Тема 4. • поршняльно-правовий анаЛіз виконання та в1дбування покарань у заруб1жних крашах

• - . . ..." ■

1. Виконання га вйдбування покарань, пов’язаних з позбавленням волё

Забезпечення безпеки суспшьства багато в чому зумовлюеться виконанням покарань. На це вказують результата проведеного нами анкетування персоналу ДКВС Украши. Зокрема, на запитання: «Як1, на Вашу думку, цш дшснодосягаються при виконанш кримшальних покарань?» - респондента в1дпов1ли наступним чином: кара - 14%; виправлення засудженого - 12%; запоб1гання вчиненню нових элочишв - із %; забезпечення безпеки суспшьства шляхом ізоляци засудженого — 51 %; залякування злочинця та шших оаб («щоб пшшм неповадно було») - 8 %; помета злочинцю за вчинене - 2 %. Зазвачимо, що у процеа реалізаци кримшальних покарань до засудженого застосовуються насамперед кримшально-виконавч! засоби (у т. ч. режим взагам та ізоляц1я, зокрема), що забезпечуЮть безпеку суспшьства:

На перше мгсце в реалізацй розглянуто! Мети висуваеться ізоляц1я особи, яка вчинила сусшльно небезпеЧйе Д1яння. ізолящя особи означае примусове помщення засудженого на пщетав! ВИрОКу СУДУ ДО ВИПраВНОТ КОЛОНН. СтуПШЬ (р1ВеНЬ) із0ЛЯЦЦ

залежить вщ р1вня безпеки виправноГ колони. Максимальна із0ЛЯЦ1Я мае М1сце в колошях максимального р1вня безпеки (особливо у примщеннях камерного типу), мппмальна колошях мппмального р1вня безпеки з полегшеними умовами тримання (або в дшьнищ ресощалізащ'1). ізолящя оаб здШснюеться шляхом зовшшньоУ охорони та (або) нагляду за ними. Мета такого заходу обумовлюеться 1 виправдовуеться тим, аби убезпечити сусшльство вщ можливих небезпечних посягань з боку ізольоварих оаб. ізоляц1я розглядаеться як необхщна реакц1я суспшьства на зростання агресивноУ поведшки окремих його шдивщ!в.

' -Л!

Ус! без винятку особи мають право на самозахист зазначеним способом 1 в реал:зацп цього права чимала роль належить зваженш крим1нально-виконавч1й полггиць На перший погляд, можна шти простим шляхом — ізолювати всIX, хто потенцшно загрожуе сусшльству, але це Украина вже проходила у XX ст. Безперечним залишаеться той факт, що із0лящя злочинця служить захисту суспшьства, але вона несе 1 негативш наслщки. За спостереженнями вчених, у вс1х крашах юнуе заюономршсть: чим бшына частина населения проходить через мшця позбавлення ВОЛ1, ТИМ ВИЩИЙ р1вень ЗЛОЧИННОСТ1„ Особи, ЯК! вщбули покарання, пов’язаш з позбавленням вол1, складають значш резерви злочинност1 ⁶⁴. У свою чергу, посилення страху перед злочиншстю, почуття незахищеносп неминуче спричиняють посилення заход1в кримшально'1 репрееп, а кампани по боротьб1 зі злочиншстю лише ускладнюють кримшогенну обстановку в держав!.

Значна кшыасть оаб, засуджених до покарань, пов’язаних з із0лящею В1Д суспшьства, - не тшьки украшська, але й глобальна мЬкнародна проблема. Зокрема, в Украпп за середньор1чними показниками в_ установах виконання покарань вщбувають покарання близько 150 тис. засуджених. Украша перебувае на третьому М1сц! за кшькштю справ, яю держава програла в Свропейському суд! з прав людини. За кшьюстю оаб, засуджених до покарань, пов’язаних з золящею вщ суспшьства, на 100 тис. населения ситуащя у свгп така: 1 М1сце - США (730), 5 М1сце - Рос1я (522), 25 мюце - Украша (336), 60 мкце - Полыца(217), 218 мюце - .Шхтенштейн (19)⁶⁵.

Оскшьки позбавлення волл е найбшып розповсюдженим видом покарання не лише на пострадянському простор!, але й в усьому СВ1Т1, накопичена потужна м1жнародна нормативно-правова база та багатий законодавчий досввд шоземних держав з питань регулювання виконання та вщбування цього виду покарання. '

Заслуговуе уваги допов1дь на VIII Мгжнародному кримшолопчному конгресс (Люсабон, 4—9 вересня 1978 р.) в межах^; роботи секщУ «Поводження із засудженими» доктора Едгг Елізабет Флшн (Бостонський утверситет, США). Щбдо розвитку тюремноТ системи у США, вона вважае, що особи, в1д яких реальйо можна оч1кувати рецидиву, повинш помвдатися до тюрмй. Стосовнб шших необхідно вщновити систему сощально'! реабштаци. У тюрмах^: сл1д пбвернутися до програм перевиховання. Е. Флшн запропонуйала декшька таких програм. 1х суть зводиться до того, що тюрми повинш бути нечиеленними (не больше 150 засуджених). Виховател! зобов’язат Добре знати кожного засудженого ⁶⁶. Саме за таких умов значно шдвищиться' ефектившсть застосування принципу дйференщац# та шДивщуатзацп виконання покарання у вид1 позбавлення вол1, в основу якого покладено диференцшований та шдивщуальний шдходи до засудженого. -

Заруб1жними вченйми 1 практиками накопичено великий позитивниЙ досв1д щодо виконання покарання у вйД1 позбавлення вол1. У зв’язку з цим нами будуть тддаш аналізу пештенщарт системи шоземних держав (на прйклад1 США, Англи, Швецп, ФшЛЯНДП, Францп), котр1 досягли найбшьших УСП1Х1В у цш сфері. Шд «усЇхами» нами розум1еться вщсоток постпештейц!арного рецидиву, який у досл1,джувайих крашах коливаеться в межах 7­8%, тод1 як в Украпп складае близько 15-16%. Кр1м цього, кримшально-виконавча практика зазначених заруб1жних крага давно перейшла на систему одиночного (та блочного) тримання засуджених дб позбавлення вол1.

Розпочнемо із родоначальников пештенщарних систем. Позбавлення вол1 - один із найбшьш розповсюджених виД1в кримшальних покарань у США - найчастше розуметься як

тюремне. ув’язнення. Воно може бути: 1)короткостроковим (зазвичай призначаеться за мюдимшори та на строк до одного року); 2) тривалим (законодавство федерацп та штат1в шод1 не обмежуе максимальш строки позбавлення вол! - це може бути 20, 30, 40 1 навггь 200, 300 1 бшьше роюв); 3) дов1чне позбавлення вол! (призначаеться за найнебезпечшип фелони або в якосп альтернативи смертшй кар1, або за сукупшстю вироюв 1 злочишв, або особг, яка мае дв1 чи три судимость головним чином за фелошю)¹¹.

Щодо виконання покарання у вид1 позбавлення вол1 у США, то вщповщно до теорй «ново! пенологи», яка грунтуеться на методах релйшного виховання та морального вщродження особистост1, тривалють ув’язнення значною м«рою може залежати лише вщ самого злочинця, вщ його бажання виправитись. Суд у своему вироку встановлюе лише нижню, 1 верхию меж1 строку позбавлення всмп (наприклад, вщ 1 року до 99 роюв), а реальний

* • * л * 78

строк визначае адмшютращя в язнищ .

Саме в межах системи невизначених вироюв, за задумом и творщв, повинна бути реализована мета сощальноТ реабштацй злочинця, що досягаеться шляхом «поводження» з ним. У цш систем! знайшов вщображення вироблений американськими кримшологами принцип «покарання повинно вщцовщати небезпещ злочинця» замють принципу «покарання повинно вщповщати тяжкост1 злочину» . Така позицш, але за умови вщсутносп упередженого ставлення з боку адмшстрацй установ до засуджених, вщповщае принципу 1ндивщуал»зацй юридичноТ

77. Преступление я наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии : Общая часть уголовного права. - М. : Юрид. лит., 1991. - С. 183; Савченко А В. Здочнн I покарання за крнм1нальннм законодавством Украши та США / А В. Савченко // Наук. в1синк Нац. акад. внутр. справ Укра'1ни. - 2003. - № 3. - С. 239.

78. Осауленко А. О. Нормативна конструкц!я ретроспективно! к>рнднчно1 в1апов1дальност1 в публ!чному прав1 сучасно'1 Украшн : дне. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Осауленко Андргй Олександровнч. - К., 2007. - С. 172.

