у сільському господарстві і рибальстві зайнято 6% працюючих і їхня частка у ВНП становить 2%, в промисловості відповідно 24 і 28% і в галузях обслуговування — 60 і 61%. Все ще порівняно висока зайнятість у первинному секторі і, навпаки, відносно мала частка третинного сектора свідчать про вразливі місця японського господарства.

Японія виступає як третя торгова держава світу після США і Німеччини. Характерним для Японії є великий актив торгового балансу, що пов'язано як з перевагами її продукції (японська робоча сила все ще дешевша, ніж робоча сила США і Західної Європи), так і з протекціоністськими заходами японського уряду, який не відкриває повністю японські ринки іноземним товарам.

Головним у японському експорті є продукція машинобудування, її частка становить 3/4. Далі йдуть чорні метали, хімічні продукти і текстильні вироби. В імпорті головними є паливо, сировина, продовольство, а також машини і хімікати. Японію інколи представляють як величезну майстерню, яка переробляє імпортну сировину і експортує готові вироби. Це не зовсім так. Головним для неї був і залишається внутрішній ринок, а обсяг зовнішньої торгівлі дорівнює тільки 15% ВНП.

Ресурсне забезпечення. Японія імпортує 86% потрібної енергії та 92% сировини. Власний видобуток вугілля становить 10 млн т, а його імпорт — 75 млн т, нафти, відповідно, 0,5 і 240 млн т (а з нафтопродуктами 300), природного газу — 2 і 34 млрд м куб, залізної руди — 0,5 і 130 млн т тощо.

34. Дати характеристику ЕГП та природних ресурсів Японії

Площа - 372 тис. км2.

Населення ~ 125 млн чоловік.

Столиця - Токіо.

Японія - економічно найрозвинутіша країна Азії. Наявність значного економічного потенціалу, високі темпи економічного зростання, вигідне геополітичне положення в північно-західній частині Тихого океану дають підставу вважати цю країну одним із найважливіших центрів світового господарства. Японія має потужну промисловість з найновішими технологіями, значні валютно-фінансові ресурси, займає міцні позиції в системі міжнародних економічних відносин. У другій половині XX ст. вона пройшла період небаченого в її історії економічного піднесення і вступила в етап постіндустріального розвитку. Країна розташована на невеликих за площею островах біля узбережжя Східної Азії. Це морська країна, для якої Тихий океан - найбільш універсальна та зручна дорога у всі кінці світу.

Японія - конституційна монархія. Сучасний державний устрій визначається конституцією 1947 року, основні положення якої відкривають широкі можливості демократії в країні. В адміністративному відношенні Японія поділяється на 43 префектури (кен), три столичних округи - Токіо (столиця Японії), Осака та Кіото (стародавня столиця країни) і губернаторство Хоккайдо.

Природно-ресурсний потенціал. Острови Японського архіпелагу, геологічною основою яких є підводні гірські хребти, простягаються дугами вздовж східного узбережжя Азії. Основна дуга складається з чотирьох островів: Хонсю, Кюсю, Сікоку та Хоккайдо. Територія островів знаходиться в активному сейсмічному районі, де насті землетруси. 3/4 території островів займають гори та місцевості з дуже пересіченим рельєфом. На островах - понад 200 вулканів, серед них - 40 діючих, в тому числі і Фудзі, що є символом країни. Господарська діяльність зосереджена на порівняно невеликих за площами рівнинах, серед яких значні на о.Хонсю - Канто (на ній розташована столична агломерація), Кінкі (розміщуються Осака, Кіото), Нобі (розташована агломерація Нагоя), Етіго; на о.Кюсю - Тікуго (міста, Фукуока і Кітакюсю); на Хоккайдо - Ісікарі.

Вся територія країни перебуває в зоні активної діяльності мусонів. Літній мусон супроводжується опадами на східних схилах гір, а зимовий несе холодні повітряні маси з Сибіру і спричиняє сильні снігопади на Хоккайдо і на узбережжі Японського моря. Навесні і восени в Японію приходять тропічні циклони. Весною вони приносять теплі дощі, а з серпня по жовтень - тропічні урагани (тайфуни). Дощі живлять численні річки, що мають значний енергетичний потенціал, воду їх використовують для зрошення.

35. Охарактеризувати альтернативні джерела енергії

Альтернативні (поновлювані) джерела енергії – це джерела енергії природного походження, які постійно поповнюються. До них відносяться:

Біопалива (біодизель, біогаз, генераторний газ, брикети і гранули з відходів деревини, соломи, лузги та інших);

- енергія сонця (сонячні колектори);

- енергія вітру (вітрогенератори);

- енергія води (гідроелектростанції);

- геотермальна енергія.

