3.2. Биди покарань у крашах дальнього зарубйкжя

Згщно з КК Швейцары різновидами позбавлення вол1 як основного покарання е:

1. каторжна тюрма (на строк вщ одного року до 20 роюв, а у передбачених законом випадках - дов1чно) (ст. 35);

2. тюремне ув’язнення (на строк вщ 3 мкящв 1 до - якщо закон не передбачае шшого - 3 роюв) (ст. 36);

3. йрешт (на строк вщ 3 дшв до 3 мюящв) (статп 37-Ы$ 1 39).

Штраф - це покарання, яке може застосовуватись як основне

чи як додаткове (статп 48-50, 106). Його максимальний розмгр за вчинен1 злочини 1 проступки - якщо закон не передбачае шшого - становить 40 тис. франюв (при вчиненн! порушень - 5 тис. фрнюв); суддя не зв’язаний цим розмгром, якщо особа ддяла з корисливих МОТИВ1В. Загалом розм1р штрафу у статтяХ ОсобливоУ частини (Книги 2) цього КК не встановлюеться 1 визначаеться судом‘з урахуванням того, щоб майнов1 невигоди для винного вщповщали його вин1, а також даних про його доходи 1 майно, с1Мейний стан 1 с1мейн1 обов’язки, професто 1 зароб1ток, в1к I стан здоров’я.

Додатковими покараннями визнаються:

1. зв1льнення з посади члена виборного органу або чиновника (на строк вщ 2 до 10 роыв) (ч. 1 ст. 51);

2. позбавлення права бути обраним (на строк до 10 роюв. Застосовуеться Їхльки до "звичних" злочинщв) (ч. 2 ст. 51);

3. позбавлення батьювськоТ чи оп1кунськоУ влади (ст. 53);

4. заборона займатися певною професлею, ремеслом чи укладати торговельш угоди (на строк В1Д 6 М1СЯЦ1В до 5 роюв. Застосовуеться до оаб, яким призначено покарання у вид! позбавлення вол1 на строк понад 3 М1сяш) (ст. 54);

5. вислання за меж! краУн и (ст. 55);

6. заборона вщвщувати конкретний ресторан або ресторани, яю знаходяться у певнш мюцевоеп (ст. 56).

Зпдно з КК Францй кримшальним покаранням по сут1 е лише одне - «кримшальне ув’язнення», яке мае р'пновиди: дов!чне 1 на певний строк (не бшыпе 30, не бшьше 20 1 не больше 15 роюв). М1шмальна його тривалють не може бути меншою 10 роюв (ст. із1-1). Вщповщно до ст. із1-2 це покарання не виклгочае одночасного застосування штрафу та одного чи кшькох додатковиХ покарань.

Вшравними покараннями визнаються:

1. тюремне ув’язнення (на строки не бшьше: 10, 7, 5, 3,

2. роив, одного року чи 6 мюящв);

2. штраф;

3. штрафо-дш (щодня протягом певного перюду - нё бшьше 365 дшв - засуджений зобов’язаний вносити до держбюджету певну суму);

4. робота в суспшьних штересах (в1д 40 до 240 годин);

5. покарання, яю позбавляють прав чи обмежують у правах. Щодо останшх, то різновид1В таких покарань Ц1ла низка -

одинадцять; Ух можна под1лити на три групи.

Перша - це покарання, яю пов’язаш з обмеженйям певних прав на строк до 5 роюв: а) позбавлення водшських прав;

б) заборона керувати деякими транспортники засобами;

в) анулювання вод1йських прав із забороною клопотати про видачу нових прав; г) заборона збернання чи носшня зброУ; д) вилучення дозволу на полювання із забороною клопотати про видачу нового;

е) заборона пускати в об!г деяю чеки або корисТуватися кредитними картками (тягне обов’язок засудженого повернути зі свого власного волод!ння або волод1ння своУх уповноважених бланки (картки) банкиру, що Їх видав ⁴¹); е) заборона здшснювати певну професшну чи громадську Д1яльнють, окр1м виборноТ та профсшлковоТ (здстосовуегься у випадках, коли можливосп, як; надае така Д1яльшсть, були свщомо використаш для пщготовки чи вчинення злочинного д1яння, окр1м проступк1в у галуз! засоб1в масовоТ шформацп, але може застосовуватись 1 в шших випадках).