Преступление я наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии : Общая часть уголовного права. - М. : Юрид. лит., 1991. - С. 184

.в1ДПОВщальност1. За результатами доанджень, 15 % ствробггниюв виправних колошй, вщпввщ&ючи на вщкрите питания щодо пропозицш з удосконалення порядку виконання покарання у вид1 позбавлення вол!, висловились за впровадження у вггчизняну систему кримшально'Г юстицп системи невизначенИХ вироюв, що, на Ух думку, повинно шдвищити ефектившсть виконання цього виду покарання. Однак,^: за сучасних умов розвитку впчизняна система криминально^-! юстицп ще не готова до 1мплементац11 системи «невизначених вироюв». Ця тема е довол) щкавою 1 актуальною, у зв’язку з чим потребуй детального дослвдження.

У пештенщарнш практищ США ефективному виконанню покарання у вид! позбавлення вол1 сприяе науково розроблена та обгрунтована класифкашя засуджених' Так, адмшютращя бшьшосп тюрем США класиф1куе засуджених вщповщно до ймов1рност1 вчинення ними втеч! та оцшки Ух небезпеки.

За цими тдставами засуджеш под1ляються на 5 основних категорш: 1) засуджеш, як! тримаються в умовах максимальноУ ізоляц]1, вщ яких треба очхкувати втеч1, а також засуджеш, яю можуть завдати шкоди собг та шшим; Для забезпечення безпеки Їх рекомендуеться тримати в одиночних камерах та не виводити без супроводу представника тюремноУ адмшгстраца та без застосування спецзасоб1В (наручники, ремен!, кайдани);

2. засуджеш, яю тримаються в умовах сувороТ (зоЛйцп, яких замикають у камерах та блоках, але яким дозволяється працювати у бригадах шд наглядом у примщеннях тюрми. На Гйвдш, де широко практикуеться використання засуджених На дорожшх роботах, ця категор1я засуджених може залучатися до таких робгг шд наглядом озброеноУ охорони; 3) засуджеш, яю тримаються в умОвах обмеженоУ ізолящУ, яю працюють у бригадах пщ наглядом неозброеноУ охорони за межами тюрми та без нагляду - на територп тюрми; у тюрм1 Ух називають «благонадШними»;

4. засуджеш, яю тримаються в умовах м1шмальноУ ізоляцп, яким дозволяється жити та працювати за межами тюрми без нагляду;

5. засуджеш, яю «перебувають гпд ошкою сусшльства», яким дозволяється лроживати у громад1 у самому мкги або неподалщ вщ нього та без нагляду Уздити на роботу, на навчання або час вщ часу вщвщувати знайомих. Вщповщно до одше'У з нових програм, засудженому дозволяється проживати в ушвереитетському гуртожитку та, у период навчання в ушверситет! один раз на

. ол

тнждень звиувати перед консультантом .

Под1бну практику виконання покарання в умовах м1шмальноУ із0ЛЯЦ11 та описи сусшльства, з метою приведения в1тчизняного крим1нально-виконавчого законодавства у вщповщшсть із вимогами дифереищадп та 1ндивщуалізацЙ виконання покарання у вид1 позбавлення ваш на певний строк, слщ 1мплементувати у норми КВК України, що регламентують короткочасш ви'Узди засуджених до позбавлення вол) на певний строк за меж1 виправних колонш. Як додаткову пщставу доцшьно передбачити складання вступних та випускних екзамен1в засудженими, як1 реалзовують право на освггу.

Практика виконання покарання у вид1 позбавлення вол1 на певний строк у США свідчить про подвшну користь днференцащУ та щдивщуалізащУ виконання покарання шляхом зменшення обсягу режимних правообмежень стоеовно засуджених: по перше - економ!чну, а по друге - ресоц1алізац1йну. Справа в тому, що максимальна та сувора ізоляц1я обходяться набагато дорожче, шж м1шмальна ізоляц1я та опгка з боку громади. Фактично у деяких юрисдикщях така оп1ка може бути економ1чно виг1Дною, тому що засуджений в1дпрацьовуе щоденно 3-4 долари за утримання та

1. долар за транспорта 1 витрати., У той же час вш допомагае сво'Уй родин1, що скорочуе розм1р допомоги, яка Уй виплачуеться. Окр1м того, засуджеш, яю тримаються в умовах обмежено'У та М1н1мальноУ із0ЛЯЦП, а також засуджеш, яю проживають у громад), б1льш гпдготовлеш до умовно-дострокового зв1льнення, Н1ж засуджен!, яких тримають в умовах максимально! та сувороУ ізоляцп.

Лише незначна юлыасть засуджених, яю тримаються в умовах максимально» ізоляцн, звшьняються достроково, та I "п лнше за надзвичайних обставин. Таким чином, пом’якійення по Мірі можливост1 режиму кожному засудженому в1дпов)дае як мет» його пристосування до умов сгпвжиття, так 1 мет1 еконрми⁶⁷.

Вщбування покарання увид! позбавлення вол1 в Англи оргашзовуеться за прогресивною системою, що передбачае одинрчне ув’язнення з подальшим переведениям до загальноУ камери, де режим подшяеться на три ступеня. Просування по цим ступеням з набуттям вщповщних пшьг залежить вщ поведшки засудженого. .

Увесь строк вщбування покарання подшяеться на так1 пер!оди: а) пробний перюд (одиночне ув’язнення); б) виправний перюд (загальне ув’язнення »з залученням до пращ); в) умовно-дострокове звшьнення (теля вщбутгя не менше 3/4 стррку покарання). М)Ж виправним перюдом та умовно-достроковим звшьненням передбачаеться ще один етап - перехщне ув’язнення у тюрм1 3 нап1вв1льним режимом (вихщ на роботу без конвою, вшьне

сгилкування із зовнпншм св1Том). Цей перехщний период позитивно

* • 82 оцшюеться наукою 1 практикою .

Щодо реалізацн загальноосвотнього 1 профес шно-техшчного навчання засуджених до позбавлення вол1 на певний строк в Англ11, то програми цього засобу виправного впливу складаються з урахуванням потреби засуджених в оевт. Окр1м цього, мае мкце заохочення продовження навчання шеля звтьнення. Позитивно оцшюемо те, що засуджеш мають можливкть вступати до коледжв, а також навчатися у вищих найчальних закладах за заочною формою навчання ⁶⁸. Под1бна практика заслуговуе уваги з боку вггчизняного законодавця щодо внесения змш до вщповщних статей КВК України (скаламо, до ст. 111 Кодексу).

Заруб1жна пештенщарна практика мютить один вельми цжавии елемент. Зокрема, у Т1Й же Англп, начальник тюрми мае право, пом1стивши засудженого за злкне порушення дисципліни до ізолятора на 28 дшв, не зарахувати цей час до загального строку тюремного ув’язнення^м. Зазначимо, що у росшсысш пештенщаршй наущ також висловлено пропозищю щодо можливост1 продовження перебування засудженого в умовах із0ЛЯЦП на строк, протягом ЯКОГО В1Н ЗЛ1СНО ухилявся В1Д виконання вимог режиму установи виконання покарань, був визнаний злгсним порушником режиму вщбування покарання⁸⁵. Прийняття вщповщного р]шення передбачаеться судом. Вважаемо, наведена практика заслуговуе на позитивну оцшку як така, що сприятиме шдвищенню дисципл)нованост1 засуджених та запоб)ганню вчиненню правопорушень (у т. ч. злочишв) з Їхнього боку; 1 тому може бути 1мплементована нацюнальним законодавцем.

У Швеца покарання у вид1 позбавлення вол1 подшяеться на:

1. позбавлення вол1 на певний строк; 2) дов!Чне позбавлення воль Зпдно з ККШвецп, покарання у вид1 позбавлення вол! на певний строк диференщюеться вщ 14 дшв до 10 роив⁸⁶. УШвецп, населения якоТ складае близько 9 млн. чоловж, лише 5 тис. оаб перебувають у мкщях позбавлення вол!, та й то це здебшьшого некоршш шведи ⁶⁹. У кримшально-виконавчш систем! Швецп - 55 тюрем1 близько 20 слщчих ізрлятор1в. Середня тюрма розрахована на 45-80 ос1б. У деюлькох великих тюрмах утримуеться вщ 100 до 300 ув’язнених, кожному з яких, як правило, надано окрему камеру (насправд), це бшьше схоже на дом ер у готел1, вщповщно умебльований, а також обладнаний санвузлом). У день засуджеш того чи шшого вщдшення вшьно сшлкуються м1ж

Г ' • > -88

собою, а на Н1ч персонал зачиняе ув язнених у камерг .

