4.Прогнозування із застосуванням заздалегідь розрахованих допустимих значень параметрів

Метод прогнозування строків ремонту тракторів, оснований на застосуванні заздалегідь розрахованих допустимих значень параметрів, розроблено науковцями ГОСНИТИ. Він полягає у порівнянні одержаного при діагностуванні значення параметра з допустимими, що містяться у відповідних довідкових таблицях.

Застосовують два допустимих значення: Д₁ та Д₂, причому обидва розраховані окремо для наробітку від початку експлуатації або від останнього ремонту до 3000 та більше мотогодин. Таким чином, більшість довідкових таблиць має 4 допустимих значення параметра: Д₁ та Д2 при t_п <3000 та Д₁, і Д₂ при t_п >3000.

Допустиме значення Д1 відповідає оптимальному залишковому ресурсу від 100 до 150 мотогодин, а Д₂— залишковому ресурсу від 400 до 600 мотогодин. Отже, при застосуванні цього методу підраховувати залишковий ресурс не потрібно. Треба лише порівняти виміряне значення параметра Пі з допустимими значеннями і прийняти рішення

про подовження ресурсу чи про відправку трактора на капітальний ремонт.

Залежно від результатів порівняння рекомендується приймати такі рішення.

Якщо П_і виходить за межі Д₁, але трактор готують до тривалої експлуатації при виконанні відповідальних робіт,

то складова частина його підлягає негайному ремонту; якщо ж трактор використовується на другорядних роботах, то він може ще відпрацювати до 50 мотогодин, а потім повинен ремонтуватись; коли Пі не виходить за межі Д₁ але перевищує значення Д₂, то складова частина підлягає ремонту через 100—150 мотогодин при умові, що в цей час не проводяться напружені польові роботи; в іншому разі складову частину треба відремонтувати негайно.

У випадку, якщо Пі не виходить за межі Д₂, але наробіток складової частини виходить за межі міжконтрольного (наприклад, за межі 960 мотогодин); в цьому випадку складова частина повинна бути відремонтована через 400— 600 мотогодин.

Якщо Пі не виходить за межі Д₂, а наробіток від останньої перевірки не перевищує міжконтрольного, то складова частина може працювати до наступного планового діагностування. Повнокомплектний трактор направляють у капітальний ремонт, якщо необхідно ремонтувати не менше трьох складових частин, в тому числі двигун та коробку передач або двигун та ведучий міст. Тому ресурсне діагностування починають саме з цих складових частин. Якщо за результатами діагностування агрегат або трактор підлягають капітальному ремонту, то дальшу перевірку припиняють.

Описаний метод значно спрощує ресурсне діагностування. Однак точність його не дуже висока тому, що допустимі значення Д1 та Д2 не враховують фактичного доремонтного наробітку, а грунтуються на його середніх значеннях.

5.Застосування номограм для прогнозування

Номограма — графічне зображення функціональної залежності між декількома змінними, яке служить для відшукання числової величини однієї з них за заданими значеннями інших. Номографічні зображення не мають на меті наочності залежностей, вони призначені виключно для заміни обчислювальних робіт.

Для побудови номограми треба мати рівняння, яке пов'язує між собою всі змінні, що зображаються на номограмі. У ГОСНИТИ були розроблені номограми для визначення залишкового ресурсу елементів машини, в основу яких покладена залежність:

де t_зал— залишковий ресурс;

t_n— наробіток на момент діагностування;

П_н, П_г, П_і — номінальне, граничне та виміряне значення параметра;

α — показник степеневої функції. На рисунку 33 показана номограма для прогнозування залишкового ресурсу гусеничних ланцюгів трактора класу тяги 3 ( ДТ-75М ).

Рис.33 Номограма для прогнозування залишкового ресурсу гусеничних ланцюгів.

У нижній частині номограми є дві шкали П(t)_п та П(t)_г. Перша з них використовується для визначення залишкового ресурсу до заміни пальців, а друга — до вибраковки ланок гусениці.

Номограмою користуються так:

на шкалі П(t)_п (якщо треба визначити залишковий ресурс до заміни пальців) відшукують поділку, що відповідає результату вимірювання довжини 10 ланок гусениці П₂ (точка А);

знаючи номінальне значення довжини 10 ланок нової гусениці (1720 мм) або результат попереднього вимірювання цього параметра (П₁), визначають різницю П₂—П₁;

з точки А проводять горизонтальну лінію до перетину з похилою лінією, що відповідає одержаній різниці П₂—П1, і відмічають точку Б;

з точки Б проводять вгору вертикальну лінію до перетину з похилою лінією, що відповідає наробітку гусеничного ланцюга t_м від попереднього вимірювання або від початку експлуатації нової гусениці (у мото-годинах), і відмічають точку В;

з точки В проводять вліво горизонтальну пряму до перетину з шкалою t_зал і в точці Г одержують значення прогнозу (у мото-годинах).

Аналогічно виконують прогнозування для визначення залишкового ресурсу до вибраковки ланок гусениці, користуючись правою нижньою шкалою (точка А₁).

Ця номограма досить проста і їй віддають перевагу перед іншими засобами прогнозування залишкового ресурсу гусеничного ланцюга.