1. Поняття темпераменту

Природа подбала про те, щоб всі люди, що проживають на землі, були відмінні один від одного. Ці відмінності виявляються практично у всьому, у тому числі в особистісних характеристиках людини. Особистість кожної людини неповторна й індивідуальна у всіх її проявах.  Тим не менше, не можна стверджувати про те, що людина народжується вже сформованою особистістю - це не так. Нею він стає поступово. Але в той же час, до того, як людина стане особистістю, у неї спостерігається індивідуальні особливості психіки. Ці особливості психіки дуже консервативні, стійкі. Вони утворюють у кожної людини своєрідну психічну грунт, на якій згодом, залежно від її особливостей, виростають властивості особистості, властиві тільки даній людині. Це означає, що психіка дитини не схожа на гладкий лист, на якому можна малювати будь-які візерунки, і що в процесі виховання і навчання дитини, необхідно спиратися на наявні у нього від народження властивості. Ці властивості у всіх різні. Спостерігаючи за поведінкою людей, за тим, як вони працюють, навчаються й відпочивають, як реагують на зовнішні впливи, як переживають радощі й прикрощі, ми, безсумнівно, звертаємо увагу на великі індивідуальні їхні відмінності. Одні швидкі, рвучкі, криклива - інші, навпаки, повільні, спокійні, незворушні.  Слід зазначити, що ці відмінності стосуються не змісту особистості, а деяких зовнішніх проявів. Саме ця сторона особистості і характеризує поняття "темперамент".  Темперамент (від латинського temperamentum - належне співвідношення частин), - характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, ритму, інтенсивності окремих психічних процесів і станів. У структурі темпераменту можна виділити три головні компоненти:  загальну активність індивіда;  його рухові прояви;  його емоційність;  Загальна психічна активність індивіда характеризує "динамічні" особливості особистості, її тенденції до самовираження, ефективному освоєнню і перетворенню зовнішньої дійсності. Ступені активності розподіляються від млявості, інертності до граничної енергійності, стрімкості дій. Руховий, або моторний, компонент визначається його значенням як засоби, за допомогою якого актуалізується внутрішня динаміка психічних станів.  Серед динамічних якостей рухового компонента варто виділити швидкість, силу, різкість, ритм, амплітуду і ряд інших ознак м'язового руху (частина з них відноситься і до мовної моториці).  Третій компонент темпераменту - емоційність, характеризує особливості виникнення, протікання і припинення різноманітних почуттів, афектів і настроїв. Основні моменти емоційності - вразливість, імпульсивність, емоційна лабільність. Вразливість виражає ступінь афективної сприйнятливості суб'єкта, імпульсивність - швидкість, з якою емоція стає спонукальною силою вчинків і дій, емоційна лабільність - швидкість, з якою даний емоційний стан припиняється або змінюється іншим.  Темпераменту називають сукупність властивостей, які характеризують динамічні особливості протікання психічних процесів і поведінки людини, їх силу, швидкість, виникнення, припинення і зміна. Властивості темпераменту до числа власне особистісних якостей людини можна віднести лише умовно, швидше становлять індивідуальна його особливості, так як в основному біологічно обумовлені і є вродженими.  Тим не менш, темперамент впливає на формування характеру і поведінки людини, іноді визначає його вчинки, його індивідуальність, тому повністю відокремити темперамент від особистості не можна. Вінвиступає як би сполучною ланкою між організмом, особистістю і пізнавальними процесами.  Ідея та вчення про темперамент у своїх джерелах сходять до робіт давньогрецького лікаря Гіппократа. Він описав основні типи темпераментів, дав їм характеристики, проте пов'язував темперамент не з властивостями нервової системи, а з співвідношенням різних рідин в організмі: крові, лімфи та жовчі.  