Ист Укр СРС НагайникСТАЦ

політичного стану боротьби за національне визволення України. Тоді в Російській імперії поступово назрівала революційна ситуація; вона прискорилася поразкою царизму в Кримській війні 1853-1856 рр. і склалася в кінці 50-х - на початку 60-х рр. як вираження кризи феодальнокріпосницької системи. Цар Олександр ΙΙ і його оточення, щоб уникнути революції, пішли в 1861 р. на ліквідацію кріпосного права, тобто здійснили селянську реформу яка разом з іншими реформами 60-70-х рр. підготувала умови для модернізації імперії в капіталістичному напрямі.

Далі потрібно проаналізувати колоніальне становище західноукраїнських земель під владою Австрійської імперії. Показати, що крім немилосердного феодально-кріпосницького визиску і політики онімечення паралельно йшли процеси ополячування Східної Галичини, мадяризації Закарпаття, румунізації Північної Буковини. Подвійний, а то й потрійний національний і соціальний гніт, багатовікова роз’єднаність серйозно гальмували не лише економічний, а й духовний розвиток українців. Розглянути, як все це породжувало і посилювало всюди боротьбу селянських мас проти феодально-кріпосницького ладу.

Приділити	увагу	початку	національного		відродження	на
західноукраїнських		землях, першим		учасникам	руху національно-

культурного відродження в Східній Галичині і особливо “Руській трійці”, її цілям, практичній діяльності й значенню, адже “Руська трійця” започаткувала ідею нерозривної єдності всіх українських земель, незалежно від їх перебування у складі Австрійської чи Російської імперій. Вказати, що істотним поштовхом до розгортання українського визвольного руху стала революція 1848-1849 рр., котра охопила Австрійську імперію. Вияснити все про першу українську політичну організацію на західноукраїнських землях – Головну Руську Раду, що виникла у Львові в травні 1848 р., досягла широкого місцевого розгалуження і взяла на себе функції національного уряду, а також Галицько-Руську матицю – культурно-освітню організацію, яка була створена в жовтні 1848 р. і видавала газету й книги українською мовою. Висновити, що під час цієї революції виникли умови для скасування кріпацтва спочатку в Галичині (23 квітня 1848 р.), навіть раніше, ніж в усій Австрійській імперії.

При вивченні третього питання необхідно розглянути національний рух в Наддніпрянській Україні, який почав активізуватися з кінця 50-х - початку 60-х рр. Х1Х ст. у формі громад – напівлегальних буржуазно-ліберальних культурно-просвітницьких організацій (гуртків), що об’єднували представників української інтелігенції, службовців, офіцерства, студентства, учнівської молоді, обуржуазнених поміщиків. Громадівський рух властями називався “українофільством”. Керівний центр громад всієї України підтримував зв’язки з українським журналом “Основа” в Петербурзі, який був заснований кирило-мефодіївцями після їх заслання і діяв до 1862 р., а також мав постійні стосунки з представниками національного руху Західної України. Знати організаторів, ідеологів, найактивніших учасників громадівського руху на першому (60-ті рр.)

і другому (70-ті рр.) його етапах. Показати, що наприкінці Х1Х ст. відбувається політизація національно-визвольного руху, виникають політичні організації і партії зі своїми програмними вимогами.

Звернути увагу на те, що в Україні як складовій частині Російської імперії поряд з національно-визвольним рухом розгортався і загальноросійський революційно-визвольний рух, основними етапами якого була діяльність революційних демократів 60-х рр. та революційних народників 70-80-х рр. Х1Х ст. Знати організації, їх програмні вимоги, головних представників різночинної інтелігенції цього руху.

Схарактеризувати розвиток робітничого руху на Україні, діяльність створеної в Одесі (1875 р.) першої навіть у Російській імперії робітничої організації – Південноросійського союзу робітників. Вказати на поширення з кінця 80-х рр. Х1Х ст. марксизму та роль соціалдемократичних гуртків, груп і союзів боротьби за визволення робітничого класу в Україні.

