Державна пештенщарна служба украйш шститут кримшально-виконавчо! службы

Богатирьов I. Г., Копотун I. М., Пузирьов М. С.

ПОРІВНЯЛЬНЕ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО

Навчальний посібник

За загальною редакщею доктора юридичних наук, професора Богатиръова I. Г.

КИ1В

2013

УДК 343.8 ББК 67.9(4Укр) Б73

Рекомендовано до друку Вченою радою інституту кримінально-виконавчої служби (протокол № 4 в\д 20 грудня 2012 року)

Рецензенти:

Савченко А.В., доктор юридичних наук, професор.

Трубников В.М., доктор юридичних наук, професор.

Богатирьов I. Г., Копотун I. М., Пузирьов М.С.

Б73 Порівняльне кримінально-виконавче право : навч. посібник /

за заг. ред. I. Г. Богатирьова. - К.: Інститут кримінально-виконавчої служби, 2013. - 140 с.

У навчальному посібнику висвітлюється загальнотеоретичні та практичні проблеми сучасного стану й перспективи розвитку порівняльного кримінально-виконавчого права. 3 нових позицій розкриваються основні його інструкції.

Особлива увага зосереджується на практичних проблемах правового регулювання кримінально-виконавчих відносин м1ж персоналом органів і установ виконання покарань та засудженими, дослідження 1 моделювання нових засобів, форм та методів гармонізації зазначених правовідносин.

Навчальний посібник розраховано на слухач1в вищих навчальних заклад1в юридичного профілю, курсанта та слухач1в інституту кримінально-виконавчо'1 служби, а також ад’юнктів, науковців та практичних працівників, які цікавляться проблемами кримінально-виконавчого права. Видання посібника зумовлено потребою викладання навчальної дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право» за якісно нових умов підготовки фах1вц1в нової генерації для органів 1 установ, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України.

УДК343Л ББК 67.9(4Укр)

© Інститут кримінапьно-виконавчо'1 служби, 2013 © Колектив авторів, 201

3Навчальний пособник покликаний допомогти курсантам та слухачам інституту кримінально-виконавчої служби в опануванні дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право», яка передбачає вивчення кримінально-виконавчого права та його основних інститутів через призму правового регулювання кримінально-виконавчих відносин в Україні та у зарубіжних країнах.

Метою викладання навчальної дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право», яка передбачає вивчення та розуміння курсантами і слухачами основних понять та інститутів порівняльного кримінально-виконавчого права, ознайомлення з кримінально-виконавчим законодавством зарубіжних країн і практикою його застосування, специфікою правового регулювання кримінально-виконавчих відносин міжнародними спеціалізованими організаціями, імплементація найбільш прогресивних положень до кримінально-виконавчого законодавства України.

Завданнями навчальної дисципліни є:

• оволодіння курсантами, слухачами основними поняттями, категоріями та інститутами порівняльного кримінально-виконавчого права;

• вироблення у курсантів та слухачів уміння самостійно працювати з першоджерелами та спеціальною юридичною літературою з кримінально-виконавчого права зарубіжних країн та міжнародно-правовими актами у сфері захисту прав і свобод засуджених та ув’язнених;

• отримання навичок застосування міжнародно-правових актів у роботі із засудженими та ув’язненими;

• формулювання науково обґрунтованих пропозиції з удосконалення правового регулювання кримінально-виконавчих відносин на основі вивчення зарубіжного досвіду;

• підвищення рівня правосвідомості й правової культури курсантів (слухачів) у роботі із засудженими та ув’язненими;

За результатами вивчення навчальної дисципліни курсант (слухач) повинен:

Знати:

• основні поняття, категорії та інститути кримінально-виконавчого права у розрізі міжнародно-правового регулювання кримінально-виконавчих відносин; .

• міжнародно-правові акти щодо поводження із засудженими (ув’язненими) та їх значення для пенітенціарних установ України;

• судову практику реалізації норм кримінально-виконавчого законодавства Україні;

Умили:

• порівнювати норми національного кримінально-виконавчого законодавства, міжнародно-правових актів щодо поводження із засудженими (ув’язненими) та надавати обґрунтовані висновки щодо їх застосування і вдосконалення законодавства України;

• надавати правову допомогу засудженим та ув’язненим щодо правового регулювання кримінально-виконавчих відносин нормами міжнародно-правових актів;.

