25. Дати характеристику сільському господарству світу

Сільське господарство - найдавніша галузь матеріального виробництва і особлива галузь економіки. Адже воно займається вирощуванням культурних рослин (рослинництво) і розведенням і вирощуванням домашніх тварин (тваринництво). Тим самим сільське господарство забезпечує населення продуктами харчування і, водночас, промисловість - сировиною.

У сільськогосподарському виробництві зайнята приблизно половина економічно активного населення світу. Але в країнах, що розвиваються, цей показник становить 2/3 і більше, тоді як у розвинутих країнах - менше 10 %, а у США і деяких країнах Західної Європи - тільки 2-3 %.

Сільське господарство так чи інакше розвивається майже в усіх країнах. Найбільшими виробниками сільськогосподарської продукції є найбільші за розмірами й кількістю споживачів країни, як-от: США, Канада, Бразилія, Китай, Індія. Однак у країнах, що розвиваються, переважає внутрішнє споживання продукції, тоді як економічно розвинуті країни є найбільшими експортерами сільськогосподарських товарів. Водночас економічно розвинуті країни є найбільшими імпортерами сільськогосподарської продукції, оскільки мають надзвичайно місткий споживчий ринок.

Співвідношення двох головних галузей сільського господарства - рослинництва і тваринництва - залежить від цілого ряду чинників. Перш за все напрямок господарства визначають природні умови, які можуть накладати суттєві обмеження на певні види сільськогосподарських виробництв, сприяючи водночас розвитку інших. Велика роль також належить рівню індустріалізації країни, що може забезпечити високомеханізоване господарство. Подекуди розвиток тих чи інших галузей сільського господарства визначається етнічними й релігійними особливостями країни. Так, наприклад, іслам забороняє вживання свинини, а індуїзм - убивати корів. Так само вкрай рідко вбивають велику рогату худобу деякі африканські народи.

Загалом, рослинництво переважає у більшості країн, що розвиваються. Виняток становлять країни тропічних пустель, де надзвичайно мала площа орних земель, а також південноамериканської пампи (Аргентина, Уругвай), де розвивається високотоварне тваринництво. Натомість в економічно розвинутих країнах перевага надається тваринництву.

Сільське господарство країн, що розвиваються, включає два абсолютно різні сектори - традиційний і сучасний. Традиційне ведення сільського господарства спирається на дрібні господарства й охоплює переважну більшість сільського населення країни. У таких господарствах немає спеціалізації, вони майже не використовують мінеральних добрив. Селяни вирощують продовольчі культури, які є основою їх харчування.

Сучасний сектор сільського господарства країн, що розвиваються, представлений великими, добре організованими плантаціями, які займають кращі землі. Тут широко використовують найману робочу силу, машини, добрива і штучне зрошування. Такі плантації зазвичай орієнтовані на зовнішні ринки.

У сільському господарстві постсоціалістичних і соціалістичних країн сформувалися аграрно-промислові комплекси. Проте якщо в Китаї, наприклад, були проведені реформи, які спричинили швидке зростання аграрної економіки, то в деяких країнах СНД цього не відбулося. Через відсутність належних реформ у 1990-х роках найбільший занепад сільськогосподарського виробництва спостерігався в багатьох колишніх країнах Радянського Союзу, у тому числі і в Україні.

26. Дати характеристику економіко-географічного положення Великобританії

Країна розташована на Британських островах у північно-західних берегів континентальної Європи, традиційно називається Великою Британією, а за назвою історичної частини - Англією. Офіційно ж вона іменується Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ

Великобританія - парламентська монархія. Конституції тут немає, її законодавство грунтується на багатовікових конституційних звичаях і прецеденти, тобто парламентарі дивляться, як колись було вирішене аналогічний випадок. Формально країною править монарх (з 1952 року - Королева Єлизавета II), але фактично вищий законодавчий орган - парламент, який включає в себе королеву, палату громад і палату лордів. Палата громад є загальнонаціональні збори, обирається раз на п'ять років. Палата лордів - аристократи, принци крові, спадкові пери ... Палата лордів має право затримати законопроект (не фінансовий) на строк до одного року. Фінансові законопроекти перетворюються в закони при проходженні палати громад та підписання королевою. Зазвичай вона не перешкоджає роботі палати лордів і взагалі не втручається в державні справи.

РЕЛЬЄФ

Природним особливостям Великобританія багато в чому схожа з сусідніми країнами Західної Європи. Це не дивно, оскільки Британські острови, розташовані в межах шельфу, відділилися від материка лише в недавнє геологічний час. Берегова лінія Північного моря і Ла-Маншу прийняла обриси, близькі до сучасних, лише кілька тисяч років тому.

