6.3. Література

Світову літературу сьогодні не можна уявити без чудових творів прославлених мусульманських поетів і|та| письменників.

• Традиції світської літератури були більш вираженими на Близькому Сході — в Ірані (Персії) і|та| близьких до нього країнах, де домінували три літературні мови|язики|: арабська, персидська, а з|із| XIII ст.|ст| — турецька|Турція|. Головним достоїнством арабської літератури вважалося красномовство, персидської — ідейний зміст, а турецькою — правдивість і щирість почуттів.

На літературу Арабського Сходу вплинула індійська література в персидській обробці.

А ось|от| антична літературна спадщина, на відміну від науки та|та| філософії, не була сприйнята арабами.

• Яскравим зразком|взірцем| мусульманської літератури вважається лірична поезія. Вирватися із|із| жорсткої релігійної регламентації людина могла тільки|лише| у своєму захопленні красою|вродою|, в чуттєвих переживаннях|вболіваннях|, любові|коханні|. Суворі умови життя в пустелі привчили арабів, а за ними й|та| усіх мусульман, цінувати красу|вроду| в усіх її проявах, милуватися|любуватися| квіткою, коштовним камінням, грацією коней… На вершині ж цього культу — жіноча краса|врода|. Чи не тому мусульмани так ретельно оберігають красу|вроду| своїх жінок від сторонніх очей, на що спрямовані і соціальна ізоляція жінок, і традиції в одязі, і|та|, водночас, так люблять|кохають| прикраси|прикрашання|, які ще більше підкреслюють цю красу|вроду|?! Що ж, як не поетична форма, дозволяє максимально барвисто висловити своє захоплення|ставлення| красою|вроди|, оспівувати|славити| тонкість почуттів|відчуттів|?!

В арабо-мусульманській літературі любов|кохання| сприймається як вершина почуттів|відчуттів|, що приносить блаженство тим, хто любить|кохає|, і|та| в той же час, любов|кохання| ― рокове почуття|відчуття|, нерідко|незрідка| нещасне й|та| трагічне. Діапазон любовних переживань|вболівань| в східній поезії надзвичайно широкий ― від чистого цнотливого захоплення до відвертого еротизму та|та| чуттєвості.

Вагомий внесок в скарбницю світової літератури привнесли іранські поети Рудакі (IХ-Х ст.), прозваний "Хорасанським солов'єм|соловейком|"; Фірдоусі (Х-ХI ст.), що здобув собі славу дивовижною поемою "Шах-Наме"; Нізамі (ХII-ХIII ст.) — автор славетної "П'ятириці" (п'яти поем).

• Важливе|поважне| місце в літературі, в тому числі, поетичній, посідають вічні філософські питання, що тривожать|турбують| неспокійний людський розум|глузд|. Таджицький поет Омар Хайям (ХI-ХII ст.) з'єднав у собі талант ученого-математика і мудрість філософа та обезсмертив своє ім'я створенням коротких, чітких та виразних за формою чотиривіршів — рубаї (однойменну назву носить збірка поезії Хайяма). Кожен його вірш — це закінчений мініатюрний ліричний твір, в чотирьох строчках якого поет зумів виразити найширшу палітру людських почуттів і глибокі філософські думки.

• І нарешті|безсумнівно|, найважливішим надбанням світової культури є священний текст Корану, визнаного найпоетичнішою релігійною літературною пам'яткою в світі|та| (див. розділ|поділі| 4.1).