Ист Укр СРС НагайникСТАЦ

13.Грушевський М.С. Історія України – Руси: В 11 т., 12 кн. – К., 1991-1999.

14.Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1996. 15.Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. – К., 1990. 16.Давня історія України: Навч. посіб.: У 2 кн. /Толочко П.П. та ін. –

К., 1994-1995.

17.Декларація про державний суверенітет від 16 липня 1990 р. – К.,

1990.

18.Дорошенко Д. Нарис історії України: У 2 т. – К., 1992. 19.Єфименко О.Я. Історія України та її народу. – К., 1994. 20.Зашкільняк Л.О. Вступ до методології історії. – Львів, 2001. 21.Ілюстрована енциклопедія історії України (від найдав. часів до

кінця ХУ111 ст.). – К., 1998.

22.Ісаєвич Я. Україна давня і нова: народ, релігія, культура. – Львів,

1996.

23.Історичні постаті України: Історичні нариси: Зб. /Упоряд. та автор вступ. ст. О.В.Болдирєв. – Одеса. 1993.

24.Історія України в особах /Керів. авт. кол. В.О.Замлинський. 1Х – ХУ111 ст. - К., 1993; Х1Х – ХХ ст. – К., 1995.

25.Історія України в особах: Козаччина /В.Горобець, О.Гуржій та ін.

– К., 2000.

26.Історія України в особах: литовсько-польська доба. – К., 1997. 27.Історія України /Керів. авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів, 1996. 28.Історія України з прадавніх часів до сьогодення: Навч. посіб. –

Харків, 2001.

29.Історія України: нове бачення: Навч. посіб. /В.Ф.Верстюк, О.В.Гарань та ін.; За ред. В.А.Смолія. – К., 2000.

30.Конституція України: Прийнята на 5-й сесії ВР України 28 червня

1996 р. – К., 1996.

31.Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. – К.,

1996.

32.Крип,якевич І.П. Історія України. – Львів, 1992.

33.Лановик Б.Д., Матейко Р.М. та ін. Історія України: Навч. посіб. /За ред. Лановика Б.Д. – К., 2000.

34.Лівітас Ф.Л. та ін. Історія України: до початку ХХ ст.: В питаннях і відповідях: Навч. посіб. – К., 1997.

35.Малий словник історії України. – К., 1997.

36.Методичні вказівки викладу комплексної лекції “Шлях до завершення історичного процесу збирання всіх українських земель в одну державу (ХХ ст.)” /Нагайник В.А., Влялько В.А. – Одеса, 2002.

37.Мирончук В.Д., Ігошін Г.С. Історія України: Навч. посіб. – К.,

2001.

38.Нагайник В.А, Влялько В.А. Витоки українського народу. Східнослов,янська держава Київська Русь: Консп. лекц. – Одеса, 2001.

39.Нагайник В.А., Влялько В.А. Українські землі у складі Польського королівства і Великого князівства Литовського та їх об,єднаної держави Речі Посполитої: Консп. лекц. – Одеса, 2003.

40.Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т.- К., 1996. 41.Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998. 42.Рибалка І.К. Історія України: У 2 ч. – Х., 1994-1995. 43.Світлична В.В. Історія України: Навч. посіб. для студентів

неісторичних спеціальностей ВЗО. – К.; Львів, 2002.
44.Символіка	українського	народу і	виховання	особистості
//Руденко Ю. Основи сучасного українського виховання. – К., 2003.
45.Субтельний О. Україна: Історія. – К., 1996.
46.Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996.
47.Толочко П. Історичні портрети. – К., 1990.
48.Україна в	ХХ ст.	(1900-2000):	Зб. докум.	і матер.

/А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв та ін. – К., 2000.

49.Українська Центральна Рада: Докум. і матер.: У 2 т. – К., 1996 . –

1997.

50.Шевчук В. Козацька держава. – К., 1995.

51.Яворницький Д. Історія запорізьких козаків: У 3 т. – Львів, 1990-

1992.

Додаткова література.

1.Бар М., Заленський А. Війна втрачених надій: український самостійницький рух у 1939-1945 рр. //Укр. іст. журн. – 1992. - № 6.

2.Баран В. Витоки українського народу та походження назви

“Україна” //Іст. Укр. – 2002. - № 14.

3.Баран В. У пошуках прабатьківщини слов,ян //Іст. в шк. України. – 2003. - № 1.

