VII. Індивідуально-консультативна робота

Індивідуально-консультативна робота передбачає проведення індивідуальних та групових консультацій студентів, які недостатньо засвоїли навчальний матеріал з дисципліни “Аграрне право”, бажають поглибити свої знання, з’ясувати незрозумілі питання, у тому числі при підготовці рефератів та інших робіт під час СРС, відпрацювати пропущені заняття та незадовільні оцінки. Індивідуально-консультативна робота проводиться відповідно до графіку, який затверджується на кафедрі цивільно-правових дисциплін Інституту права МАУП, або за окремим погодженням між викладачем та студентом.

Про проведення індивідуально-консультативних робіт викладачем робиться відповідний запис у кафедральному журналі індивідуально-консультативної роботи.

Viiі. Методики активізації процесу навчання

Вибір методів активізації процесу навчання здійснюється у залежності від поставленої мети навчальних занять, кількісного складу академічних груп, рівня підготовки студентів. Активізація процесу вивчення студентами дисципліни “Аграрне право” передбачає:

• проведення дискусії з теми занять;

• аналіз конкретних проблемних ситуацій;

• тестування;

• розробка проектів процесуальних документів;

• інсценізація, рольова гра;

• метод мозкової атаки.

1. Лекція є головною формою навчального процесу, основним методом навчальних занять і придбання знань студентами.

Кожна лекція читається з урахуванням теоретичних принципів науки, вчить студентів теоретично мислити, з огляду при цьому на те, що в сучасних умовах великого потоку інформації, проблема навчання студентів полягає не стільки в обсязі знань, скільки, насамперед, у рівні і принципах мислення. Лекція дає не тільки обсяг знань, а об'єднує знання про оцінку предмета вивчення, розвиває оціночне мислення у студентів, і тим самим, перетворює знання в правову поведінку і правову культуру в повсякденному житті, стимулює суспільну і правову активність студентів.

З методологічної сторони кожна лекція сприяє виробленню у студентів творчого і самостійного мислення при вирішенні наукових і практичних питань, викликає в них постійну зацікавленість у поповненні знань, інтерес до теоретичного осмислювання державно-правових процесів, вміння оцінювати їх.

У лекціях висвітлюються практичне значення наукових висновків.

Лекції містять центральну ідею, на якій викладач зосереджує увагу.

Основна ідея підкріплюється добре продуманими доказами, що обґрунтовують теоретичні висновки й узагальнення викладача щодо цієї ідеї.

У кожній лекції викладається історія розвитку наукових поглядів, досягнення сучасної науки, відзначаються шляхи, якими юридична наука прийшла до даних наукових результатів з висвітлюваних питань, пам'ятаючи про те, що без історії науки немає самої науки, а також викладається історія розвитку наукових поглядів, досягнення сучасної науки, відзначаються шляхи, якими юридична наука прийшла до даних наукових результатів з висвітлюваних питань, пам'ятаючи про те, що без історії науки немає самої науки.

У сучасній освіті перевага надається концептуально аналітичним проблемним, оглядовим лекціям.

Широко використовуються такі типи лекцій: міні-лекції, лекції – бесіди (діалог з аудиторією), гостьові лекції, дискусії (лекції з елементами колективного дослідження), лекції з аналізом конкретних ситуацій (зведений виклад) та ін.

Застосування прийомів активізації навчальної діяльності студентів під час лекційних занять дає змогу виявити наявний рівень знань і досвіду, підвищити ефективність сприйняття, забезпечує розвиток аналітичного мислення, зв'язок теорії з практикою.

Зупинимося на деяких з типів лекцій:

Міні-лекція як один із словесних методів навчання передбачає усний виклад словесного матеріалу за короткий проміжок часу і характеризується значним обсягом інформації та складністю логічних побудов, образів, доказів та узагальнень.

Міні-лекції як частина заняття-дослідження рекомендуються для:

• проходження нового матеріалу, мало пов'язаного або не пов'язаного з попереднім;

• узагальнення різних розділів пройденого навчального матеріалу (у кінці вивчення кожної великої теми);

• повідомлення слухачам відомостей про практичне застосування вивчених матеріалів.

Мета проведення міні-лекцій – подання навчальної інформації, установлення прямого зв'язку між викладачем і слухачем, визначення напрямків самостійної роботи практичного значення.

У ході міні-лекцій викладач повинен виділити і розкрити основні питання теми, мотивувати необхідність засвоєння матеріалу.