Кодексом (Глава 26, роздал 6) передбачено можливгсть умовно-дострокового звшьнення вщ вщбування покарання за.умови водбуття 2/3 строку покарання, але не менше . 1 мкяця⁷⁰. Перешкодою у своечасшй реалтцп зазначеного законного штересу засудженого е, зпдно з роздшом 7 глави 28 КК Швецп, порушення умов вщбування покарання. Причому за кожне таке порушення дата умовно-дострокового звшьнення вщкладаеться на 15 дшв⁷¹,

Таким чинрм,. пщстави умовно-дострокового звшьнення за КК Швецп 1стотно вщрізняються вщ тих* що передбачеш В1тчизняним законодавством. Зокрема, щодо формально! пщстави - строку вщбутого покарання - то вш за шведоьким законодавством не диференщюеться залежно вщ тяжкост1 вчиненого злочину, форми вини та особи засудженого, як це мае М1с.це за КК України. А от матеріальна пщстава умовно-дострокового звшьнення визначена дещо в шшому аспекп пор1вняно з вгсчизняним законодавством. Так, якщо за КК та КВК Украши пщставою умовно-дострокового звшьнення е виконання позитивного обов’язку (тобто сумлшна поведшка 1 ставлення до пращ), то за КК Швецп - негативного обов’язку (тобто утримання вщ порушення умов вщбування покарання). Така процедура не може бути .запозичена В1ТЧизняною системою криминально!' юстицц, оскшьки не стимулюсться виконання позт явного обов’язку засудженого у форм1 сумл1нно! поведшки 1 ставлення до пращ.

" Умови вщбування покарання у вид1 позбавлення вол1 у тюрмах Швеци теж вЦцлзНяються вщ аналопчних в УкраТш. Зокрема, дисциплшарш стягнення, ям можуть застосовуватися до засуджених у тюрлй, значно' разняться вщ тих, яю передбачаються у ст. із2 КВК України. Це всього лише: 1) попередження чи 2) незарахування певногб перюду вщбування покарання у тюрм! (до ‘10 даб) у загальний строк покарання. I н1якйх карцер1в, приМ1щень камерного тййу чи дисцнплшарних із0лятор1в. Нав1ть за втечу з тюрми передбачена тшьки Дисциплинарна вщповщальнгсть. Представники адмшгстращТ тюрем пояснюють це тим, що у людини е природний потяг до свободи, за який недощльно Н карати. У таких випадках строк покарання продбвжуеться на термш перебування засудженого у розшуку. Але в деяких тйрмах е окремо розташоваш на територп вщдшення, у яких розмицуються Засуджен!; гцо Мають певш вщхилення в психнц (наприклад Т1, що бояться стлкувания з іншими засудженими), чи засуджеш, як) ведуть себе агресивно стосовно персоналу тюрми. Умови Їх тримання таю ж, як I у звичайних вщдшеннях, але р1вень охорони пщвищений. Плсля проведения циклу спещальних мотиващйних програм таи засуджеш перемпцуються в шгш вйДшення ⁹¹.

Позитивно оцшюючи досвід Англй та Швецп щодо виконання покарання у вид1 позбавлення вол1 на певний строк, 71 % сшвробггниюв виправних колоний висловили пропозищю щодо незарахування строку перебування засудженого до позбавлення вол1 у примнценш камерного типу, як виду дисциплшарного стягнення, до загального строку вщбування покарання. Слщ зазначити, що реакщоо на зазначену пропозищю е и включения до одного із напрям1в «Удосконалення нормативно-правово! бази в

—«г т- — —1Т Г . .

Лнсодед О. Уиош «(дбувивя поцрШня у нормах ШвеяВ / О. Лисодед, А. Стешшюх // В1снкж прокуратура. - 2003. - № 6(24). - С. 1із.сфер! виконання кримшальних покарань та попереднього ув’язнення» Концепцп розвитку та модершзацй оргашв \ установ, що належать до сфери управления ДПтС Украши, на перюд до 2016 р. ;

Метою поводження з ув’язненими у тюрм1 е подготовка Ух до виходу на волю. Осюльки середнш строк ув’язнення обчисдаоеться К1Лькома мюяцями, то така проблема е натальною. Для п вирнпення щодо кожного ув’язненого розробляеться вщповщна програма. На початку специальною комю1ею у единому на всю крашу центр1 розподшу засуджених (який функщонуе при одшй із великих тюрем) визначаеться вид установи (закритого чи вщкритого типу) або ж нав1ть вщповщне вщцшення тюрми, де мае вщбувати покарання та чи шша особа 1 де вона матиме змогу реалізувати себе у Т1Й чи шшш програм1 вщповщно до СВ01Х уподобань. До ув’язнених застосовуеться М1Жнародно визнаний тест НЗК-20, розроблений канадськими науковцями, який дозволяє розкрити особист1сть засудженого. із засудженими проводиться ствбесща, за результатами яко'У здшснюеться Ух розподш не тшьки по-тюрмах, а й по окремих вщдшеннях (секщях) тюрем. При розподш одразу ж визначаеться строк, шсля вщбуття якого засудженому можлива змша умов тримання шляхом переводу в установу бшьш вщкритого

92

типу .

Засуджеш у Швецй також можуть отримувати короткостроков! В1ДПУСТКИ за меж! тюрми. ДОЗВ1Л залишити тюрму може бути наданий засудженому для полегшення його повернення в суспшьство за умови, що це не сприятиме продовженню злочинноУ Д1Яльност1 чи 1НшоУ протиправноУ поведшки. Тобто це - право, а не обов’язок адмнпстраци тюрми, 1 вщ самого засудженого залежить, коли ! скшьки вщпусток вш отримае. Факт надежно!

поведшки у вщпустках е передумовою переведения таких засуджених до установ бглып вщкрятого типу ⁷².

Таким чином, 1 у пйедсыай практищ виконання позбавлення волгна певний-строк перелйе подстав для надання засудженим можливосп короткочасного вшзду за меж1 установи виконання покарань не е вичерпиим 1 застосовуеться з урахуванням принципу Диферейщацп та шдив1дуалізаци виконання покарань.

Слщ зазначити, що повага до прав окремо! людини е аксюмою як У всьому шведському сусшяьстй!,' так 1 в кримшально- виконавчих правовідносинах ⁷³. Анал!з наукових публйощШ, а також урахування думки оаб, ям вщряджалися до Швеци з метою вивчення досюду функцгонування Служби тюрем 1 пробаци, дае пщстави стверджувати, що в основ1 шведського законодавства 1 правозастосовно! практики - 1ндивщ. У зв’язку з цим слщ шдкреслити, що у шведських тюрмах реТбльно втилюються в життя основоположш принципи Свропейських пештенщарних правил, зпдяо з якими цш виправнЪго впливу на засуджених полягають, зокрема, в тому, щоб зберегти Їх Здоров’я та пдшеть ⁷⁴. ‘

Погоджуючись з висновкамй О. Лисодеда та А. Степанюка ⁷⁵1 Грунтуючись на досвід вивчення системи виконання покарань Швеци, можна резюмувати, що ця система дшено е пенггенщарноЮ системсяо, в якій не принижуються честь 1 гщшеть, не кал!чаться людсьм душ1, персонал не зловживае службовим становищем, а робить все для того, щоб злочинець теля вщбуття покарання став законослухняним громадянином 1 приносив користь не Т1ЛЬКИ соб1, а й суспшьству та державь

Так само, як 1 у Швецп, у Фгнлянди покарання у ВИД1 позбавлення вол1 1снуе у двох формах: 1) на певний строк та

2. дов!чне. Щодо позбавлення вол1 на певний строк, то воно призначаеться в межах вщ 14 Д1б до 12 роюв. У Фшляндп функцюнуе 26 тюрем. Бшышсть із них - тюрми закритого типу. Однак останшм часом у тюремшй полггищ ФгаляндЙ спостерхгаеться тенденщя збшыиення частки засуджених, яю пом1щаються до вщкритих установ, особливо за злочини невелико!

ТЯЖК0СТ1 ⁷⁶.

Звертае на себе увагу змша обсягу карального впливу на засуджених до позбавлення вол1 на певний строк шляхом застосування електронного мониторингу. Наприюнщ 2007 р. робоча група, призначена Мшютром юстицп, завершила вироблення пропозицш із використання системи електронного мошторингу. Ця система використовуеться при виконанн! покарання у вид1 домашнього арешту. При цьому за допомогою електрошки контролюють ос1б, яю вчинили злочин уперше та засуджеш до невеликих строЮв тюремного ув’язнення, а також ув.’язнених тюрем із полегшеним режимом. Проводиться активна робота зі зд1йснення контролю за вщбуванням коротких тюремних строюв вдома або в 1нших установах (наприклад, для наркомашв, алкогол1к1в)⁷⁷. Вважаемо обгрунтованою таку форму диференщаци та1ндив1дуалізац11 виконання покарання через досягнення мети ресощалізаци засуджених до позбавлення вол1 на певний строк.

