l_472_12078122

заголовку 12 біт використовуються для зберігання номера VLAN, до якої належить кадр. Ця додаткова інформація дає змогу комутаторам різних виробників створювати до 4096 загальних віртуальних мереж. Щоб кадр Ethernet не збільшувався в обсязі, під час долучування заголовка поле даних зменшується на 2 байти.

У разі застосування комутаторів 3-го рівня для створення VLAN можуть бути використані адреси мережевого рівня (IP-адреси). У цьому випадку віртуальна мережа є звичайною логічною мережею.

Технологія VLAN уможливлює вирішення спеціальних завдань щодо безпеки в мережі, а саме: керування правами доступу користувачів. Для автентифікації користувачів створюється певна чергова VLAN, до якої вважається прикріпленим будь-який користувач, який входить у мережу. Чергова VLAN забезпечує його зв'язок з сервером автентифікації для введення імені та пароля. Для кожного користувача сервер зберігає інформацію про VLAN, доступ до яких йому дозволено. Цю інформацію сервер завантажує в комутатори, конфігуруючи таким чином різні шляхи передавання кадрів під час роботи користувача в мережі.

12.4. Структуровані кабельні системи будівель

Використання комутованої топології, яка забезпечила незалежність топології фізичних зв'язків від застосовуваної мережевої технології в сегментах LAN, дало змогу розглядати телекомунікаційні мережі будівель як самостійні об'єкти –

структуровані кабельні системи.

521

Структурована кабельна система (СКС) є невід'ємною частиною будь-якого сучасного будинку, істотно підвищує ринкову вартість об'єкта нерухомості. Її створюють на етапі будівництва або переобладнання об’єкта під будівлю офісного типу. Офісною будівлею є будь-який будинок або його частина, основна площа якого призначена для організації робочих місць співробітників. Типовими прикладами офісних будівель є бізнес-центри, державні та фінансові установи, навчальні заклади тощо.

Сучасна СКС є устаткованням, що містить компоненти пасивного мережевого обладнання, створеного на основі відповідних стандартів. Технічний рівень елементної бази, яку застосовують для побудови СКС, задається стандартом таким чином, щоб забезпечити тривалість експлуатації кабельної системи мінімально на 10 років.

На сьогодні у світі чинними є три основні стандарти

СКС:

•Американський - EIA/TIA-568-A;

•Міжнародний - ISO/IEC 11801;

•Європейський - EN 50173.

Усі вони описують майже однакові кабельні системи. Розрізняють ці стандарти за термінологією та нормами на параметри СКС.

У вказаних стандартах СКС визначено як кабельну систему, принцип побудови якої відповідає трьом основним ознакам: структуризації, універсальності та надлишковості.

522

Структуризація припускає розбивку кабельної проводки та її аксесуарів на окремі підсистеми, кожна з яких виконує певні функції й забезпечена стандартизованим інтерфейсом для зв'язку з іншими підсистемами та активним комунікаційним устаткованням. Кожна підсистема обов'язково складається з великого набору засобів перемикання, що забезпечує її високу гнучкість і можливість швидкої зміни конфігурації.

Універсальність кабельної системи полягає в тому, що її споруджують без прив'язки до будь-якої конкретної мережевої технології та будують за принципами відкритої архітектури, набір основних технічних характеристик якої зафіксовано в стандартах. У нормативних документах визначено параметри як електричних і оптичних кабельних трас кожної з підсистем, так і їх інтерфейсів.

Для з'єднання підсистем СКС між собою, а також з активним устаткованням передбачено обмежений набір шнурів з універсальними роз'ємами.

Можливість використання кабельної проводки СКС мережевою апаратурою, яка не підтримує передавання по симетричному або волоконно-оптичного кабелю, забезпечено наявністю розвиненої номенклатури адаптерів і перехідників. Хоча ці елементи формально не потрапляють у межі чинності стандартів, розробники створюють ці вироби з урахуванням вимог СКС.

Надлишковість припускає долучення до складу СКС додаткових інформаційних розеток, кількість та розміщення яких визначають площею та топологією робочих приміщень, а не планом розміщення обладнання робочих місць

523

співробітників і офісних меблів. Оскільки тривалість експлуатації СКС у кілька разів перевищує аналогічний показник для інших компонентів інформаційної інфраструктури будівлі, цей принцип є особливо важливим.