Використовуючи всі переваги усного викладу, зробити акценти на основних положеннях теми, наголосити на основних питаннях. Викладач має порадити слухачам, як правильно користуватися теоретичними положеннями чи нормативними актами, на що саме необхідно звернути увагу, які питання потрібно проаналізувати, що слід вивчити в процесі самостійної роботи.

Лекції з аналізом конкретних ситуацій („зведений виклад”). Це один із методів реалізації проблемного навчання, який забезпечує високий рівень активізації студентів на лекційних заняттях. Полягає він у тому, що пояснення нового матеріалу на занятті здійснюється не лише у формі монологу викладача. Поряд з наданням навчальної інформації викладач пропонує студентам запитання й завдання теоретичного та практичного характеру. Після їх виконання .викладач продовжує своє пояснення. Така процедура може повторюватися кілька разів протягом заняття.

Особливою формою заняття, яка поєднує елементи лекції та семінару є дискусія.

Дискусія - передбачає дослідження, колективне обговорення на лекції спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.

Мета дискусії — виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної думки. Дискусії можуть бути вільними та керованими. Дискусія є доцільною й ефективною тоді, коли вона виникає на базі знань учасників з теми, яка розглядається.

Завдання дискусії:

• поглиблювати знання слухачів з теми, яка розглядається;

• виявити заплутані питання;

• розвивати вміння учасників аргументовано обстоювати свою думку, уміння уважно та зважено вислуховувати думку опонентів;

• формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.

Дискусія як спосіб передачі знань входить до групи проблемних методів і має кілька різновидів:

• дискусія круглого столу;

• дискусія групова;

• дискусія оглядова (загальна);

• мозкова атака.

Етапи дискусії:

• вступ, формулювання проблеми в такий спосіб, щоб спонукати до мислення та виступів згідно з темою дискусії;

• власне дискусія, суть якої підвести до розв'язання проблеми;

• підсумки, які підбиває викладач.

Метод навчання, який називають "дискусія групова", у своїй основній частині передбачає проведення дискусії в малих групах, при цьому на обговорення може бути винесено певну тему або окремі її питання для кожної групи.

Мозкова атака - це метод розв'язування складних завдань за обмежений час. Суть методу полягає в тому, що необхідно висловити найбільшу кількість ідей за невелику кількість часу, обговорити та здійснити їх відбір.

Цей метод використовується для розв'язання складних проблем та розвитку творчих здібностей. Метод "мозкова атака" можна використовувати у роботі з малими групами, індивідуальній роботі.

Умови ефективності мозкової атаки:

• максимальна зацікавленість усіх учасників у досягненні результату;

• абсолютний авторитет керівника в організації роботи;

• чітке дотримання правил проведення мозкової атаки.

Метод мозкової атаки відомий також під багатьма іншими назвами, серед них такі: метод Осборна, мозковий штурм, фабрика ідей, ярмарок ідей, серія нових ідей, конференція ідей та ін.

Використання цього методу в процесі навчальних занять потребує модифікації та адаптації окремих організаційних аспектів і передбачає пошуки найкращого розв'язання проблеми, яку винесено для вивчення. При цьому важливо, щоб було якнайбільше оригінальних ідей. Для реалізації занять цим методом необхідно створити для студентів такі умови, у яких вони б могли висловлювати сміливі, нестандартні ідеї.

Суть мозкової атаки полягає в тому, що студенти отримують тільки одну проблему для розв'язання, а їхнім завданням є генерація якнайбільшої кількості різних неординарних ідей для її вирішення. Найважливішім при цьому є створення вільного середовища для висловлювання ідей і навіть недоречних пропозицій.

В процесі реалізації навчального плану та формування спеціаліста особливе значення має підготовка і проведення практичних і семінарських занять.

Семінар є одним із видів практичних занять з гуманітарних дисциплін і є ефективним засобом розвитку в студентів культури наукового мислення. Семінарські заняття - активна форма навчальних занять, яка має на меті вдосконалення, оновлення та доповнення теоретичних знань, розвиток умінь, творчого мислення, навичок узагальнення і аналізу, вирішення конкретних управлінських завдань.

Викладач у ході семінарського заняття може вирішувати такі завдання:

• повторення і закріплення знань;

• контроль знань;

• педагогічне спілкування, безпосередній контакт зі студентами, взаєморозуміння та творча співпраця «викладач - студент»;

• узагальнення і оцінювання знань студентів.

Основне в підготовці і проведенні семінарських занять - це самостійна робота студентів над вивченням матеріалів семінару.

