- •56. Матеріальне та процесуальне право. Співвідношення;
- •56. Матеріальне та процесуальне право. Співвідношення;
- •57. Принципи права та їх класифікація;
- •58. Норми права у системі соціальних норм;
- •59. Система соціальних норм;
- •60. Ознаки правової норми;
- •61. Норма права. Поняття та види;
- •62. Норма права та її структура;
- •63. Диспозиція правової норми. Поняття та види;
- •64. Санкція правової норми. Поняття та види;
- •65. Гіпотеза правової норми. Поняття та види;
- •66. Елементи правової норми;
- •67. Правотворчість: поняття та види;
- •68. Принципи правотворчості;
- •69. Функції правотворчості;
- •70. Стадії законодавчого процесу;
- •71. Сутність поняття форми (джерела) права;
- •72. Джерела (форми) права;
- •73. Нормативно - правовий акт: поняття та види;
- •74. Види правових актів;
- •75. Поняття та види законів;
- •76. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та види;
- •77. Види нормативних актів України;
- •78. Співвідношення права і закону;
- •79. Дія нормативно-правових актів у часі;
- •80. Дія нормативно-правових актів у просторі;
- •81. Дія нормативно-правових актів за колом осіб;
- •82. Система права та її елементи;
- •83. Галузь права;
- •84. Критерії поділу права на галузі;
- •85. Інститут права. Класифікація інститутів права;
- •86. Підгалузі права. Поняття та сутність;
- •87. Система законодавства та її структура;
- •88. Структура вітчизняного законодавства;
- •89. Відмінність системи права від системи законодавства;
- •90. Систематизація законодавства та її види;
- •91. Галузі законодавства. Поняття та сутність;
- •92. Кодифікація законодавства. Поняття та сутність;
- •93. Інкорпорація законодавства. Поняття та види;
- •94. Правові відносини: поняття та класифікація;
- •95. Юридичний зміст правовідносин.
- •96. Фактичний зміст правовідносин;
- •97. Зміст правовідносин;
- •98. Юридичний обов'язок;
- •99. Суб'єкти правовідносин: поняття та види;
- •101. Дієздатність. Поняття та сутність;
- •102. Деліктоздатність. Поняття та сутність;
- •103. Об'єкти правовідносин: поняття та види;
- •104. Юридичні факти: поняття та класифікація;
- •105. Реалізація норм права. Поняття та форми;
- •106. Використання права.
60. Ознаки правової норми;
Но́рма пра́ва (правова́ норма) — формально визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, що регулює суспільні відносини, закріплене в праві і забезпечене державою. інститутами і субінститутами (підінститутами).
Правові норми мають наступні ознаки:
-
Регулювання поведінки. Норми права регулюють поведінку людей (як правило, у відносинах з іншими людьми), діяльність організацій, являють собою правила поведінки.
-
Загальний характер. Неконкретність адресата, неперсоніфікований характер (на відміну від правозастосовчих актів). Вони регулюють типові відносини і розраховані на багатократне застосування.
-
Загальнообов'язковість. Норми права обов'язкові для всіх, кому вони адресовані.
-
Зв'язок з державою. Правові норми встановлюються або санкціонуються державою, при необхідності забезпечуються державним примусом.
-
Формальна визначеність. Норми права, як правило, фіксуються в правових актах держави і чітко закріплюють права, обов'язки і заборони
-
Системність. Норми права взаємозв'язані і не протирічать одна одній
61. Норма права. Поняття та види;
Види норм права
У будь-якій державі існує і виникає величезна кількість норм права. Ці норми можна класифікувати (поділити) на види за певним критерієм (ознакою).
Норми права за предметом правового регулювання (або за галузями права): норми конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, екологічного права та ін.
Норми права за методом правового регулювання (або за формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів права) |
|
імперативні |
диспозитивні |
Імперативні — норми, що виражають у категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії і не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки.
Диспозитивні — норми, у яких держава наказує варіант поведінки, але які дозволяють сторонам регульованих відносин самим визначати права й обов'язки в окремих випадках. Їх називають «заповнювальними», оскільки вони заповнюють відсутність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не домовилися з даному питання (розпізнаються через формулювання: «за відсутності іншої угоди», «якщо інше не встановлено в договорі» та ін.). Інакше: диспозитивні норми надають свободу вибору поведінки.