Потім треба подивитися на активізацію суспільно-політичного руху в Західній Україні у другій половині Х1Х ст., де діяло три його напрямки: москвофіли, народовці і радикали, а з кінця Х1Х ст. почали формуватися українські політичні партії; дізнатися про видатних діячів суспільнополітичного руху.

Література.

Дивіться вказані номери: 14, 19, 23, 24, 32, 34, 41 (основ.); 4, 6, 7, 18, 25, 37, 41, 43, 48, 54, 57 (додат.).

Тема 5. Україна на початку ХХ ст. Ι-а Російська революція. Ι-а світова війна.

План 1).Соціально-економічне і політичне становище на українських

землях у складі Росії та Австро-Угорщини на зламі двох століть.

2).Події на Україні в період Російської революції 1905-1907 рр.; позиції українських і загальноросійських політичних партій в революції. Реагування національних сил західноукраїнських земель на Російську революцію.

3).Початок Ι-ї світової війни: українські землі у планах воюючих між собою держав. Ставлення політичних партій, організацій на українських

землях до війни. Воєнні дії на території	України	в 1914-1917рр.
та посилення трагізму тієї ситуації, в якій	опинився	тоді її народ.

Господарська розруха і наростання антивоєнного революційного руху народних мас.

Реферати:

1).Піднесення національного руху та боротьба у Державній Думі Російської імперії за вирішення українського питання;

2).Українські січові стрільці в роки Ι-ї світової війни;

3).І.Я.Франко та його роль у розвитку політичного і громадського життя України (остання чверть ХΙХ – початок ХХ ст.).

Методичні рекомендації. Розглядаючи перше питання, передовсім належить зазначити, що в кінці Х1Х – на початку ХХ ст. серед українського населення у складі Російської і Австро-Угорської імперій спостерігалося пожвавлення процесів мовної і культурної консолідації, зростання національної свідомості, проте соціально-економічне і політичне становище було різне. Пересвідчитися, що Наддніпрянська Україна стала одним із найбільш розвинутих аграрних й індустріальних районів Російської імперії, основним її вугільно-металургійним регіоном: там прискореними темпами було створено велику промисловість і широку залізничну мережу; швидко зростали промислові міста; українська економіка до 80-90% базувалася на інвестиціях іноземного капіталу; йшов інтенсивний процес монополізації промисловості, банків, продовжувався перерозподіл землі тощо.

На західноукраїнських землях також формувалася промисловість фабрично-заводського типу, переважно у добувних галузях (нафтодобування, соледобування, заготівля деревини). Однак ці землі відставали від інших провінцій Австро-Угорської імперії, їхня економіка зберігала аграрно-сировинний характер; чимало галузей виробництва було представлено в регіоні лише дрібними кустарно-ремісничими промислами.

В Наддніпрянській Україні швидко формувався і концентрувався на великих підприємствах промисловий пролетаріат, котрий жорстоко експлуатувався буржуазією, зростала чисельність буржуазії, посилювалася соціальна диференціація селянства, яке в своїй переважній більшості страждало від малоземелля, безземелля, хронічного недоїдання, голодування.

Треба показати, як тяжке матеріальне становище робітництва і селянства, їх політична безправність спричиняли загострення класових протиріч, розгортання революційного (перехід робітників від економічних до політичних виступів, селянські повстання), національно-визвольного та земсько-ліберального опозиційного рухів в країні. Побачити основні причини назрілої революційної кризи /невирішеність аграрного питання; феодальна форма держави – самодержавство: необмежена верховна влада царя, відсутність демократичних свобод; колоніальна політика (національний гніт) стосовно до українського й інших неросійських народів/. Замітити, як у цих умовах поширювався процес формування політичних партій, котрі виявили свою ідейно-політичну спрямованість в ході революції 1905-1907 рр.