Підготовка студентів до семінарів складається з наступних основних елементів:

1.Лекції з питань семінару повинні бути закінчені до семінарського заняття не пізніше як за тиждень і не раніш як за 15 днів.

2. Між семінарами повинний бути проміжок не менш одного тижня.

3. Плани семінарських занять по кожній темі, складені і затверджені на засіданні кафедрі, повинні бути доведені до студентів не пізніше як за тиждень до семінарських занять.

4. У порядку підготовки семінарських занять керівники семінарів проводять 1-2 консультації з питань семінару.

На першій консультації дається загальний напрямок студентам до їхньої самостійній роботі з теми (вказати основну задачу семінару, звернути увагу на більш складні питання, дати характеристику літературі, познайомити студентів з обсягом програмних вимог по темі).

На другій консультації, крім питань студентів по прочитаній літературі, керівник семінару сам ставить питання на вирішення студентів при подальшому вивченні теми, перевіряє вибірковим порядком 1-2 конспекту студентів виявляє загальну готовність студентів до семінарських занять, дає вказівку окремим студентам про більш детальне вивчення питань і вивченні тих чи інших джерел. Конспект студента по темі чергового семінару повинний містити не тільки виписки з рекомендованих джерел, але і розгорнутий план виступу студента на семінарі.

Консультація є обов'язковою для не встигаючих студентів і для тих, які на попередніх семінарах виявили незадовільні знання.

Керівник семінару робить виклик на консультації і веде облік студентів, які консультуються. Консультація є не тільки видом допомоги студентам, але й одним з видів контролю за самостійною роботою студентів.

5. У плані семінарських занять вказується:

1) назва теми семінарського заняття;

2) перелік основних питань, що підлягають розгляду на семінарі.

3) список літератури;

У плані повинні бути закріплені вузлові питання теми.

Дозволяється проводити семінарські заняття у виді резензування книг і їхнього обговорення.

Семінарські заняття проводяться шляхом заслуховування невеликих 10-15 хвилинних зв'язаних доповідей студентів по вузлових питаннях плану занять, доповідачі призначаються тут же на заняттях. Для цього кожен студент готує план виступу по кожному питанню плану. Доповіді робляться усно, дозволяється звертатися до конспекту, але потрібно уникати суцільного читання, потрібно розвивати в студентів здатність виражати думки своїми словами. У доповідях повинна відображатися прочитана література, доповідачу задаються питання.

Після доповіді необхідно заслухати бажаючих внести корективи і доповнення. Керівнику семінару дозволяється викликати студентів для відповіді на окремі питання під час обговорення доповіді.

По доповідях обов'язково потрібно розвивати творчу дискусію.

Керівник семінару повинний забезпечити розгляд усіх вузлових питань плану семінару.

Керівник семінару робить загальні зауваження на 10-15 хвилин наприкінці семінару.

Кожна значна помилка студента і нерозуміння їм питання повинні бути відзначені і роз'яснені керівником семінару в його заключному виступі.

Керівник семінару веде облік відвідувань студентами семінарів, заносить у журнал, оцінює доповіді по п‘ятибальній системі. Оцінки виступам виставляються в тих випадках, коли вони носять цільний характер і виявляють знання студентів. Інакше відзначається тільки - "виступив".

Відмова від доповідей і відповідей на питання при обговорення внаслідок непідготовленості, оцінюються як незадовільні знання.

Семінарські оцінки формального значення не мають, носять внутрішній поточний характер і служать лише формою обліку роботи студентів, їхньої активності на семінарі і є підставою для виклику студентів на консультації. Якщо студенти курсу і групи зацікавляться оцінкою, керівник семінару повідомляє їм цю оцінку.

Студент, що одержав незадовільну оцінку на семінарському занятті, зобов'язаний його підготувати і відзвітуватися в цьому на найближчій консультації. Студент не допускається до іспиту при пропуску чи непідготовленості по одній третині семінарських занять.

Проведення семінарських занять повинне бути підпорядковано поглибленню звань студентів, розгляду теоретичних питань з огляду на сучасність, ув'язуванню теоретичних питань із практикою.

Форми семінарського заняття:

1. «Круглий стіл» – активна форма семінарських занять, яка полягає в обговоренні певної актуальної проблеми за активної участі в діалозі учасників (керівників і слухачів) зустрічі.