• використовувати досвід правового регулювання кримінально-виконавчих відносин у зарубіжних країнах для вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства України;

• популяризувати кримінально-виконавче законодавство України, його високі соціальні стандарти та міжнародно-правові норми захисної спрямованості у кримінально-виконавчих правовідносинах із засудженими та ув’язненими.

Вивчення навчальної дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право» дозволить курсантам та слухачам краще розуміти норми й інститути кримінально-виконавчого права різних країн, порівнювати Їх з міжнародними стандартами і таким чином усвідомити загальну картину правового регулювання кримінально-виконавчих відносин у сучасному світі, синтезувати світовий досвід для запровадження його кращих досягнень у кримінально-виконавче законодавство України

.Практичне значення порівняльного кримінально-виконавчого права виявляється через можливість пізнання та Максимального використання світового досвіду для удосконалення кримінально-виконавчого законодавства України. Вивчаючи цю навчальну дисципліну, курсант (слухач) повинен перш за все керуватися навчальною програмою, в якій визначено обсяг матеріалів, коло теоретичних і практичних питань, які необхідно засвоїти.

Важливим підґрунтям для вивчення навчальної дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право» є глибоке знання кримінально-виконавчого права, що дозволяє курсанту (слухачу) орієнтуватися в основних напрямах правового регулювання кримінально-виконавчих відносин у різних країнах світу.

Навчальний посібник підготовлено відповідно до навчальної програми, складено на кафедрі кримінально-виконавчого права інституту кримінально-виконавчої служби. Вивчаючи відповідний матеріал, курсант (слухач) повинен постійно працювати з вітчизняним кримінально-виконавчим кодексом та відповідними кодексами зарубіжних країн, міжнародно-правовими актами щодо поводження із засудженими (ув’язненими), навчальною літературою та науковими періодичними виданнями, зокрема: «Науковий вісник Інституту кримінально-виконавчої служби», «Право України», «Вісник Верховного Суду України» та іншими навчальними й науковими джерелами. Обов’язковим елементом роботи з опанування навчальної дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право» є робота у всесвітній мережі Internet з іноземними нормативними джерелами та науковою літературою.

ТЕМА 1

ПОИВНЯЛЬНЕ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО В ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ ТА СУЧАСНОМУ СВІТІ

1. Застосування порівняльно-правового методу в кримінально-виконавчому праві

Відома народна мудрість говорить: «Усе пізнається у Порівнянні». Порівнюючи, ми можемо виявити позитивна моменти і тенденції розвитку. У повній Мірі це стосується і кримінально-виконавчого права. Прийняття КВК України свідчить про послідовне та цілеспрямоване виконання нашою державою своїх зобов’язань у сфері реформування кримінально-виконавчої системи з метою максимального наближення умов тримання засуджених до міжнародних пенітенціарних стандартів»¹. На сучасному етапі перед законодавцем постає складне завдання - удосконалення чинного кримінально-виконавчого законодавства з метою забезпечення ефективностідіяльності органі і установ виконання покарань та приведення умов тримання засуджених у відповідність з міжнародними стандартами та правилами². У свою чергу, одниміз важливих напрямів діяльності ДПтС України є співробітництво з міжнародними організаціями, пенітенціарними відомствами, неурядовими фундаціями та інституціями зарубіжних країн, що передбачено ст. 5 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»³. Зазначений напрям діяльності набув широкого поширення у практичній діяльності ДПтС України з огляду на визнання необхідно поглиблення євроінтеграційних і північно-східних процесів у всіх сферах нашої держави. Тим більше, що впровадження зарубіжного досвіду є однією зі складових міжнародної співпраці ДПтС України ⁴.