При переході до другого питання відразу вказати, що день 9 січня 1905 р., коли був розстріляний мирний хід робітників, їх сімей (більше 140 тис. чоловік) з петицією до царя, увійшов в історію під назвою “Кривава неділя”, а народом прозвано царя “Миколою Кривавим”; ця подія стала початком Першої революції в Росії і в Україні. Вже в січні 1905 р. на

Україні страйкували десятки тисяч робітників, а також представники інших верств населення, в лютому стали посилюватися виступи селян і до червня вони охопили 64 з 91 повіту 9 українських губерній. Передусім розглянути такі революційні події в Україні, як повстання на панцернику “Князь Потьомкін Таврійський” (14-25 червня 1905 р.), Севастопольське повстання, в тому числі – на крейсері “Очаків” (11-15 листопада 1905 р.), Київське повстання саперів разом з робітниками (18 листопада 1905 р.). Надати значення Жовтневому всеросійському політичному страйку 1905 р., в результаті якого Микола ΙΙ вимушений був 17 жовтня видати Маніфест, котрим проголошувалися громадянські свободи і декларувалося скликання законодавчої (а насправді законодорадчої) Державної Думи. Знати про діяльність Рад, профспілок, “Просвіти”, “Української думської громади”, а також позиції й позадумську і внутрідумську діяльність різних українських та загальноросійських політичних партій, рухів, їх лідерів. З,ясувати реагування національних сил Західної України на Російську революцію, зазначити активізацію їх змагань в 1905-1907 рр.

При розгляді третього питання спочатку потрібно показати, що в стратегічних планах країн-учасниць Першої світової війни 19141918 рр. чільне місце відводилося завоюванню українських земель. Осмислити також ставлення різних політичних партій, організацій на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій до війни. Вияснити про основні воєнні дії на території України в 19141917 рр. і усвідомити трагедію тієї ситуації, в якій опинився тоді її народ. Правильно зрозуміти участь у війні на боці Австро-Угорської імперії українських січових стрільців, а також цілі діяльності Спілки визволення України та Головної (Загальної) української ради. На завершення отримати повне уявлення про господарську розруху і наростання антивоєнного революційного руху народних мас.

Література.

Дивіться вказані номери: 4, 7, 12, 14, 19, 24, 27, 28, 42, 43, 48 (основ.); 18, 20, 22, 23, 60 (додат.).

Тема 6 . Революція в Україні. Створення національної

державності в 1917-1921 рр.

План 1). Розвиток революції і національно-визвольного руху в Україні

весною й літом 1917 р. Ліквідація органів царської влади. Утворення місцевих структур Тимчасового уряду, Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, Центраної Ради та їх діяльність. Перші Універсали Центральної Ради.

2).Жовтнева революція в Росії та її відгомін, поширення на Україні восени й зимою 1917 і на початку 1918 рр. Проголошення УНР та

Радянської УНР; переростання політичного протистояння між ними у збройну боротьбу. 1У-й Універсал Центральної Ради.

3).Встановлення в Україні жорстокого окупаційного режиму німецьких і австро-угорських військ та поміщицько-буржуазної диктатури у формі гетьманата на чолі з генералом П.Скоропадським. Всенародна боротьба проти окупантів і гетьманщини. Влада Директорії в Україні. Відносини між УНР і ЗУНР. Перемога Червоною армією військ Директорії, Антанти, Денікіна, Врангеля і відновлення влади УСРР.

Реферати:

1).М.С.Грушевський – видатний політичний, державний та громадський діяч України;

2).Володимир Винниченко – один із лідерів Центральної Ради, УНР. Роль його в Українській революції;

3).Симон Петлюра та його роль в Українській революції; 4).Перемога національно-демократичної революції в Східній

Галичині. ЗУНР.

