3. Шаріат — правова життєоснова мусульманського суспільства

На основі Корану і|та| Сунни було складено збірку законів ісламу — шаріат [араб. належний шлях|дорога,колія|, що регламентує кожен крок правовірного мусульманина від народження до смерті, його зобов'язання перед людьми, суспільством і|товариством|іі і, головне|чільне|, перед Богом.

В ісламі активність і|та| самовираження індивіда зведені до мінімуму, при цьому посилені роль суспільного буття та ідея колективного спасіння. Коран наказує|пропонує| послідовникам ісламу покинути "звичаї батьків" на користь правил, встановлених в самому Корані. Замість громади по крові — громада по вірі — умма.

Упродовж|впродовж| століть|сторіч| склалося третє після Корану й|та| Сунни джерело шаріату — Іджма — "загальна|спільна| згода|злагода| мусульманської громади". Збірка|збірник| узгоджених|погоджених| думок ісламських мудреців з приводу тих ситуацій, які не знайшли пояснення у Священних Книгах|книжках|, та|та| інтерпретацій текстів, що мали неоднозначне тлумачення, не тільки доповнила закони, дані через Мухаммеда, але й адаптувала|пристосував| правові норми до культурної специфіки завойованих країн і|та| народів.

• Закони шаріату охоплюють усі сфери життя суспільства|товариства|: основи віровчення та правила поклоніння, соціальні та родинні стосунки, майнове і|та| спадкоємне право, карне|кримінальне| право, економіку й|та| політику, етичні та моральні норми і|та| навіть правила гігієни. Однак найважливішою складовою законодавчої бази шаріату є правила, що визначають стосунки мусульманина з Аллахом.

Головною|чільна| особливістю системи мусульманського права є оцінка життєвих обставин і|та| людських вчинків з позиції релігії. Іншими словами, ісламська традиція не розділяє світське і|та| духовне (релігійне) життя. Закони шаріату не вигадані людьми, а вважаються даними самим Аллахом через Священні Книги|книжки|. А оскільки|тому що| Аллах — абсолютна досконалість, то й|та| норми, що Ним встановлені|установлені|, є істинними та|справжні| незмінними "для усіх часів і|та| народів". Слухняність, дотримування|проходження| встановлених|установлених| законів означає бажане для Аллаха|аллахові| праведне життя, що веде до раю. "Будьте покірними Аллахові та покоряйтеся посланцеві й носіям влади серед вас" — закликає Коран. [4:59

У зв'язку з цим, шаріатом визначено 3 статуси людей:

— правовірні — ті, що слідують|слідуючі| шляхом, вказаним Аллахом|дорогою,колією|;

— ті, що мають право на заступництво, — іудеї та християни, яких мусульмани називають "людьми Книги|книжки|", і|та| які не підлягають насильницькому наверненню|звертанню,обігу| до ісламу;

• невірні — язичники, що поклоняються багатьом богам і тому підлягають неодмінному наверненню до ісламу|звертанню,обігу|.

• шаріат проводить чітку межу|кордон| між правами та обов'язками чоловіків і|та| жінок, ставлячи останніх в матеріальну, соціальну і|та| духовну залежність від батька|отця| або чоловіка|мужа|: "Чоловіки|мужі| є опікунами своїх дружин|жінок|, оскільки Аллах дав одним людям перевагу перед іншими". [4:34

Згідно зі|згідно| стародавніми традиціями, араби були полігамними — тобто мали кілька жінок, але|та| в Корані число дружин|жінок| було обмежене до чотирьох. Ісламським законодавством строго|суворий| регламентовані умови та зобов'язання в шлюбних стосунках.

Взагалі, в тому, що стосується жінки, в ісламі безліч суперечностей. З одного боку, в Корані неодноразово згадується про духовну рівність чоловіків і|та| жінок; а мусульманське законодавство забезпечує жінці цілу низку соціальних і|та| майнових гарантій; пошана й|та| поклоніння жінці-матері знайшли віддзеркалення|відбиття,відображення| у хадісах пророка: "Рай лежить біля ніг ваших матерів". В той же час, по багатьох питаннях права жінки ущемлені. Приміром|наприклад|, чоловік|муж| має право карати дружину|жінку| за неслухняність|непослух|, аж до тілесних покарань|наказань|, заборонити їй виходити з|із| дому|дому|; розлучення за ініціативою чоловіка|мужа| здійснити набагато легше, ніж за ініціативою дружини|жінки|; діти, в разі розлучення, залишаються в сім'ї батька|отця|; доля|частка| спадку|спадщини| доньки складає половину від долі|частки|, яку отримує|одержує| син; голос чоловіка на суді шаріату прирівнюється до голосів двох жінок тощо|тощо,абощо|. Пояснюється|тлумачить| це, в першу чергу, тим, що саме на чоловікові лежить матеріальна відповідальність, оскільки робота жінки поза домівкою|вдома,дома| не заохочується. Проте|однак| в сучасному світі, де жінки-мусульманки все частіше прагнуть здобути освіту, професійно|професіонально| реалізуватися, брати участь у політиці, такі норми виглядають відверто дискримінаційними.

Не може жінка бути й носієм духовного знання — це привілей|привілегія| виключно|винятково| чоловіків|поділ.

