5. Організаційно-функціональна структура банку та особливості банківського менеджменту

Статутний капітал банку поділяється на основний та додатковий, останній не може бути більшим 100 відсотків основного капіталу. Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел. Основний та додатковий капітал банку, взяті разом, складають його регулятивний капітал, який має бути зваженим на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами НБУ.

Банки, а також власники істотної участі зобовязані підтримувати норматив співвідношення між розміром регулятивного капіталу і сумою зважених до ризику активів, який отримав назву норматив адекватності капіталу банку. Порядок обчислення нормативу адекватності капіталу банку, мінімальний розмір регулятивного капіталу визначається Законом України „Про банки і банківську діяльність” та нормативно-правовими актами НБУ.

Крім основного та додаткового фонду банки для покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобовязань зобовязані формувати резервний фонд, інші фонди та резерви. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.

Органами управління банку є загальні збори учасників (вищий орган), спостережна рада, правління (рада директорів) банку, а органом контролю – ревізійна комісія та внутрішній аудит банку. Серед зазначених органів управління важливу роль відіграє спостережна рада банку, яка обирається загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників, і здійснює такі функції:

1. призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку;

2. контролює діяльність правління (ради директорів) банку;

3. визначає зовнішнього аудитора;

4. встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

5. приймає рішення щодо покриття збитків;

6. приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень тощо.

6. Правове регулювання банківської таємниці. Порядок її розкриття

Відносини банку з клієнтом регулюються Законом України „Про банки і банківську діяльність”, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.Клієнт має право отримати від банку інформацію,якщо ця інформація стосується:

1. відомостей про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

2. переліку керівників банку, його відокремлених підрозділів, а також фізичних і юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

3. переліку послуг, що надаються банком, ціни на банківські послуги;

4. іншої інформації з питань надання банківських послуг.

Проте, інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, єбанківською таємницею.У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків у наслідок витоку інформації, то ці збитки відшкодовуються винними органами.

Інформаціящодо юридичних ті фізичних осіб,яка містить банківську таємницю, може бути розкрита банкомлише за умов:

1. письмового запиту або письмового дозволу власника інформації;

2. письмової вимоги або за рішенням суду;

3. письмової вимоги правоохоронних органів (прокуратури, служби безпеки України, МВС України) та Антимонопольного комітету України;

4. письмової вимоги Державної податкової служби України з питань оподаткування або валютного контролю конкретної юридичної чи фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5. письмової вимоги спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;

6. письмової вимоги органів державної виконавчої служби з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної або фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності.

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Вклади фізичних осіб, що знаходяться на рахунках недержавних банків (незалежно від їх організаційно-правової форми) гарантуються у порядку, передбаченому законодавством України, а вклади фізичних осіб, що знаходяться на рахунках державних банків, зокрема, Державного ощадного банку та Експортно-імпортного, гарантуються державою. Банк відповідає за своїми зобовязаннями перед клієнтами всім своїм майном відповідно до чинного законодавства України.