Подальший розвиток демократ», забезпечення прав і свобод громадян нерозривно пов’язані з підвищенням якості та ефективності роботи пенітенціарних установ, під час якої виникають, змінюються та припиняються різні види кримінально-виконавчих правовідносин. Намагання впровадити в повсякденне життя українського суспільства ліберальні европейські цінності обумовило необхідність оптимізації діяльності для органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України, відповідно до загальновизнаних міжнародних пенітенціарних стандартів. У цьому контексті неабияку значущість у трансформації інститутів кримінально-виконавчого права посідає і вдосконалення процесу застосування засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Зазначені аргументи дають можливість персоналу пенітенціарних установ визначити необхідне коло завдань з метою Їх вивчення і розв’язання.

Як зазначав М.О. Стручков, виступаючи в якості експерта від соціалістичних держав на Міжрегіональні наради (Кембрідж, 11*- 15грудня 178 р.) з приводу обговорення п. 4 «ДешститУщонашзащя виправних систем та її наслідки для засуджених, що залишаються в тюрмах» порядку денного VI Конгресу ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Ліссабон, 25 серпня - 5 вересня 1980 р.), «...встановлення режиму у пенітенціарних установах, а також програми перевиховання засуджених входять до компетенції кожної держави. У той же час держава повинна добиватися відпов1дност1 норм нацюнального пенггеншарного праваСтандартним м1шмальним правилам поводження з ув’язненими, оскільки держави - члени ООН визнали їх» ⁵.

Вважаємо беззаперечним, що у процесі удосконалення правового регулювання та практики застосування кримінальних покарань необхідно враховувати та використовувати позитивний досвід ще діяльності у зарубіжних державах. Невипадково М. Ансель зазначав, що «вивчення зарубіжного досвіду відкриває перед юристом нові горизонти, дозволяє йому краще пізнати право своєї країни, бо специфічні риси цього права особливо виразно виявляються у порівнянні з іншими системами. Порівняння здатне озброїти юриста ідеями та аргументами, які не можна отримати нав1ть при дуже доброму знанні тільки власного права» ⁶. Порядіз цим, при застосуванні порівняльно-правового методу у кримінально-виконавчому праві не ставиться за мету цілковита імплементація зарубіжного пенітенціарного законодавства в частині регулювання виконання та відбування кримінальних покарань, оскільки ми усвідомлюємо, що подібні запозичення можливі лише з урахуванням специфіки економічного та соціального розвитку України, особливостей вітчизняної кримінально-виконавчої системи, історичного досвіду і традицій нашого народу, особливостей національної психології тощо ⁷.

Представлений курс є продовженням і розвитком курсу «Кримінально-виконавче право України» і має за мету розширення та поглиблення уявлень про кримінально-виконавче право як нову сучасну дисципліну. Порівняльне правознавство є теорією та науковою дисципліною в низці галузей юридичної науки. Його мета - вивчення і співставлення різних правових масивів і систем між собою та з нормами міжнародного права, виявлення Їх загальних рис та відомостей, визначення тенденції загальносвітового розвитку.

Тому, якщо підтримати пропозицію... I.Г. Богатирьова, С.М. Бодюла, О.М. Джужа), О.Г. Колба про необхідність єдиного (порівняльного) курсу кримінально-виконавчого права, в якому проглядалася б_: єдність і диференціація норм кримінально-виконавчого права різних країн, котрі забезпечуютъ відповідно до міжнародних стандартів порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань. Однак на цьому шляху виникає низка проблем, без вирішення яких зусилля вчених не дадуть того бажаного результату, на який, у кінцевому результаті, сподіваються законодавець і суспільство.

Перш за все важливо розуміти, що не існує реальних правових систем. їх ефективність визначається своєчасно та відповідністю стану держави і права тої чи іншої крани певному етапу суспільного розвитку. В Україні останні два десятиліття відбувається ідеалізація права захисного типу, незважаючи навіть на очевидні суттєві відмінності в історії формуванні цих правових систем.

Спроваджується найгірший варіант модернізації країни, держави і права: «сліпе копіювання чужих моделей регулювання суспільних відносин». Але ще В.П. Казимірчук звертав увагу на один надзвичайно важливий аспект характеристики західного права: «Позитивним і принципово важливим слід уважати те, що основні зусилля захисних учених направлені на виявлення причин у межах демократичного суспільства та на виконання вимоги щодо вивчення права у дії, пошуку і створення гарантії реалізації прав» ⁸.