Передбачено також носіння жінками спеціального одягу, що залишає відкритими|відчиняти| тільки|лише| обличчя та|та| долоні. У деяких країнах жінкам взагалі заборонено з'являтися|появлятися| на людях з|із| відкритим обличчям|відчиняти||лицем|.

Божа благодать лежить виключно|лише| на синах — стверджує іслам: "Багатство та сини — прикраса|прикрашання| життя у цьому світі" [18:46, а тому лише після народження сина людина вважається такою, що соціально відбулася.

• Шаріат містить|утримує| безліч приписів|розпоряджень| на всі випадки життя, поділяючи вчинки та дії правовірних на п'ять категорій:

— строго|суворий| обов'язкові, найважливіші з|із| яких називають Стовпами віри (див. розділ|поділ| 4.3;

— бажані або рекомендовані, але|та| необов'язкові, наприклад, додаткові молитви. Упродовж|впродовж| Середньовіччя (аж до XVIII, а подекуди й|та| до XIX ст.) для мусульманського світу звичною справою|річчю| була работоргівля, проте|однак| дуже|вельми| благочестивою дією для мусульманина вважалося відпустити на волю раба;

— допустимі або дозволені, приміром|наприклад|, розлучення (хоча сам пророк відносився до розлучень вкрай негативно|заперечний|: "З|із| усього дозволеного в Ісламі, найненависнішим для Аллаха є розлучення");

— небажані, але|та| не заборонені, і тому не вимагають покарання|наказання|: лихварство, вживання|використання,вжиток| свинини (у деяких регіонах цей припис відноситься до заборонених), азартні ігри, а також проблеми, що привнесені сучасним життям і зовнішнім впливом: паління, розв'язна поведінка й тому подібне;

— строго|суворий| заборонені (харам) — такі, як вбивство, перелюбство, крадіжка, вживання|використання,вжиток| алкоголю та, в першу чергу, віровідступництво.

Приземлене єство людини штовхає її до гріха, здійснення заборонених вчинків, недотримання обов'язкових приписів|розпоряджень|. За це передбачено цілу систему покарань|наказань|. Та головним|чільним| покаранням є те, що душа такого грішника не має|зачиняти| доступу до раю. При цьому іслам унеможливлює позарелігійну моральність і|та| праведність. Іншими словами, немусульманинові ніколи не отримати райського блаженства!

• Одним з найважливіших обов'язків мусульманина є Джихад [араб. старання, сумління.

У вузькому сенсі|змісті,рації| під джихадом розуміється священна війна за віру, оголошення якої стає закликом|призовом| для усіх правовірних встати|постати| на захист ісламу.

В ширшому сенсі|змісті,рації| джихад — це ретельне служіння в ім'я Аллаха й|та| розповсюдження ідей ісламу серед невірних. Справа Божа має торжествувати на землі через добровільну відданість правовірних — "ті, що повірили, б'ються в ім'я Аллаха" [4:76], і вимушену покірність невірних.

Згідно із|згідно| принципами Корану, жити слід мирно. Особливо засуджується ворожнеча між мусульманами: "Віруючому не слід вбивати віруючого|віруючий| — таке припустимо лише помилково. А якщо хто уб'є вірянина|віруючий| по наміру, то відплата йому — пекло, де він буде перебувати вічно. Аллах розгнівається на нього, прокляне його й|та| підготує йому велике покарання|наказання|". [4:92-93] "Якщо правовірний б'ється проти|супроти| правовірного, це свідоцтво|свідчення,посвідка| невіри|невір'я| обох"; "Якщо два мусульмани схрестили мечі, вбитий і той, хто вбив, обоє йдуть до пекла" (з хадісів пророка).

Агресія припустима лише проти|супроти| невірних і|та| тих, хто нападає. Добрі переконуються проповіддю посланця|посланника| Аллаха, злі примушуються до покори мечем: "Бийтеся на шляху|дорозі,колії| Аллаха з|із| тими, хто б'ється проти|супроти| вас, але|та| не переступайте [меж дозволеного]. Воістину|справді|, Аллах не любить|кохає| тих, що переступають (нападають|нападників|). Вбивайте [ворогів ваших], де б ви їх не зустріли, виганяйте їх з|із| тих місць, звідки вони вас вигнали, бо для них помилятися гірше за смерть від вашої руки. І не бийтеся з|із| ними у|в,біля| Забороненій мечеті, поки|доки| вони не стануть|почнуть| битися в ній з|із| вами. Якщо ж вони стануть|почнуть| битися, то вбивайте їх. Така подяка невірним! Якщо ж вони уникатимуть [битви], то Аллах є милосердним і тим, хто прощає. Бийтеся з|із| ними, поки|доки| не зникне невіра|невір'я| і|та| не затвердиться віра в Аллаха. Якщо ж вони перестануть [бути невірними], то не має бути ворожнечі, окрім|крім| як до нечестивців". [2:190-193]

Таким чином, шаріат всебічно регулює життя мусульманської громади|товариства| і|та| направляє|скеровувати,спрямовувати| кожен життєвий крок мусульманина, бо сприймається як богом дане універсальне керівництво до життя. При цьому, знання основ ісламського віровчення і норм шаріату в мусульманському світі вважається вищим знанням, а суд шаріату — вищим за будь-який земний суд!