Основні етапи підготовки та проведення круглого столу:

• Добір складу керівників та учасників зустрічі та проведення попередньої методичної наради керівників;

• Проведення "круглого столу":

• створення атмосфери ділового обговорення, взаімної зацікавленості всіх учасників;

• представлення учасників зустрічі (керівників і слухачів);

• вплив вступного слова на створення конструктивної ділової атмосфери зустрічі;

• послідовність, зміст, методика обговорення проблеми;

• рівень науковості обговорення дискусійних питань;

- стан та ефективність застосування дидактичного матеріалу.

• Підбиття підсумків:

- загальна оцінка проведення "круглого столу" та результатів обговорення проблеми, активності учасників;

- з'ясування наявності та науковості практичних рекомендацій для подальшої роботи слухачів над вивченням проблеми.

2. Термінологічний диктант. Цю форму краще застосовувати на початку заняття, коли необхідно уточнити понятійний апарат, перевірити рівень готовності студентів до занять. Використовуються терміни, які зустрічалися під час підготовки матеріалу з конкретної теми і при читанні обов'язкової літератури, рекомендованої до семінару. Бажано давати невеликі за обсягом завдання (4-5 термінів) з фіксованим часом на відповідь.

3. Взаєморецензування відповідей. Студент після закінчення роботи передає її другому студенту, який знайомиться з роботою, робить свої помітки на чистій стороні листка і ставить свій підпис. Тобто останній не оцінює роботу однокурсника, а доповнює її, пропонує свій варіант відповіді. Рецензування обмежується часом і проходить динамічно. Потім роботи передаються викладачеві для остаточної перевірки. Він оцінює і коментує роботи на наступному занятті.

При проведенні семінарських занять застосується також метод випадків, який сприяє у студентів творчо використовувати здобуті знання для прийняття правильних рішень. Також цей метод є важливим для вирішення конкретних практичних завдань.

Для вироблення вміння вчитися використовується і навчальна гра з дидактичними текстами.

ІХ. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

Контроль знань – це система перевірки результатів навчання і виховання студентів. Контроль означає визначення та оцінювання об’єму, рівня і якості засвоєного навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин у знаннях, навичках і уміннях в окремих студентів та всієї групи з метою внесення необхідних змін в процес навчання для удосконалення його змісту, методів, засобів і форм організації, сприяє більш глибокому засвоєнню знань, умінь та навичок. Принципами організації контролю за навчальною діяльністю студентів є:

1) об’єктивність – це одна із основних вимог контролю і оцінки. Об’єктивний контроль передбачає створення умов, в яких максимально точно виявлялись дійсні знання студентів. Об’єктивність оцінки – це її відповідність дійсним знанням. Об’єктивність забезпечується науково обґрунтованим змістом діагностичних процедур; рівним, дружнім ставленням педагога до студентів; точним, адекватно установленим критерієм оцінювання знань, умінь. Об’єктивність діагностування означає, що виставлені оцінки збігаються незалежно від методів і засобів контролювання та педагогів, які здійснюють діагностування.

З метою попередження необ’єктивної оцінки потрібно її аргументувати, тобто коротко охарактеризувати відповідь студента. Така характеристика обумовлена функціями контролю.

2) систематичність контролю є важливим психологічним фактором, який організовує і дисциплінує студентів, створює трудову атмосферу, формує необхідність в навчанні, цілеспрямованість в досягненні мети. Регулярний контроль сприяє виробленню навичок самоконтролю, уміння аналізувати свою роботу, критично оцінювати її результати.

3) гласність, що полягає в проведенні відкритих випробувань усіх студентів за тим самим критерієм. Рейтинг кожного студента, що встановлюється в процесі контролю, відомий усім, оцінки оголошуються і мотивуються. Результати контролю обговорюються на предметних комісіях чи кафедрах. На основі цього складаються перспективні плани удосконалення викладання предмета.

Заключним етапом контролю є виставлення викладачепм певної оцінки на різних етапах начання.

В організації навчального процесу Академії застосовується:

– поточний;

– рубіжний;

– підсумковий контроль.

Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних та семінарських занять і має на меті перевірку системності, ефективності самостійної роботи та рівня підготовленості студентів з певних розділів навчальної програми.

Рубіжний контроль здійснюється для активізації систематичної роботи студентів та підвищення якості навчального процесу протягом семестру.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його завершених етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль і державну атестацію.

У процесі контролю поєднується традиційна чотирибальна (2-5) система оцінки успішності студентів з системою комплексною діагностики знань.

Метою комплексної діагностики знань студентів є підвищення зацікавленості студентів у вивченні навчального матеріалу, викладання якого винесено як на аудиторні заняття, так і на опрацювання в позааудиторний час, стимулювання систематичної самостійної роботи студентів, підвищення об'єктивності оцінки їх знань, виявлення і розвиток творчих здібностей, запровадження здорової конкуренції у навчанні.

