1.4 Правова інформація і функціональні інформаційні системи державно-правового характеру

1.4.1 Правова інформація.Її види, джерела та носії

У науковій літературі та практиці юридичної діяльності термін "правова інформація" почав активно використовуватися лише в кінці 60-х років, що хронологічно збігається з періодом розвитку досліджень по використанню комп'ютерів для вирішення конкретних правових завдань.

У ньому як би акумулювалися такі поняття, як "джерело права", "правовий матеріал", "правові акти", "правові документи" та інші, які раніше використовувалися при аналізі інформаційних проблем права та юридичної діяльності.

У широкому сенсі під правовою інформацією слід розуміти зміст даних (повідомлень), використання яких зумовлює вирішення тієї чи іншої правової завдання або сприяє її рішенню.

Множинність таких завдань і комплексність функцій права з одного боку зумовлюють різноманіття видів правової інформації та її джерел, з іншого - породжують певні труднощі в її відмежування від інших типів інформації (наукової, економічної, політичної та ін.) Цим і пояснюється той факт, що як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі можназустрітирізні трактування терміна "правова інформація".

Багато чого залежить від того, який аспект цієї проблеми висувається на перший план, оскільки правова інформація, як, до речі, і будь-яка інша, може розглядатися як в її семантичному (смисловому), так і прагматичному аспектах. Зазвичай правовою інформацією визнається смисловий зміст правових норм. При цьому вважається, що останні містяться не тільки в актах вищих і місцевих органів влади і управління, а й у відомчих нормативних актах. Як джерело правової інформації розглядають також судову, арбітражну і нотаріальну практику.

Такийпідхід до аналізу правової інформації правильний, але явно недостатній. Смисловий зміст правової інформації дуже істотно впливає і на їїпрагматичнийаспект, бо загальобов'язковість правових норм апріорі зумовлює цінність, практичну значимість правової інформації. Крім того, у сфері юридичної діяльності, зокрема при вирішенні конкретних правових завдань, використовується інформація, що міститься не тільки у правових нормах, не і в ряді інших джерел. Візьмемо, наприклад,такийвид юридичної діяльності, як розкриття і розслідування злочинів. Тут поряд з інформацією, що міститься в нормах КПК, які регулюють процесуальний порядок даного виду діяльності, досить широко використовується інформація, що міститься в джерелах, що іменуються слідами злочину ізлочинця, а також вобразах, що зафіксували в свідомості людей (потерпілого, свідка і самого злочинця) . Це джерела криміналістичної інформації, яка є не що інше, як різновид правової інформації, оскільки саме на її основі вирішуються завдання розкриття та розслідування злочинів.

Самостійним видом правової інформації є кримінологічнаінформація. Вона виявляється і аналізується при виробництвікримінологічнихдосліджень, що представляють собою одну з різновидів юридичної діяльності. Але предметом дослідження тут є не механізм конкретного злочину і його криміналістична характеристика, як це має місце в криміналістичних дослідженнях, а злочинність як соціальне явище, що полягає у суспільно небезпечній поведінці людей, щосуперечитьвимогам кримінального закону, причини злочинності, тобто соціальні фактори, явища і процеси, які впливають на злочинність в цілому і на вчинення конкретних злочинів.

Цілком очевидно, що в якості джерел інформації тут будуть використовуватися як норми кримінального законодавства, що визначають поняття злочинуі його види, так і джерела, в яких містяться кількісні та якісні характеристики злочинності, її стан, структура, динаміка, територіальний розподіл та інші параметри. Якщо розглядати такого роду інформацію лише з семантичної точки зору, вона має соціально-правовий характер. З позицій же прагматичного її аналізу це правова інформація, так як використовується в одному з видів юридичної діяльності.

Таким чином, конкретний вид юридичної діяльності накладає певний відбиток на використовувану в ньому інформацію і зумовлює джерела, з яких вона може бути отримана.

Все різноманіття джерел правової інформації прийнято поділяти на два основні класи: офіційні і неофіційні.

До офіційних джерелправової інформації належать акти вищих органів державної влади та управління, нормативні акти міністерств і відомств, нормативно-правові рішення місцевих органів влади, а також акти вищих судових та арбітражних органів.

Під неофіційними джереламиправової інформації слід розуміти накази і розпорядженнякерівниківустанов, підприємств і організацій; судові вироки, рішення і визначення; арбітражні рішення і визначення; акти нотаріальних органів; акти, що фіксують результати наукової та практичної юридичної діяльності (наприклад,протоколидопитів, оглядів місць злочинів та інші джерела, що містять дані, які використовуються при вирішенні правових завдань).

Що ж стосується власне правової інформації, то вона підрозділяється на документальну і не документальну.

До документальної інформаціїналежать дані, закріплені будь-яким способом і на будь-якому носії. З цієї точки зору правовим документом визнається будь-який матеріальний об'єкт, в якому фіксуються найрізноманітнішого властивості знання (дані) про право та юридичної діяльності, призначені для передачі в часі і просторі і використовуються в суспільній практиці.

До не документальної правової інформаціїналежить та, якаматеріальноне виражена (наприклад, усні висловлювання свідка злочину).

Традиційним матеріальнимвиразом правового документа єпаперовий носій.Разом з тим в умовах науково-технічного прогресу, коли в процес управліннясуспільствомвсе рішучіше втручаютьсяелектронно-обчислювальні машини, зокремаавтоматизовані системи управліннявсіх рівнів та автоматизовані інформаційно-правові системи, з'явилися нові види носіїв правової інформації. Правова інформація в управлінському процесі ЕОМ закріплюється, зберігається, рухається на різних магнітних носіях (дисках, дискетах, стрічках і т.п.). Їм передували специфічні види паперових носіїв (перфокарти, перфострічки та роздруківки). Крім того, правова інформація може закріплюватися і зберігатися на фотоплівках для подальшого їїрозмноженняу вигляді фотокопій. Своєрідним носієм правової інформації є екран дисплея, оскільки він служить лише засобом зображення інформації, що знаходиться в пам'яті ЕОМ.

Незалежно від того, з якого джерела отримане правова інформація і на якому носії вона представлена, до неї пред'являються певні вимоги. Вона повинна бути достовірною,тобто строговідповідатичинному законодавству та правозастосовні документами правоохоронних органів. Крім того, вона має бутиповною,тобто відображати всі найважливіші аспекти правового явища чи об'єкта правового дослідження та результати їх пізнання. І, нарешті, повна і достовірна інформація втратить своє практичне значення, якщо вона не будевчаснонадходити до того чи іншого суб'єкту юридичної діяльності.