Звітність з питань речового забезпечення

Звітність з питань речового забезпечення в органах і установах здійснюється з метою проведення перевірки отримання і законної видачі речового майна за звітний період, фактичної його наявності на кінець звітного періоду, а також правильності визначення потреби у ньому на наступний період.

Звіти-замовлення стосовно речового забезпечення органів чи установ подаються за формою і у строки, що встановлені Мін’юстом.

Служба ресурсного забезпечення органу чи установи перед складенням річної звітності:

видає особам із числа персоналу наявне на складі та належне їм згідно з нормами забезпечення речове майно. При цьому не допускається утворення залишків нового речового майна в разі, коли особи з числа персоналу не забезпечені відповідним майном;

вносить дані до книг і карток обліку речового майна усіх первинних облікових документів;

приймає на склад, проводить вибракування та розпорювання (розбирання) предметів інвентарного майна, строки носіння чи експлуатації яких закінчилися, і вони стали непридатними до використання;

проводить інвентаризацію речового майна;

звіряє дані обліку речового майна на складі і у підрозділах, у яких здійснювалася його видача, з даними обліку бухгалтерії органу чи установи;

вносить дані про наявні залишки речового майна у книгах і картках його обліку станом на 20 грудня звітного року та припиняє подальшу видачу і здачу речового майна до кінця поточного року;

вносить дані щодо забезпеченості речовим майном осіб із числа персоналу станом на 1 січня до арматурних карток, на підставі яких складається відомість щодо потреби в речовому майні;

здійснює підготовку антропометричних даних на предмети речового майна особистого користування, що замовляються на наступний рік.

Відповідальність за достовірність складення і своєчасність подання звітів-замовлень ДПтС покладається особисто на керівників органів і установ.

Питання 4. Заходи заохочення та обмеження персоналу пенітенціарної служби.

Важливою характеристикою діяльності персоналу пенітенціарної служби є конфліктність. Головними чинниками конфліктності професійної діяльності є образи, провокації, фізична агресія з небезпекою для життя та здоров’я працівника системи і його оточення.

Заходи заохочення персоналу

Заохоченням є публічне визнання заслуг людини, її нагородження, вияв громадської пошани за досягнуті нею успіхи в роботі чи виконанні громадського обов’язку. Заходи заохочення можуть бути моральними, матеріальними та морально-матеріальними. Деякі вчені виокремлюють метод стимулювання, пояснюючи це тим, що метою методу переконання є вироблення в громадян звичок добровільно виконувати конкретні правові норми, тоді як метод стимулювання спрямований на заохочення певної поведінки об’єкта управління.

Дострокове зняття дисциплінарного стягнення, оголошення подяки, нагородження грошовою винагородою, занесення на «Дошку пошани» – ці та низка інших заохочень можуть бути застосовані до персоналу пенітенціарної служби за мужність, відвагу, старанність, сумлінне та бездоганне виконання службових обов’язків.

Державна служба з установленим пільговим заліком вислуги років для призначення пенсії діє для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби – (далі – КВС) як заохочення, бо місяць служби їм зараховується як сорок днів, а особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях й установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, – один місяць служби за півтора місяця; в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних і психічно хворих засуджених, – один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань. Фахівці без спеціальних звань мають заохочення у вигляді статусу державного службовця, на них поширюється чинність Закону України «Про державну службу». Нормами цього закону регульовано право громадян України на державну службу, визначено правовий статус спеціалістів, наділено їх відповідними службовими повноваженнями.

Пунктом 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється дія ст. 22 і 23 Закону України «Про міліцію» стосовно соціального захисту персоналу.

Однак виникають сумніви щодо можливості практичного застосування цих статей до осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про міліцію» працівники кримінально-виконавчої служби мають право на соціальний захист. Їм та членам їхніх сімей надається 50 %-ва знижка на сплату житлових і комунальних послуг, вони користуються пільгами при встановленні телефонів тощо.