Суттєвою особливістю комплексної діагностики є виставлення загальної оцінки з дисципліни з урахуванням оцінки, що отримана при здачі іспиту, заліку та результату поточної навчальної діяльності кожного студента протягом семестру/навчального року, який визначається на підставі оцінки усіх видів завдань, визначених викладачем для опанування змісту програми кожної дисципліни навчального плану.

Комплексна діагностика знань студентів ґрунтується на контролі успішності студента протягом семестру/навчального року, проміжними етапами якого є поточні атестації.

Методика здійснення комплексної діагностики знань студентів

Визначення критеріїв оцінки.

При комплексній оцінці знань викладач визначає види робіт та критерії оцінювання їх з урахуванням особливостей навчальної дисципліни, обсягу годин, що відведений навчальним планом, контингенту студентів.

Критеріями оцінки можуть бути:

=> при усних відповідях:

повнота розкриття питання

логіка викладання, культура мови

емоційність та переконаність

використання основної та додаткової літератури (підручників, навчальних посібників, журналів, періодичного друку тощо)

аналітичні міркування, вміння робити порівняння, висновки

=> при виконанні письмових завдань:

повнота розкриття питання

цілісність, системність, логічна послідовність, вміння формулювати висновки

акуратність оформлення письмової роботи

підготовка матеріалу за допомогою комп'ютерної техніки, різних технічних засобів (плівок, слайдів, приладів, схем тощо).

Критерії комплексного оцінювання повинні доводитись до студентів на початку викладання навчальної дисципліни.

Для визначення ступеню засвоєння навчального матеріалу та подальшого його оцінювання, рекомендується врахувати певні рівні знань студентів:

I рівень. Студент володіє навчальним матеріалом на репродуктивному рівні або володіє частиною навчального матеріалу.

II рівень. Студент володіє повним обсягом навчального матеріалу, здатний його аналізувати, але не має достатніх знань для формулювання висновків, порівняння теоретичних знань із практичними прикладами.

III рівень. Студент вільно володіє навчальним матеріалом на підставі вивченої основної та додаткової літератури, аргументовано висловлює свої думки, проявляє творчий підхід до виконання індивідуальних та колективних завдань при самостійній роботі.

Кожну оцінку рівня досягнень студента викладач повинен аргументовано умотивувати.

Визначення балів за різні види навчальної діяльності.

В основу комплексної діагностики знань покладена бальна система, яка послідовно переводить бали у звичайну шкалу оцінок.

Максимальна сума балів з кожної навчальної дисципліни складає 100.

При підрахунку балів види робіт згруповуються:

з/п	Види робіт	Оцінка у балах
1.Аудиторні заняття (відповіді при опитуванні, тестування, підготовка та виступ із рефератом, дайджестом, цікавою додатковою інформацією, несе, розв'язання задач, виконання практичних, лабораторних, контрольних робіт та ін.) 2. Самостійна робота студентів (виконання індивідуальних та колективних завдань, творчих робіт, складання конспекту, написання реферату, перекладу, звіту, огляду додаткової літератури або матеріалів періодики та ін.).
Всього		100

Вид та обсяг навчальних завдань визначає викладач з урахуванням:

• вимог освітньо-професійної характеристики;

• міждисциплінарних зв'язків;

• знань, на яких базується дана навчальна дисципліна;

• професійної орієнтації та рівня складності (репродуктивні, пізнавально-пошукові, пізнавально-практичні, творчі, дослідницькі), варіативності завдань

• методів контролю.

Залежно від кількості балів, отриманих за кожний вид навчальних робіт, студент одержує сукупну суму балів, яка при проведенні іспиту враховується для виставлення загальної оцінки з навчальної дисципліни.

Шкала переводу балів в оцінку

Сума балів	Оцінка
90-100	„5”
75-89	„4”
60-74	„3”
Нижче 60	„2”

При визначенні загальної оцінки з навчальної дисципліни вага оцінки за поточну навчальну роботу та безпосередньо одержаної на іспиті, складає 50% та 50 % відповідно.