Виробництвом альтернативних видів енергії займаються як великі корпорації так і малі підприємства та підприємці. Енергію сонця, вітру та біопалив використовують для своїх потреб і звичайні громадяни, тим самим заощаджуючи кошти на оплаті енергоносіїв. Уряди більшості країн стимулюють використання альтернативної енергетики, яка не завдає такої шкоди навколишньому середовищу і може, якщо не повністю, то хоч би частково замінити видобувні енергоносії, запаси яких не безмежні. В Україні також діє Закон Про альтернативні джерела енергії, який повинен був би стимулювати розвиток цієї галузі. Проте, на сьогоднішній день доля альтернативної енергії в нашій країні складає менше 1%. В той час як деякі країни Європи вже довели частку виробництва альтернативних енергоносіїв до 20% і ставлять перед собою мету протягом одного-двох десятиліть відмовитись від імпорту видобувних енергоносіїв.

36. Дати характеристику країн нової індустріалізації країн Південно-Східної Азії

60—80-ті роки XX століття стали періодом глобальних змін у загальній структурі країн, що розвиваються, — з їхнього середовища виділилась група так званих нових індустріальних країн (НІК), "нових індустріальних" економік. Переважно до цієї групи зараховують чотири країни Південно-Східної Азії — Гонконг (Сянган), Сінгапур, Тайвань, Республіку Корею. Стосовно об´єднання цих країн і територій (бо не всі вказані держави є незалежними: Гонконг вже став складовою Китаю; КНР своєю частиною вважає й Тайвань; Південна Корея — частина роз´єднаної держави) у "нові індустріальні" серед економістів немає заперечень. Щодо інших країн цієї групи, про які мова піде нижче, то їхня приналежність до НІК визнається не завжди.

З 1960 до 1993 р. 7 із 10 економік світу, що найбільше зростають, знаходилися у регіоні Східної та Південно-Східної Азії. Чотири "азіатські тигри" (Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг) мали темпи зростання ВВП на душу населення у середньому 6 % на рік, водночас аналогічний показник у США зростав менше ніж на 2 % щорічно. Темпи зростання Малайзії у середньому становили понад 4 % на рік, а Індонезії трохи менше.

Окремо треба згадати Сінгапур, який у 1995 р. першим з держав Південно-Східної Азії отримав статус "індустріально розвиненої". Це звання йому офіційно надане Організацією економічної співпраці та розвитку. Три десятиліття стабільного економічного зростання перетворили Сінгапур з невеликого порту в дев´яту країну в списку найбагатших країн світу за показником ВНП на душу населення. За умов політичної стабільності промисловість країни постійно зростала на 8,4 % щорічно, а її мешканець підвищив свій життєвий рівень у середньому в 7 разів. Щорічний дохід на душу населення у Сінгапурі в 1995 р. становив 22,3 тис. дол. США, що вище, ніж у Великобританії. За світовим рейтингом конкурентоспроможності економік у 2000 р. Сінгапур є другим серед 47 найпотужніших економік світу. Перші у цьому списку — Сполучені Штати Америки.

37. Дати характеристику господарства Індії

Для Індії — країни стародавньої цивілізації — зараз характерні всі риси слаборозвиненості, як їх визначає ООН. В XX ст. в країні з'явилися сучасні підприємства, виробництво засобів виробництва, атомні й космічні дослідження тощо. Проте сотні мільйонів людей тут все ще зв'язані з допотопними формами праці, виробництва й капіталу, з архаїчними традиціями, побутом і ціннісними орієнтаціями. Якщо брати абсолютні показники, то Індія стоятиме в числі перших у світі. Це стосується площі орних земель і зрошуваних територій, виробництва рису, пшениці, олійних, цукрової тростини, джуту, чаю, поголів'я великої рогатої худоби, довжини залізниць. Але в розрахунку на одного жителя ці показники будуть серед найнижчих у світі. ВНП Індії становить 320 млрд доларів США (15 місце в світі), а в розрахунку на одного жителя — 340 доларів США (138 місце).

Структура господарства Індії є відсталою. Головне місце продовжує займати сільське господарство. Його частка у ВНП — 30 %, у зайнятості населення — 65 % (218 млн чоловік). На обробну промисловість припадає 18 % ВНП і 9 % зайнятих (29 млн чоловік). Враховуючи реальне становище в країні, уряд підтримує плановий державний сектор, який включає стратегічні і високотехнологічні напрямки та найважливішу інфраструктуру.

Для Індії характерна слабка участь у міжнародному поділі праці і відстала структура товарообігу. В експорті головна роль належить текстильним виробам, товарам кустарно-ремісничого виробництва і продуктам сільського господарства. Експорт машин невеликий. В імпорті перші місця посідають нафта і нафтопродукти, машини і прилади, продукти хімії, добрива. В колоніальну епоху головним торговим партнером була метрополія — Великобританія, зараз — США, Японія, країни Західної Європи, Австралія та «азіатські тигри». Торгівля з сусідніми країнами мінімальна. В 60-х роках найважливішим торговим партнером Індії був Радянський Союз. За допомогою Радянського Союзу (в тому числі коштів, обладнання і спеціалістів з України) в Індії були побудовані найбіль¬ші об'єкти її важкої промисловості. Частка Індії у зовнішньоторговому обігу України в 1995 р. становила 0,8 %.