9.2. Неукраїнські визвольні рухи на території України в першій половині хіх ст.

У першій половині ХІХ ст. Наддніпрянщина стала ареною для визвольних рухів, які не носили національного українського характеру.

Масонство – загальноєвропейських рух, який брав свій початок від середньовічних цехових організацій, мав чітку ієрархічну структуру та мав за мету через вплив на суспільство та владні установи сприяти самовдосконаленню людини та прогресу людства. Масонство прийшло на Україну через Польщу, Росію та Чорне море. До масонів належали представники багатьох знатних українських старшинських родів (навіть гетьман К. Розумовський та його брат О. Розумовський свого часу були членами варшавської масонської ложі “Три брати”). Найбільш відомими масонськими ложами на Україні були засновані 1818 р. ложі “З’єднані слов’яни” у Києві та “Любов до істини” у Полтаві (серед її членів були видатний поет І. Котляревський, М. Новіков, С. Кочубей, Г. Тарновський та ін.). Діяли також ложі: “Вмираючий сфінкс” – у Харкові, “Три царства природи” та “Понт Евксинський” – в Одесі (відомим масоном тут був генерал-губернатор Олександр Ланжерон). 1822 р. діяльність масонських лож була заборонена царським указом. Після чого значна кількість їхніх членів вийшла з організацій, решта – перейшла у підпілля або до організацій декабристів.

Рух декабристів об’єднав прогресивних представників дворянства імперії, особливо офіцерства, які після війни з Наполеоном 1812 – 1813 рр. усвідомили необхідність проведення ліберальних зрушень в державі. У 1816 – 1818 рр. ними створено “Союз спасения” (у С.-Петербурзі); 1818 – 1821 рр. “Союз благоденствия”, який мав своє відділення (“управу”) на Україні в м. Тульчині, що її очолював Павло Пестель. Після його саморозпуску Пестель та його товариші створили “Южное общество”, яке мало свої управи у Тульчині, Кам’янці та Василькові. На початку 1825 р. до “Южного общества” приєдналося “Общество объединенных славян” з Новоград-Волинського на правах окремої управи. “Южное общество” планувало (програму під назвою “Русская правда” написав П. Пестель) скасування кріпацтва та перетворення Росії на унітарну республіку. Жодної автономії для України не передбачалося. Водночас “Северное общество” (програму “Конституція” написав М. Муравйов), створене у Петербурзі, планувало перетворення Росії на федеративну конституційну монархію, поділену на автономні “держави”, дві з яких планувалося зробити на українських теренах: “Українську” з центром в Харкові та “Чорноморську” з центром в Києві. Постання у грудні 1825 р. на Сенатському майдані у Петербурзі почалося передчасно та закінчилося невдачею. На Київщині в районі м. Василькова офіцери “Южного общества” підняли Чернігівський піхотний полк, який був розгромлений царськими військами біля с. Триліси.

На теренах Правобережної України мав місце і польський визвольний рух, який охоплював переважно представників польської шляхти, яка мріяла про відродження Речі Посполитої в кордонах до 1772 р. (гасло “Польща від моря до моря”). Після придушення повстання царизм покарав його учасників, конфіскував їхні маєтки (в тому числі Софіївський парк графа Потоцького в Умані; палац Потоцького, магазини Сабанського та ін. споруди в Одесі тощо), закрив Кременецький ліцей на Волині, замість польських шкіл відкривали російські. У 1839 р. царизмом було санкціоновано “возз’єднання” уніатської церкви на теренах Російської імперії з російською православною (до останньої тоді влилося близько 1,5 млн греко-католиків).