Норми права за характером впливу на особу |
|
заохочувальні |
рекомендаційні |
Заохочувальні — норми, що встановлюють заходи заохочення за варіант поведінки суб'єктів, який схвалюється державою і суспільством і полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила щодо виплати премій).
Рекомендаційні — норми, що встановлюють варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб'єктів
Норми права по субординації в правовому регулюванні |
|
матеріальні |
процесуальні |
Норма матеріального права — норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, не можна вчиняти вбивство.
Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду тощо.
Призначення процесуальної норми — встановити процедуру, «регламент» здійснення прав або виконання обов'язків, закріплених у матеріальних нормах; сприяти досягненню результату, передбаченого нормою матеріального права.
Норми процесуального права походять від норм матеріального права: процесуальні норми регулюють вже не фактичні, а юридичні зв'язки, що склалися в соціально-правовій сфері, у правовідносинах, викликаються до життя потребою реалізації норм матеріального права.
Норми процесуального права мають подвійну обумовленість:
— матеріальними умовами життя суспільства;
— особливостями норм тієї галузі матеріального права, із якою вони тісно пов'язані і потреби якої обслуговують.
Всі розпорядження процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначається найдоцільніший порядок здійснення правотворчої, правозастосувальної, правоохоронної, установчої і контрольно-наглядової діяльності держави. Багато розпоряджень процесуальних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї компетенції.
Розпорядження процесуальних норм, як правило, адресуються суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо застосування норм матеріального права (слідчим, суддям, прокурорам та ін.).
Таким чином, норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права:
— змістом, який виражається у своірідністі їх розпоряджень;
— особливостями адресата;
— структурою побудови.
Норми права за суб'єктами правотворчості: |
|||
норми органів представницької влади |
норми глави держави |
норми органів виконавчої влади |
норми громадських об'єднань, комерційних організацій, трудових колективів підприємств |
Норми права за дією у просторі: |
|
загальні |
місцеві |
Норми права за дією у часі: |
|
постійні |
тимчасові |
Норми права за дією за колом осіб: |
||
загальні — поширюються на все населення |
спеціальні — поширюються на певне коло осіб |
виняткові — роблять винятки із загальних і спеціальних норм |
Норми права за функціональною спрямованістю (за функціями права): |
|
регулятивні (правила поведінки) — встановлюють права і обов'язки суб'єктів (наприклад, норма, що закріплює правомочності власника: володіння, користування, розпорядження, чи норма, що визначає порядок шлюбу). |
охоронні (сторожі порядку) — встановлюють способи юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, закріплених у регулятивних нормах (наприклад, норма Кримінального кодексу про відповідальність за вбивство). |
Регулятивні норми права за характером розпоряджень, що містяться в них: |
||
дозвільні (що надають правомочності) |
що зобов'язують |
заборонні |
Заборонна норма відповідає охоронній нормі, проте їх не слід плутати. У заборонній нормі заборона чинити правопорушення (злочини) має регулятивний характер, оскільки її дотримання, пов'язане з недоведенням до правопорушення (злочину), із підтримкою правопорядку. Наприклад, адміністративно-правова норма, що встановлює заборону займатися певним промислом, є заборонною нормою.
Охоронна (кримінально-правова) норма, яка вказує на конкретні злочини і міри покарання, припускає заборону чинити злочини, але не містить заборони, оскільки її застосування розраховане на факт скоєння злочинного діяння, на порушення правопорядку. У разі злочину відбувається порушення не охоронної (кримінально-правової) норми, а регулятивної норми з іншої галузі права: зобов'язувальної, заборонної або дозвільної. Охоронна правова норма не порушується, оскільки умовою, що викликає її дію, служить акт злочину.
Заборона входить до змісту і зобов'язувальної норми. Встановлюючи обов'язок особи здійснювати певні позитивні дії, зобов'язувальна норма містить заборону зробити щось інакше, ніж це потрібно для забезпечення інтересу уповноваженої особи. У разі порушення зобов'язувальної норми відбувається посягання не на заборону (як у заборонній нормі), а на позитивне зобов'язування.
Тричленний поділ регулятивних юридичних норм відповідає тричленному поділу засобів регулювання: дозволяння, заборона, зобов'язування (веління).
На схемі це виглядає так:
Дозволяння |
Заборони |
Зобов'язування (веління) |
|||
|
|
|
|
|
|
Дозвільні (що надають правомочностей) норми |
Заборонні норми |
Норми, що зобов'язують |
|||
|
|
|
|
|
|