Друга група - це конфккащя: а) одного чи юлькох транспортних засобщ; б) одшеТ чи юлькох одиниць зброТ; в) реч1, яка була призначеуа чи слугувала для вчинення злочинного д!яння або одержана в результат! його вчинення, кр1м проступюв у галуз! засоб1в масовоа шформацй. Загальна ж конфюкащя мае винятковий характер 1 передбачаеться лише за злочини проти людства, а також незадацш виробництво, ввезення чи вивезення наркотиюв ⁴².

До третъог групи слщ вщнести тшьки один вид покарання — приведения транспортних засоб1в у нерухомий стан {на строк до одного року). . ..

Вщповщно до ст. із1-10 КК ФранцГТ додатковими покарапнями е:

1. заборона* , позбавлення, неправоздатшсть або вилучення певного права;

2. припис щодо певного догляду чи обов’язку д1яти;

3. приведения у нерухомий стан або конфкжащя певно'Т речг,

4. закриття якого-небудь закладу;

. 5) афшування винесеного судового вироку чи його поширення у засобах масовоТ шформацп.

Вщповщно до КК ФРНпокарапнями е:

1. дов1чие позбавлення вол1 (§ 38);

позбавлення вол1 на певний строк - вщ одного мюяця до 15 роюв (§38). Перил два назван! покарання е основними. Покарання у . вид! позбавлення вол! на певний строк, що

призначаеться у раз1 сукупносп злочиНних Д1янь, також не може перевищувати 15 роюв (§54). Згщно з §47 призначення короткострокового позбавлення вол1 е можливим лише у виняткових випадках, «коли особлий! обставини, що стосуються Д1ЯННЯ Й ОСОбиСТОСТ1 ТОГО, ХТО ВЧИНИВ Д1ЯНЙЯ, робляТь неминучим призначення позбавлення воЛ1 для впливу на цю особу або для захисту правопорядку»;

2. грошовий штраф (може застосовуватись як основне або - у справах про корислив1 злочини - як додаткОве покарання) (§ 40).

3. заборона керувати транепортним засобом того чи 1НШого виду в умовах вуличного руху (може застосовуватись як додаткове покарання до позбавлення вол1 чи До грошового штрафу на строк вщ одного до трьох М1сящв) (§ 44). Ця заборона застосовуеться у випадках вчинення кримшально караногО д1яння шд час керування автотранспортним засобом 1 лише тод1, коли з певних причин судом не був застосований такий захщ виправлення 1 безпеки, як позбавлення водШських’прав (§ 69).

У КК ШвецН (ст 3 глави 1) поняттям «санкЦн» охоплюютьоя (I розглядаються як самост1йн1 види покарань) таю:

1. штраф;

2. тюремне ув’язнення (глава 26) може бути дов1Чним або призначатися на строк вщ 14 Д1б 1, за деякими винятками, до 10 роюв. За загальним правилом, особа повинна бути умовно звшьнена вщ вщбування цього покарання П1сля вщбуття 2/3 його строку, але не менше Н1ж через один мкяць. Умовне звшьнення не застосовуеться лише, якщо тюремне ув’язнення зам1'нюе несплачений штраф або якщо поряд з ним застосовано пробащю. Перешкодити умовному звшьненню може серйозне порушення умов в)дбування покарання у тюрм1, але 1 в цьому випадку вщстрочення зі зв1льненням з в’язниц1 не повинно перевищувати 15 Д1б. Шсля умовного зв1льнення особа гпддаеться пробацн або нагляду;

3. пробац1я (глава 28);