4.Бачинський А.Д., Бачинська О.А. Козацтво на півдні України: 1775-1869. – Одеса, 1995.

5.Битва за визволення України //Іст. Укр.- 2000. - № 6.

6.Бойко В. Запорожці за Дунаєм //Пам,ятки України. – 1991. - № 92. 7.Болдирєв О. Одесі 200? Усі 600! Коли була заснована Одеса ?

//Україна. – 1994. – № 6.

8.Брайчевський М.Ю. Коли і як виник Київ. – К., 1983. 9.Брайчевский М. Утверждение христианства на Руси. – К., 1989. 10.В буднях великих строек: …героини первых пятилеток /Ред.-сост.

Л.И.Стишова. – М., 1989.

11.Верстюк В., Пиріг Р.М. М.С.Грушевський: Коротка хроніка життя та діяльності. – К., 1997.

12.Волобуев О., Кулешов С. История по-сталински //Историки спорят. – М., 1989.

13.Володарі гетьманської булави: Іст. портрети /За ред. В.А.Смолія. –

К., 1996.

14.Гамрецький Ю., Тимченко М., Щусь О. Ради України в 1917 р. –

К., 1977.

15.Гончарук Г.И., Нагайцев А.Е. Нацистские документи об УПА: Разночтение. – Одесса, 2003.

16.Горобець В.М., Чухліб Т.В. До 340-річчя Переяславської Ради (Міжнар. наук. конф.) //Укр. іст. журн. – 1995. - № 5.

17.Горобець В. Переяславсько-Московський договір 1654 р. //Іст.

Укр. - 2002. - № 9.

18.Грицак Я.Й. “Дух, що тіло рве до бою ...”: Спроба політ. портрета Івана Франка. – Львів, 1990.

19.Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті рр. – К., 1991.

20.Дей О.І. Іван Франко і Перша російська революція. – К., 1980. 21.Івакін Г.Ю. Оповіді про стародавній Київ. – К., 1982. 22.Історичні події в Україні Х1Х – початку ХХ ст.: сучасний

дослідницький інтерес //Іст. Укр. – 2003. - № 12. 23.Історія січових стрільців. – К., 1992.

24.Касьянов Г.В. Український націоналізм: проблеми наукового переосмислення //Укр. іст. журн. – 1998. - № 2.

25.Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. /Упорядники М.І.Бутич, І.І.Глизь та ін. – К., 1990.

26.Клёва А. Гений Богдана Хмельницкого //Секретные материалы 20 века. Уроки истории. – 2004. – № 2.

27.Кобилюк В. Звідки походять назви “Русь – Україна” і “Тризуб”

//Рід. шк. – 1995. - № 6.

28.Коваль М.В. Українська РСР у період відбудови і розвитку народного господарства (1945-1955 рр.) //Укр. іст. журн. – 1990. - № 4.

29.Коваль М.В. Український народ у Великій Вітчизняній війні

(19411945) //Укр. іст. журн. – 1990. - № 8. 30.Костомаров Н.И. Мазепа. – М., 1992.

31.Котляр М. Русь язичницька. Біля витоків східнослов,янської цивілізації. – К., 1995.

32.Кульчицький С. Історичне місце української радянської державності //Іст. в шк. України. – 2003. - № 1.

33.Кульчицький С. Історичний висновок про діяльність ОУН-УПА

//Сучасність. – 2001. – № 2.

34.Кульчицький С.В. Ленінська нова економічна політика та її здійснення в УРСР //Укр. іст. журн. – 1989. - № 8.

35.Литвин В.М. Самоствердження України: нелегкий поступ //Укр.

іст. журн. – 2003. - № 1.

36.Лозицький В.С. Політика українізації в 20-30-х роках: історія, проблеми, уроки //Укр. іст. журн. – 1989. - № 3.

37.Машкін О. Народу подвиг героїчний ... /Південно-Західний край, Малоросія та Новоросія у Вітчизняній війні 1812р. /Іст. в шк. України. – 2003. - № 1.

38.Мишко Д.І. Звідки пішла назва “Україна” //Укр. іст. журн. - 1986.

- № 7.

39.Найвищі інтереси – інтереси народу. Виступ Президента України Л.Д.Кучми на засіданні ВР України //Урядов. кур,єр. – 2002. - 19 червня.

40.Нем,ятий В.М. Ратний героїзм воїнів братніх народів СРСР при форсуванні Дніпра і визволенні Києва //Укр. іст. журн. – 1983. - № 10.