Для створення ефективної СКС та її експлуатації необхідними є такі умови:

•наявність каталогу продукції;

•наявність чинних стандартів, які регламентують норми й методику проектування СКС;

•можливість адміністрування СКС відповідно до стандартних процедур;

•система підготовки кадрів та забезпечення гарантії виробника.

Структуризація кабельної системи залежить від особливостей структури будівлі. Будівля складається з поверхів, а кожен поверх – з певної кількості кімнат, з'єднаних коридорами. Ієрархічний підхід до процесу створення кабельної системи в будівлі дає підстави називати її структурованою.

На рис. 12.4 наведено схему структуризації кабельної системи сегменту LAN масштабу кампусних мережі.

524

	Рівень			КЗМ
	кампусу
					Кабелі
					зовнішньої
					магістралі
	Рівень		КБ	КБ	КБ
	будівлі
					Кабелі
					внутрішньої
					магістралі
	Рівень	КП	КП	КП	КП
	поверху

Горизонтальна ТП Рівень підсистема

інформаційних

розеток

Рисунок 12.4. Схема структуризації кабельної системи КЗМ - крос зовнішніх магістралей КБ - крос будівель КП - крос поверхів

ТП - точки переходу (необов'язково)

В основу будь-якої СКС покладено фізичну топологію “дерево”, яку називають ієрархічною зіркою. У її вузлових пунктах передбачається розміщування пасивного комутаційного устатковання, яким, зазвичай, обладнуються спеціальні технічні приміщення. Це пасивне комутаційне устатковання з'єднують між собою і з інформаційними розетками робочих місць користувачів електричними й оптичними кабелями. Усі кабелі, які входять у технічне приміщення, заводяться на комутаційне устатковання (кросові комутаційні панелі, комутаційні шафи, стійкі та ін.). Тут здійснюють усі необхідні під’єднання (зокрема, до активного

525

комунікаційного обладнання) на етапі інсталяції СКС і перемикання в процесі поточної експлуатації мережі. Це забезпечує велику гнучкість СКС і можливість організувати на зазначеній технічної платформи будь-яку топологію мережі, передбачену стандартами мережевих технологій локальних сегментів (шина, кільце, зірка).

Мережеві технології (Token Ring, Ethernet, FDDI, ATM),

під які адаптується СКС, прийнято називати застосованнями СКС.

Відповідно до міжнародного стандарту ISO/IEC 11801 у сфері СКС, усі види застосовань поділяють на класи. Для застосовань кожного класу визначають відповідний клас лінії зв'язку, який задає певні електричні характеристики лінії, необхідні для нормальної роботи застосовань відповідного й нижчого класу. Класи застосовань за стандартом ISO/IEC 11801 наведено у таблиці 12.1.

		Таблиця 12.1
Клас	Максимальна
застосовань	частота	Тип застосовання
і ліній	сигналу
А	до 100 кГц	Телефонія та низькочастотні дані
B	до 1 МГц	Застосовання з середньою швидкістю
		обміну
C	до 16 МГц	Ethernet, Token Ring
D	до 100 МГц	Fast Ethernet
E	до 250 МГц	Передавання даних зі швидкістю 1 Гб/с
		(Gigabit Ethernet)
F	до 600 МГц	Кабельне TV (ATM)
G	до 1200 МГц	Відео в реальному масштабі часу (GE,
		10GЕ)
		526

Лінії електричного зв'язку СКС повинні бути зібрані з кабелів та інших компонентів, що забезпечує якісне передавання сигналів, які генерують застосовання відповідного класу. Стандарт ISO/IEC 11801 додатково до класів ліній специфікує категорії кабелів і роз'ємів (табл. 12.2). Категорії визначено за максимальною частотою сигналу, на яку розраховано відповідні роз'єми та кабелі. Кабелі та роз'єми більш високих категорій підтримують усі програми, які розраховано на роботу кабелів нижчих категорій.