Методичні рекомендації. Приступаючи до розгляду першого питання, слід надати значення особливостям розвитку революції і національно-визвольного руху в Україні весною і літом 1917р. Потребує осмислити політичне становище, пов’язане з ліквідацією органів царської влади та одночасним утворюванням, переформуванням й існуванням тривладдя в Україні: місцевих органів влади Тимчасового уряду, Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів та Центральної Ради. Приділити належну увагу діяльності Центральної Ради; вникнути в зміст перших двох її Універсалів. Дати оцінку взаємовідносинам Центральної Ради і Тимчасового уряду, в умовах проголошення автономії України, утворення і діяльності її уряду – Генерального Секретаріату. Побачити справжні цілі корніловського заколоту (кінець серпня 1917 р.) і зрозуміти значення організації боротьби проти його поширення в Україні.

При вивченні другого питання передусім потрібно вказати, що погіршення соціально-економічного і політичного становища в Росії призвело до Жовтневої революції, яка набула відгомін, поширення і на Україні. У Києві в останні дні жовтня 1917 р. відбувся збройний виступ військових частин, підпорядкованих більшовикам, проти військ штабу Київського округу, який ще залишався після повалення Тимчасового уряду в Петрограді; Центральна Рада при ліквідації штабу Київського військового округу займала нейтральну позицію, бо не хотіла ж визнавати встановлення влади Рад в Петрограді. Усвідомити історичне значення прийняття Центральною Радою ΙΙΙ Універсалу та проголошення Української Народної Республіки (УНР) 7 (20) листопада 1917р. Звернути увагу та такі факти: більшовики ще напередодні проголошення УНР обнародували свій план можливої так званої “реконструкції” Центральної Ради на спільно з нею скликаному Ι Всеукраїнському з,їзді Рад. Звичайно,

ідеї більшовиків щодо реорганізації Центральної Ради були ілюзорними, але ж навіщо було Центральній Раді погоджуватися на вибори делегатів до такого з,їзду, а в день зібрання з,їзду (4 грудня) організовувати провокаційні дії своїх численних прихильників із крайнього толку, які фізичною силою унеможливили проведення його спільних засідань; більшовицькі делегати покинули Київ і 11-12 (24-25) грудня 1917 р. провели у Харкові альтернативний Ι Всеукраїнський з,їзд Рад, який проголосив владу Рад в Україні і Радянську УНР (згодом названу УСРР).

Потрібно не	відмахуватися від об’єктивного	процесу поступового
проходження	влади Рад в Україні, інших регіонах колишньої імперії,

а постаратися зрозуміти таке політичне становище, коли в кінці 1917 р. на її території окрім УНР стала існувати ще й Радянська УНР. Упевнитися без упередження в істинних причинах виникнення й загострення політичного протистояння між ними та переростання його в збройну боротьбу. З,ясувати обстановку розпочатої громадянської війни, в якій була проголошена Центральною Радою незалежність УНР /в ніч з 11(24) на 12 (25) січня 1918 р./. Вникнути в зміст ΙУ Універсалу.

Переходячи до третього питання, слід замітити, що УНР проголошена незалежною в дні, коли революція з великої вини й Центральної Ради стала переростати в громадянську війну, а військові сили УНР швидко танули (саморозпускалися і “демобілізовувалися)”. Залишилася мала чисельність військ, вірних Центральній Раді, переважна ж більшість тилових українізованих військових частин, а також населення міст і сіл заявляла про свою підтримку більшовиків, керованих ними Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів або займала нейтральну позицію. Вияснити основні причини такого трагічного становища Центральної Ради, яке довершувалося тим, що вже через декілька днів після проголошення УНР незалежною її військові підрозділи, не витримуючи натиску радянських українсько-російських сил, почали покидати Київ і направлятися до Житомира (26 січня радянські війська взяли Київ, а 30 січня туди переїхав уряд Радянської УНР; в лютому влада Рад установилася у всій Україні, за винятком частини Волині, куди з відступаючими військами перебралася Центральна Рада).