Вщбування покарання у вид1 позбавлення вол1 на певний строк у Франци здшснюеться за Оборнською системою із застосуванням прогресивних умов вщбування, тобто вщ б1льш суворих до менш суворих ". Пюля прибуття до тюрми засуджен! повинн! вщбути визначений строк в одиночному ув’язненш (як правило, не бшьше 45 дшв). Пот1м до них застосовуеться так звана прогресивна система вщбування покарання, що складаеться із наступних етатв: 1)одиночне ув’язнення; 2)виправш (рос. «исправимые») засуджеш вдень працюють разом, ночують в одиночних камерах (за Оборнською системою); 3) збшыиення кщькосп шльг; 4) переведения на нашввшьний режим із працею за межами тюрми та вщвщуванням родич1в; 5) умовне звшьнення за добру поведшку ¹⁰°.

У межах реформування французько'Г пештенщарно! системи мййстр юстицп М»щель Алл10-Мар1 висловила бажання зробити так, щоб у Францы тюрма стала «школою боротьби з рецидивом» х одночасно • «установок), що активно займаеться сощальною реабштащею». Основою пештенщарно! реформи, на думку французького М1Н1стра юстици, мае стати створення таких умов вщбування покарання: «дотримання гщност! особистосп», душ у кожнш із камер, розрахованих на одну людину, у пештенщарнш установ1, призначенш для 1ндивщуального ув’язнення; «персональний супровщ» (саштарний, психомедичний аспект...); «шдготовка до сощально! реабштацп» (робота, здобуття професн, ф!зична шдготовка...) ⁷⁸. Звичайно, тай умови е оптимальними для реалізацп диференщацп та шдивщуалдзацп виконання покарання у вид1 позбавлення вол» на певний строк.

Проте на сьогодш наша держава економ1Чно не готова до створення вищезазначених умов вщбування покарання у вид! позбавлення вол1 на певний строк. Процес переведения в1тчизняно1 пештенщарно! системи на одиночне (або блочне, як це передбачаеться Концепщею державно! подггики у сфері реформування Державно! кримшально-виконавчо! служби Украши) тримання засуджених вимагае не лише досить тривалого часу, матеріальних витрат, але 1 грунтовного переосмислення фшософп виконання/в1дбування кримшального покарання у вид1 позбавлення вол на зазначених засадах, що мае вщповщно як своЇх прихильниюв, так 1 супротивниюв.

2. Виконання та вщбування покарань, не пов’язаних з позбавленням вол1

При вивченш м1Жнародного досвіду виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням вол1, у країнах Свропи основна увага звертаеться на одне із сучасних явищ нашого часу - пробащю. У цьому питанш висв1тлюються бачення вчених на переваги та ЙМОВ1рШ НеДОЛ1КИ Заруб1ЖНОГО ДОСВІДу Та МОЖЛИВ1СТБ його впровадження в УкраУш.

НИШ В усьому СВ1Т1 СТЭВИТЬСЯ П1Д СуМШВ ДОЩЛЬНЮТЬ покарання у вид1 позбавлення вол1, яке, проюнувавши як шноващя протягом двох стол1ть, виявило свою неефектившсть.

Св1тове сшвтовариство зшшлося на думщ про необхщшсть скорочення сфери застосування покарання у вид! позбавлення вол! та розширення практики застосування альтернативних покарань. Цьому процесу сприяло багато чинниюв, пов’язаних як із загальним процесом гумашзацй державно! пол1тики демократичних краУн у крим1нально-правов1Й сфері, так \ з аналізом стану злочинност1 та неефективност1 судовоУ практики застосування репресивних вид1в покарань, пов’язаних з позбавленням всш ⁷⁹.

_/ У щлому, процес дослщження використання не в’язничних санкцш у краУнах розвинутоУ демократ!! засвщчив Ух високу ефективтсть щодо запоб1гання вчиненню нових злочишв, зменшення Ух рецидиву, позитивного впливу на правосвщомють правопорушниюв тощо.

Призначення покарань, не пов’язаних з позбавленням вош, мае багатор1чну 1стор1ю. Таю покарання давно посйш певне мюце в систем1 кримшального судочинства різних краУн світу. Напрнклад, у бшьшосп держав бвропн, Америки, у деяких аз1атських та африканських краУнах створено спещалізоваш органи, що внконують альтернативш видн покарань, - служби пробаци.

Це позадержавне, позаполщшне, позатюремне, у деяких краУнах цившьне; вщомство, що отримало свою назву в|д одного з найпоширешшнх за кордоном вщцв альтернатнвних покарань - пробадн. На думку О. В. Беци, пробащя як вид покараннявиникла у США у першШ половин 1 XIX ст. на основ! двох шституцШ - умовного засудження й вщстрочки вщбування покарання ^,03-

1нститут пробаци був вщомий радянсьюй юридичнЩ наущ. Однак спещльних досл1Джень, присвячених його рол1 у виправленш засуджених, боротьб1 зі злочиншстю за кордоном, пор1вняно мало. При цьому пробащя розглядалась в контекст1 шших проблем кримшального та. крим!нальщ>-виконавчого права ⁸⁰.

На сучасному етащ звернення погляду на альтернативш санкцн знайшло срое вщображення у резолюциях* затверджених концепциях 1 рйценнях м1жнародних симпоз1ум1в та конгреав ООН з питань попередження злочинносп, поводження із засудженнми, застосування альтернатнвних ув’язненню покарань тощо.

Пробащя - це довол1 «молода» модель поводження зі злочинцями, юторичний розвнток якоУ почався в XIX ст. Пробащя, на думку С. Люон, - це система, яка надае злочинцям можливість реформуватися ⁸¹. Пробащя - це форма умовного засудження, яка виступае, з одного боку, як альтернативна ув’язненню санкщя, а з шшого — як правозастосовна шститущя, спещалізований орган числужба, яю виконують цю та деяю шш1 альтернативш санкцй. Сутн 1сть пробацп полягае у встановленш нагляду за злочинцем, який залишаеться в еусшльств!, але на якого судом накладеш певш зобов’язання й обмеження.

Окр1м того, пробащя спрямована на вивчення особи правопорушника, складання його сощально-психолопчноУ характеристики та пропозицШ до суду щодо обрання рацюнального виду покарання. Гбловною метою пробаци е захист суспшьства, попередження повторних злочишв, сприяння рёштеграцп правопорушника в сусп1льство. Пробащя прямо або опосередковано вйконуе таю завдання:

• надае органам судовоТ влади та шшим структурам ВИСОКОЯЮСНу 1*нформаЩЮ (досудов! ЗВ1ТИ Й ДОПОВ1Д1 про сощальне обстеження правопорушниюв) та ощнки з метою допомогти суддям у призначен! покарання ! вибор] шших р1шень;

-забезпечуе практичну, фшансову, сощальну 1 психолопчну допомогу та отку, а також проводить роботу з правопорушниками П1сля звшьнення, на основ1 метод1в сощаяьноУ роботи, на будь- якому етапг протягом контактувайня правопорушника з системою кримгнального судочинства;

-контролюе I здШенюе нагляд за правопорушниками, яю перебувають пщ пробацшним наглядом;

• робить свхй внесок у безпеку суспшьства через заохочення правопорушниюв стаВати законослухняними членами суспшьства, ефективний мотторинг I нагляд за правопорушниками з метою зменшення р)вня повторно! злочинноси, а також способом розвитку тих навичок, яю сприяють ведению позитивного способу життя Та соЩальнш рештеграцп;

• виявляе й розвивае особисп риси юпента 1 соціальні ресурси, яю допоможуть йому усшшно повернутися в сусшльство 1 вести законослухняний споаб. життя завдяки створенню позитивно! життевоУ стратеги;

-гадтримуе оаб, яких тримають пщ вартою, допомагае Ум готуватися до звшьнення;

-надае допомогу правопорушникам гпсля Ух звшьнення із в’язнищ;

• сшвпрацюе з центрами сощально! реабштацй для правопорушник1в;

-надае допомогу ам’ям правопорушниюв з метою шдтримки й покращення амейних стосунмв правопорушниюв, а також зменшуе перешкодн сощальнш штеграцп ^Ш6.

Загалом видшяють дв1 основш функци пробаци: досудову та шсля судову ⁸².