Система стимулів та санкцій

Для посилення зацікавленості у навчанні, розвитку здібностей, підвищення дисциплінованості студентів вводиться:

Заохочення за	Бали	Зняття балів за	Бали
Участь у наукових конференціях	5	Пропуски аудиторних занять (без поважних причин, підтверджених документально), у кількості до 5% від, планової.	2
Участь у предметних олімпіадах, наукових конференціях, конкурсах	5	Відповідно від 5 до 10%	5
Заняття у тематичних або предметних гуртках	5	Відповідно від 10 до 20%	10
Інші заходи, що сприяють розвитку знань студента.	3

Характеристика та порядок проведення окремих видів контролю

1. Контроль в умовах комплексної діагностики знань передбачає:

визначення ступеню засвоєння матеріалу та якості навчальної роботи студентів;

оцінку знань, набутих у результаті самостійної навчальної діяльності.

Для проведення поточного контролю, який є основним, розробляється комплект навчально-методичних матеріалів (перелік контрольних питань, тести та ключ до них, комплект завдань/вправ/розрахункових задач з теми або питання для індивідуально або для колективного виконання та захисту, перелік нормативно-інструктивних, довідкових матеріалів та ін.).

Поточний контроль охоплює весь процес навчання і виховання, слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу та передбачає постійне удосконалення роботи педагогів та студентів. Поточний контроль здійснюється в щоденній навчальній роботі і виявляється в систематичних спостереженнях педагога за навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Головне його призначення – оперативне одержання об’єктивних даних про рівень знань студентів і якості навчально-виховної роботи. Одержана інформація допомагає застосовувати раціональні методи і прийоми навчальної роботи, правильно дозувати матеріал, знаходити оптимальні форми навчальної роботи тощо. Поточний контроль розв’язує задачі керівництва навчальним процесом.

Завданнями поточного контролю є виявлення:

1) обсягу, глибини і якості сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається;

2) недоліків у знаннях і шляхів їх усунення;

3) ступеня відповідальності студентів і ставлення їх до роботи, причин, які перешкоджають їх роботі;

4) рівня опанування навиків самостійної роботи, шляхів і засобів їх розвитку;

5) засобів стимулювання інтересів студентів до предмета і їх активності у пізнанні.

Форми поточного контролю визначаються навчальним планом спеціальності: виконання студентами контрольних робіт, рефератів, курсових завдань тощо, а також оцінка різних форм навчальної роботи, які проводіться на семінарських (практичних, лабораторних заняттях). Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначаються відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією).

Поточний контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної обробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лекції, встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі для сприйняття студентів розділи з наступним роз'ясненням їх. Контроль на лекції не має віднімати багато часу.

За витратами часу на контроль усне опитування поступається контролю, програмованому за картками.

Поточний контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводиться з метою виявлення рівня готовності студентів до занять у таких формах і включає:

– вибіркове усне опитування перед початком занять;

– фронтальне стандартизоване опитування за карточками, тестами протягом 5-10 хв.;

– фронтальну перевірку виконання домашніх завдань;

– виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді на окремі запитання;

– оцінку активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей та ін.

– Письмову (до 45 хв.) контрольну роботу;

– колоквіум по самостійних розділах теоретичного курсу (темах або модулях).

Рекомендовані види аудиторних занять та самостійної роботи, які оцінюються у балах

№ з/п

Вид роботи

Від- по-відь

Тес- ту- вання

Вис- туп з рефе- ра- том

Вико- нання інди- віду- аль- них зав- дань

Вико- нання прак- тич- них робіт

Вико- нання лабо- ратор-них робіт

Вико-нання конт-роль-них робіт

Вико- нання інди- віду- аль- них зав- дань

Вико- нання ко- лек- тив- них зав- дань

Вико- нання твор- чих робіт

Скла- дання конс- пекту

Напи- сання рефе- рату

Напи- сання пере-кладу

Напи- сання звіту, огля- ду літ-ри

Рубіжна атестацяя № 1

Рубіжна атестацяя № 2

В С Ь О Г О

100

Види робіт та кількість балів за кожний вид визначає викладач перед початком викладання дисципліни і доводить до відома студентів.

Рубіжний контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання - сигналізувати про стан процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання. Якщо поточний контроль проводиться лише з метою діагностики першого рівня засвоєння, тобто рівня загального орієнтування у предметі, то рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння отриманих знань через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу. Відповідно змінюється методика контролю, від студентів можна вимагати самостійної конструктивної діяльності, а також виявити взаємозв'язки з іншими розділами курсу.

Форма ведення обліку поточних оцінок у балах

ПІБ сту-ден- та	Вид роботи
											Штраф- ні санкції (-), заохо- чення (+)	В С Ь О Г О
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13

Основною формою проведення рубіжного контролю є атестація. Вона має за мету мобілізацію студентів на поглиблене вивчення дисципліни, активізацію їх самостійної роботи та підвищення якості навчального процесу в цілому.