Тобто західні правові модел1 також не завжди досконалі, а тому потребуюсь скрупульозного вивчення і глибокого аналізу. «Порівнянню повинні підлягати не тільки закони, але й підзаконні акти, судова практика, колективні договори, звичай, і що особливо важливо, практика застосування законодавства. Таким чином, порівняння законів на папері не менш важливо, ніж законів у дм. тобто «живого права».

Тому у виршенш зазначених вище проблем слщ звернути увагу на те положения, що використання заруб1жного досв1ду нб може 1 не повинно ставати основиим шляхом оптимізац1У кримінально-виконавчого права в сучасний перюд модершзаци оргашв 1 установ, що належать до сфери управления ДПтС У краши. Основним шляхом повинно стати збереження чинних 1 створенйя нових норм чи моделей, яю вщповщають соц1ально-економ1чним умовам, традищям, нацюнальним особливостям тощо.

Цшком природним е використання позитивного досвіду правового регулювання кримінально-виконавчих відносин у краУнах СНД. Однак, правову форму не можна розглядати в и чистому вигляд1, як самодостатне явище, не пов’язане ‘ з конкретними сощальними 1 полггичними умовами. Яскравим прикладом цього е спроба рецепцп швейцарського законодавства в Туреччиш (1926 р.).

Запозичення шоземного права, як мехашчне пристосування законодавства, не являе собою творчого розвитку права, суперечить елементарним правилам демократичного процесу пщготовки, обговорення \ ’ прийняття законів, 1гноруе нацюнальш 1 м1сцев1 особливосп. У результат! право шшо! краши залишаеться чужорщним т1лом в сощальнш тканиш1НШ01 держави.

Однак спочатку необхідно надати загальну характеристику пор1вняльно-правового методу 1 порівняльного правознавства (компаративизму), оскшьки це мае принципове значення для пор1вняльно-правових дослщжень у галуз1 кримшально- викоиавчого права. У загальному вигляд! можна виокремити три основш позицп, яю розкривають значення I вигоди порівняльного права:

• воно дуже корисне для вивчення юторй права та його фшософського осмислення;

• воно корисне також для кращого розумшня 1 вдосконалення власного нацюнального права;

• воно мае величезне значення для створення кращих правових форм відносин, яю складаються у м1жнародному сшлкуванш.

МетодологЫ пор1внялъного кримінально-виконавчого права е складною структурою, яка скдадаеться 4з загальних, концептуальних шдход1в (щей), методолопчних принцитв, конкретних методов 1 методик порвнялъно-правового аналізу, що розроблеш як у рамках само! теорп пор1внялъного кримшально- виконавчого права, так 1 запозичених та адаптованих, залежно вщ предмета порівняльного, кримінально-виконавчого права, з шших юридичних та неюридичних наук.

Основними методологгчними принципами пор|вняльного кримінально-виконавчого права е:

• принцип об’ективносп;

• принцип функщоналгему;

• принцип можливост1 пор1внювання;

-принцип дотримання оптимального різномашття правових систем 1 пщсистем;

• принцип всеб1чного врахування лсторичних, нацюнальних, економ1чних, сощально-полггичних та шших умов.

Серед методолопчних принцитв необхідно вид!лити принцип МОЖЛИВОСТ1 П0р1внювання ЯВИЩ та 1НСТИТуТ1В, ЯК1 ПОр1ВНЮЮТЬСЯ. Його сутшсть зводиться до того, що в процеЫ ПОДГОТОВКИ 1 проведения пор1вняльно-правових досл1джень суворо дотримуеться вимога, згщно з якою об’екти порівняння мають бути «пор1внюваними» 1 М1Ж ними в обов’язковому порядку повинен юнувати прямий зв’язок. Цей принцип передбачае наявшсть у різних явищ, 1нститут1в та установ загальних рис, ознак належносп до одного й того ж роду або виду, наявшсть у них схожих структур, функцш, загальноТ сфери застосування, аналопчних завдань 1 ЦШЬОВИХ установок.

Сл1д звернути у вагу на основш принципи, яю закладеш в Свропейських пештенщарних правилах, зокрема:

1. При поводженш з уама особами, позбавленими вол1, необхідно дотримуватись Їхшх прав людини.