Досудова функщя, або ж «сощальне дослщження особистост1 пщсудного» здшснюеться на стада розслщування злочину, разом із проведениям шших слщчих дш, покладених на органи дізнання та слщства. Шд час и виконання забезпечуеться збгр шформацп про правопорушннка з метою надання допомоги суду у визначенш найбшып ефектнвного для певно'1 особи виду покарання (позбавлення вол1 чи будь-якого альтернативного покарання) на основ1 прогнозу подальшоТ поведшки особи та можливостей и ресоц1алізацп у в’язнищ чи на вол1.

Ця функщя мае велике значення, тому що и здщснення дае суду можливість отримати додаткову шформащю про злочинця, яка не завжди може бути отримана у процеа слщства та судового засщання; зібрана шформащя потр1бна також пращвникам служби пробаци для розроблення програми ресощалзацй злочинця, якщо йому судом буде призначено альтернативний вид кримшального покарання. У випадку призначення пщсудному позбавлення вол1 вщомосп про нього стануть основою програми виховного впливу у в’язнищ.

Досудова функщя мютить власне сощальне дослщження особистост! злочинця, складання попереднього сощального пов1домлення (допов<д1) про ньсго, присутшсть на зааданнях суду офщера служби пробаци.

Сощальне доашдження тривае протягом двох-тотирьох тижнв э моменту затримання правопорушника та проходить у чотири етапи: ‘

1. В становления даних про попередш судимост1 затриманоТ особи на основ! офщШних даних пшнцп.

2. Виявлення характероЛопчних особливостей бюграфп правопорушника умов життя, оточення та йгаЇх, яю сприяли формуванню особистосп чи спонукали до вчинення правопорушень.

3. Проведения медичного обстеження, встановлення ф)зичного та пеих1чного стану правопорушника, рис характеру.

4. Переварка та уточнения сощальиих вщомостей про злочинця.

На П1дстав1 викладеного вище, вважаемо, що при реформуванш кримжально-виконавчоУ шспекщУ Украши в службу пробаци н персонал при виконант досудовоУ функцп буде зобов’язаний збирати про особу, яка вчинила злочин, окр1м згаданих вище, таю вщомосп: прізвище, гм’я, по батькоВ), дата народження; стать; м1сце проживания; амейний стан, наявшсть дггей; ставлення до члежв родини; до оточуючих; вид робота або навчання; р1вень професшноУ тдготовки; ставлення до роботи чи навчання; характеристика з м1сця проживания, робот чи навчання; характеристика злочину; факти, що вплинули на його вчинення (вживания алкоголю, наркотичних або шших одурманюючих засоб1в, безробггтя, емоцшна невр1вноважешсть, амейн1, фшаисов1 та шип проблеми); обставини, яю пом’якійують покарання (ст. 66 КК України); обставини, яю обтяжують покарання (ст. 67 КК України); перспективи на майбутне; життев! плани; оцшка ступеня небезпеки для сусшльства; можливість повторного вчинення злочину протягом року; контакт з офщером служби пробацп'; бажання злочинця до різних громадських 1 виправних програм й заход1в.

Щдготовлена за таким порядком шформащя 1 визначае ступень небезпеки злочинця. Зазначена доповщь мае допомогти суду винести правильний вирок, а пот1м сприяти офщеров! служби пробаци у його робот] з ресощалізацп особи, визнаноТ винною у вчиненшзлочину.

Другою основною е шслясудова функщя виконання альтернативних вид1в покарань - нагляд за засудженою особою та и ресоц1алізац1я на основ! спещальноТ програми, запропонованоТ в сощальнш доповщь Офщер пробаци здшснюе сощально- психолопчне спшкування із засудженим, пщ час якого вш прагне психолопчно впливати на особу, зняти напругу, страх, розчарування, агреаю, невдоволення. Значке м1сце тут вдаграють тематичн1 бесщи з шднаглядним засудженим, вщвщування його вдома.

За умови правильно! побудови нагляду сшвроб1Тник служби пробац11 повинен знати уа сторони життя свого п1доп1чного, слщкувати за його фзичним, псих)чним та моральним станом, за тим, чим вш займае св1й в1льний час, виявляти його професшн1 нахили, прагнення пщвищити загальноосв1тн1й ревень тощо.

При цьому необхідною умовою ефективного виконання покарання офщером пробаци е вироблення у засудженого позитивного ставлення до роботи, яка з ним проводиться, що виражаеться в його особжгпсних змшах та добров!льн1й реалізацп програми ресоц1алізаци.

Узагальнення викладеного вище дае нам можливкть зробити таю висновки:

• по перше, одн)ею з основних функцш служби пробаци е правильне визначення ступеня сусшльноУ небезпеки або сощальноТ збереженост1 правопорушника на залит суду;

по друге, пробащя як складний соц1ально-правовий шститут е засобом покарання, який полягае в передач1 особи, визиано'1 судом винною у вчиненш злочину, без застосування до не'1 санкци у вид! позбавлення вол! пщ нагляд специально! служби на строк та на умовах, визначених судом, порушення яких веде до позбавлення вол1;

• по трете, нагляд за засуджецим та його _; ресоц1ал!защя грунтуються на встановленш стосунив м1ж офщером пробадн та засудженою особою, при цьому офщер пробацп не лише наглядае за и життям, ходом виправлення, але й активно впливае на цей процес;

У 61льшост1 краУн Зах)дцо'1 Свропи вже давно застосовуються не в’язничш та альтернативш види докарань. ■ Сучасний стан пробацп * европейських краУнах, зокрема ЗахддноУ бвропи, можна прослщкувати за юлькома основними лшями розвитку, до яких, зокрема, належать:

1. Рух вщ приватно! до громадськоУ оргашзацп пробацп.

2. Виникнення, спад 1 вщродження такоУ важливоУ складовоУ, як участь волонтер1в,

3. Розвиток пробацп на професшних засадах.

4. Збшьшення кшькост! альтернативних видав покарання.

Ус! з гадаю вище позицп е складовими бшьш глобально! тенденцп до ушфйсаци та спрощення системи виконання покарань, метою якоУ е передача якомога бшьшоУ кшькост! превентивних правоохоронних функцШ 1 концентрацхя вщповщних оргашзацшних та адмшютративних ресурс!» в единой, ушверсалыпй шституцп м’якого сощального контролю - служб» пробащУ.. , -

Ця тенденция почала складатися ще на початку XX ст., коли класичне кримшальне право було змушене пристосовуватися до потреб розвитку кашталютичних відносин. В епоху середньов1ччя кримшальне законодавство зосереджувало увагу на акт1 кримшального злочину, а не на особистост) злочинця.

Таким чином, столггтями кримшальне законодавство займалося репреаями, основною метою яких було застрахати потенцшного злочинця. 1ншими словами, страх покарання був метою його застосування. Наприкшщ XIX ст. нам1тилася тенденщя До бшьш шдивщуального шдходу до покарання. Концепцп «перевиховання», «ресощашзацп», «реабЫтацй», а також 1ндив1дуально направлен! превентивш заходи поступово визнаються метою покарання. Протягом XX ст. така змша прюритет1В привела до впровадження в ус1х европейських краУнах системи сучасних санкцш, у яких громадсью служби почали вдагравати провщну роль ⁸³.

Перил служби пробаци виконували функци загальноУ Допомоги звшьненим із м1Сць позбавлення вол1. Як правило, цим займалася не держава, а благодшш та релйшш оргашзацп. Сучасш завдання державно'У служби пробаци кардинально розширилися до нагляду за засудженими, посередництва м1ж жертвою та злочинцем з метою отримання компенсаци, кураторства правопорушниюв, вщповщальност! за виконання судових вироив та оргашзацп різноман1тних вид1в альтернатнвних покарань.

Служба пробаци у европейських краУнах полегшуе роботу правоохоронних оргашв, судовоУ системи, забезпечуе координащю взаемодп державних установ, мкцевого самоврядування, неурядових оргашзацш, окремих громадян у процеа виконання покарань, альтернатнвних позбавленню вол1 ^,09.

У Шдерландах служба пробаци почала Д1яти на основ1 християнськоУ благодшносп в 1823 р. У Дани приватш оргашзацп почали активно допомагати звшьненим з тюрем з 1850-х рок1в, а вже з 1905 р. з тюрем розпочали звшьняти ос1б на певних умовах проходження ними пробаци, яку забезпечували щ оргашзацп.