Першу класифікацію темпераментів запропонував Гален, і вона у відносно малозміненому вигляді дійшла до наших днів. Останнє з відомих її описів, яке використовується і в сучасній психології, належить німецькому філософу І. Канту. Їм ми і скористаємося.  І. Кант поділяв темпераменти людини (прояви темпераменту можна помітити й у вищих тварин) на два типи: темпераменти почуття і темпераменти діяльності. У цілому ж "можна встановити лише чотири простих темпераменту: сангвінічний, меланхолічний, холеричний, флегматичний" '. З цих чотирьох типів темпераменту до темпераментами почуття ставляться сангвінічний і його протилежність - меланхолійний. Перший характеризується тим, що при ньому відчуття виникають в нервовій системі й у свідомості людини досить швидко і зовні виявляються сильно, але внутрішньо бувають недостатньо глибокими і тривалими. При меланхолійному темперамент зовнішні прояви відчуттів 'бувають менш яскравими, але зате внутрішньо достатньо глибокими і тривалими.  Сангвінічний темперамент діяльності характеризує людину вельми веселої вдачі. Він представляється оптимістом, повним надій, гумористом, жартівником, баляндрасником. Він швидко запалюється, але так само швидко остигає, втрачає інтерес до того, що зовсім ще недавно його дуже хвилювало і притягувало до себе. Сангвінік багато обіцяє, але не завжди стримує свої обіцянки. Він легко і з задоволенням вступає в контакти знезнайомими людьми, є хорошим співрозмовником, всі люди йому друзі.  Його відрізняє доброта, готовність прийти на допомогу. Напружена розумова чи фізична робота його швидко стомлює.  Меланхолійний темперамент діяльності, за Кантом, властивий людині протилежної, в основному похмурого настрою. Така людина зазвичай живе складною і напруженою внутрішнім життям, надає великого значення всьому, що його стосується, має підвищеною тривожністю і вразливою душею. Така людина часто буває стриманим і особливо контролює себе при видачі обіцянок. Він ніколи не обіцяє того, що не в змозі зробити, дуже страждає від того, що не може виконати дану обіцянку, навіть в тому випадку, якщо його виконання безпосередньо від нього самого мало залежить.  Холеричний темперамент діяльності характеризує запального людини. Про таку людину говорять, що він занадто гарячий, нестриманий. Разом з тим такий індивід швидко остигає і заспокоюється, якщо йому поступаються, йдуть назустріч. Його рухи поривчасті, але нетривалі.  Флегматичний темперамент діяльності відноситься до холоднокровному людині. Він висловлює собою швидше схильність до бездіяльності, ніж до напруженої, активної роботи. Така людина повільно приходить у стан збудження, але зате надовго. Це замінює йому повільність входження в роботу.  Кожен з представлених типів темпераменту сам по собі не є ні добрим, ні поганим (якщо не пов'язуватитемперамент і характер). Проявляючись у динамічних особливостях психіки та поведінки людини, кожен тип темпераменту може мати і достоїнства і недоліки. Люди сангвінічного темпераменту мають швидкою реакцією, легко і швидко пристосовуються до мінливих умов життя, мають підвищену працездатність, особливо в початковий період роботи, але зате до кінця знижують працездатність через швидкої стомлюваності і падіння інтересу. Навпаки, ті, кому властивий темперамент меланхолійного типу, відрізняються повільним входженням в роботу, але зате й більшою витримкою. Їх працездатність зазвичай вище у середині або до кінця роботи, а не на початку. У цілому ж продуктивність і якість роботи у сангвініків і меланхоліків приблизно однакові, а відмінності стосуються в основному тільки динаміки роботи в різні її періоди.  Холеричний темперамент має той гідність, що дозволяє зосередити значні зусилля в короткий проміжок часу. Зате при тривалій роботі людині з таким темпераментом не завжди вистачає витримки.  Флегматики, навпаки, не в змозі швидко зібратися і сконцентрувати зусилля, але замість цього мають цінної здатністю довго і наполегливо працювати, домагаючись поставленої мети. Тип темпераменту людини необхідно приймати до уваги там, де робота ставить особливі вимоги до вказаних динамічним особливостям діяльності.