Важливо збагнути зміст підписаної 27 січня 1918 р. представниками Центральної Ради на кабальних умовах угоди з німецькими та австроугорськими військами про воєнну допомогу для боротьби з пролетарськоселянською революцією. Через 9 днів після підписання угоди чужоземна воєнна допомога прийшла: в Україну були кинуті німецько-австрійсько- угорські війська чисельністю понад 450 тис. чоловік; поперед усіх наступали залишки (біля 2 тис. чоловік) військових частин Центральної Ради. За Брестським мирним договором, укладеним 3 березня 1918 р. між Радянською Росією та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною, уряд РСФСР зобов’язався визнати самостійність УНР і не надавати воєнної допомоги Радянській УНР. Треба знати про драматичні події лютого-квітня 1918 р., що після зламу відчайдушного опору

революційних мас завершилися окупацією майже всієї території України німецько-австро-угорськими військами. Зазначити, які зміни почали відбуватися в становищі широких верств трудового населення від заходів Центральної Ради під тиском окупаційних властей. Розібратися в суті перевороту (29 квітня 1918 р.), котрий призвів до розпуску Центральної Ради і ліквідації УНР. Осмислити внутрішню і зовнішню політику Української держави за гетьмануванням П.Скоропадського (1918 р.), а також всенародну боротьбу проти гетьманського та окупаційного режимів, діяльність різних партійно-політичних сил по організації цієї боротьби. Простежити, за котрих історичних обставин було встановлено владу Директорії і відновлено УНР, проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР), а також як будувалися відносини між УНР і ЗУНР. Зрозуміти, чому до середини 1919 р. вичерпалися всі реальні

можливості	у боротьбі за об,єднання українських земель в єдиній
і самостійній	державі.
На завершення прийти до висновків із історичних уроків, як
більшовики	України і Росії змогли створити величезну армію, котра

врешті-решт перемогла війська Директорії, Антанти, Денікіна, Врангеля і відновили владу УСРР. Адже трагічний досвід громадянської війни, боротьби за владу показав, що для її припинення і взагалі для її унеможливлювання потрібно було досягти певного політичного порозуміння й зближення між двома більш-менш розбіжними демократичними таборами, що репрезентували УНР та УСРР. Ці непорозуміння знову спостерігаються у наш час. Та хіба ж не пора всім політичним силам незалежної України вчути благання уроків її політичної історії, науки, розуму?

Література.

Дивіться вказані номери: 6, 14, 18, 24, 32, 40, 44, 49 (основ.); 11, 14, 55 (додат.).

Тема 7. Україна у міжвоєнний період (1921-1939 рр.).

План 1).Надзвичайно складне соціально-економічне і політичне

становище України на початку 20-х рр. Відбудова народного господарства на основі НЕПу. Вступ УСРР до Союзу РСР. Українізація в сферах державного будівництва, освіти, культури.

2).Волюнтаристське згортання НЕПу Й.Сталіним, проведення форсованої індустріалізації і насильницької колективізації; пагубні соціальні наслідки таких дій та неоправдане економічне зростання. Відкидання українізації, обмеження влади Рад, порушення демократії,

репресії проти українських партійних,	державних	і військових	кадрів,
діячів культури, робітників, селян.
3).Західноукраїнські землі під	владою	Польщі,	Румунії
та Чехословаччини у 20-30-х рр.

Реферати: 1). Політика українізації в 20-30-х рр.;

2).Створення і діяльність Організації Українських Націоналістів

(ОУН) /1929-1939 рр./; 3).Трагедія голоду 1932-1933 рр. в Україні;

4).Сталінські репресії в Україні у 30-х рр.

Методичні рекомендації. При вивченні першого питання

необхідно зразу замітити, що після закінчення доби революції і світової війни українські землі на початку 20-х рр. ХХ ст. знов були перерозподілені між декількома країнами. На сході України – в Радянській Україні, що становила тоді 452 тис. кв. км земель, у надзвичайно складному соціально-економічному і політичному становищі приступили до організації мирної праці людей для відбудови народного господарства (незабаром УСРР вступить до Союзу РСР). На заході ж України, землі якої потрапили під владу Польщі, Румунії і Чехословаччини, йшла неперервна боротьба за збереженням української культури і національне визволення.