41.Одесса. 1794-1894. – Одесса, 1895 и 1995.

42.Опришко В.Ф. та ін. Право Європейського Союзу. – К., 2002. 43.Пінчук Ю. Микола Іванович Костомаров. – К., 1992. 44.Пономарьов А. Проблеми походження українців: теорії та версії

//Вісник НАН України. – 1996. - № 1-2.

45.Проект Закону України “Про внесення змін до Конституції України”. – К., 2003.

46.Протоукраїнські землі в складі Київської Русі; походження назви “Україна” //Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К., 1993.

47.Рыжков Н.И. Перестройка: история предательства. – М., 1992. 48.Сергієнко Г.Я. Декабристи і Т.Г.Шевченко. – К., 1983.

49. 73 героических дня. – Одесса, 1988. 50.Сірко Іван /Упоряд. В.Л.Чуйка. – К., 1992.

51.Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. – К.,

1993.

52.Смолій В. Богдан Хмельницький. – К., 1997. 53.Українська державність у ХХ ст. – К., 1996.

54.Федченко П.М. Михайло Драгоманов: життя і творчість. – К.,

1991.

55.Хміль І.С. Петлюра і петлюровщина //Укр. іст. журн. – 1990.- № 3. 56.Чайковський А.С. Україна партизанська 1941-1945рр.

Партизанські формування та органи керівництва ними //Укр. іст. журн. – 2003. - № 1.

57.Чухліб Т. Перші одесити – запорізькі козаки на чолі з О.Суворовим //Іст. Укр. – 2003. - № 14.

58.Шевченко Н.В. Гендер у дзеркалі історії та перспективи розвитку гендерних студій в Україні //Укр. іст. журн. – 2001. - № 1.

59.Шевчук В. Петро Могила, його життя і творчість: До 400-річчя від дня народження //Укр. культура. – 1996. - № 4.

60.Шморгун П.М. Україна в період Першої російської революції

1905-1907рр. – К., 1985.

61.Якупов Н.М. Весну принесли на знаменах. – Одесса, 1984. 62.Якупов Н. Трагедия полководцев. –М., 1992.; Кучер В.І. Рецензія

на кн. //Укр. іст. журн. – 1994. - № 1.

1.4.Перелік знань, вмінь і навичок, якими повинні володіти студенти в результаті вивчення історії України.

Знати:

-важливі проблеми, періоди вітчизняної історії, починаючи з далекого минулого, з появи людей на території сучасної України, їх

розселення та складання способу життя, головним чином проблеми витоків українського народу, віхи його висхідного історичного шляху і значного вкладу в розвиток світової цивілізації, багатовікової історії українського національно-визвольного руху, українського державотворення, здобуття Україною незалежності, утвердження і розбудови Української держави в 90-х рр. ХХ – на початку ХХ1 ст.;

-пізнавальну, практично-політичну, світоглядну і виховну функції історії України;

-методологію історичної науки, новітні історичні концепції; -повчальні уроки минулого; -найновішу науково-історичну літературу, матеріали історичних

досліджень по актуальних проблемах, обговорених останнім часом на всеукраїнських та міжнародних науково-теоретичних і науковопрактичних конференціях.

Вміти:

-самостійно осмислювати загальні закономірності розвитку суспільства, враховуючи історичний досвід, який застерігає всіх від ігнорування, а тим більше порушення їх, від силових спроб загальмувати або зупинити суспільний прогрес, від ворожнечі чи відкритої конфронтації, що загрожують непоправними катаклізмами;

-пояснюючи події й процеси минулого, виясняти їх причини і наслідки;

-точно і зважено, без упередженості враховувати вплив об’єктивних і суб’єктивних факторів на історичні процеси;

-проводячи аналіз, основуватися на важливих і обов’язкових для дотримування методологічних принципах: а)історизму, б)об’єктивності, в)соціального підходу, г)альтернативності, д)творчого характеру; застосовувати сучасні методологічні підходи до вітчизняної історії;

-творчо працювати з історичними джерелами, документами та науковою літературою, критично розглядати їх;

-всебічно і глибоко аналізувати сучасність, щоб завжди мати впевненість у правильності обраного шляху, підтвердженого попереднім досвідом;

-застосовувати тверді знання з історії України у повсякденній діяльності (як майбутні фахівці), для орієнтації в суспільно-політичному житті, оцінки суспільних явищ, подій, процесів;

-бачити у вітчизняній історії, тобто у минулому суспільстві і його сьогоденні, все те, що повчає, дає досвід, уроки;

-виявляти особливості розвитку сучасної вітчизняної історичної науки, як нашими вченими-істориками, так і зарубіжними, в тому числі дослідниками-істориками української діаспори.