Таким чином, у ст. 22 Закону України «Про міліцію» задекларовані напрями й межі соціального захисту. Однак у ст. 24 цього закону зазначено, що пільги, компенсації та гарантії, встановлені цим законом, надаються за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання бюджетних установ, зокрема й органів внутрішніх справ, у кошторисах або фінансових планах. Тобто, якщо в кошторисах на утримання управління внутрішніх справ регіону не буде закладено витрати на пільги й компенсації, рядовий і начальницький склад їх не отримає.

Водночас у розділі 5 «Правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» нічого не зазначено про джерела фінансування, пільг і компенсацій, передбачених ст. 22 Закону України «Про міліцію».

Проблемою також залишається застосування ст. 23 Закону України «Про міліцію» щодо рядового та начальницького складу кримінально-виконавчої служби. За формою викладу норма ст. 23 Закону України «Про міліцію» є бланкетною. В статті міститься посилання на те, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі або каліцтва працівника міліції визначає Кабінет Міністрів України. Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про міліцію» 12 травня 2007 р. Кабінет Міністрів України виніс Постанову № 707, якою був затверджений порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції. У Постанові чітко визначено випадки, коли цю допомогу виплачують, розміри виплат; наведено вичерпний перелік службових обов’язків, пов’язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, під час виконання яких працівник міліції загинув, отримав інвалідність, поранення (контузію, травму або каліцтво).

Серед зазначених заохочень пріоритетним є грошове забезпечення, але Постанова Кабінету Міністрів України № 1294 від 7 листопада 2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військово-службовців та осіб рядового і начальницького складу» не вирішила питаннягідної заробітної плати за роботу персоналу, яка є особливою та небезпечною для життя та здоров’я таких осіб. Окрім основних видів грошового забезпечення, встановлена надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу й окладу за спеціальне звання та надбавки за вислугу років, але така надбавка може бути скасована або її розмір зменшений, що суттєво впливає на розмір грошового забезпечення.

Неналежне фінансування КВС України та бланкетні заохочення для персоналу створюють умови для поширення корупції й хабарництва.

Заходи обмеження персоналу

А. С. Макаренко обґрунтовує важливу групу вимог, що він називає службовими, до яких зараховує дисциплінованість. За його визначенням, дисциплінованим є такий працівник, який розуміє, для чого і навіщо потрібно виконати той чи інший наказ, та сам активно намагається виконати його якомога краще. Крім того, від працівника вимагається, щоб він щохвилини був готовий виконувати свій обов’язок, не чекаючи розпорядження чи наказу; був ініціативним і творчим. Дисциплінована людина повинна робити ті речі, які дійсно є корисними та потрібними для суспільства. Дисциплінований працівник ніколи не обмежується лише вузьким колом своєї справи, своєї ділянки, сім’ї; він повинен уміти бачити і справи інших, їх життя, поведінку, навіть якщо заради того, щоб допомогти їм, слід пожертвувати власним спокоєм.

Обмеження – це наявність установлених законом чи уповноваженими органами в передбаченому законом порядку умов, заборон, що обмежують правовласника в процесі реалізації своїх прав [9].

Із зазначеного можемо зробити висновок, що під обмеженнями для персоналу пенітенціарної служби потрібно розуміти визначені загальними та спеціальними нормативно-правовими актами умови, які ставлять працівника виконавчої служби в певні юридичні межі, вихід за які спричинює застосування того чи іншого різновиду юридичної відповідальності.

У законодавчому порядку запроваджені певні обмеження окремих конституційних прав і свобод рядового та начальницького складу й інших працівників органів і установ виконання покарань. Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» вони не можуть бути членами політичних партій, громадських організацій, які мають політичну мету, їм заборонено організацію страйків, участь у їх проведенні та заняття підприємницькою діяльністю. Все це також повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності та комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту цієї категорії працівників.

У структурі центрального апарату пенітенціарної служби створено управління з питань запобігання та протидії корупції й внутрішньої безпеки.

Структура та штатна чисельність цього управління, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1422 «Питання запобігання та протидії корупції в органах виконавчої влади», погоджена заступником міністра Кабінету Міністрів України – Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики.

З метою посилення заходів щодо запобігання корупційним проявам під час розгляду кадрових питань і витрачання бюджетних коштів начальник управління з питань запобігання і протидії корупції та внутрішньої безпеки пенітенціарної служби включений до складу конкурсної комісії з питань заміщення вакантних посад державних службовців центрального апарату пенітенціарної служби.

За кожним виявленим фактом корупційного діяння, вчиненого персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, проводиться всебічна й об’єктивна перевірка, а матеріали за її результатами надсилаються до правоохоронних органів і прокуратури.

У результаті проведення комплексу профілактичних та оперативно-розшукових заходів протягом третього кварталу 2010 р. було виявлено 54 працівники (за три квартали 2009 р. – 52) органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, які вчинили правопорушення з корупційними ознаками й були притягнуті до адміністративної відповідальності.

Порушення антикорупційного законодавства вчинили 24 працівники підрозділів нагляду і безпеки виправних колоній, 12 працівників відділів режиму й охорони слідчих ізоляторів, 9 – соціально-психологічної служби, 4 головних бухгалтери, 2 працівники кримінально-виконавчої інспекції, по одному – оперуповноважений, працівник відділу охорони та медичної служби.

Питання дотримання персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України антикорупційного законодавства, реалізації заходів, спрямованих на запобігання негативним явищам, пов’язаним із проявами корупції, перебуває на постійному контролі Державної пенітенціарної служби України.

Зважаючи на викладене, маємо можливість висновувати, що необхідно узгодити вітчизняну кримінально-виконавчу систему України з міжнародними стандартами, виправити недоліки правового регулювання діяльності персоналу кримінально-виконавчої служби. Варто зазначити, що організаційні основи діяльності персоналу КВС, на нашу думку, повинні ґрунтуватися на правових засадах, які визначають основні напрями здійснення заходів заохочення та обмеження.

Отже, дослідження теоретичних і практичних заходів заохочення, відповідальності та обмеження персоналу пенітенціарної служби виявили нагальну потребу запровадження таких заходів: комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту цієї категорії працівників.

У структурі центрального апарату пенітенціарної служби створено управління з питань запобігання та протидії корупції й внутрішньої безпеки. Структура та штатна чисельність цього управління, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1422 «Питання запобігання та протидії корупції в органах виконавчої влади», погоджена заступником міністра Кабінету Міністрів України – Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики.

З метою посилення заходів щодо запобігання корупційним проявам під час розгляду кадрових питань і витрачання бюджетних коштів начальник управління з питань запобігання і протидії корупції та внутрішньої безпеки пенітенціарної служби включений до складу конкурсної комісії з питань заміщення вакантних посад державних службовців центрального апарату пенітенціарної служби.

За кожним виявленим фактом корупційного діяння, вчиненого персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, проводиться всебічна й об’єктивна перевірка, а матеріали за її результатами надсилаються до правоохоронних органів і прокуратури.

У результаті проведення комплексу профілактичних та оперативно-розшукових заходів протягом третього кварталу 2010 р. було виявлено 54 працівники (за три квартали 2009 р. – 52) органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, які вчинили правопорушення з корупційними ознаками й були притягнуті до адміністративної відповідальності.

Порушення антикорупційного законодавства вчинили 24 працівники підрозділів нагляду і безпеки виправних колоній, 12 працівників відділів режиму й охорони слідчих ізоляторів, 9 – соціально-психологічної служби, 4 головних бухгалтери, 2 працівники кримінально-виконавчої інспекції, по одному – оперуповноважений, працівник відділу охорони та медичної служби.

Питання дотримання персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України антикорупційного законодавства, реалізації заходів, спрямованих на запобігання негативним явищам, пов’язаним із проявами корупції, перебуває на постійному контролі Державної пенітенціарної служби України.

Зважаючи на викладене, маємо можливість висновувати, що необхідно узгодити вітчизняну кримінально-виконавчу систему України з міжнародними стандартами, виправити недоліки правового регулювання діяльності персоналу кримінально-виконавчої служби. Варто зазначити, що організаційні основи діяльності персоналу КВС, на нашу думку, повинні ґрунтуватися на правових засадах, які визначають основні напрями здійснення заходів заохочення та обмеження.

Отже, дослідження теоретичних і практичних заходів заохочення, відповідальності та обмеження персоналу пенітенціарної служби виявили нагальну потребу запровадження таких заходів: комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту цієї категорії працівників.

У структурі центрального апарату пенітенціарної служби створено управління з питань запобігання та протидії корупції й внутрішньої безпеки.

Структура та штатна чисельність цього управління, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1422 «Питання запобігання та протидії корупції в органах виконавчої влади», погоджена заступником міністра Кабінету Міністрів України – Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики.

З метою посилення заходів щодо запобігання корупційним проявам під час розгляду кадрових питань і витрачання бюджетних коштів начальник управління з питань запобігання і протидії корупції та внутрішньої безпеки пенітенціарної служби включений до складу конкурсної комісії з питань заміщення вакантних посад державних службовців центрального апарату пенітенціарної служби.

За кожним виявленим фактом корупційного діяння, вчиненого персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, проводиться всебічна й об’єктивна перевірка, а матеріали за її результатами надсилаються до правоохоронних органів і прокуратури.

У результаті проведення комплексу профілактичних та оперативно-розшукових заходів протягом третього кварталу 2010 р. було виявлено 54 працівники (за три квартали 2009 р. – 52) органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, які вчинили правопорушення з корупційними ознаками й були притягнуті до адміністративної відповідальності.

Порушення антикорупційного законодавства вчинили 24 працівники підрозділів нагляду і безпеки виправних колоній, 12 працівників відділів режиму й охорони слідчих ізоляторів, 9 – соціально-психологічної служби, 4 головних бухгалтери, 2 працівники кримінально-виконавчої інспекції, по одному – оперуповноважений, працівник відділу охорони та медичної служби.

Питання дотримання персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України антикорупційного законодавства, реалізації заходів, спрямованих на запобігання негативним явищам, пов’язаним із проявами корупції, перебуває на постійному контролі Державної пенітенціарної служби України.

Зважаючи на викладене, маємо можливість висновувати, що необхідно узгодити вітчизняну кримінально-виконавчу систему України з міжнародними стандартами, виправити недоліки правового регулювання діяльності персоналу кримінально-виконавчої служби. Варто зазначити, що організаційні основи діяльності персоналу КВС, на нашу думку, повинні ґрунтуватися на правових засадах, які визначають основні напрями здійснення заходів заохочення та обмеження.

Отже, дослідження теоретичних і практичних заходів заохочення, відповідальності та обмеження персоналу пенітенціарної служби виявили нагальну потребу запровадження таких заходів: 1) розроблення й ухвалення нормативно-правових актів щодо проходження служби персоналом Державної пенітенціарної служби України, а саме:

а) Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проходження служби персоналом Державної пенітенціарної служби України»;

б) Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі або каліцтва працівника Державної пенітенціарної служби України під час виконання службових обов’язків»;

2) поліпшення роботи щодо випадків можливих корупційних діянь з боку персоналу Державної пенітенціарної служби України, проведення постійної профілактики щодо повторення випадків корупції.

Вважаємо, що запропоновані в цій статті заходи дозволять удосконалити діяльність персоналу пенітенціарної служби, а отже – забезпечити реальні можливості для захисту інтересів людини.

Висновок

Отже, контроль за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється відповідно до закону. Безпосередній контроль за діяльністю органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальні органи управління.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється в порядку, визначеному законами України.

Нагляд за дотриманням законності в діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється в порядку, визначеному Конституцією та законами України.

ТЕМА № 6. Організаційно-правові засади формування персоналу кримінально-виконавчої служби