4. умовне покарання (глава 27). Умовне покарання 1 пробащя застосовуються за злочини, за яю «санкщя у вид1 штрафу е недостатньою». Вони можуть поеднуватися зі штрафо-днями (не больше 200) або з безоплатними громадсысими роботами (в1Д 40 до 240 годин). Умовне покарання, кргм того, може супроводжуватися примушуванням правопорушника до вщшкодування шкоди, запод1яноТ злочином, у т.ч. шляхом надання сприяння потершлому, за його згодою, у робот!, яка може «вщновити чи поправити шкоду» чи шшш «шдходящ1й» робот1. Пробащя також може сполучатися із тюремним ув’язненням на строк вщ 14 дхб до 3 мюящв. У цьому випадку штрафо-дш I громадсью роботи не призначаються;

5. передача на спещальне шклування.

Стаття 4 глави 20 «Про зловживання службовим становищем» ККШвецЙ передбачае ще один вид додаткового покарання, яке може бути застосовано лише до певних засуджених, - звшьнення вщ посади особи, обраноТ до нащонального чи м1сцевого уряду або призначено'Г на 1ншу посаду у державних чи громадських органах. Це покарання застосовуеться за злочин, шляхом вчинення якого особа продемонструвала свою невщповгдшсть цш посад!, 1, якщо санкция за злочин передбачае можливість тюремного ув’язнення на строк понад 2 роки.

Надзвичайно простою е система покарань у ККДанп.

До них вщнесеш лише:

1. тюремне ув’язнення, яке застосовуеться довгчно або на певний строк - в1д 30 дн1в до 16 роюв, а за особливих умов - до 20 роюв (§ зі-33);

2. просте ув’язнення шд варту - на строк в1д 7 дшв до

6. М1СЯЦ1В (§зі, 44);

3. штраф (§ зі, 50-55). Штраф е основним покаранням, але його може бути застосовано як додаткове у раз1 вчинення злочин1в корисливого характеру («якщо порушник одержав чи мав нам1р одержати вигоду шляхом вчинення злочину»). Штраф як основне покарання встановлюеться у вид1 штрафо-дшв 1 мае бути сплачений протягом трьох М1СЯЦ1В. Допускаеться оплата штрафу у розстрочку.

Як додатковий вид покарання можуть розглядатись 1 громадсыа робота (§ 62). Але вони призначаються лише у раз1, «якщо вщстрочка виконання вироку розглядаеться як недостатня». 1ншими словами, громадсыа робота призначаються лише пщ час такоУ в)дстрочки.

Так само простою е система покарань, визначена главою 2 КК Фгнляндп. ГУ становлять:

1. загальш покарання для фЬичних ос1б: а) ув’язнення - дов1чне або на фксований строк, (вщ 14 дшв до 12 роив, а якщо покарання призначаеться за сукупшстю злочишв — до 15 роюв) (ст. 2); б) грошовий штраф - вщ одного до 120 штрафо-дшв;

2. спец1альн1 покарання для державних службовщв - звшьнення \ попередження. Звшьнення включае втрату публгчноТ служби, у зв’язку з якою злочин було вчинено (ст. 7). Попередження застосовуеться тшьки як покарання за службов! злочини, вчинеш через недбалють (ст. 21 глави 40);

3. покарання для вшськовослужбовщв та прир!вняних до них ос!б (\'х церелцс визначено у глав! 45), - спещальний арешт, ув’язнення до барак|в, спещальний штраф 1 попередження (ст. 1);

4. додаткове покарання — конф)скац1я: а) ф]нансово1 вигоди, отримано'1 внаслщок вчинення злочину; б) предмете, як1 використовувались при вчиненш злочину; в) ус1Х коп1й публ!каци, документа або 1люстрованого твору, яю перебувають у волод1нн1 автора, видавця, редактора, виробника, розповсюджувача, експонента чи продавця, пластин 1 зразк1В, призначених для Ух виробництва (така конфюкащя зд!йснюеться, якщо в1дп0в1дна публ1кац1я вчинена з метою образи) (стагп 16117 глави 2).