З,ясувати причини розрухи, голоду в Україні. Зазначити, що в такий тяжкий час в УСРР стала здійснюватися колосальна програма відбудови й розвитку народного господарства за єдиним з РСФРР планом ГОЕЛРО (будівництво великих підприємств металургійної, кам’яновугільної, електричної промисловості, машинобудування, спорудження ДРЕС, ГЕС і т.д). Запроваджувалася нова економічна політика (НЕП) замість політики “воєнного комунізму”. Вияснити суть і значення (економічне, господарське, політичне) НЕПу (перехід певною мірою до ринкових відносин, різних форм власності, економічних методів управління народним господарством). Розібратися в сутності найденого нового методу господарювання – госпрозрахунку, котрий ґрунтувався на самоокупності промислових підприємств, радгоспів, кооперативів, їх об,єднання (створення госпрозрахункових трестів і синдикатів). Назвати головні результати НЕПу. Докладно довідатися про те, як подальше зміцнення державних зв’язків УСРР з РСФРР завершилося утворенням в кінці грудня 1922 р. нової держави – Союзу РСР (незалежна Радянська Україна добровільно ввійшла до складу СРСР). Звернути особливу увагу на здійснення радянським керівництвом політики українізації (коренізації) в сферах державного будівництва, преси, освіти, науки, культури, що свідчило про українське національне відродження.

Переходячи до другого питання, слід вказати, коли і чому почалося волюнтаристське згортання НЕПу Й.Сталіним. Вникнути в суть сталінської форсованої індустріалізації та її неоднозначних наслідків. З,ясувати сутність політики насильницької колективізації та трагедії голоду 1932-1933 рр. Осмислити причини встановлення в кінці 20-х - на початку 30-х рр. особистої влади Й.Сталіна і фактичного обертання Компартії – ядра радянської політичної системи в заложницю сталінської командно-адміністративної системи та поступового наступу на

українізацію й відкидання її, обмеження влади Рад, порушення демократії, розгортання політичних репресій проти українських партійних і державних кадрів, письменників, діячів мистецтва, робітників, селян, військових.

Розглядаючи третє питання, треба зауважити, що на західноукраїнських землях під владою Польщі, Румунії та Чехословаччини в 20-30-х рр. ХХ ст. здійснювалася колонізаторська й асиміляторська політика, котра викликала відповідний опір населення; національновизвольний рух очолювали різні політичні сили, погляди яких на майбутнє України не співпадали, а іноді були полярно протилежними. З,ясувати і порівняти діяльність українських політичних партій, організацій, груп у Східній Галичині, Волині, Поліссі, Холмщині під владою Польщі /Українського національно-демократичного об,єднання (УНДО), Української соціалістично-радикальної партії (УСРП), Компартії Західної України (КПЗУ), Організації українських націоналістів (ОУН) та ін./, на Буковині й в Бессарабії під владою Румунії /Української національної партії (УНП), Буковинської комуністичної організації, ОУН та ін./, в Закарпатській Україні під владою Чехословаччини /трьох основних політичних течій: мадярофільської, русофільської і українофільської; Закарпатської комуністичної організації; ОУН та ін./. Дізнатися про їх організаторів і керівників. Належну увагу привернути до значних подій, пов’язаних з утворенням автономії Карпатської України (11 жовтня 1938 р.) і діяльністю її уряду на чолі з А.Волошиним та особливо -

зпроголошенням незалежності Карпатської України (15 березня 1939 р.). Разом з тим необхідно зрозуміти, що уряд А.Волошина, як і багато хто

зінших представників українського національного руху, насамперед оунівці, робили непоправні помилки – весь час орієнтувалися на

нацистську Німеччину. Уряд А.Волошина не хотів рахуватися з реальністю і дуже прагнув одержати підтримку Гітлера у подальшій боротьбі проти СРСР, за незалежну соборну Українську державу. Гітлер, всупереч же сподіванням А.Волошина, передав Карпатську Україну на поталу фашистському диктатору Угорщини Хорті, щоб залучити його до своїх агресивних планів.