У XX ст. служба пробаци у Британи поступово перейшла шд контроль Мшштерства внутр1шшх справ. У той же час служба пробаци продовжувала поширюватися та и було адаптовано до юнуючих умов. Окр1М своеУ початковоУ рОЛ1 у наданш дорослим правопорушникам альтернатив тюремному покаранню на засадах сощальноУ допомоги, служба пробацп через різномаштш закони, прийнят1 Парламентом, взяла на себе наведен! нижче обов’язки, багато з яких виконувалися неформальным чином ще до прийняття аддповщних законодавчих акпв:

• нагляд за неповнол1тшми правопорушниками;

• подготовка доповщей про сощальне обстеження правопорушниюв (зараз вони мають назву досудових звтв) для суд1в; ^:

• надання допомоги особам, яких було достроково звшьнено з М1сць вщбування покарання;

• социальна допомоГа ув’язненим;

• надання мгсця проживания правопорушникам; •

• надання сощальноУ допомоги Д1тям у амейних судових справах.

Хоча ми користуемоея загальним поняттям «служба пробацп», але насправд1 вона складаеться з 55 регюнальних служб Англп та Уельсу, бшышсть з яких представляе окрем1 графства^,|0. НаПрИК1НЦ1 1960-Х Р0К1В з’явилися пропозици ЩОДО Необх1ДНОСТ1 здшснення функцш пробацп новими, широко розловсюдженими вщщлами сощальних послуг. Офщери пробащУ в АнпйУ та Уелып успешно протистояли таким спробам, але Закон вщ 1958 р. «Про Соціальні Роботи у ШотландЙ» прив1в до злиття служб пробацп із В1дд1лами сощальних служб у Шотландн. Служба пробацп на П1вдн1 Великобританп (Анппя та Уельс) зберйае виразш риси С0Ц1аЛЬН01 допомоги 1, зпдно із законом, ус1 офщери пробаци повинш мати квал1ф)кащЮ сощального пращвника. Вважаемо, було б доцшьно запровадити 1 в Украли зазначене положения, яке передбачало би, що пращвник кримшально-виконавчоУ шспекцп повинен мати, як базову, освггу сощального пращвника.

Пробащя в Англп отримала досить широке застосування. У юридичнш литератур! вщзначаеться, що у 1990-х роках накази на пробацпо почали виноситися приблизно стосовно 10 % обвинувачених ^ш. Це значний вщсоток, який ще раз вказуе, що гуманш метода поведшки з правопорушниками отримали велике розповсюдження у Великш Британи.

Беззаперечний штерес являе також те, що утримання тюрем обходиться суспшьству набагато дорожче, шж фшансування д1яльност1 системи пробаци. Наприклад, у 1990 р. витрати на службу пробаци становили приблизно 245 млн. фунт!в стерлшпв. На тюрми було витрачено 902 млн. У середньому на виконання одного наказу про пробащю в 1990 р. було витрачено 1,11 тис. фунт1в стерлшпв. Р1чш витрати на одного ув’язненого в тому ж рощ дор1внювали 16,7 тис. фунпв стерлшпв.

Можливо, найбшьш значною змшою у систем! пробаци було запровадження громадських роб1т. За вироком суду правопорушник повинен виконувати безкоштовну сусшльну роботу для потреб м1сцево1 громади пщ наглядом офщера пробаци. Пол1тики розглядали громадсью роботи як привабливу альтернативу, тому що вони поеднували покарання та компенсащю шкоди.

В щеальному випадку так1 роботи передбачали 1 сощальну реаб1л1тац1ю правопорушника. Однак, Ц1 роботи не надавали правопорушнику допомоги у виршенш довгОстрокових проблем, як1 могли призвести до вчинення злочину. Таким чином, громадсью роботи змусили офщер)в пробаци вщступити ще на один крок вщ 1х початково'1 рол1, як агент1в соц1ально1 допомоги, та зробити ще один крок у напрямку того, щоб стати агентами покарання.

На початку 1990-х рок!в уряд консерватор!в дшшов висновку, що утримання правопорушниив п1д замком, за словами мЫстра внутр1шн1х справ Девща Ведд1нгтона₇ «було дорогим засобом перетворення поганих людей у ще прших». Закон «Про Кримшальне судочинство» 1991 р. зробив спробу вщвернути правопорушншав вщ в’язнищ. Центральним елементом цього нового пщходу була формалізащя щеУ «вщбуття покарання у М1сцев1й громадЬ, яка спочатку була пов’язана із громадськими роботами. У результат! дп цього закону, свобода правопорушника повинна бути обмежена шляхом застосування вироку, не пов’язаного з позбавленням воль

Окр1М громадських роб1Т суд мав ШШ1 МОЖЛИВОСТ1 для винесення покарання за злочини, як1, зпдно із Законом 1991 р., вважаються достатньо серйозними, а саме: стандартна пробащя; пробащя з додатковими умовами, наприклад, проживания у визначеному гуртожитку або вщвщання курсу лгкування вщ алкогольно!' залежноеп чи наркоманц; комбшований ордер, коли пробащя поеднуеться !з громадськими роботами 1, в деяких випадках, додаються зазначеш вище умови; заборона на вихщ із помешкання п1сля певного часу ввечер! тощо. Взагал1 ми нарахували близько 20 покарань, альтернатнвних позбавленню вол1. А у КК України Ух усього 10.

Служба пробаци повинна була взяти на себе одну з головних функцш у систем! криминального судочинства, осюльки вона несла вщповщальтсть за зд1йснення виромв, не пов’язаних із позбавленням вол1. Б1льше того, стало очевидним, що осюльки, зпдно із Законом 1991 р., прийнятим у Великобританп, суди повинш були виносити вироки вщповщно до вчинених правопорушниками злочишв, а не на основ1 Ух кримшального досье, все менше оаб буде засуджено до позбавлення вол1 та все бшьше оаб буде отримувати ордери на пробацно.

Без сумшву, оч1куючи такого розвитку под1й, Закон 1991 р. визначив так1 статутн1 завдання служби пробащ'У: забезпечення реаб1Л1тац11 правопорушника, захист суспшьства вщ серйозноУ шкоди, яку може заподяти правопорушник, попередження вчинення рецидивних злочин1в. Хоча про це 1 не було сказано багато сл1в, це св1дчило про подальший вщхщ вщ початковоУ рол» °Фщер1в пробащ'У з надання порад, та допомоги правопорушникам,

из

а також встановлення з ними. дружшх вхдносин. Тим самим лщвищувалася полщейська роль служби пробаци в Британп.

Взагаш, дуже позитивним у правовш систем1 Великобританп ми вбачаемо юнування величезно! кшькосп оргашзащй, як державних, так 1 недержавних, різних фонд1В, асощацш, центр1в, яю займаються проблемами адаптацЙ злочинщв до нормального життя, питаниями роботи з потершлими.

У цГлому, застосування пробацп у крашах Зах1дноУ Свропи розвивалося досить типово, проходячи через дв1 стадй:

Перша стад1я - благодШш та релТгшш оргашзацй залучали волонтер!в до нагляду за екс- та потенцшними правопорушниками. Друга стад1я - поступова часткова замша волонтер!в професюналами, а благодШних фонд1в - бюджетними та

... л\7 ~' ,

недержавними органтцшми .

У Норвегп пробащя здшснювалася виключно волонтерами до 1980 р. (спортивними та рел1пйними), у Гталн - до 1975 р., у Данн- до 1973 р., у Чехословаччиш - до 1971 р., у Шмеччиш - до 1947 р. Отже, у переважнш б)льшост1 краТн Свропи перехщ пробацй на шшу стадш вщбувся лише у друпй половин! XX ст.

Наприклад, до 1961 р. в Австрй була лише одна оплачувана посада офщера пробаци, а всю роботу виконували волонтери. Лише в Бельгй, Беликобританй та Фшляндй професюналізац1я пробацй вщбулася ще наприюнщ XIX ст. Найбшьш нерозвинутим вважаеться децентралізований шститут пробацй в 1спанп, який 1 дос1 покладаеться на шщативи мюцевих волонтер1в. Лише з 1995 р., П1сля реформування системи покарань, держава почала запроваджувати програми пробацй, починаючи із засуджених. Навггь сьогодш програми застосування альтернативних покарань та пен1тенц1арно1 социально! допомоги реалізуються лише в Каталонй ^ш

.Слщ також звернути увагу на те, що таю кражи, як Швейцары та ФранцЫ випадають з типовоУ европейрько! палпри. У Швейцарй вторично кантони (провшци) надзвичайно децентршшоваш, що пояенюе виникнення й впровадження на мюцевому р1вш найрізНоман!тн1шнх йпщатив у сфері альтернатнвних покарань. Якщо в одних кантонах пробащя здшснюеться за рахунок м1сцевого бюджету професшними офщерами, то в шших працюють виключно волонтери та благодшш оргашзацп.