«Звичайними» видами покарань, передбаченими КК Норвеги, визнаються:

1. тюремне ув’язнення (на строк вщ 14 дтв до 15 роюв, у раз1 сукупност1 злочин1в (§ 62) - до 20 роюв, а у деяких прямо передбачених законом випадках - до 21 року);

2. утримання шд вартою (на строк вщ 14 дтв до 20 роюв). При цьому два дш утримання шд вартою прир1внюються до одного дня у тюрм! (§ 22). Зазначен) два види покарань позначаються одним термином «позбавлення вол1»;

3. громадсыа роботи (на стрОк вщ 30 до 420 годин). Це покарання може бути застосовано за д1яння, яю можуть за законом каратися тюремним ув’язненням на строк до 6 роюв, якщо порушник закону згоден з цим 1 мета покарання не суперечить його здшсненню без позбавлення воль Громадсыа роботи можуть бути застосоваш лише до особи, яка проживае у Норвегн. Одночасно з громадсысими роботами суд може застосувати штрафи, навить якщо останш прямо не передбачет законом, або тюремне ув’язнення на строк до 30 дшв (§ 28-а 1 28-Ь);

4. штрафи. Згщно з § 26-а суд може призначити штрафи поряд з тюремним ув’язненням, незважаючи на те, що в рештт штрафи не встановлеш як покарання; при обчисленш строку тюремного ув’язнення враховуеться те, що також призначаються I штрафи. При накладенщ штраф1в мае враховуватися характер злочину 1 фшансовий стан засудженого (§ 27).

«Особливим» покаранням, тобто таким, що може застосовуватись окр1м або замкть шшого покарання, е позбавлення громадянських прав у виглядг зняття з оф]Ц1Йно1 посади; втрати на строк до 5 роив або назавжди права обшматя посаду або зд!Йснювати Д1яльн1сть чи роботу (§ 29). Ут1м, воно не може застосовуватися замлеть 1НШого покарання, якщо законом пропонуеться покарання в одному з вид)в позбавлення вол1 на строк понад один рш.

Додатковими покараннями за КК Норвегп е:

1. позбавлення громадянських прав (права назавжди чи на певний строк служити в армп Корол1вства; права голосування з суспшьних питань на строк до 10 роюв) (§ 30 із1);

2. заборона на перебування у певних районах (§ 33). При цьому строк втрати права не починае обчислюватися, доки засуджений вщбувае, покарання шляхом позбавлення вол1 або уникае вщбування цього покарання,(§ 32).

КК Голланди (ст. 9) визначае таю основш покарання:

1. тюремне ув’язнення (на строк вщ одного дня до 15, а у певних випадках - до 20 роюв, а також добычно (ст. 10);

2. ув’язнення;

3. громадськ1 роботи (на строк до 240 годин. Призначаються тшьки за згодою засудженого) (ст. 22-с);

4. штраф.

Додатковими покараннями визнаються:

1. позбавлення певних прав (обшмати державну чи шщу посаду; служити у збройних силах; бути радником у судах; права займатися певною д1яльшстю; виборчих прав) (ст. 28);

2. помкценця у державний виправний будинок (на строк вщ

3. М1сящв до 3 роюв) (ст. 32);

3. конфшкащя. Вщповщно до ст. 33-а конфюковаш можуть бути предмета (реч1 чи майнов! права): одержан! виключно шляхом кримшального правопорушення; щодо яких було вчинене таке правопорушення; Я1и були засобом чи знаряддям його вчинення; яю були використан! для перешкоджання розслщуванню злочинв; виготовлен! 1 призначен1 для вчинення злочин1в;

4. опубл!кування вироку.

Фактично штраф може бути 1 додатковим покаранням до тюремного ув’язнення чи ув’язнення, а ус1 додатков1 покарання можуть застосовуватись 1 самостийно, тобто як основш.

У США система покарань мае переважно каральний характер. Це, зокрема, виявляеться в наявност! такого виду покарання, як смертна кара, великих строюв тюремного ув’язнення та низщ 1нших не менш важливих чинниюв - к1лькост1 спец'1ального контингенту в тюремних установах, обсягу

фшансування пенітенціарних програм, розгалужено'Г системи заход1в виправлення й безпеки тощо. Так, тшьки в 2005 р. понад

6. млн. оаб у США (як на р1вш федерала, так 1 на р1вш окремих штат1в) вщбували призначеш Тм судами заходи кримшально- правового впливу ^5|.