Література.

Дивіться вказані номери: 9, 36, 42, 43, 45, 48 (основ.); 10, 12, 19, 24, 34, 36, 62 (додат.).

Тема 8. Україна в роки ΙΙ-ї світової війни та її складової

частини – Великої Вітчизняної.

		План
1).Українська	карта	в політиці різних	держав	напередодні
ΙΙ-ї світової війни.	Пакт	Ріббентропа-Молотова.	Напад	Німеччини

на Польщу – початок ΙΙ-ї світової війни. Вкючення радянським урядом Західної України, Північної Буковини й Південної Бессарабії до складу СРСР і возз,єднання їх з УРСР.

2).Напад фашистської Німеччини та її союзників на СРСР. Проголошення Організацією Українських Націоналістів (ОУН) у Львові Української держави та його наслідки. Причини поразок Червоної Армії у перші місяці Великої Вітчизняної війни. Героїчна оборона Києва, Одеси і Севастополя; оборонні бої на всій території України; евакуація.

3).Злочинний фашистський режим в окупованій Україні. Розмах антифашистської боротьби комуністичного підпілля і радянських партизанів. Діяльність ОУН, а з кінця 1942 р. й Української Повстанської Армії (УПА) в ході війни. Битви за визволення України.

Реферати:

1).Труднощі проблеми об,єднання українських земель в одну державу й спекуляція на них гітлерівської Німеччини напередодні та в роки ΙΙ-ї світової війни і її складової частини – Великої Вітчизняної;

2).Героїчна оборона Одеси в 1941 р.; 3).Партизанське з,єднання С.А.Ковпака; 4).Битва за Дніпро в 1943 р.;

5).Внесок українських трудящих, вчених, діячів літератури і мистецтва в розгром гітлерівської Німеччини та її сателітів. Людські жертви та матеріальні втрати України в ΙΙ-й світовій війні.

Методичні рекомендації. Розглядаючи перше питання, необхідно зразу зауважити, що задовго до того, як територія України перетворилася на поле великих битв під час Другої світової війни, вона стала об’єктом широкої дипломатичної й політичної гри гітлерівської Німеччини, Угорщини та інших країн. Особливо потребує осмислення політика гітлерівського Рейху в українському питанні. Адже Гітлер й інші верховні фашистські бонзи часто висловлювалися про те, що головною метою зовнішньої політики Рейху повинно стати завоювання для німців як народу вищої раси нового життєвого простору передусім в Східній Європі включно з Україною. Гітлерівцям Україна уявлялася не як етнічна, чи національна одиниця, а лише як територія необмежених економічних можливостей в інтересах Рейху. Проте свої загарбницькі цілі вони наближали політикою двоїстої гри. Враховуючи складність національних відносин у Європі, Гітлер і його дипломатія застосовували у своїй політиці українську карту, тобто використовували факт перебування українських етнічних територій у складі кількох європейських країн і нерівноправне становище там української національної меншини як засіб тиску на їх уряди. Важливо розібратися в політиці великих держав напередодні війни. Пересвідчитися, що США, Великобританія і Франція намагалися спрямувати агресію країн так званого антикомінтернівського пакту (Німеччина, Італія і Японія) проти Радянського Союзу. Замітити , що після захоплення Німеччиною Австрії ( березень 1938 р.) Великобританія і Франція на переговорах з Німеччиною й Італією у Мюнхені ( вересень 1938 р.) уклали ганебну угоду, на основі якої Німеччина у березні 1939 р.