1.5.Перелік та графік заходів поточного й підсумкового контролю знань, вмінь і навичок студентів згідно з діючими в університеті положеннями.

Поточні оцінювання рівня набутих кожним студентом знань, вмінь і навичок в процесі вивчення і письмового виконання 3-х окремих логічно взаємозв,язаних модулів-блоків, проходження індивідуального усного контрольного опитування і підсумкового контрольного тестування накопичуються від етапу до етапу контролю і формують інтегральну оцінку якості засвоєння змісту навчальної дисципліни “Історія України” у цілому. До того ж в інтегральну оцінку входять оцінки по кожному виду навчальних занять, кожному модулю, індивідуальному усному контрольному опитуванню і підсумковому контрольному тестуванню зі своєю вагою, яка відображає:

-значимість конкретного модуля, індивідуального усного контрольного опитування і підсумкового контрольного тестування з точки зору засвоєння студентами базових знань і вмінь;

-ритмічність СРС і виконання	студентами контрольних заходів
з кожного модуля, індивідуального	усного контрольного опитування

і підсумкового контрольного тестування в термін, котрий установлений навчальним планом нормативної дисципліни.

У цілому на дисципліну “Історія України” відведено 121 оціночний

бал:

-кожне відвідування студентом лекції оцінюється у 2 бала; -модульна письмова контрольна робота – у 21 бал (21 бал – “5”,

17 балів – “4”, 13 балів – “3”, менше 13 балів – “2”); -індивідуальне усне контрольне опитування – у 5 балів (5 балів – “5”;

4 бала – “4”; 3 бала – “3”, 2 бала - “2”); -підсумкове контрольне тестування – 5 балів (5балів – “5”; 4 бала –

“4”; 3 бала – “3”; 2 бала – “2”); -виступ на семінарському занятті – у 5 балів (5 балів – “5”; 4 бала –

“4”; 3 бала – “3”; 2 бала – “2”); -реферат – у 9 балів (9 балів – “5”; 7 балів – “4”; 6 балів – “3”; менше

6 балів – “2”).

Шкала відповідності інтегральних оцінок в сумарній атестації з дисципліни у формі іспиту до 4-бальної системи оцінювання.

Кількість балів	Інтегральна сума балів з дисципліни	Оцінка
< 72	< 60% від максимальної суми балів	Незадовільно
72-89	60-74,9% від максимальної суми балів	Задовільно
90-109	75-89,9% від максимальної суми балів	Добре
> 110	> 90% від максимальної суми балів	Відмінно

Графік контрольних заходів:

1)модульні письмові контрольні роботи (КР) на 6, 11, 13 тижнях; 2)індивідуальне усне контрольне опитування (УКО) на 16 тижні; 3)підсумкове контрольне тестування (ПКТ) на 17 тижні; 4)перевірки конспектів лекцій та рекомендованої літератури

(ПКЛ і РЛ) на 7, 16 тижнях.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПО ВИКОНАННЮ ЗАВДАНЬ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ ПРОГРАМОЮ КУРСУ “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ”.

2.1.Методичні вказівки по навчанню правильно слухати і конспектувати лекції.

Лекції, відображаючи сучасний стан історичної науки, займають провідне місце в навчально-виховному процесі і підготовці висококваліфікованих спеціалістів. Кожна лекція – це систематичний, концентрований, методологічно і методично обґрунтований виклад навчального матеріалу: певної його теми чи якого-небудь питання, а також комплексу питань, об,єднаних спільною ідеєю. Лекції розкривають систему уявлень про той чи інший предмет, чи явище, спонукаючи студентів до самостійної творчої думки і допомагаючи їм осмислити проблеми, усвідомити об,єктивні закономірності розвитку й прийти до певних висновків, необхідних для цілеспрямованої практичної діяльності. Вони визначають напрямок, зміст і ефективність СРС, семінарських занять, інших форм навчання, вчать студентів творчо застосовувати набуті знання до процесів реального і надзвичайно складного суспільно-політичного життя.