Аналізуючи покарання в федеральному криминальному законодавств! США, можна виокремити Їх основш та додатков1 види.

Основними видами покарань вважаються:

1. штраф;

2. тюремне ув’язнення й уах його різновидах (примером, довчне чи на певний строк);

3. смертна кара⁴³.

Ус1 основш покарання можуть бути не тшьки передбачеш в закон! як альтернативи одне одному, а й по-різному поеднуватися (прим1ром, поряд зі смертною карою чи тюремним ув’язненням може бути також призначений [ штраф, однак можливо, щоб смертна кара чи позбавлення вол1 виконувалися й без застосування штрафу). Специф1чним кримшально-правовим заходом е пробация, яка бшып тяж1е не до основного покарання, як подекуди намагаються а представити окрем! доапдники, а до окремого виду звшьнення в1д покарання та його вщбування. .

Серед додаткових покарань розрізняють таю:

1. конфюкащя майна;

2. покладення обов’язку вщшкодувати спричинену шкоду (реститущя);

3. дп щодо повщомлення потерпших;

4. позбавлення ргзних прав тощо ⁴⁴.

Деяю з додаткових вид1в покарань можуть часом розглядатися в аспекп застосування заход1в виправлення та безпеки (приКпром, дй щодо повщомлення потершлйх чи позбавлення певних прав)⁴⁵.

Основними покараннями в ЛнглД е позбавлення вол], у тому чиел1 дов1чне, пробащя та штраф. 1965 року Законом «Про вбивство (скасування смертно! кари)» - «Мигйег (АЪоНИоп оГ 1Ье ОеаЙ1 Репа1(у) Ас1» - смертна кара була тимчаеово скасована, а в 1969 р. британський парламент проголосував за остатбчне скасування цього виду покарання, оскшьки з’ясувалося, що за

4. роки так 1 не вщбулося прогнозованого зростання кшькосп тяжких насильницьких злочишв. При цьому прюритет надаеться покаранням, не пов’язаним із позбавленням вол1, зокрема пробацп.

Покарання, пов 'язат з позбавленням волг. Тюремне ув ’язнення. До 1948 р, тюремне ув’язнення иодшялося на два вида - каторжш роботи або кримшальне рабство (репа! зегаШйе) строком вщ 3 рокв до дов1чного 1 тюремне ув’язнення, яке залежно вщ режиму подшялося на три розряди, включаючи тяжю роботи.

Ниш в Англп 1снуе лише один вид тюремного ув’язнення. Якщо в статут» строк тюремного ув’язнення чггко не визйачений, то вш не може перевищувати 2 роив. У раз! вчийення злочину загального права, строк тюремного ув’язнення прйзначаеться на розсудсуду. '

Вщсутнють Ч1тких критернв у криминальному законодавств! Англп при визначенш м1ри покарання призвело до того, що судовою практикою були вироблеш, певш стандарти {так звана система «тариф1в»), як1 дозволяють судам при призначенш покарань, у тому числ1 й тюремного ув’язнення, бшьш гнучко здшснювати каральну полггику. «Тарифи» дозволяли суду обирати м1ру покарання з урахуванням серйозносп злочишв 1 ступеня вини правопорушникв ⁴⁶.

Закон про злочин (покарання) 1997 р. метить загальш засади, на як1 повинен ор1ентуватися суд, призначаючи довгчне тюремне ув ’язнення. Так, у Закон! вказано, що за необхідносп призначення покарання у вид! дов1чного позбавлення вол1, суд повинен брати до уваги обставини, пов’язаш або зі злочинами, або з правопорушником.