Рубіжна атестація проводиться з усіх дисциплін семестру у вигляді письмової контрольної роботи двічі на семестр за розкладом, затвердженим у встановленому порядку. Результати рубіжної атестації заносяться у відомість встановленого зразка та журнал академічної групи. Атестаційна відомість зберігається у деканаті протягом календарного року.

Поділ навчального матеріалу на модулі встановлюється кафедрою та фіксується в робочій програмі з даної дисципліни. Цю інформацію викладач доводить до відома деканату та студентів протягом перших двох тижнів поточного семестру.

Письмова компонента рубіжного контролю є обов’язковою та проводиться шляхом виконання контрольних завдань. Варіанти контрольних завдань у вигляді тестів, теоретичних питань та окремих завдань, а також критерії оцінювання результатів їх виконання розробляються викладачами кафедри, розглядаються на засіданні кафедри та затверджуються завідувачем кафедри на початку кожного навчального року. Критерії оцінювання результатів виконання контрольних завдань доводяться до відома студентів перед проведенням рубіжної атестації.

До рубіжної атестації допускаються усі студенти академічної групи.

Рубіжна атестація проводиться потягом двох академічних годин.

Студент вважається таким, що складав рубіжну атестаію, якщо він з”явився на контрольний захід та отримав контрольне завдання. Контрольні завдання виконуються кожним студентом індивідуально та самостійно. При виявлені порушень студентом встановленого порядку проведення атестації викладач усуває цього студента від проведення контролю, а його робота не зараховується. У цьому випадку, а також у випадку неявки на атестацію, студент вважається не атестованим.

Результати перевірки письмових контрольних робіт оголошуються студентам не пізніше, ніж через два дні після проведення рубіжної атестації.

Студент, який не погоджується із отриманою оцінкою, може звернутися із письмовою апеляцією до завідувача кафедри не пізніше наступного робочого дня після оголошення результатів. Комісія у складі завідувача кафедри та лектора даної дисципліни повинні розглянути апеляцію у присутності студента протягом двох робочих днів і прийняти остаточне рішення щодо оцінки, яке не підлягає подальшому оскарженню. У результаті апеляції оцінка контрольного завдання студента не може бути зменшена, а тільки залишена без змін або збільшена. Результат розгляду апеляції фіксується на тексті виконаного завдання та у відомості, і підтверджується підписами відповідних викладачів.

Якщо студент не звернувся з апеляцією у встановлений термін, то оцінка викладача є остаточною. Студент не може повторно складати рубіжну атестацію з метою підвищення оцінки.

Підсумковий контроль передбачає перевірку знань, умінь та навичок студентів за більш довгий період навчання: за семестр або за рік після його закінчення. Мета його – установити систему і структуру знань студентів. Підсумковий контроль включає семестровий контроль і державну атестацію.

Формами підсумкового контролю є заліки і екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича та педагогічна практика.

Семестровий контроль проводиться у формі екзамену, заліку, диференційованого заліку з метою оцінювання навчання студентів на окремих етапах певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Семестровий контроль проводиться у за окремим розкладом, який підписується завідувачем відділення (деканом) та затверджується директором відповідного навчального підрозділу не пізніше, ніж за місяць до початку заліково-екзаменаційної сесії.

Залік є формою підсумкового контролю знань з дисципліни за семестр та підлягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів його роботи на практичних та семінарських заняттях. Залік виставляється за результатами підсумкової контрольної роботи, співбесіди або як середній бал рубіжних атестацій, проведених протягом семестру, що становить не менше 3,5.

Екзамен – це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої дисципліни у семестрі. Вони мають за мету перевірку знань студентів по теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навичок самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Організація та проведення семестрового екзамену здійснюється відповідно до пункту 6 Положення про організацію навчального процесу МАУП. Остаточним же результатом семестрового контролю є оцінка, виведена як середній бал усіх рубіжних атестацій, що проводилися протягом семестру, та семестрового екзамену. Вона заноситься у заліково-екзаменаційну відомість, залікову книжку та особову картку студента.

Система трьохступеневого контролю за якістю знань студентів не передбачає обов’язкового семестрового екзамену для всіх студентів. Студенти, які за результатами рубіжних атестацій отримали середній бал не менше 4,5, атестуються з дисципліни сесії із виставленням їм семестрової оцінки “відмінно” автоматично.