Тому студенти вивчають курс історії України, відвідуючи всі лекції. Проте одного факту присутності на лекціях недостатньо. Студенти за допомогою викладача повинні навчитися слухати лекції, правильно вести їх записи. Ведення ж записів лекцій сприяє студентам краще засвоювати їх зміст. Конспектування лекцій є початковим, відправним елементом СРС над навчальним матеріалом з історії України. Конспект лекцій має для кожного студента повсякденне практичне значення як стислий запис систематизованого викладу курсу даної науки, як посібник для повторення, для підготовки до виконання модульних письмових контрольних робіт, індивідуального усного контрольного опитування, підсумкового контрольного тестування, для складання іспиту тощо. З того, наскільки володіє молода людина методикою конспектування, в значній мірі можна твердити про загальну культуру її розумової праці, інтелектуальної діяльності.

Які ж найбільш важливі правила і методи конспектування, котрим мусять навчитися студенти?

Конспект (від лат. conspectus – огляд, нарис) – короткий, стислий письмовий виклад, запис змісту лекції (твору, доповіді тощо). Стислість запису, однак, не повинна досягатися за рахунок довільних пропусків тез, положень. Запис має визначатися систематизованістю у викладенні всього матеріалу та всіх положень, які складають зміст лекції. Дозволяється різноманітність у стилі, мові, манері літературного запису студентів, але ж це не дає права на розбіжність самого змісту їх конспектів. Конкретна лекція, законспектована великою кількістю студентів, має бути такою, якою прочитав її викладач. Вимагається, щоб у конспекті відбилися властивий лекції, згідно з її планом внутрішній зв,язок і логічна взаємозалежність частин і положень, окремих деталей і ланок, суттєвих для висловлення головної думки, яка обумовлює тему лекції. У конспекті треба виділяти визначення, підкреслювати особливо важливі місця.

Часом дехто із студентів, намагаючись принизити значення конспектування, говорить, що вести конспект чи ні – його особиста справа. Найімовірніше це – прояв безтурботності, необачності в ставленні до навчальної роботи, бо вміти правильно конспектувати - означає володіти важливим і великим мистецтвом самостійної інтелектуальної діяльності.

Треба особливо підкреслити, щоб сам процес запису не відвертав уваги студентів від сприймання матеріалу лекції, а навпаки, - організовував й концентровував її. До мовно-логічної пам,яті, емоційнообразної приєднується при конспектуванні ще й моторна пам,ять, що дозволяє студентам легше засвоювати і запам,ятовувати лекційний матеріал. Викладач періодично перевіряє у студентів конспекти лекцій.

2.2.Вказівки по послідовному вивченню певних тем, розділів теоретичного матеріалу.

2.2.1. Опрацьовуючи прослухану й законспектовану лекцію “Вступ:

історія України як наука та навчальний предмет”, вивчити рекомендовану літературу і зробити у відповідній послідовності необхідні записи стислих або розгорнутих тез, коротко сформульованих закінчених положень книги, статті, навчального посібника тощо. [Література.

Дивіться вказані номери: 16, 20, 38 (основна); 12 (додаткова)].

Для самоперевірки й самоконтролю якості засвоєння теоретичного матеріалу використати такий перелік питань і завдань:

1.З,ясуйте сутність поняття історії.

2.Визначте предмет і завдання курсу “Історія України”. Охарактеризуйте зміст соціально значимих функцій, котрі виконує історична наука (пізнавальну, практично-політичну, світоглядну, виховну).

3.Що є методологією історичної науки? Розкрийте суть основних методологічних принципів вивчення історії України: історизму, об’єктивності, соціального підходу, альтернативності, творчого характеру.

4.Які критерії періодизації первісної і давньої історії людства? Схарактеризуйте цивілізаційний, культурологічний і формаційний підходи до періодизації історії.

5.Назвіть і поясніть всі види історичних джерел.

2.2.2.Обробляючи прослухану і законспектовану лекцію “Витоки українського народу” /розділ 1 “Стародавня історія України/, вивчити рекомендовану літературу та конспективно викласти необхідні її основні положення. [Література: 5, 14, 16, 27, 38, 40, 42 (основ.); 2, 3, 44 (додат.)].

Перелік питань і завдань для самоперевірки й самоконтролю якості засвоєння теоретичного матеріалу.

1.Які найдавніші археологічні пам’ятки (поселення первісних людей) на території України і їх датування? Проаналізуйте процеси поступового становлення людини і суспільства.

2.В чому суть “неолітичної революції”? Як вона позначилася на території України в соціально-економічних і культурних досягненнях?