Острівне положення Великобританії, близькість теплого Північно-ат-лантіческого течії, сильна розчленованість берегової лінії тим не менше наклали певний відбиток на природу цієї країни. Це виявляється в перевазі помірних температур, підвищеному зволоженні, незвичайне великій кількості поверхневих вод, поширення широколистяних лісів і вересових пусток.

В основі гір у межах всієї Шотландії, Північної Ірландії та Уельсу покояться ніжнепалеозойскіе складчасті структури, а на півдні Уельсу і на півдні Корнуоллі - герцинського. Ці стародавні гірничі споруди тривалий час піддавалися інтенсивному розмиву і руйнування, що призвело до вирівнювання їх поверхні. У альпійську епоху підняття сприяли відродженню середньовисотних гір Великобританії, причому за рахунок нерівномірності цих піднять західні частини гір виявилися значно вище східних.

КОРИСНІ КОПАЛИНИ

У цілому рівнинні райони Англії здавна широко використовувалися для заселення та сільськогосподарського освоєння. Дещо пізніше стали освоюватися гірські райони, де важливим стимулом для цього послужили спочатку багаті пасовищні угіддя, а згодом - мінеральні ресурси. У ході складної геологічної історії островів в їхніх надрах утворилися різноманітні корисні копалини. Там знайдено майже всі відомі мінерали, крім алмазів.

КЛІМАТ

Океанічний характер клімату Великобританії позначається в перевазі нестійкої погоди з рвучкими вітрами і густими туманами протягом усього року. Зими дуже вологі і незвично м'які, з різкою аномалією температур (близько 12-15 градусів) в порівнянні з середньо широтними показниками.

Висновок: Зараз Великобританія - високорозвинену державу, один з провідних світових держав. За обсягом промислового виробництва вона займає п'яте місце в світі після США, Японії, Німеччини та Франції. Але це ще не узяв. У Британії ведуться видобуток корисних копалин, розробка нових способів видобутку останніх. Завдяки тому, що Британія - це острівна держава, вона і на сьогодні залишається однією з найбільших морських держав.

Завдяки своєму ЕГП, у Великобританії ще є варіанти розвитку. Ця країна може тільки розвиватися і покращувати своє становище у світі.

27. Дати характеристику господарства Великобританії

Економіка Великої Британії за обсягами ВВП є 7-ою за розмірами у світі і 3-ою в ЄС після Німеччини (традиційно) та Франції (з 2008 року вперше за останню декаду). У 2009 році ВВП Великобританії становив 2184 млрд. дол. США, а за паритетом купівельної спроможності - 2128 млрд. дол. США. Із доходом на душу населення 33700 дол. США Великобританія посіла 35 місце у світі. У період світової фінансово-економічної кризи економіка країни переживала рецесію (майже 5% у 2009 році).

Найбідніші 10% населення володіють 2,1% ВВП, у той час як 10% найбагатших - 28,5% ВВП. Розподіл сімейних доходів - індекс Джині - близький до оптимального (34-36).

Господарство Великої Британії має усі ознаки постіндустріальної фази розвитку: у сільському господарстві та супутніх галузях виробляється 1,2% ВВП, у промисловості 23,8% ВВП, у сфері послуг 75%. Понад 80% усіх зайнятих зайняті у сфері послуг, 18% - у промисловості і лише 1,4% - у сільському господарстві. Таким чином, частка сільського господарства в структурі британської економіки є дуже низькою, практично найнижчою серед великих розвинених країн Європи.

Незважаючи на всі економічні та соціальні потрясіння, Велика Британія залишається одним із світових лідерів з виробництва споживчих товарів, надання фінансово-кредитних послуг, експорту капіталу, новітніх наукових розробок у військовій, космічній галузях, енергозберігаючих та комунікаційних технологіях. Економіка Великої Британії належить до частково-регульованого ринкового типу і являє собою проміжний варіант між США та країнами материкової Європи. 80 британських компаній входять до числа найбільших 500 компаній світу, зокрема "British Petroleum", "Imperial chemical industries", "British steel corporation" та "British layland".

Велику роль в економіці відіграють американські монополії. Економічні райони Великобританії можна згрупувати за особливостями спеціалізації. Найпотужнішим промисловим районом з розвинутим портовим господарством є Південна Англія. Тут розташована могутня агломерація Великий Лондон, славетні університетські центри Оксфорд та Кембридж, а на узбережжі – курортні міста.