Зпдно зі ст. 2 Закону суд може призначити покарання у вид1 дов1чного тюремного ув’язнення особ1, яка досягла 21 року, 1 особ1, яка не досягла 21 року (покарання у вид) дов1чного позбавлення вол1 зпдно зі ст. 8(2) Закону про кримшальну юстицпо 1982 р.), якщо тшьки не прийде до висновку, що юнують винятков1 обставини, пов’язаш або зі злочином або з пщсудним, що дозволяють не робити цього. Якщо суд не призначае дов1чного позбавлення вол1, В1Н повинен вказати у вщкритому судовому засщанн1 на 1снування виняткових обставин.

У Закон! встановлено, що дов1чне тюремне ув’язнення може бути призначено особ1 у вщ1 до 21 року, визнано'1 винною у вчиненн1 серйозного злочину, вчиненого п1сля набрання чинност! цього Закону, яку рашше вже було засуджено в будь-якій частин) Великобританп за шший серйозний злочин.

Вщповщно до п. (5) ст. 2 Закону 1997 р. в Англп та Уельа серйозним злочином визнаетъся одне з таких дгянь:

• замах, змова або пщбурювання до тяжкого вбивства;

• злочин, передбачений ст. 4 Закону про злочини проти особи 1861 р. (пщбурювання до тяжкого вбивства);

• просте вбивство;

-злочин, передбачений ст. 18 Закону про злочини проти особи 1861 р. (умисне поранения або запод1яння тяжких тшесних ушкоджень);

• згвалтування або замах на згвалтування;

• злочин, передбачений ст. 5 Закону про статев! злочини 1956 р. (статев! зносини з д1вчиною у ВЩ1 до із роив);

-злочин, передбачений ст. 16 (володоння вогнепальною зброею з нам1ром запод1яти шкоду), ст. 17 (ошр арешту) або ст. 18 (носшня вогнепально\' зброУ з! злочинним нам1ром) Закону про вогнепальну зброю 1968 р.;

• пограбування, якщо пщ час вчинення злочину злочинець ВОЛОД1В вогнепальною зброею або и 1мггац1ею. Перераховаш вище правила, однак, не застосовуються до ос1б, ЯК1 вчинили злочини, покарання за як1 точно визначеш в закош (наприклад, за тяжке вбивство)⁴⁷.

5. Наказ про пробацт, який шод! розглядаеться континентальними юристами як форма умовного засудження, кримшально-правова доктрина загального права вщносить до такоТ мри криминально-правового впливу, якга властив! ва ознаки покарання. Суть щеТ м1ри криминально-правового впливу полягае у встановленш певних обмежень, що наклад аються на засудженого з метою його реабштацп, вщшкодування запод1яноУ злочином шкоди, а також запоб1гання вчиненню нового д1яння в майбутньому. Обмеження, що накладаються, можуть полягати у заборош вдвщувати зазначеш у вироку мюця, сшлкуватися з певними людьми, вживати алкоголь, в обов’язку материально шдтримувати о<лб, як\ перебувають на утримамш, отримати спещальну осв!ту 1 т. д.⁴⁸.кв1тня 2001 р. Верховна Рада Укра'Гнн прийняла новий КК Кримшальний кодекс Укра'ши, який набрав чинносп 1 вересня 2001 р. У цьому Кодекс1 вже на новш правовш основ1 виршуеться питания сутност! покарання, його мети та передбачаеться нова система вид1в покарань. Так, КК України запровадив низку нових, альтернативних позбавленню вол1, вид1в покарань, а також шститут звшьнення В1д вщбування покарання з випробуванням.

Саме в переклад! з англшсько!' мови термш «пробащя» (ргоЬайоп) 1 означае «випробування», «система випробування (вид умовного засудження)», «умовне звшьнення (вгд покарання. з ув ’язнення)». Служба, на яку покладено завдання виконання пробаци, мае на Заход1 вщповщну назву - «ргоЬайоп зетсе» - «служба пробацн».

Зах1дн1 джерела шд термином «пробащя» розумтоть:

1. систему, за якою покарання засудженого злочинця умовно вщстрочене ⁴⁹;

2. систему виправного впливу, за якою засуджений злочинець

з вщстроченим вироком передаеться гид нагляд замють того, щоб бути засудженим до тюремного ув’язнення ⁵⁰;

3. судове р!шення в кримшальних справах, яке застосовуеться замють тюремного ув’язнення ⁵¹.