Таблиця 12.2

	Категорія кабелю	Максимальна частота сигнал
	і роз’єму
	Категорія 3	до 16 МГц
	Категорія 4	до 20 МГц
	Категорія 5	до 100 МГц
	Категорія 5е	до 100 МГц
	Категорія 6	до 250 МГц
	Категорія 7	до 600 МГц
	Категорія 8	до 1200 МГц

Усій СКС також присвоюється категорія, що відповідає категорії компонентів, з яких вона виконана. Якщо СКС зібрано з компонентів різних категорій, їй присвоюється остаточна категорія, яка визначається найнижчою категорією наявних компонентів.

На рис. 12.5 подано основні підсистеми та обмеження в кабельній підсистемі, що передбачено стандартами СКС.

527

Активне комутаційне обладнання

ІР

		до 1500 м.				до 500 м.				до 90 м.
		Підсистема								Горизон-
		зовнішніх								тальна
КЗМ		магістралей		КБ				КП		підсистема

Рисунок 12.5. Підсистеми СКС та обмеження на довжини кабелів

Відповідно до міжнародного стандарту ISO/IEC 11801 СКС містить три наступні підсистеми.

Підсистема зовнішніх магістралей складається з зовнішніх магістральних кабелів між КЗМ і КБ, комутаційного устатковання в КЗМ і КБ, до якого під’єднано зовнішні магістральні кабелі, й комутаційних шнурів і перемичок в КЗМ. Підсистема зовнішніх магістралей є тією основою, яка поєднує в єдину мережу кампусу локальні мережі будинків, розташованих на невеликій відстані один від одного. Якщо СКС налаштовують тільки в одній будівлі, то підсистема зовнішніх магістралей відсутня. У висотних будівлях підсистему зовнішніх магістралей складають також ті кабелі, які мають довжину понад 500 м, хоча вони фактично не виходять за межі будівлі.

Підсистема внутрішніх магістралей, яку ще називають

вертикальною підсистемою, містить прокладені між КБ і КП внутрішні магістральні кабелі, під’єднане до них комутаційне

528

устатковання в КБ та КП, а також частину комутаційних шнурів і перемичок в КБ. Кабелі розглянутої підсистеми фактично пов'язують між собою окремі поверхи будівлі й просторово рознесені приміщення в межах однієї будівлі. Якщо СКС обслуговує один поверх, то підсистема внутрішніх магістралей може бути відсутньою.

Горизонтальна підсистема утворена горизонтальними кабелями між КП та інформаційними розетками (ІР), самими ІР, а також комутаційним устаткованням у КП, до якого під’єднано горизонтальні кабелі. Горизонтальна підсистема складається також зі значної частини комутаційних шнурів і перемичок в КП. У побудові горизонтальної проводки допускається використання однієї точки переходу (ТП) на тракт, у якій відбувається зміна типу кабелю, який прокладають (наприклад, перехід на плоский кабель для прокладки під килимовим покриттям з еквівалентними передавальними характеристиками).

Поділ СКС на окремі підсистеми застосовують незалежно від призначення мережі: він буде однаковим, наприклад, для кабельної системи в офісній будівлі й у виробничому комплексі.

Узагальнено-типова СКС згідно з чинними рекомендаціями міжнародних нормативно-технічних документів містить у собі такі компоненти:

•лінійно-кабельне устатковання підсистеми зовнішніх магістралей;

•комутаційне устатковання зовнішніх магістралей;

529

•лінійно-кабельне устатковання підсистеми внутрішніх магістралей;

•комутаційне устатковання внутрішніх магістралей;

•лінійно-кабельне устатковання горизонтальної підсистеми;

•комутаційне устатковання горизонтальної підсистеми;

•точки переходу;

•інформаційні розетки.

Використання структурованої кабельної системи, замість хаотично прокладених кабелів, забезпечує підприємству гарантовану якість циркульованого трафіку.

12.5. Організація віддаленого доступу в мережах підприємств

Віддалений доступ у мережах підприємств застосовують для взаємодії вузлів, не пов'язаних загальною локальною мережею. Завдання організації віддаленого доступ у даному випадку може бути сформульовано декількома варіантами:

•забезпечити доступ комп'ютерів окремих віддалених співробітників до ресурсів локальної мережі підприємства;

•надати клієнтам локальної мережі доступ до ресурсів глобальної мережі Інтернет;

•організувати зв'язок двох і більше локальних мереж, які територіально рознесені на велику відстань одна

530