Критерії оцінювання СРС на практичному занятті (іспиті) за чотирьохбальною системою:

оцінка “відмінно” – студент повно і всебічно розкриває тему, вільно оперує поняттями і термінологією, демонструє глибокі знання джерел, може вільно та професійно вести дискусію, має власну точку зору стосовно теми заняття і може аргументовано її доводити до відома аудиторії;

“добре” – у цілому рівень знань студентів відповідає викладеному вище, але мають місце деякі упущення при висвітленні матеріалу, не точні твердження, які не підтверджуються достатньо обґрунтованими доказами;

“задовільно” – студент розкрив питання в загальних рисах, розуміє суть питання, пробує робити висновки, але при цьому допускає грубі помилки, матеріал викладає нелогічно і не самостійно;

“незадовільно” – студент не в змозі дати відповідь на поставлене запитання чи відповідь не вірна, студент не розуміє суті питання, не може робити висновки.

Непідготовленість студента до практичного заняття чи відсутність його на занятті розцінюється як академічна заборгованість. Незалежно від причин студент зобов’язаний самостійно вивчити тему і в поза навчальний час здати (відпрацювати) її викладачеві з пред’явленням робочого зошиту. Відпрацювання за погодженням з викладачем може здійснюватись в усній формі або у вигляді підготовки реферату.

Наявність академічної заборгованості із практичних (семінарських) занять є підставою для не допуску студента до складання заліку.

Оцінювання тестових завдань:

За кожну правильну відповідь на тестове завдання студент отримує 1 бал.

Кількість набраних балів переводиться на традиційну оцінку.

Студентом надані правильні відповіді на 0 -25 % тесту – оцінка „незадовільно”

26 - 50 % тесту – оцінка „задовільно”

51 - 75% тесту – оцінка „добре

76 – 100 % тесту – оцінка „відмінно”.

Оцінювання заліків:

Найважливішим принципом дидактики у вищій школі є принцип міцності знань, без чого студенти, як майбутні фахівці, не можуть бути підготовлені до майбутньої самостійної практичної роботи. І хоча основна функція заліку - перевірка знань студентів, він, разом з тим, є засобом посилення міцності знань.

Залік - заключна ланка навчального процесу.

Оцінка - "зараховано" виставляється в тому випадку, якщо студент ґрунтовно вивчив підручник і необхідну додаткову рекомендовану літературу, нормативні матеріали й інші першоджерела. При цьому, якщо студент на заліку вичерпно відповів на поставлені питання, чітко і ясно формулював свої думки, дав повні відповіді на додаткові питання і показав у своїх відповідях знання предмета й особливості даної науки.

Оцінка - "незараховано'' виставляється в тому випадку, якщо студент не закінчив вивчення підручника, не розбирається в нормативному матеріалі. При цьому відповідає не по питанням, або не дав зовсім відповідей на два з трьох поставлених питань, включаючи і додаткові, показав погане знання основних понять науки, не засвоїв окремих тем і розділів курсу.

Таким чином, при оцінці знань студентів у якості вихідних даних враховується:

1. Знання навчальної монографічної й інший додатково рекомендованої літератури.

2. Знання нормативного матеріалу і знайомство з практичним рішенням питань.

3. Характер відповідей, їхня повнота, самостійність, свідомість, правильність, обґрунтованість, форма викладу думок.

4. Орієнтація в науці, розуміння її, знання основних понять і призначення науки.

Оцінювання досягнутих успіхів за семестр проводиться в системі оцінювання університету, після чого переводиться в національну шкалу оцінювання та шкалу ЕСТS відповідно до таблиці:

Шкала оцінювання Інституту права МАУП (бали)	Націо-нальна шкала оціню-вання	Оцінка із заліку	Шкала ЕСТS
			Сумарна модульна оцінка в балах	Оцінка за шкалою ЕСТ	Визначення
90 - 100	Відмінно	Зарах.	94-100	А	Відмінно — відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
71-89	Добре	Зарах	87-93	Б	Дуже добре — вище середнього рівня з кількома помилками
	Добре	Зарах	70-86	С	Добре — у цілому правильна робота з певною кількістю грубих помилок
50-70	Задо- вільно	Зарах	63-69	D	Задовільно — непогано, але із значною кількістю недоліків
	Задо- вільно	Зарах	50-62	Е	Достатньо — виконання задовольняє мінімальні критерії
0-49	Незадо-вільно	Не зарах.	40-49	FХ	Незадовільно – потрібно ще попрацювати, щоб отримати залік
	Незадо-вільно	Не зарах	0-39	F	Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота