l_472_12078122

Механізми кондиціонування трафіку можна реалізувати в кожному вузлі мережі або тільки в прикордоних пристроях. Останній варіант часто використовують провайдери, кондиціонуючи трафік своїх клієнтів.

Протоколи сигналізації QoS застосовують для того, щоб механізми QoS у окремих вузлах могли обмінюватися службовою інформацією для координації зусиль у забезпеченні параметрів якості обслуговування на всьому шляху проходження потоку, тобто "з кінця в кінець". Наприклад, за допомогою засобів сигналізації застосовання може зарезервувати собі вздовж усього маршруту слідування до потрібного пункту середню пропускну здатність (для мереж IP цю функцію підтримує протокол RSVP).

Один з примітивних засобів сигналізації – маркування пакету ознакою з інформацією про необхідну для нього якість обслуговування. Переміщаючись від пристрою до пристрою, пакет переносить уздовж шляху проходження свої вимоги до якості обслуговування.

Ініціювати роботу протоколу сигналізації може не тільки кінцевий вузол, але й проміжний пристрій. Наприклад, межовий маршрутизатор в мережі сервіс-провайдера може виконати класифікацію трафіку і зарезервувати для даного потоку деяку пропускну здатність. У цьому випадку координація мережевих пристроїв відбуватиметься не на всьому шляху проходження трафіку, а тільки в межах мережі цього сервіс-провайдера, що, звичайно, знижує якість обслуговування трафіку.

Централізовані функції політики, керування та обліку QoS не є обов'язковими в архітектурі служби QoS, але їх

571

наявність є потрібною у великих мережах. Кожен користувач і кожне застосовання потребують обслуговування з максимально високим рівнем якості (наприклад, пропускною здатністю). Отже, необхідними є засоби, за допомогою яких адміністратор міг би визначати раціональний рівень якості обслуговування для окремих користувачів та застосовань, або для їх груп. Функції політики дають змогу адміністратору створювати правила, за якими мережеві пристрої можуть формально, на основі набору ознак, розпізнавати окремі типи трафіку й застосовувати до них певні можливості QoS.

Правила можна конфігурувати та зберігатися окремо в кожному мережевому пристрої. Однак це вимагає від адміністратора великої мережі значних зусиль та стає причиною виникнення великої кількості помилок, що порушує узгоджену роботу мережевих пристроїв.

Для великої мережі централізація засобів QoS є закономірною та очевидною. У цьому випадку спільні правила, чинні для всіх пристроїв мережі, зберігають на сервері політики (чи декількох серверах, що дає змогу забезпечити надійність і продуктивність системи підтримки політики). Адміністратор конфігурує правила в одній точці, що зменшує витрати його праці й кількість помилок. Потім спеціальний протокол інформує про них усі мережеві пристрої, які підтримують якість обслуговування, а ті, у свою чергу, застосовують їх для кондиціонування трафіку та керування чергами відповідно до вказаних параметрів.

572

Контрольні питання

1.Коротко охарактеризуйте хронологію розвитку мережевого сервісу.

2.Поясніть специфіку телематичних служб?

3.На якому етапі розвитку мереж почалася інтеграція

служб?

4.Поясніть поняття «служби передавання» , «телеслужби», а також «опорний сервіс» та «телесервіс» у інтегрованій мережі.

5.Що таке «додаткові види обслуговування»?

6.Як називають інтегровану мережу, що підтримує всі класи сервісу?

7.Що розуміють під режимом обслуговування користувачів? На які категорії поділяють служби залежно від використовуваних для них режимів?

8.Перерахуйте основні характеристики мережевого трафіку й охарактеризуйте специфіку роботи застосовань у мережі.

9.Які функції та призначення служби якості обслуговування?

10.Перерахуйте основні компоненти архітектури QoS.

11.Що таке засоби QoS вузла?

12.У чому полягає відмінність механізмів обслуговування черг від механізмів кондиціонування трафіку?

13.Для чого потрібні протоколи сигналізації QoS ? Как відбувається їх ініціалізація?

14.Що таке «політика керування та обліку QoS»? Як вона може бути реалізована?

573

Розділ 15. Послуги мережі

15.1. Телекомунікаційні та інформаційні послуги

Послуги традиційно поділяють на дві категорії: телекомунікаційні та інформаційні.

Телекомунікаційні послуги

Телекомунікаційні послуги призначено для задоволення запитів і потреб у транспортних ресурсах клієнтів, абонентів мережі, а також інших об'єктів (наприклад, локальних мереж, які взаємодіють на віддалі), об'єднаних спільним поняттям «користувачі мережі» (users). Оновним завданням цих послуг є якісне транспортування інформації, яку створюють користувачі мережі у вигляді унформаційних повідомлень. Мережа приймає інформацію, перетворену у сигнал, в пункті, де знаходиться мережевий інтерфейс, передає її через транзитні пункти, та видає в пункт призначення також через інтерфейс. Надаючи телекомунікаційні послуги, мережа не вносить жодних змін у змвст інформації, яку передає, видаючи її одержувачу в тому вигляді, в якому вона надійшла в мережу від відправника. У зв'язку з цим телекомунікаційні послуги ще називають послугами транспорту.

Надання транспортних ресурсів здійснюють мережеві оператори (оператори зв'язку).

574

Інформаційні послуги

Інформаційні послуги – це, такі, що забезпечують користувачів можливістю отримати необхідну інформацію, створену в мережі без посередництва користувача. Користувач отримує інформацію з мережі у вигляді контенту (content) – деякого обсягу, що забезпечує сприйняття його смислового змісту. У цьому контексті інформаційні послуги ще називають

контент-послугами.

Виробництво й надання інформаційної послуги завжди пов'язано з операціями обробляння інформації (перетворенням та впорядкованим її зберіганням у файлах, базах даних, Webсторінках), а також пошуку її в мережі. Для цього застосовують різні інформаційні технології: програмування, створення файлів і баз даних, копіювання, архівування файлів та ін.

Створюють, накопичують і обробляють інформацію спеціальні інформаційні служби мережі. Підготовлену інформацію розміщують у Web-порталах на Web-серверах постачальників послуг.

15.2. Бізнес-моделі надання послуг

Бізнес-модель надання послуг визначає учасників процесу надання та споживання послуг та їх співвідносення.

У той час, коли телекомунікації ще були тільки набором спеціалізованих мереж, призначених для передавання інформації конкретного виду, користувачі в основному користувалися транспортними послугами мережі для обміну

575

своїми повідомленнями. Мережеві оператори в основному займалися створенням і підтриманням працездатності телекомунікаційної мережі, тобто інфраструктурою зв'язку, та мінімально зосереджували уваги маркетингу. Це призвело до появи операторів монополістів. Якщо виникала конкуренція, то вона зводилася до того, що оператори змагалися у розвитку інфраструктур – географічному покритті, ефективності експлуатації та ін.

У біснес-моделі надання традиційних послуг електрозв'язку наявними були лише два основних учасника: оператор і користувач. Цю модель прийнято називати

інфраструктурною бізнес-моделлю. На її основі надають кінцеві послуги користувачам або у вигляді однієї послуги (наприклад, послуга телефонії) або комплексу (телефонія + доступ у Інтернет за тією ж абонентської лінії).

З появою цифрової комунікаційної техніки та волоконно-оптичних ліній зв'язку мережеві ресурси стають більш якісними й суттєво дешевшими. Розвиток технологій мобільного зв'язку дає змогу ліквідувати прихильність абонентського терміналу до стаціонарного гнізда телекомунікаційної мережі. І, нарешті, поява концепції інтелектуальної мережі IN забезпечує найважливіший ідеологічний прорив – відокремлення процесу формування послуги від пристроїв мережної комутації. Цю ідеологію реалізують також у архітектурі Інтернету.

Усе більш цінними для споживача ставали не послуги транспорту, а сервіси мережі, доступ до яких забезпечується завдяки споживанню послуг транспорту. У результаті в ланцюжку формування послуг між оператором і користувачем

576

виникла ланка сервіс-провайдерів, компаній, що мають маркетингову спрямованість і створюють послуги, необхідні кінцевим користувачам.

Тріада оператор, сервис-провайдер, користувач

утворюють інфраструктурно-сервісну бізнес-модель надання послуг. Ця модель вже сформовано під впливом підвищеного попиту на послуги. Сервіс-провайдери, які працюють на основі цієї моделі пропонують певний пакет послуг, який забезпечують за допомогою обладнання їх власного сервісного вузла, але на основі мережевої інфраструктури, яка належить операторові зв'язку.

Мультисервісність мереж, яка забезпечувалась процесами галузевої конвергенції в телекомунікаціях, сприяла подальшому розвитку сервісної бізнес-моделі надання послуг. В таку модель під'єднують нові суб'єкті, зацікавлені у розширенні та розвитку ринку послуг у цілому. Крім оператора, сервіс-провайдера та користувача можуть бути наявними такі додаткові суб'єкти ринку послуг, як

постачальники інформації, брокери, ритейлери та ін.

Постачальник інформації надає інформацію постачальнику послуг – сервіс-провайдеру для розміщення на Web-серверах. Брокер надає інформацію про постачальників послуг та їх потенційних абонентів, сприяє користувачам у пошуку постачальників, які надають необхідні послуги. Ритейлер виступає як посередник між абонентом і постачальником з метою адаптації послуги до індивідуальних вимог абонента. Усі ці компанії мають на меті заповнити мережі трафіком, що стимулює подальший розвиток інфраструктур операторів зв'язку, в яких зниження

577

прибутковості від базових телекомунікаційних послуг змінюється зростанням доходів від участі в наданні інтегрованих послуг на основі різноманітного контенту.

	Брокер
Абонент	Рітейлер	Провайдер	Оператор
Користувач		Постачальник
		інформації

Рисунок 15.1. Сервісна бізнес-модель надання послуг

Розглянута модель називається сервісною бізнес- моделлю надання послуг (див. рис. 15.1). У ній послуги знаходяться на перехресті інтересів різних груп: технічних спеціалістів, маркетологів, інформаційних агентств, комерційного персоналу й користувачів.

15.3.Послуги TCP/IP-мереж

Уформуванні та надання послуг у інтермережі беруть участь протоколи всіх рівнів стеку ТСР/IР , передусім прикладного рівня. Щоб зосередити увагу на цьому, вживаємо термін «ТСР/IP-мережа», замість терміна «IP-мережа», яким визначають сегмент мережевого рівня телекомунікаційної мережі.

578

Послугами ТСР/IP-мереж називають послуги, які ґрунтуються на принципі пакетного передавання трафіку й використанні всього стека протоколів ТСР/IP. Вони ініціюються за допомогою програм прикладного рівня стека ТСР/IP та реалізуються в комунікаційних середовищах інтермережі локальних сегментів і глобальній мережі Інтернет.

Основними послугами ТСР/IP-мереж є тріада:

передавання даних, голосові послуги (Voice over IP, VoIP) і передавання відео пакетами (IPTV).

Послуги передавання даних

У традиційних мережах передавання пакетів (Х.25, Frame Relay, ATM) послуга передавання даних озглядалась як організування віртуального каналу або віртуального з'єднання між комп'ютерами користувачів.

Технології передавання даних у ТСР/IP-мережах в основному асоціюють зі зверненням до Інтернет-ресурсів і ґрунтуються на архітектурі «клієнт-сервер». Процедуру нодання послуги в цьому випадку визначає протокол обміну даними між клієнтом і сервером.

Web-послуги. Основна частина послуг передавання даних споживається у процесі роботи користувачів з Інтернетом, при зверненні до її ресурсів (сайтів). Ці послуги, як відомо, підтримує служба WWW (World Wide Web), яка використовує протокол HTTP стеку ТСР/IP. Завдяки стрімкому розвитку Web-технологій, епоха фіксованих сайтів звільняє дорогу для динамичних сайтів, якими є розподілені бази даних. Інформаційна сторінка для користувача при цьому формується залежно від специфіки його запиту.

579

В багатьох випадках доступ до ресурсів Інтернет може здійснюватися через кілька проміжних серверів. Так, процедура доступу на сайт є як мінімум двокроковою. Запит з даними уніфікованого покажчика ресурсів потрапляє на один із серверів служби доменних імен (Domain Name System, DNS),

які є розподіленою базою даних відповідності між уніфікованими покажчиками ресурсів та IP-адресами в Інтернеті. Якщо на сервері немає даних про запитуваний сайті, запит транслюють на наступний DNS-сервер і т.д.

E-mail. Послуга електронної пошти є багатокроковою, використовує поштовий сервер, обмін даними з яким відбувається за протоколом SMTP стеку ТСР/IP. До процедури залучено систему авторизації користувачів і різні функції доступу до ресурсу.

FTP – послуга обміну файлами, доступ до якої можна отримати через однойменну службу Інтернету, яка забезпечує процедуру прямого завантаження й вивантаження файлів.

Голосова послуга VoIP

Принципи, на яких засновано передавання мовлення пакетами, детально простежено в п. 7.3. У даному контексті узагальнимо особливості, пов'язані з роботою протоколів стеку ТСР/IP.

Спочатку, на прикладному рівні, мовленнєвий аналоговий сигнал надходить на кодек, де перетворюється в цифровий потік. Традиційно використовують стандартні кодеки ІКМ та АДІКМ-перетворень. Після перетворення цифровий потік розділяється на інформаційні блоки

580