28. Дати характеристику господарства Німеччини

Економіка Німеччини є сучасною і багатогалузевою. Позиції державного сектора в ній мінімальні. Серед найбільших корпорацій: телекомунікаційна «Дойче телеком», автомобільні «Даймлер-Бенц» і «Фольксваґен», електротехнічна і електронна «Сіменс», хімічні «Байєр» і БАСФ, фінансова «Дойче Банк» та ін. У сільському і лісовому господарстві та в рибальстві зайнято 4% працюючого населення і вони дають 2% ВНП, в промисловості й будівництві — по 39%, у третинному секторі — 57% і 60%. Порівняно з Великобританією, Францією та США частка зайнятих У Німеччині в нематеріальному виробництві є меншою. Німеччина відзначається своїм промисловим потенціалом, але її позиції у сфері високих технологій слабші.

Німецька економіка значною мірою орієнтована на експорт. Сума вартості експорту та імпорту становить половину ВНП. Країна має активний торговий баланс. В експорті домінують автомобілі, верстати й інше виробниче обладнання, хімічна продукція та електротехніка. Основу імпорту становлять, крім промислових виробів, також паливо, руди, деревина, волокна, продовольство.

Для Німеччини сферою її зовнішніх інтересів завжди була Європа. І тепер головними її торговими партнерами є країни Західної Європи, особливо ЄС. Економічні стосунки східного напрямку також не можна не брати до уваги. Німеччина була основним торговим партнером царської Росії в 1913 р. і СРСР — у 1939 р. В 1989 р. Західна Німеччина була основним торговим партнером СРСР серед капіталістичних країн, а Східна — серед соціалістичних. В 90-х роках банки і корпорації Німеччини почали активно діяти в країнах Східної Європи і колишнього СРСР. Німеччина є важливим потенційним торговим партнером самостійної України. В 1995 р. її частка в зовнішньому торговому обігу України була вже досить значною і становила 4,7%.

Після другої світової війни Німеччина була розділена на дві частини, які змушені були не тільки відновлювати зруйноване господарство, а й змінювати його структуру, компенсуючи втрачених постачальників і втрачені ринки збуту. Великою мірою це здійснювалося за допомогою США на заході та СРСР на сході. Західна Німеччина залишилась країною з ринковою економікою. У Східній Німеччині провідні позиції зайняв державний сектор. Після об'єднання Німеччини в 1990 р. перед нею постало питання уніфікації господарського комплексу. Вона здійснюється власними силами і відбувається шляхом стикування інфраструктури, ліквідації неконкурентоспроможних виробництв і трансформації соціально-економічної системи на сході.

29. Дати характеристику господарства Італії

Італія належить до групи найбільш високорозвинутих країн світу - "Великої сімки". Проте сучасну роль у світовому господарстві економіка Італії зайняла лише у 20-му столітті, коли відбулась інтенсивна індустріалізація півночі країни. З 1980-их відбувся перехід до постіндустріальної економіки із зростанням частки сфери послуг та зниженням частки інших галузей. Це 7-ома економіка світу та 4-а - у Європі.

Для Італії властиві значні територіальні диспропорції господарського розвитку. Індустріалізована північ країни створює більшу частину випуску промислової продукції, тут зосереджені надавачі фінансово-кредитних послуг країни. ВВП на душу населення в цих регіонах вдвічі перевищує цей показник у південних регіонах, які досі зберігають сільськогосподарську орієнтацію економіки.

Серед країн ЄС в економіці Італії найвища роль державного сектору, хоча загалом приватний сектор переважає.

Держава контролює практчно 100% енергетичних об'єктів, 50% транспортних підприємств, 30% гірничодобувної галузі, 45% металургії, 22% машинобудування

Рим став столицею сучасної Італії в 1871 р. Це один з найзначніших історичних центрів Західного світу, виникнення якого, за легендою, від¬носять до 753 р. до н. є. Більш як тисячу років «вічне місто» було столицею Стародавнього Риму і ще тисячу — центром Папської держави. Піднесення Рима в стародавні часи пов'язане з його центральним розташуванням у межах Апеннінського півострова і в межах приморської частини, яка була найсприятливішою для людської діяльності того часу. Тепер Рим є сучасним містом з населенням у 2,8 млн чоловік. Він виконує всі столичні і чимало міжнародних функцій. У ньому міститься ФАО (Організація ООН з питань продовольства і сільського господарства). На відміну від Лондона, Парижа та Берліна, Рим не є великим осередком матеріального виробництва. Розвинені швейна, поліграфічна і харчова галузі. Дуже значні позиції його кіноіндустрії. Ще більшу роль відіграє туризм. Щороку Рим відвідують близько 10 млн туристів.