До реч1, в ус1х кантонах Швейцара служби пробаци сшвпрацюють із правоохоронними органами, але повшстю финансово незалежш вщ суд1в та полщн. Щодо Франца, то тут волонтер1в до само'1 пробаци не залучають, але структури служби пробацп (складова частина пештенщарно'1 системи), активно сшвпрацюють з волонтерським сектором у галуз1 сощального захисту та боротьби з наркозалежнютю. Останшм часом французька служба пробацп почала придшяти увагу сшвпращ з волонтерами, що надають пщтримку жертвам злочинност1 ^1И.

Саме щляхом ознайомлення з юнуючим м1жнародним досвідом визначено сталу тенденщю до розширення сфери пробацп. Традищйно офщери пробацп займалися злочннцями, а не 1х жертвами. В останш роки до процедури пробацп почали залучати жертв зазначеного випробуваного. Таке залучення не поширюеться на допомогу самш жертв!, але примирения та врегулювання відносин з жертвою сьогодш розглядаеться як запорука усшшно! реабштацп. Тобто злочинець переконуеться, що суспшьство може його пробачити теля вщбуття покарання, якщо це здатна зробити жертва.

Мальта е одшею з не багатьох краУн, де офщер пробаци з самого початку контактуе з жертвою, представляв и особисте ставлення до злочинця та злочину в суд! 1 Д1е в якост! посередника

М1ж злочинцем та жертвою для забезпечення якомога повноУ компенсацц жертв!.

У Швеци для цього розроблеш спещальш репональш Програми. Вважаемо позитив ним досвід Швеци щодо примирения злочинця 1 жертви.

Одним із ваЖливих аспекпв пробацй в Сврош е ставлення до дорослих та неповнолгтнгх правопорушниюв. У бшьшост1 краш служби пробаци зобов’язаш зпдйо з законом обмежити свою дЬшьшсть колом ПОВНОЛ1Т1ПХ ’громадян. Особливо це стосуеться краш, де кримшальна вдаовщальшсть наступав з певного В1ку 1 тдпадае пщ певш законт акти. Наприклад, у Ншеччиш, Нидерландах, Бельгй, Францй та Ггалй справами неповнол1тшх займаються спещальш сЛужби.

^; Винятком Можна вважати Португалию, де служба пробацй мае спещальний шдроздш, що займаеться неповнолггшми, та Швейцарию, де 1снуе «зм1шана» система - в однйх кантонах неповнолггшми займаеться служба пробаци, а в шших - соц!аЛ'ьш пращвники. У таких европейських країнах, як Дашя, Люксембург, Мальта, 1спанЬ* та Швещя кримшальна система не подшяе злочинщв на повнол1ТН1х та неповнолггшх I тут офщери пробацй ирацюють із дггьми та дорослими у випадках, якщо справа не викликана В1Дпов1дною социальною службою ^1,5.

1ншим важливим моментом пробаци сл1д визначити ставлення до окремих категорш злочинщв. За винятком Мальти, де «Акт про пробащю правопорушниюв» однозначно не може бути застосований до оаб, що займалися торпвлею зброею та наркотиками, законодавство уах шших европейських краш дозволяє застосовувати пробащю нав]ть до особливо небезпечних рецидив1ст1в. Це не означае, що вс1 категорй злочинщв заслуговують на однакову увагу служби пробацй

.Наприклад, в Англп та Уельс1, НорвепУ, Голланд и та Грланди прюритетним вважаеться напрям роботи з трупами пщвищеного ризику, до яких належать т), хто вже один раз був засуджений, _В1дбував покарання у вид1 позбавлення вол! й мае ризик вчинити злочин знову та отримати больший строк покарання. Доведено, що в чим прших матеріальних та сощальних умовах, у порвнянш з середшм р1внем, проживае випробуванйй, тим вище ризик рецидиву 1 тим бшыпоУ допомоги та уваги служби вш потребуе ^пб.

До реч1, на Мальт) приоритет в Дхяльносп служби пробаци вщдано тим неповноЛ1тн1м та молодим людям, яю ще не встигли повшстю втягнутися у злочинне життя. Вважаеться, що молодим людям значно легше змшити поведшку, шЖ особам середнього та похилого в1ку, а «швестищТ в молодь» е прюритет'ними для майбутнього сусшльства. У Швейцарй активно ддать агентства сприяння служб] пробаци, яю зайнят1 в сфер! запоб1гання домашньому насильству, зловживанню щодо дггей та попередження наркоманп.

За винятком Англй та Уельсу, Бельгп, Дани, НорвепУ, Францп та Швецп служби пробаци решти европейських краш практично не зайнят1 у сфері первинного попередження злочинностк У згаданих вище краУнах офщери пробащУ беруть активну участь як консультанта при розробленш загальноТ кримшальноУ пол1таки на державному та м!сцевому р1внях, а в Швецп навггь залучеш до спещальноУ нацюнальнО'У програми «закон та порядок», яка е елементом обов’язковог шюльноУ програми. У бшыност! европейських краж служби пробаци зайнят) переважно вторинним попередженням злочинност!, тобто попередженням рецидиву ⁸⁴.

Узагальнюючи викладене вище, можна зробити висновок, що У бшьшосп пештенщарних систем краУн ЗахщноУ Свропи, у тому

чнсш в бшыпосп краш Свролейського Союзу, функцюнуе шстатут пробацп. Позитивна результата його д1яльносп обумовлюються тим, що вони ор1€Нтоваи1 не лише на виконання полщейських функщй, а в першу чергу перед ним стоУть завдання надання сощальноУ допомоги особам, як! перебувають пщ наглядом.

Краши СххдноТ Свропи, як 1 Захщна Европа встигда накопичити певну практику функцюнування пробацп. Наприклад, ушкальшсть досвіду Чесрко! Республгки полягае в тому, що бшя ВИТОК1В пробащ’1 стояли студента факультету сощальноУ роботи Карлового ушверситету в Праз1, яю оргашзували в 1994 р. Асощащю розвитку сощальноУ роботи в кримшальнш юстищУ. Метою дЫльносп ще! недержавно'У оргашзацп була пщтримка та запровадження альтернативних позбавленню вол1 вид1в покарань.

Члени асощацн провели низку конференцш та семшар1в з щеУ проблеми за участю представниюв шших недержавних оргашзащй, започаткували проведения досл1джень щодо обгрунтування можливостей та потреби у створенш спещальноУ служби, яка ошкувалася б питаниями ресощагизащ'У умовно засуджених ос1б.

Ц1 передумови забезпечили введения з 1996 р. посад офщер1в пробаци при мкцевих та обласних судах, вщповщальних за впровадження як традищйних альтернативних видгв покарань (виправш роботи, умовне засудження), так 1 нових вид1в (пробащя, громадсью роботи). Одндею з функций офщер1в пробацп було здШснення сощального контролю за поведшкою засуджених, що вимагало ЇхньоТ спещальноУ пщготовки з питань права, психодогп, педагогики, сощальноУ роботи, розвитку комушкативних та сощальних умшь.

Цпсавим з цього приводу е також досвід такоУ краУни Свропейського Союзу як Естоны. Система пробащУ Д1е там з 1998 р., що, насамперед, пов’язано з процесом кардинального реформу вання системи виконання покарань та нагальноУ потреби зробити ГУ бшьш гнучкою. Пробацп пщлягають особи, яю були засуджеш умовно та достроково звшьнеш з м1сць позбавлення вол1

.Метою пробаци е мониторинг поведшки таких оспб, яю зобов’язаш виконувати вс1 вимоги пробацшно'1 служби [, с. 17] ⁸⁵:

1ишою метою, безумовно, е допомога особ1 в сощальнш штеграци в суспшьство та запобпання рецидиву. Офщери пробаци встановлюють нагляд за виконанням умов пробацп та виконують роль консультант 1 посерёдниюв м1ж особою та службами зайнятост!, сощального забезпечення, судом та іншими оргашзащями. Працюючи в якост1 посередника, офщер мае право вимагати вщ представниюв цих оргашзащй активного сшвробггиицтва, а у раз! Їх вщмови складае спещальний рапорт, за яким вщповщальш особи можуть бути покаран!.

із введениям пробаци судд1 почали бшьше придшяти уваги правопорушнику та аналізу його иоведшки. Суддя мае право вимагати спещальний рапорт про поведшку обвинуваченого протягом слщства. Якщо основним завданням для слщчого е з’ясування обставин злочину та доведения вини шДслщного, то офщер пробаци готуе сощальний анализ особи обвинуваченого та рекомендуе суду заходи оптимального сощального впливу на певного злочинця. Пробащя починаеться з того, що офщер складае план виконання пробацп на весь ирйзначений судом перюд.

Упродовж пробаци офщер регулярно надсилае до суду рапорти, в яких детально зв1туе про хщ нагляду. У раз1 вчинення засудженим нового злочину або невиконання ним окремих вимог ^СУДУ щодо умов пробаци офщер негайно подае до суду рапорт. Керуючись ним, суд призиачае додатков1 вимоги засудженому або вщправляе його в мкця позбавлення воль

Як правило, департаменти пробаци Естони розташоваш в прим1щенн1 районних сущв. Департаменти пробацп е шдроздшом ^СУДУ 1 повн1стю шдпорядковуються голов! суду. Кер1ВИИЦТВО департаментами здшснюеться вщповщальним судовим секретарем, необхщш прим1щення та обладнання також забезпечуються судами. Зпдно з Законом «Про пробащю», юльюсть юйенпв в одного офщера не повинна перевищувати 30 ос1б, що за

I. - .

м1жнародною практикою е оптимальним ргвнем навантаження для належного виконання цього виду покарання. Сьогодш в середньому на офщера служби пробаци в Естонп припадае 40 кгненпв, а в деяких районах 50 та нав1ть 60 ос1б.

Характерною рисою служби пробацп Естона е функцюнування в а структур! волонтер1в, яю, як показуе практика, надають суттеву допомогу в робоп з особами, яю перебувають на обЛ1Ку.

Наступною кра'шою СС із позцтивним досвідом виконання покарань, не пов’язаних із позбавлення вол! е Угорщина. Вона використовуе службу пробаца для контролю та сощально! роботи із правопорушнцками. У нш професшна служба пробаца для доросших розпочала свою Д1яльшсть у 1976 р. Законодавство Угорщини так визначае мету пробацп:, «...сприяти шляхом контролю та щмвництва за засудженими Їх штеграцп в суспшьство та створення сприятливих умов для реалізацп завдань». Спочатку завдання пробаца полягали в оргашзацп примусово'Т пращ звшьнених із М1сць позбавлення воль із 1993 р. примусова праця заменена громадськими роботами, що призначаються судом за м1сцем проживания. Як правило, покарання полягае в безоплатнш пращ на користь громади вщ 1 до 50 дшв ^П9. „

Система, служби пробаци розвивалася на баз1 створених при обласних судах центр1в. Бшышсть форм практично'1 роботи виконувалася такими центрами. Кр1м обласних служб пробацп сьогодш працюе незалежна служба пробацп в Будапешт!. Запровадження ще'Г окремоТ служби було визнано потребами столищ з 2,5-мшьйонним населениям. На нашу думку, столиця України також потребуе створення аналопчноТ служби пробацп окремо для Киева, що надасть змогу створити практику наслщування по робот!, вихованню, консультащям та допомоги

119. Организация и деятельность службы нробают за рубежом // Альтернативы тюремному заключению в Российской Федерации : материалы междунар. конф. - М., 2001. - С. 69.

засудженим для персоналу обласних та районних служб пробаци у иайбутньому.

Керують обласними та столичнимн центрами пробацй Угорщини спещальш «тюремш» судд1, яких особисто призначае , Президент. Нагляд за ними здШснюе Нацюнальний комггет юстици - незалежна вщ Мшютерства юстицй оргашзащя.

Д1яльи1сть офщера пробацй в Угорщиш можна умовно П0д1лити на три основш напрями: консультаций польова та оргашзащйна робота. Основна робота пов’язана з пснхолопчною допомогою засудженим. Багато правопорушншав зі своТми проблемами звертаються до офщерйв, ям зобов’язаш Їх уважно вислухати й надати практичну пораду. Але найважлившим елементом, який присутнш у будь-якому тиш пробацшноТ роботи, слщ вважати освггу. Це едине, що може допомогти особ1 набути знань та навичок, необхщних для законослухияиого життя 1 В1ДМОВИ В1Д криминального СВ1ТОГЛЯДУ, ЩО ПрИЗВ1В до вчинення злочину.

У Румунй служба пробацй була створена в. 1996 р. у процес1 експ ер и ме нтального проекту в графств1 Арад. Ниш розвиток нацюнальноУ служба пробацй в цш краТн* в1дбуваеться з урахуванням заруб1жного досвіду, 1снуючих потенщальних ресурав Румунй, наявного персоналу та ступеня його шдготовки.

Основними функщями служби пробацй в Румунй е: забезпечення суд1В шформащею про правопорушниюв та сприяння Тм у процес1 винесення вироку; розроблення та реагёащя ефективних програм нагляду за правопорушниками у сусшльств); виконання судових вироюв щодо громадськнх робк; скорочення запоб1жних заход1в (взяття шд варту) до мЫмуму, який необхщний для пщтримки належного р)вня громадсько'Т безпеки; допомога засудженим шд час вщбування покарання та шсля звшьнення у Дотриманш законослухняноТ поведшки, змша Їх антисуспшьноТ поведшки та сприяння Їх рештеграцн у сустльство.

У Словенп, на вщмшу вщ шших краТн СхщноТ Свропи, немае окремоТ системи служби пробацп або законодавства для створення такоГ системи. Завдання, яю в 1нших краУнах вважаються пробацшною роботою, у Словенп виконуються мед!аторами (мед1ац1я на досудовому еташ), призначеними судом радниками (умовне покарання з наглядом), в’язничними офицерами спшьно з центрами сощальноТ роботи (громадсью роботи), або сощальними пращвниками, яю належать до центр1в сощальноУ роботи (нагляд за неповнолгоими).

Законодавча основа такоУ Д1яльностг грунтуеться переважно на в!дп0в1дних положениях Криминального кодексу, Кримшально- процесуального кодексу, Закону «Про виконання кримшальних покарань», а також на спещальних правилах та шструкщях, виданих Мшютром юстицп та державним генеральним прокурором.

Вщсутня служба пробацп 1 в УкраУш. На нашу думку, и створення потребуе прийняття суттевих поправок у чинне законодавство; покращення матеріально-техшчного забезпечення п Д1ЯЛЬНост1, пщготовки та переп1дготовки кадр1в новоТ генерацп, потребуе також ф1нансового та організац!Йного врегулювання.

Основною функщею, за якою служба пробацЛ краш СС В1дрізняеться в1д наявно‘1 в УкраТт крим)Нально-виконавчоТ 1нспекцп, зазвичай називають досудовий зб1р 1нформацп про правопорушника з метою надання допомоги суду у визначенш найб!льш ефективного для певноУ особи покарання. Саме прихильники пробаци пропонують впровадити и в життя в першу чергу, мотивуючи це тим, що «не всю шформащю про злочинця можливо отримати пщ час досудового слщства та суду» ^т. До тако! шформацп належать: попередн1 судимост1 на основ1 офщ1йних даних пол1цн, сощальна характеристика правопорушника, а також висновок про потребу направления особи до в’язнищ.

119. Антон ван Кальмтоут. Пробащя та служб н пробаШ1 в крат ах - кандидатах у члени СС / Антон ван Кальмтоут, Робертс Д., Вшд1нг С.

• К. : Ат1ка, 2005. - С. 43-47.

Як висновок, можна стверджувати, щв'в Украпп, як 1 у деяких краУнах СхщноТ Свропи, служба пробаци перебувае у процес1 створення. Дос1 недостатньо врегульоване законодавче, матеріально-техн1чне та кадрове забезпечення-, Поапдовна реформа кримінально-виконавчої системи, що проводиться протягом оетаншх рок1в, передбачае докоршш .змши, розраховаш на перспективу. Зокрема, розширити застосування покарайь, альтернатнвних позбавленню вол1, створити в краУш службу ■ пробацп, визначйти та створити оптималЬну кшьккть м1сць у сл1дчих ізоляторах та установах виконання покарань.

Подальше реформування кримшально-виконавчоУ шспекцп невщ’емне вщ впровадження в Украли елеменпв пробацп, яю , д1ють у розвинутих краУнах та рекомендуються Міжнародними стандартами у сфері застосування покарань, альтерйатйвних позбавленню вол1. Зрозумшо, що У краш а В1дрізняеться вщ европейських краУн своУмн проблемами, менталитетом, законодавством. Але на позитивний досвід заруб1жних краУн слщ звернути увагу 1 впровадити його як при розробленш нового законодавства, так 1 при реформуванш кримшально-виконавчоУ шспекцп

.Тема 1. Порівняльне кримінально-виконавче право в Ёсторичшй ретроспектив! та сучасному світі

1. Застосування пор1вняльно-правового методу в] кримШально-виконавчому правь

2. Ретроспективний анашз та сучасний стан пор1вняльно правових дослщжень у галуз] кримінально-виконавчого права.