3.Які основні досягнення трипільської культури у господарському і духовному житті? Поясніть, існує чи не існує генетичний зв’язок трипільців з українцями.

4.У котрі конкретні періоди на території Північного Причорномор’я існували кіммерійці, таври, скіфи, сармати, давньогрецькі міста-держави? Який їх вплив на культури праслов’янських і слов,янських племен?

5.Яка була послідовність впливу культур відомих Вам племен давніх часів на основи утворення культури українського народу? Хто ж такі наші далекі предки?

6.Що таке релігія? Які найраніші прояви її у первісних людей? Дайте оцінку язичеству у східнослов’янських племен.

7.Де, на думку більшості вчених, знаходилися простори розміщення слов,янської прабатьківщини? Проаналізуйте процес виникнення протодержавних об,єднань слов,янських племен на території України. Назвіть конкретні періоди їх існування.

8.Яка картина за “Повістю временних літ” Нестора-літописця розміщення (починаючи з У1 ст.) на просторах України східнослов’янських союзів племен?

2.2.3. З метою закріплення й поглиблення знань матеріалу прослуханих і законспектованих лекцій: “Східнослов’янська держава Київська Русь”, “Історія українських земель в 2-й половині Х11 – 1-й половині Х1У ст. Галицько-Волинська держава” і “Українські землі у

складі Польського королівства і Великого князівства Литовського та їх об’єднаної держави Речі Посполитої (40-і рр. Х1У – 1-а половина ХУ11 ст.)” /розділ 2 “Середньовічна Україна”/ вивчити рекомендовану літературу та конспективно викласти важливі її положення. [Література: 10, 14, 16, 22, 38, 39, 50 (основ.); 13, 44, 46, 59 (додат.)].

Перелік питань і завдань для самоперевірки й самоконтролю якості послідовного засвоєння теоретичного матеріалу.

1.Чому Київ відігравав всезростаючу роль в утворенні 1-го державного об,єднання східних слов,ян – Київського князівства, або Русі? Які теорії походження назви “Русь”?

2.Які соціально-економічний і політичний лад Київської Русі, найвидатніші великі київські князі та їх політика? Запровадження християнства і його вплив на тогочасне суспільство. В чому історичне значення Давньоруської держави?

3.Як виникла східнослов’янська, або давньоруська народність та котрі притаманні їй ознаки? Відмітьте особливості складання української народності. Дайте тлумачення назви “Україна”.

4.Яку роль відіграли князі Роман Мстиславич і Данило Романович Галицький в історії України? Дайте оцінку Галицько-Волинському князівству як формі української державності.

5.Сформулюйте причини швидкого захоплення українських земель Великим князівством Литовським, назвіть причетних до цього процесу великих князів литовських. До чого привела Кревська унія?

6. Визначте причини виникнення і джерела формування українського козацтва. Схарактеризуйте етапи утворення Запорізької Січі як християнської козацької республіки.

7.Дайте оцінку Люблінської унії 1569 р. і Берестейської церковної унії 1596 р.

8.Охарактеризуйте Петра Конашевича Сагайдачного як гетьмана українського козацтва, патріота, суспільного діяча.

9.Зробіть висновки про історичне значення першої (кінець ХУ1 ст.) та другої (30-і рр. ХУ11 ст.) хвиль козацько-селянських повстань.

2.2.4. Дбаючи про належне закріплення й поглиблення знань матеріалу прослуханих і законспектованих лекцій: “Національно-

визвольна війна під проводом Б.Хмельницького. Відродження державності українського народу. Союз України з Росією” та

“Козацько-гетьманська держава. Правобережні і західноукраїнські землі. /Друга половина ХУ11 – ХУ111 ст./” за розділом 3 “Україна на порозі нового часу”, вивчити рекомендовану літературу та конспективно викласти основні її положення. [Література: 7, 11, 14, 21, 43 (основ.); 4, 6, 7, 16, 17, 26 (додат.)].

Перелік питань і завдань для самоперевірки й самоконтролю якості послідовного засвоєння теоретичного матеріалу.

1.Зазначте причини та рушійні сили Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького, основнетодологня її. Б.Хмельницький – видатний полководець, дипломат, державний діяч.

2.Опишіть події першого року Національної революції на чолі з гетьманом Б.Хмельницьким. До чого зводилися тоді основні положення виробленої гетьманом політики козацької державності? Які основні