25

Тема: 4 «Управління державною службою»

План

1. Поняття, сутність та інституційне забезпечення управління державною службою.

2. Методи і форми управління державною службою.

3. Контроль у системі державної служби.

1. Поняття, сутність та інституційне забезпечення управління державною службою.

Управління державною службою — це функція державних органів влади, спрямована на задоволення інтересів держави, яка здійснюється у визначених організаційно-правових формах і реалізується спеціально створеними державними органами, на визначення основних напрямків розвитку і забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правового інституту державної служби.

Мета управління державною службою — забезпечення ефективного функціонування структурних підрозділів державних органів влади.

Завдання управління державною службою наступні:

• проведення єдиної державної кадрової політики;

• забезпечення стабільності функціонування державного апарату;

• створення гарантій функціонування державних органів;

• удосконалення системи державної служби з метою оптимального функціонування і розвитку.

Принципами управління державною службою є: демократизм — підтримка участі широких суспільних мас у керівництві, врахування загальних інтересів суспільства у формуванні системи державних органів, посилення контролю знизу, підзвітності, гласності в роботі вищих органів;

• гласність — необхідність інформування як системи органів влади, так і громадськості про зміни та розвиток у системі державної служби;

• єдність основних вимог та підпорядкованість вищестоящим органам та посадовим особам;

• комплексність розвитку державної служби, що передбачає узгодження різноманітних факторів — від правових, структурних через ланку опосередкування до психологічних та моральних, здатних реально впливати на стан державної служби, її можливості в реалізації цілей та функцій держави, в забезпеченні державного управління суспільними процесами;

• системність, що передбачає узгодження, упорядкування і по­слідовність дій усіх структурних елементів державної служби; стимулюючий характер діяльності з метою забезпечення ефективного функціонування державної служби.

Державна політика у сфері державної служби визначається. Верховною Радою України.

Основними напрямами державної політики у сфері державної служби є визначення основних цілей, завдань та принципів функціонування інституту державної служби і забезпечення ефективної роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції.

Інституційне забезпечення управління державною службою в Україні здійснюють:

1. Головне управління державної служби — центральний орган державної виконавчої влади зі спеціальним статусом, підзвітний і підконтрольний Президентові України.

2. Координаційна рада з питань державної служби при Президентові України як консультативно — дорадчий орган.

3. Головне управління організаційно-кадрової роботи та взаємодії з регіонами адміністрації Президента України.

Інституційне забезпечення проведення єдиної державної полі­тики та функціонального управління державною службою покладе­не на Головне управління державної служби, функціонування якого регламентується положенням «Про Головне управління державної служби», затвердженим Указом Президента України від 2 жовтня 1999 року№ 1272/99.

Головне управління державної служби (Головдержслужба) як центральний орган виконавчої влади виконує такі функції:

• прогнозує і планує потребу державних органів та їх апарату в кадрах;

• забезпечує разом з іншими державними органами реалізацію загальних напрямів політики у сфері державної служби в державних органах та їхньому апараті;

• розробляє проекти нормативних актів з питань державної служби в державних органах та їхньому апараті; розробляє, координує і контролює здійснення заходів щодо підвищення ефективності державної служби в державних органах та їхньому апараті;

• здійснює методичне керівництво проведенням конкурсного відбору державних службовців у державних органах та їхньому апараті;

• проводить аналіз фактичного складу державних службовців та готує пропозиції державним органам щодо підвищення ефективності їх роботи;

• організовує навчання і професійну підготовку державних службовців державних органів та їхнього апарату:

1. визначає напрями спеціалізації державних службовців для навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації, контролює проведення цієї роботи;

2. погоджує державне замовлення на підготовку спеціалістів для державної служби;

контролює дотримання визначених Законом «Про державну службу» умов реалізації громадянами права на державну службу;

організує, координує та забезпечує умови для розвитку наукових досліджень з питань державної служби.

Головдержслужба має право:

• здійснювати контроль за виконанням Закону України «Про державну службу», інших актів законодавства з питань державної служби, вносити в установленому порядку пропозиції про скасування прийнятих центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, місцевими Радами народних депутатів та їхніми органами рішень з питань державної служби, якщо вони суперечать чинному законодавству;

• у разі потреби отримувати безоплатно передбачені державною статистичною звітністю дані й інші необхідні матеріали від центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, ¹ - місцевих Рад народних депутатів та їхніх органів;

• утворювати (за погодженням з відповідними керівниками) групи з вчених, працівників центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, місцевих Рад народних депутатів та їх органів для підготовки нормативних та інших матеріалів з питань державної служби.

Рішення Головдержслужби з питань державної служби, видані у межах її повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, місцевими радами народних депутатів та їх органами.

Координаційна рада при Президентові України є постійно діючим дорадчим органом, функціонування якого регламентується Указом Президента України «Про Координаційну раду з питань державної служби при Президентові України» № 473/2000 від 21 березня 2000 року.

Координаційна рада з питань державної служби при Президентові України виконує такі функції в управлінні державною службою:

• визначає шляхи, засоби і форми реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби;

• розглядає проекти реформування системи державної служби та веде підготовку пропозицій до плану заходів з її впровадження, аналізу і можливого коригування дій;

• розглядає проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, кадрового забезпечення державної служби та державних підприємств, установ, організацій;

• аналізує взаємодію центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо реалізації кадрової політики та з питань державної служби, готує пропозиції щодо підвищення ефективності цієї роботи;

• розглядає питання та пропозиції щодо оптимізації та вдоско­налення управління державною службою;

• аналізує стан та ефективність використання інтелектуального й управлінського потенціалу держави, розробляє заходи щодо стимулювання праці, посилення правових гарантій, матеріальної та моральної захищеності державних службовців, а також удосконалення адміністративної культури, підвищення відповідальності та запобігання проявам корупції серед державних службовців, посилення суспільної довіри до державної служби;

• аналізує стан і розглядає заходи з удосконалення системи під­готовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ та організацій, а також проведення наукових досліджень з питань державної служби;

• вивчає і розробляє пропозиції щодо впровадження вітчизняного та міжнародного досвіду з питань державного управління, державної служби, кадрового менеджменту.

Координаційна рада з метою вивчення та розгляду питань, що належать до її компетенції, має право:

• утворювати у разі потреби комісії, експертні й робочі групи, залучати у встановленому порядку працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також вчених та провідних фахівців;

• отримувати безоплатно у встановленому порядку необхідну для її діяльності інформацію, документи, матеріали і статистичні дані;

• заслуховувати на своїх засіданнях інформацію керівників мі­ністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій з питань, що належать до компетенції Ради.

Організаційною формою роботи Ради є засідання, які проводяться за потребою, але не рідше, ніж один раз на півріччя. Рішення та рекомендації Ради є обов'язковими для розгляду центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями.

Головою Ради за посадою є глава адміністрації Президента України, а його заступником — начальник Головного управління державної служби України.

Персональний склад Ради затверджує Президент України за поданням голови Ради.

Організаційне забезпечення діяльності Ради здійснюється Головним управлінням організаційно-кадрової роботи та взаємодії з регіонами адміністрації Президента України, а також Головним управлінням державної служби України, яке виконує і функції робочого органу Ради.

Матеріально-технічне, фінансове та інші види забезпечення діяльності Ради здійснюються Кабінетом Міністрів України.