Протягом тривалого часу свой' Д1яльност1 англо-американсыа суди в певних випадках призупиняли виконання вироюв, проте в сучасному п розумшш пробащя виникла в 1841 р.⁵², коли Джо

нАвгустус, чоботар з американського М1ста Бостон (штат Массачусетс), погодився наглядати за поведшкою одного із ЗЛОЧИНЦ1В зашсть обрання до останнього тюремного ув’язнейня. На час сво€1 смерт1 в 1859 р. Августус ню вщпов1дальн1'сть приблизно за 2000 особами. Перший законодавчий акт, що передбачав створення оплачувано1 посади офщера. пробаци, який здшснював нагляд за повнол1тн1ми злочинцями, був вйданий в Массачусетс! в 1878 р. У подальшому цей приклад наслщували и шип штати, 1 вже в 1925 р. буяо видано федералЬний заКой, котрий регламентував д1яльшсть служби пробаци⁵³. У Великобританп закони, що регламентувалиД1яльшсть служби пробаци,' видавалися, починаючи з 1861 р., а, вже в Закон! 1907 р. була передбачена оплачувана посада офщера пробаци ⁵⁴. '

Пробац1Я, за визначенням О. Г. Кулика, - вид кримшального покарання, яке застосовуеться у США та Великш Британп 1 полягае у накладенш певних обмежень на здШснення засудженим своУх прав 1 свобод, встановленш специального нагляду ‘за його поведшкою ⁵⁵. О. Г. Кулик не правий у тому, що пробащя як вид покарання застосовуеться лише у США та Великш Британп. Ще у 1979р. в СРСР вийшла книга шведського професора Улли Бундесон, в якій ретельно характеризувався шститут пробаци у Швеци ⁵⁶.

Ниш пробащя юнуе у багатьох державах Свропи. Д. Т. Зайцева зазначае, що у сучасному заруб1жному кримшальному законодавств! • шститут умовного засудження вщрегульований у різних видах - пробащя, пробащя з короткочасним арештом, вщстрочка виконання покарання, умовне незастосування покарання тощо. Воиа ж, проаналтзувавши заруб1жний досв1д законодавчого регулювання пробаци, небезшдставно пропонуе росшському законодавцю: розширити перел1к обов’язюв, яю можуть бути покладеш на умовно засудженого; встановити в закон! обов’язок суду одержувати згоду засудженого на проходження курсу л!кування вщ алкопхтзму чи наркоман#; покласти на засудженого обов’язок здшснювати реституцию щодо потерпшого⁵⁷. У цшому з цими пропозициями СЛ1Д погодитись 1 зазначити, ЩО р1ВНОЮ М1рОЮ вони стосуються 1 украшського законодавця.

Змют пробаци як кримшально-правового шституту ретельно визначено у книз! аиглшського дослщника Джа В)тф1лда «Вступ до служби пробаци». Мкце пробаци за щею книгою - серед так званих «покарань у громадЬ) (поряд з громадськими роботами, обмеженням вол1 тощо) 1 М1ж штрафом як покаранням за вщносно незначш правопорушення та позбавленням вол1, яке призначаеться за правопорушення, яю е «настшьки тяжкими», або у випадках неможливосп призначення «покарання у громадЬ) чи порушення умов вщбування «покарання у громадЬ) ⁵⁸.

КК Укршни передбачае аналог пробаци - звшьнення В1д в1дбування покарання з випробуванням (статп75-78). Воно застосовуеться у випадках, коли суд, зважаючи на певш обставини, д1йде висновку про можливгсть виправлення засудженого без реального вщбування покарання. КК України передбачае зазначену можливість лише у випадках засудження особи до таких вид!в покарань, як виправш роботи, службове обмеження для вшськовослужбовщв, обмеження вол1 1 позбавлення вол1. Суд визначае юпитовий строк, покладае на винного певш особист

!обов’язки, а на вщповщш державш органи - обов’язки з контролю. Не виключаеться призначення при цьому додаткових покарань. Невиконання засудженим покладених на нього обов’язюв, систематичне вчинення адмшютративних правопорушень тягне припинення випробування \ направления засудженого для вщбування призначеного покарання.

Як справедливо зазначае М. I. Хавронюк, звшьнення вщ вщбування покарання з випробуванням, так само як 1 пробащя, е певним пром1жним кримшально-правовим заходом м'ш: покаранням та звшьненням вщ покарання. 3 одного боку, воно мае ознаки покарання (зокрема, це примусовий захщ, який застосовуеться вщ 1мен1 держави за вироком суду I полягае у передбаченому законом обмеженш прав 1 свобод засудженого), I закони деяких краТн прямо вщносять його до вид!в покарань. 3 шшого, воно не е у власному розумшш покаранням, оскшьки як покарання не передбачене у списку вид1в покарань, визначеному, наприклад, у ст. 51 КК Украши, та прямо вщнесене КК Украши (ст. 75 та ш.) до вид1в звшьнення вщ покарання. Останню позищю також ш'дтримуе А. В. Савченко.

На сьогодш в Свроп] та СВ1Т1 перед службою пробацп постають так! основн1 завдання:

1. Забезпечувати судов1 та гаш! органи високояюсною 1НформаЦ1€Ю та ОЦ1НКОЮ особистост! злочинця з метою допомогти Тм у призначент покарання та прийнятт! шших р1шень.

2. Забезпечувати кл1ент1в практичною, сощальною, психолопчною допомогою, а також шклуванням П1сля зв1льнення на будь-якій стадп, поки вони можуть контактувати з судовою системою.

3. Сприяти розвитку програм, як1 максимально обмежили б обвинуваченого вщ судового переслщування.

4. Запобхгати повторному вчиненню злочин 1В особами, як1 перебувають П1Д наглядом служби пробац11.

5. Сприяти . розвитку безпеки у суспшьсТв1 шляхом стимулювання кл1ент1в ставати правослухняними членами суспшьства, здайснення ефективного нагляду за злочинцями з метою скорочення ризику вчинення повторних злочишв, а також шляхом розвитку тих умшь I навичок, що допоможуть вести правослухняний способ житгя та сприятимуть сощальнш штеграциУрештеграцп.

6. Надавати допомогу ув’язненим протягом 1хньоТ подготовки до звшьнення. ,

7. Зд1йснювати контроль I нагляд за будь-якими лрограмами, що застосовуються до юпент1в.

8. Залучати урядов) та неурядов1 оргашзацп, компани та мкщев) оргашзацп у планування та керування пробацшними проектами з метою посилення виправного впливу заход1в, не пов’язаних з позбавленням волк

9. Надавати допомогу «м’ям шпенпв з метою шдтримання та полтшення.відносин (зв’язмв) останЇх з ними, а також усувати складноиц, що можуть перешкоджати соціальній штеграцп ⁶*.

Отже, основш завдання служби пробаци наповнеш глибоко сощальним зм1Стом 1 спрямоващ, головним чином, не на

■ I . .

досягнення мети покарання у вид1 кари, а передусш на ресощалізащю кл1ент1в, тобто на Ухню реабштащю (свадоме в1Дновлення кл1ент1в в сощальному статус! повноправного члена сусгйльства) та рештеграшю (повернення шпенпв до самостШного загальноприйнятого сощально-нормативного життя в сусшльствО, а також на запоб1гання вчрненню ними нових злочишв ⁵⁹.

Пор1вняльно-правовий анашз досвіду застосування пробацп та д1яльност1 служби пробаци в зарубжних краУнах дозволить об’ективно оц1Нити норми нацюнального криминального та кримінально-виконавчого ' законодавства, що регулюють особливосп призначення I виконання покарань, альтернативних позбавленню волк Подальше вивчення заруб1жного досв1ду може надати важлнву шформащю про можЛив1 шляхи формування та^: уСШШНОГ’О функцюнування служби ПробаЦП В Украш!.