2. Особи, позбавлеш вол1, збергають уа права, яких вони не були законно позбавлеш за р1шенням суду, вщповщно до якого вони засуджеш до позбавлення вол1 чи взят1 тд варту. -

3 Обмеження, накладен! на осмб, позбавлених вол1, повинш бути м1н1мально необхщними та вщповщати Т1Й обгрунтовашй меть з яко1 вони накладалися.

4. У тримання ув’язнених в умовах, яю порушують Їхш права людини, не може бути виправдано нестачею ресурс!в.

5. Життя в М1сцях позбавлення вол1 повинно бути, наскшьки це можливо, наближене до позитивних аспект1в життя у

СуСШЛЬСТВ1.

4. Утримання пщ вартою мае зд1йснюватися таким чином, щоб сприяти поверненню до суспшьства ос1б, позбавлених вол1.

5. Варто заохочувати сп!вроб1тництво із зовн1шнши сощальними службами та, наск1льки можливо, залучення громадянського сусп1льства до участ1 у питаниях в’язничного життя.

6. Персонал пештенщарних установ виконуе важливу суспшьну функщю, 1 тому порядок IX набору, професшно! п1дготовки та умови роботи повинш забезпечувати Тм можливкть П1дтримувати висои стандарти поводження з ув’язненими.

7. Ус1 пен1тенц1арн1 установи повинн1 регулярно 1нспектуватися державними органами та шддаватися Иезалежному

МОН 1Т0рИН Гу.

Комплексний П1дхщ до використання методологи порівняльного крим1нально-виконавчого права е необх!дною умовою продуктивного вивчення сучасних шдход1в до виправлення 1 ресоц1алізац11 засуджених у різних кражах світу. Професор I. Г. Богатирьов вказуе на об ’екти поргвняння у кримшально- виконавчому прав1, зокрема, це норми, інститути, органи, установи, кримшально-виконавч1 правовідносини, кримшально-виконавча характеристика, юридичш процедури виконання та вщбування покарань. Головне, щоб щ правов! явища не виходили за рамки проблематики кримінально-виконавчого права та Ух порівняння не суперечило теорп права ⁹.

Сл1д погодитися з думкою В. П. Казим»рчука, який вважае, що при вивченш правових явищ, вщштовхуючись вщ наукових абстракщй, як! вщображають загальне, суттеве, те, що повторюеться, сощально-пол1тичну сутшсть державно-правових 1нститут1в, дослщник йде до виявлення IX службово'1 рОЛ1, сощальних функций 1 ефективносп ¹⁰.

Як правильно зазначаеться в науковдй Л1тератур1, це дозволяє йти в дослщженш вщ багатоман1тн0ст1 даних у законодавств1 до тих, реальних сусшльних відносин - матеріальним умовам життя, як! лежать в основ! правових норм »лравовідносин, та яи повинш слугувати основою забезпечення необхідност1 вщпов1ДНИХ правових 1НСТИТуТ1В. -

У цьому випадку вщправним пунктом доапдження е встановлення того змгсту правового тституту, що аналізуеться, яке пот1м дозволить пояснити його специф1чн! правов1 властивость Для видшення _:тако1 основи дослщник мае використати_; усю сукупшсть наявних метод1В I засоб1в шзнання: конкретно- соцюлопчний, пор1вняльний, використовувати прийом абстракцй, звертаючись до висновюв шших наук.

Пор1вняльие правознавство використовуе широкий спектр методов наукового шзнання, найбшьш уживаними з яких е: пор1вняльно-правовий; системно-функцаональний; конкретно- 1сторичний; конкретно-соцюлопчний; формально-лопчний; метод правового моделювання та 1н.

Окр1м того, В. П. Казим1рчук наводить низку основоположних принципово важливих позицш, як! е базовими для сучасних досл1джень у галуз! порівняльного правознавства та дозволяють виявляти сутшсть дослщжуваних правових явищ:-у власному, бшьш точному, значент метод поргвнялъногЬ дослгдження мае свош об’ектом аналопчш або схож! інститути двох або декшькох правових систем, спшьних або протилежних за свош сощальним змктом;

• порхвняння як прийом логлки передбачае, що в об’ектах, яи дослщжуються, е яюсно схож1 ознаки. Але з’ясування значення К0ЖН01 ознаки, розкриття п СОЦ1аЛЬНО-еКОНОМ1ЧНОГО ЗМЮТу безумовно приведе до з’ясування коршних вщмшностей (тобто того, що визначае специфшу, особливосп цього об’екту) різних правових систем;

• важливою стороною в застосуванш методу порівняльного вивчення права е необхщшсть поеднання його з конкретно- соцюлопчним анализом, тобто поеднання конкретного правового материалу з соцюлоггчним тдходом;

• для наукового шзнання замало встановити риси схожосп та ВЩМ1ННОСТ1; важливо з’ясувати, яю причини обумовши схожгстъ та вгдмтностг М1ж тими чи іншими правовими шститутами, всеб]чно проаналізувати Їх спшьш риси та вщмшност1. Останне досягаеться не особливим пор1вняльним методом, а вс1ма тими прийомами науковоТ методологи, яю забезпечують юторичний, соцюлопчний 1 юридичний аналіз правових 1НСТИТУТ1В;

• вивчення юристом-дослщником нормативного матеріалу одшеТ яко'1сь нацюнальноТ правово'1 системи або краТни не дае достатньо широкого материалу для узагальнення 1 висновюв, 1 що не можна обштись без порівняльного методу при кторичному дослщженш правових систем різних епох 1 різних народ1В. Як наслщок, з одного боку, для можливост1 формування найбшьш достов 1рних у науковому плат висновюв необхгдно спиратися на максимально найбтыиий фактичний;

• нормативный та гсторичний матергал. 3 шшого боку, вироблення прийом1в наукового ствставлення досл1Джуваного матеріалу, принцишв узагальнення дозволяє дослщнику легко ор1ентуватися в ньому, обирати найб1льш важлив1 1 необхщш факта;

-необхідно враховувати важливсть порвняльного вивчецня правових систем різномаштних держав в штересах законодавчоТ д1яльност| для вир1шення суто практичних завдань, що виникають леред власною державою ^п.

1сторика-правовий метод - безумовна складова. сучасних пор1вняльно-правових дослщжень. Слщ зазначити, що порівняння у кримшально-виконавчому прав1 здшснюються у двох напрямах; горизонтальному - порівняння різних нацюналъних систем кримінально-виконавчого права 1 вертикальному сшвставлення м1жн2(родних пештеищарних стандарте 1 норм нацюнального права¹¹. Однак, на наш погляд, не менш важливим, у вертикальному напрям1 порівняння, е дослщження историчного генезису правового регулювання різних аспекта кримшально- виконавчих відносин, що охарлюються предметом кримшально- виконавчого права. Конкретно-юторичний метод дозваляе оцшити не тщьки сучасний стан явищ, але й прогнозувати Ух майбутне. Вш допомагае дослщникам звертатися до тих юторичних факпв, дат, под1й 1 хрошк, як1 дозволяють вибудувати загальну картину Ух еволюцп¹²..

У, зв’язку з цим теоретико-прикладне досдщження функцюнування орган1в 1 установ виконання покарань не може бути проведено без вагомоУ юторико-правовоУ складовоУ, обсяг якоУ обмежуеться тшьки обраним науковим пошуком 1 необхщшстю концентруватися на певнш проблематищ.

М1ж тим, уже в перших наукових працях, присвячених проблемам кримінально-виконавчого права, до одноУ третини обсягу выводилось його ретроспективному аналізу. Саме на аналіз1 еволюцШних процес1в перил вчен'ьпештенщаркти грунтували своУ теоретичш конструкцп. Це були не просто кторичш екскурси чи довщки, або 1сторико-правов1 вступи. Вони були присвячеш юторй зародження, становления 1 розвитку кримінально-виконавчого права.

Таким чином, представлений навчальний поабник - це спроба штегративного порвняльно-правового дослщження, котре включатиме як горизонтальне, так 1 вертикальне порівняння (у тому ЧИСЛ1 Й В историчному КОНТСКСП).